4284
Чому Табачник не робить того, що велить Янукович?
Демонстративне русофільство і українофобство Дмитра Табачника на посаді міністра нагадує червону ганчірку, якою матадор дезорієнтує бика, маскуючи справжні рухи. Розрахунок на емоції - вони традиційно гасять логіку. При цьому розпізнання його цілей і реальної мотивації - так само як і нейтралізація шкоди, якої він завдає, - критично важливі для суспільства. Не до сміху - ніхто не знає, скільки доведеться відроджувати науку та освіту після господарювання такого міністра. І чи вдасться відновити їх повною мірою?
"Не користі заради, а токмо волею дружини, що послала мене..."
Табачнику завжди імпонувала роль ідеологічного провокатора. З одного боку, він безпрограшно ставив на електоральні симпатії шовіністів, які вимагали від глави держави радикальних кроків по зближенню з РФ. З іншого боку, мовні та релігійні питання з успіхом відволікали увагу суспільства від інших рішень, кроків і розпоряджень міністра.
Але в будь-якому випадку і за будь-яких обставин Табачник грав виключно за себе.
Наступного ж дня після власного призначення, міністр зрозумів, що не може чиновник такого рівня сидіти в обшарпаній будівлі без дуже високого паркану. Дарма, що економити потрібно, у скарбниці грошей немає і владу не можна дискредитувати - а ректори навіщо? А сам процес вибивання коштів з ректорів на пластикові вікна та кондиціонери не тільки сподобався, а й розкрив очі на дуже неприємний факт: не всі ректори виявилися лояльні до нового керівника.
Відтоді "зачистка" ректорського корпусу тісно перепліталася з розширенням і поповненням електоральних ресурсів міністра. Не вік же йому співпрацювати з ПР і мати на начальників Президента. Він і сам хлопець - хоч куди. Тобто готовий посісти будь-яке крісло.
За "добровільними" внесками на ремонт приміщення Міносвіти намалювалися видавничі засоби, густо замішані на відмову від 12-річної освіти і бракування "неправильних" підручників. Нові умови прийому 2010 відновили корупційні механізми при вступі до вузів, а літо-осінь цього ж року відзначилися вражаючими диспропорціями в обсягах держзамовлень вузів в прямій залежності від міри лояльності їх ректорів до міністра. При цьому інформація про зміни в обсягах бюджетних місць була засекречена на рівні найбільшої державної таємниці - лише через півроку з'ясувалося, що місця додавалися ректорам закладів, які й близько не входять в топ-10 найкращих вітчизняних вузів. Тоді коли Києво-Могилянська академія не тільки отримала, а й втратила у держзамовленні.
У 2011 році міністр теж не дрімав. Завдяки бізнес-проекту з введення підсумкових контрольних робіт для учнів 5-8 класів, який будувався на монополізації їх видання силами чотирьох придворних видавництв, відсутності протягом двох місяців їх текстів на офіційному веб-порталі Міносвіти і неймовірне авралі, тому що народ дізнався про контрольні роботах лише за три місяці до їх проведення. Тільки в цьому проекті прибуток зацікавлених осіб склав близько 180-200 млн. грн. Не менш винахідливо Міносвіти примушувало керівників вищих навчальних закладів до укладання договорів з комерційною структурою ("Імперія.info"), що належить синові одного з підлеглих Дмитра Володимировича.
Невже і справді хтось повірив, ніби чиновник зі стажем, якого навіть колеги по партії свого часу кваліфікували як "казнокрада" змінить власну ментальність і ставлення до державної служби?
"Дружба дружбою, а тютюнець нарізно"
Перефразовуючи вислів одного з героїв "Кавказької полонянки", Дмитро Табачник завжди плутав "державну шерсть" з власною і не дуже про то переживав. Навіть якщо його плани прямо суперечили завданням, які йому ставив прямий начальник - глава держави.
Найбільш рельєфно це виявлялося в галузі реформування вищої освіти.
Судіть самі. З одного боку, Президент закликає забезпечити гарантії прозорого надходження і рівного доступу до вищої освіти всім громадянам. У щорічному посланні до народу України глава держави, зокрема, велить Міносвіти підтримувати ЗНО та "законодавчо визначити результати стандартизованого тестування єдиним критерієм прийому на навчання до ВНЗ". А Табачник замість цього щорічно додає до Умов прийому нові винятки та схеми, що дозволяють обійти ЗНО та замінити незалежне оцінювання горезвісними вступними іспитами. При цьому цілеспрямовано лобіює проект закону, в якому бал ЗНО нівелюється занадто високим балом шкільного атестата і "балом вузу".
Невже міністр не чує, не читає, не керується? Або йому до цього всього немає діла? А може звітувати звик перед главами інших держав, а про нашого політичного лідера не завжди згадує?
З іншого боку, Президент України невтомно пропонує нинішньому главі Міносвіти гарантувати введення широкої вузівської автономії (в першу чергу, кадрової та адміністративної) з метою підвищення конкурентноздатності вітчизняних вузів і виведення найкращих з них у топ-500 світового університетського рейтингу. Реагує на це завдання міністр так само своєрідно: наміром централізувати управління галуззю і тотально підпорядкувати ВНЗ міністерству. Принаймні, вже згаданий проект міністерства не тільки спрощує покладену міністерству координаційну функцію до репресивної, але і збільшує перелік повноважень міністерства з 20 до 100.
Ось така вузівська автономізація a-la Табачник.
З найсвіжіших прикладів адекватності дій міністерства під керівництвом Дмитра Володимировича - цікавий документ (лист №1/9-417 від 31.05.2011), завізований його заступником П. Куликовим. Без найменшого натяку на жарт чиновник забороняє вузам всіх чотирьох рівнів акредитації проводити семінари та конференції за державні кошти. Це при тому, що вся наука цього року зусиллями того ж Табачника фінансується у нас на рівні бюджету одного Єльського університету, а глава держави бачить в ній "ключовий інструмент подальшої модернізації нашої держави, зміцнення її конкурентоспроможності".
Якщо Табачник не робить того, що велить глава держави - виникає логічне запитання: чому? Очевидно, не тому, що не знає, як робити правильно - просто правильно робити йому не вигідно.
Навіщо йому прозоре надходження і потужні, але незалежні від нього вищі навчальні заклади? Яка від того користь йому особисто?
Леся Оробець
За матеріалами: УНІАН
Поділитися новиною
