650
До Дня Конституції: Повернулися до витоків. І далі пішли?
— Казна та Політика
П'ятнадцята річниця схвалення Основного закону виявилася ще більш символічною, ніж можна було припустити рік тому. 28 червня Україні належить відсвяткувати День саме тієї Конституції, яку парламент ухвалив у 1996-му. З легкої руки КСУ політреформа-2004 пішла в минуле.
Останніми роками практично кожне святкування Дня Конституції в Україні супроводжується не тільки гімнами на адресу "державотворчого документа", але і натяками можновладців на те, що досконалості його не повинно бути меж. Останні роки правління Віктора Ющенка пройшли під знаком наміру "Добре б переписати!". Причому бажання відредагувати всмак Основний закон тоді охоплювало не тільки главу держави, але і лідерів найбільших політичних сил. Недарма ж у 2009 році мало не головною річною сенсацією став потрапив в ЗМІ проект Конституції гіпотетичної а-ля широка коаліція БЮТ+ПР...
З приходом до влади Віктора Януковича "ремонтно-конституційні" настрої в політикумі не вщухли. І вже вітаючи співвітчизників з першим "тематичних" святом, новий президент не забув нагадати: в 1996-му Конституція у нас була хороша, а от зміни 2004 року - "стали причиною розбалансування та серйозної кризи влади". Можна сказати, що рік тому гарант чесно попередив народ - змінам бути. "...Досвід державного будівництва протягом років, що минули з часу схвалення Основного закону, засвідчив - Конституція України в сучасних динамічних історичних умовах потребує деяких змін", - констатував Віктор Федорович. І обіцяні зміни не змусили на себе довго чекати. За минулий рік Основний закон встигли-таки змінити. Навіть двічі.
Протягом літа-початку осені 2010 року політичне середовище в Україні вирувало, з'ясовуючи, як же саме можна буде переписати Основний закон з найменшими витратами для владного табору. Крім традиційної моделі - сколотити хай не стабільну, але хоч ситуативну більшість у 300 голосів - всерйоз розглядався і новий проект закону про референдум. Такий, який дозволив би вводити в дію закони (починаючи з найголовнішого) волею народу, минаючи згоду або незгоду його обранців. Зрештою сміливе законотворче починання так і не було схвалене, але до середини осені з'ясувалося, що змінювати Конституцію в Україні можна набагато швидше і простіше. Утрясати реформаційні пориви з 450 парламентаріями ініціаторам негайних змін не довелося. Консультації 18 фахівців було достатньо.
Оприлюднене 1 жовтня 2010 р. рішення Конституційного суду, яке анулювало політреформу-2004, миттєво перетворило законодавчу реальність. Зовсім вже несподіваним вердикт КСУ назвати було не можна, сенсацію, скоріше, забезпечили його деталі. У першу чергу, "автоматичне" повернення "старої" Конституції - без необхідності освячувати її в парламенті. І нехай незабаром народним обранцям довелося-таки попрацювати (наприклад, переінакшити під нові правила гри закон про уряд і ряд інших нормативних актів), влада стояла на тому, що "нова стара" Конституція повернулася відразу.
Мало не за одну ніч Україна знову перетворилася з парламентсько-президентської республіки на президентсько-парламентську. Завдяки рішенню суддів Віктор Янукович знайшов повноваження, яких встиг позбутися Віктор Ющенко. Попередні намагання владного табору замкнути вертикаль влади на главі держави увінчалися нищівним успіхом. З 1 жовтня до гаранта повернулося (крім інших) право пропонувати парламенту прем'єра, формувати і розформовувати міністерства та центральні органи влади (чим Віктор Федорович потім повною мірою скористався в ході грудневої адмінреформи), затверджувати склад Кабміну, управляти останнім допомогою "розпоряджень"... Де президент виграв, там парламент програв. Тріумфальне повернення Конституції-96 не тільки урізало повноваження ВРУ, але і відправило в небуття деякі "пережитки" політреформи: такі як необхідність створювати саме коаліцію, а не "просто" більшість, і, що важливо, подобу імперативного мандата. У підсумку вердикт КСУ прискорив і без того намічений процес зменшення політичної ваги Верховної ради. До літа 2011-го парламент все переконливіше перетворюється на дорадчий орган з утвердження спущених понад рішень...
Осіннім бліц-кригом "Реальність проти Конституції" коригувальники Основного закону не обмежилися. З моменту схвалення рішення Конституційного суду полотно закону номер один отримало ще одну "латку". Різке повернення до правил 1996 року не тільки офіційно закріпило і баланс владних повноважень, а й забезпечило хронологічні проблеми. Як відомо, таке "благо цивілізації", як п'ятирічний термін повноважень для парламенту, було анульовано разом з іншими нормами політреформи. Але думка про те, щоб працювати в сесійній залі лише чотири роки (та ще й з перспективою переобратися в березні 2011-го, як того вимагала буква реанімованої Конституції) народних обранців не надто надихнула. Думка про швидкий розпуск, схоже, виявилася для депутатів нестерпною, і - тепер уже в повній відповідності до двоетапної процедури - ВРУ схвалила поправки, які не тільки уніфікували норми до "Усім - по п'ять років", але і склали розклад на найближчі роки, закріпивши за наступними парламентськими виборами осінь 2012-го, а за президентськими - весну 2015 року.
Зміни, що дають парламенту можливість зітхнути з полегшенням, глава держави підписав на початку лютого. Можна було б сказати, що відтоді Конституція змогла "спати спокійно". Але довгий спокій Основного закону в плани Банкової, схоже, не вписується.
Незважаючи на те, що повернення Конституції-96 було дуже зручним для нинішнього керівництва країни, ризик почивати на лаврах основі основ українського законодавства поки точно не загрожує. З одного боку, про необхідність зробити Конституцію вже демократичнішою і ще людянішою неодноразово згадував глава держави. З іншого - специфіка українських політреформ помітно збентежила Захід. "Головна рекомендація - не зупинятися на цьому Україні, а продовжувати демократичну конституційну реформу", - ще в листопаді 2010 року нагадував Києву секретар Венеціанської комісії Томас Маркет. І сильні країни цієї до думки Європи готові прислухатися.
У випадку з оригінальним поверненням в силу старої доброї Конституції чільну роль, найімовірніше, зіграв принцип політичної доцільності. Тоді владі вдалося домогтися бажаного результату мінімальними зусиллями. Після чого з'явився час і для пристойності, і для красивих жестів...
Від ідеї схвалити зовсім нову Конституцію (поки йдеться саме про нову редакцію, а не про комплект поправок) Віктор Янукович відмовлятися не став. Наприкінці лютого гарант видав указ, який дав старт його новому починанню - Конституційній асамблеї. Саме цьому колегіальному органу належить утверджувати потенційні напрацювання науково-експертної групи, на яку і покладено нелегку працю чергового переписування Основного закону. Відповідальним за надзавдання виявився не нинішній президент, а один з попередніх - Леонід Кравчук, який і очолив експертну групу.
Подробиці того, яким саме буде Основний закон Кравчука-Януковича, поки що залишаються таємницею. Ініціатори вважають за краще обмежитися досить загальними фразами. "Нова Конституція повинна стати по-справжньому спільною справою, результатом "суспільної домовленості" між громадянами з питання організації своєї держави", - в такому контексті ідея прозвучала в останньому посланні глави держави до парламенту. Леонід Кравчук не набагато конкретніший. "Тобто, йдеться про те, що текст Конституції від "а" до "я" буде переглянутий", - говорить перший президент, пояснюючи, що реформатори торкнуться і прав зі свободами, і місцевого самоврядування, і виборчих правил... Але, знову-таки - пояснює без подробиць. Напевно, тому що час ще є - на те, що новації запрацюють ще при нинішньому складі ВРУ ніхто не розраховує.
Головне, щоб такий надзвичайно благородний намір не постраждав від манери виконання. У День Конституції-2010 Віктор Янукович говорив про те, що "в основі конституційних змін має бути закладений принцип суспільного консенсусу, об'єднання політичних і громадських сил навколо ідеї розвитку країни, усунення чинників напруженості в державі". На ділі ж послуги суспільства не знадобилися, консенсусу конституційних суддів для горезвісних конституційних змін виявилося цілком достатньо. Тепер же влада обіцяє піти зовсім іншим шляхом - так, щоб і обговорення пройшло, і зарубіжні експерти схвалили, і щоб з референдумом і взагалі - у кращих демократичних традицій розвинених країн... Але чи вдасться їм зійти з вже розвіданого і такого зручного шляху?..
Ксенія Сокульська
За матеріалами: Подробности
Поділитися новиною
