3956
Економіка України на старті другого півріччя: поточна ситуація і перспективи
— Казна та Політика
Оцінки економічної ситуації в Україні останнім часом досить суперечливі. З одного боку (переважно урядового), звучать бравурні реляції про стабільне економічне зростання, стрімке збільшення доходів бюджету і масштабних структурних реформах (або, принаймні, про те, що вони ось-ось почнуться). З іншого - лунають і абсолютно протилежні думки: про наступну хвилю кризи восени (ці розмови повторюються з року в рік), неминучої девальвації гривні та банкрутство банків. Спробуємо розібратися, де ж правда, і куди рухається українська економіка - до розквіту або чергового обвалу?
Макропоказники
Почнемо з хороших новин: економіка України продовжує відновлюватися після кризи, і це незаперечний факт. Обсяг промислового виробництва в січні-травні поточного року виріс на 8,5%, а темпи зростання ВВП у першому кварталі 2011-го склали 5,3% (за підсумками першого півріччя ця цифра, судячи з усього, знизиться незначно - до 4,8 -5%), що є одним з найкращих результатів в регіоні. Проте не все так райдужно.
По-перше, враховуючи обвал вітчизняної економіки на 15% в 2009 році, щорічний приріст на 4-5% є всього лише відновленням позицій, втрачених під час кризи. При збереженні таких темпів росту повернення до докризового рівня виробництва відбудеться не раніше 2012-2013 років.
По-друге, база економічного зростання в Україні як і раніше залишається надзвичайно вузькою і залежить від динаміки кількох ключових галузей. Йдеться, в першу чергу, про металургійний сектор, частка якого в структурі промислового виробництва становить близько 25%, а в структурі експорту - майже 40%.
Динаміка промислового виробництва в першому півріччі достатньо чітко відображала динаміку світових цін на сталь. Стрибок цін на початку року (слідом за подорожчанням нафти, спровокованим політичною кризою в країнах Північної Африки та Близького Сходу) сприяв прискоренню темпів зростання випуску (до 11,5% у лютому), проте потім цінова корекція негативно вплинула і на динаміку виробництва в Україні.
Таким чином, незважаючи на те, що наша країна є нетто-імпортером енергоресурсів, підвищення нафтових цін позитивно впливає на темпи зростання української економіки (внаслідок високого ступеня кореляції світових цін на сировинні товари). Проте така залежність має і зворотну (негативну) сторону, що й було продемонстровано в 2008 році.
Ще одним характерним прикладом низької диверсифікації економіки України стала динаміка виробництва у машинобудівній галузі, левова частка продукції якої експортується до Росії. Відновлення російської економіки після кризи, а також зростання конкурентоспроможності українського експорту сприяли значному збільшенню темпів зростання виробництва та експорту продукції вітчизняного машинобудування в 2010-му - на початку 2011 року. Однак варто було в другому кварталі поточного року попиту з боку Росії трохи знизитися (очевидно, що відновлення російської економіки після кризи проходить досить важко, незважаючи на зростання цін на нафту), як це відразу ж негативно відбилося на темпах збільшення випуску та експорту в цій галузі. Знову ж таки, в такій залежності немає нічого хорошого, тим більше у світлі заяв про прийдешнє обмеження українського експорту в разі підписання Україною договору про зону вільної торгівлі з ЄС, які звучать з північного сходу.
Бюджет
Помітне поліпшення ситуації спостерігається в бюджетній сфері. За даними Мінфіну, станом на кінець квітня 2011 року доходи консолідованого бюджету збільшилися на 20% у річному вираженні. У тому числі на 44% зросли податкові надходження до держбюджету. Втім, багато в чому такий вражаючий ріст пояснюється змінами в класифікації доходів бюджету - з цього року рентні платежі перенесені з категорії неподаткових надходжень до податкові доходи. Це дозволило уряду підвищити прогноз бюджетних надходжень в 2011 році на 14 млрд. грн., а також скоротити запланований дефіцит консолідованого бюджету з 3,1 до 2,7% ВВП.
Варто зазначити, що основною причиною перегляду бюджетних показників стало збільшення очікуваної інфляції, а не прискорення темпів економічного зростання. Так, прогноз дефлятора ВВП був переглянутий з 9,6 до 12,6%, тоді коли для зростання реального ВВП він був поліпшений незначно - з 4,5 до 4,7%.
Крім того, вражаюче зростання доходів бюджету в річному вираженні в чомусь пояснюється низькою порівняльною базою перших місяців 2010 року, коли в умовах політичного вакууму бюджетні надходження перебували на низькому рівні. Якщо ж порівнювати з планом доходів бюджету за звітний період, то істотного перевиконання планових показників не спостерігається - в січні-квітні 2011 року доходи загального фонду держбюджету склали 104% від плану.
У поточному році уряд не відчуває великих проблем з фінансуванням дефіциту бюджету. Приватизація Укртелекому дозволила виконати річний план з приватизаційних надходжень, кредит російського ВТБ на 2 млрд. дол був пролонгований ще на шість місяців, плюс Мінфін досить активно залучає ресурси на первинному ринку шляхом розміщення єврооблігацій і ОВДП.
Однак больовою точкою фіскального сектора залишається ситуація в "Нафтогазі України" - воістину "чорній дірі" українського бюджету. За розрахунками МВФ, у 2009-му і 2010 році фінансовий дефіцит компанії склав 22,7 і 18,2 млрд. грн. відповідно. Цього року уряд спочатку зобов'язався скоротити цю цифру до 5,1 млрд. грн., проте потім МВФ пішов на поступки українській стороні, погодившись на більш плавне підвищення тарифів на газ для населення. В результаті ця цифра була збільшена до 8,5 млрд. грн. (0,7% ВВП).
Насправді ж дефіцит "Нафтогазу" цього року може виявитися, принаймні, в два рази більшим за заплановану цифру. Адже, незважаючи на істотне зростання ціни імпортованого газу (за оцінками уряду, вона може вирости в середньому на 15% цього року порівняно з попереднім роком), влада вперто не бажає переглядати внутрішні тарифи (не роблячи при цьому і жодних інших заходів щодо поліпшення фінансового стану газового монополіста). Таким чином, навіть з урахуванням сприятливої ситуації з прибутковою частиною бюджету уряду навряд чи вдасться цього року вписатися в рамки узгодженого з МВФ фіскального дефіциту (3,5% ВВП). За нашими оцінками, ця цифра складе не менше 4-4,2% (що, тим не менше, набагато нижче, ніж у 2010 році - 7,4% ВВП).
Інфляція
На відміну від фіскального сектора, на ціновому фронті спостерігається регрес порівняно з минулим роком. Після сюрпризні уповільнення темпів інфляції восени (і це на тлі стрибка світових цін на продовольство!) вона значно прискорилася в нинішньому році. У результаті річний темп зростання споживчих цін повернувся в звичайний для України двозначний діапазон - 11% станом на кінець травня.
Таким чином, можна констатувати, що уряду вкотре не вдалося за допомогою адміністративних заходів приборкати зростання інфляції. Очевидно, що такі заходи ефективні лише пару місяців. Причому нинішній уряд не перший і не другий, який наступає на ті самі граблі, - згадаймо хоча б спроби уряду Тимошенко стримати зростання цін на бензин навесні 2005 року. Інфляційні перспективи на найближче майбутнє виглядають аж ніяк не радісно в світлі, швидше за все, неминучого підвищення тарифів на газ та комунальні послуги, а також високих темпів зростання цін виробників (відображаються на темпах зростання споживчих цін з лагом шість-дев'ять місяців).
Несприятливі інфляційні тенденції спонукали до дії Національний банк. Після вербальних інтервенцій (йдеться про знаменитий лист глави Нацбанку з критикою на адресу уряду) НБУ перейшов до конкретних дій, посиливши резервні вимоги для банків. За даними НБУ, це призведе до стерилізації приблизно 4-5 млрд. грн. Крім того, минулого тижня Нацбанк підвищив ставки зі своїх депозитних сертифікатах, а також доповнив лінійку сертифікатів тримісячними паперами. На наш погляд, жорсткість монетарної політики НБУ є виправданим, хоча й трохи запізнілим рішенням - інфляційні ризики були очевидні вже на самому початку року, тому посилити монетарну політику варто було вже тоді.
Враховуючи інфляційну спіраль, що розкручується, це, вочевидь, не останні обмежувальні кроки з боку Нацбанку. Тому найближчим часом ми можемо стати свідками й інших заходів щодо обмеження зростання грошової маси - операції на відкритому ринку, підвищення ставок рефінансування НБУ і т.д.
Водночас лунають голоси, що жорсткість монетарної політики негативно позначиться на темпах зростання кредитування, яке тільки-но почало відновлюватися після кризи. На нашу думку, такі страхи малообґрунтовані, оскільки основною перешкодою на шляху розвитку кредитування є не відсутність ресурсів, а низький платоспроможний попит на кредити. Зокрема, сумарний обсяг надлишкової ліквідності, включаючи коррахунку банків, вкладення в депосертифікатів і ліквідні держпапери, наразі складає близько 50-60 млрд. грн. Водночас попит на кредити (зокрема, довгострокові) залишається слабким - значна частина потенційних позичальників перебуває у важкому фінансовому становищі або має високе боргове навантаження. Крім того, невизначені економічні перспективи і поганий бізнес-клімат також не сприяють зростанню попиту на кредитні ресурси.
Платіжний баланс
Загальна картина платіжного балансу за підсумками перших чотирьох місяців 2011 року виглядає досить позитивною. Його сумарний профіцит склав 2,14 млрд. дол, що в три з половиною рази більше, ніж за аналогічний торішній період. Валові валютні резерви НБУ в січні-травні поточного року зросли на 3,3 млрд. дол, досягнувши позначки 37,9 млрд.
Проте кілька тривожних тенденцій псують цю задушевну картину. По-перше, побоювання викликає зростаючий дефіцит поточного рахунку - за підсумками січня-квітня цього року він склав 1,6 млрд. дол (за аналогічний період 2010-го був зафіксований профіцит у 200 млн. дол.) зокрема, внаслідок зростання доходів населення та активізації споживчого кредитування стрімкими темпами нарощується імпорт споживчих товарів (автомобілів, побутової техніки), тоді коли конкурентоспроможність вітчизняних виробників залишається низькою. У підсумку, на наш погляд, зростає загроза повторення сценарію 2005-2008 років, коли бум попиту на імпортні товари компенсувався за рахунок зростання світових цін на метал і припливу іноземних запозичень, поки все не звалилося відразу в другій половині 2008 року.
По-друге, високий профіцит фінансового рахунку в січні-квітні (3,7 млрд. дол) був сформований в основному за рахунок припливу капіталу за статтею "інший капітал". За вирахуванням приросту готівкової валюти поза банківською системою позитивне сальдо за цією статтею склало 5,7 млрд. дол, що набагато вище, ніж за аналогічний період минулого року (600 млн. дол) і за весь 2010 рік (1 млрд. дол ). За словами представників НБУ, близько 2,5 млрд. дол з цієї суми становить аванс "Газпрому" за послуги з транзиту газу, а решта припадає на кредиторську заборгованість перед нерезидентами, а також депозити та поточні рахунки нерезидентів в українських банках. Природа таких потоків капіталу виглядає не до кінця зрозумілою, а значить, вони можуть бути вкрай волатильними.
Ну і, по-третє, незрозуміло високим залишається попит на готівкову іноземну валюту, чиста купівля якої в січні-травні поточного року склала 5,65 млрд. дол (у два рази більше, ніж за аналогічний минулорічний період), тоді коли інших ознак зростання девальваційних очікувань населення не спостерігається - ажіотаж біля обмінних пунктів відсутня, депозити в національній валюті зростають випереджальними темпами. Вочевидь, є й інші причини збереження такого високого попиту на готівкову валюту. Наприклад, це може бути пов'язано з активізацією тіньових операцій, про що вже не раз говорилося на сторінках DT.UA.
Валютний курс
Незважаючи на в цілому сприятливі тенденції платіжного балансу (а також сезонну закономірність зміцнення гривні у другому кварталі), курс гривні перебуває під істотним тиском девальваційним з середини травня, і тільки регулярні інтервенції Нацбанку утримують його нижче позначки 8 гривень за долар. Зі слів представників Нацбанку можна зробити висновок, що за перші два з невеликим тижня червня НБУ був змушений продати на міжбанківському ринку близько 1,2 млрд. дол. Якщо ж до цього додати інтервенції НБУ в другій половині травня, то за цей період їх загальне сальдо склало приблизно 1,8 млрд. дол. Востаннє такі масштабні інтервенції НБУ проводив на піку кризи, наприкінці 2008 року.
За останній час Національний банк здійснив низку заходів для стабілізації курсу гривні. По-перше, це посилення монетарної політики, про яке згадано вище. По-друге, тиждень тому НБУ скоротив ліміт довгої відкритої валютної позиції з 20 до 5%, а також значно посилив контроль за виконанням цих правил. Це, швидше за все, дозволить Нацбанку зняти сьогохвилинний тиск на обмінний курс, хоча в той же час це рішення суперечить заявленому НБУ курсом на лібералізацію валютного ринку. Зокрема, в рамках програми МВФ Національний банк зобов'язався змінити порядок формування резервів під кредити в іноземній валюті (введений два роки тому постановою № 109), скорочення ж ліміту відкритої довгої валютної позиції є кроком у протилежному напрямку. В результаті валютний ризик для банків зросте, і в разі значної девальвації гривні велика частина банків зазнає величезних збитків, що призведе до ерозії капіталу, а відповідно, і до масових банкрутств.
Програма МВФ
Не виключено, що усвідомлення українською владою описаних вище тривожних тенденцій і призвело до того, що після тримісячного застою крига щодо програми МВФ нарешті скресла. Зокрема, уряд вже виконав дві з половиною з чотирьох умов, необхідних для відновлення програми (скасування закону, що передбачав обов'язковий викуп Нацбанком рекапіталізаційних облігацій, внесення змін до держбюджету і схвалення в першому читанні закону про пенсійну реформу). Проте виділення третього траншу як і раніше знаходиться під питанням. По-перше, уряд затято не бажає підвищувати тарифи на газ для населення. По-друге, необхідної більшості для підтримки остаточного варіанту пенсійної реформи, судячи з усього, поки так і не знайдено. На наш погляд, МВФ навряд чи піде на поступки Україні в цих принципових питаннях, тому програма буде відновлена, тільки якщо всі умови будуть виконані.
Очевидно, що українська влада стоїть перед нелегким вибором. На одній шальці терезів - політичні рейтинги владної партії (які й так добряче знизилися за останній час). На іншій - економічна стабільність (яка може перебувати під загрозою, беручи до уваги всі вищеописані фактори), а також кредитні рейтинги країни. Зокрема, хоч уряду і вдавалося в першому півріччі розміщувати єврооблігації, навіть незважаючи на призупинення програми МВФ, ставка запозичень для України залишається найвищою серед усіх країн регіону, крім Білорусі, яка терпить лихо. При цьому інвестори як і раніше скептично налаштовані до України, беручи до уваги підвішений статус програми МВФ і відсутність прогресу структурних реформ. Тому остаточний розрив відносин з фондом досить відчутно вплине на можливість України залучати кошти за кордоном. Крім того, якщо події в Греції підуть за несприятливим сценарієм, це може взагалі блокувати доступ України та інших країн з ринками, що формуються до позикових коштів. У цій ситуації ресурси МВФ будуть служити важливим фактором стабільності економіки країни.
Висновки
Економічна ситуація в Україні дійсно заслуговує на неоднозначні оцінки. З одного боку, відновлення економіки, поліпшення фіскальної ситуації і позитивне сальдо платіжного балансу говорять про сприятливі перспективи на найближче майбутнє. З іншого - фундаментальні слабкості української економіки також очевидні. Це і низький ступінь диверсифікації економіки і зовнішньої торгівлі, і висока інфляція, і гнітюча низька ефективність виробництва (зокрема, енергоефективність), і відсутність довіри іноземних інвесторів (як прямих, так і портфельних), і т.д.
Відповіддю на всі ці виклики мусять стати обіцяні структурні реформи, без яких повторення кризи 2008-2009 років є лише питанням часу, незалежно від того, як буде розвиватися світова економіка.
Дмитро Сологуб
За матеріалами: Дзеркало Тижня
Поділитися новиною
