825
У тандему роз'їхалися колеса
— Енергетика
Вперше про наявність протистояння між першими особами російської держави і уряду заговорили після того, як Дмитро Медведєв не виключив можливості своєї участі в боротьбі за президентське крісло. Тоді він зазначив, що висуне свою кандидатуру лише в тому випадку, "якщо результати його роботи будуть задовольняти росіян". Остаточно протистояння визначилося після звернення Дмитра Медведєва до Федеральних зборів. Глава російської держави розкритикував політику, що проводилася до нього.
Найяскравіший і найсвіжіший приклад розбіжностей між колишнім і нинішнім президентами - розходження в оцінках резолюції ООН № 1973 з військової операції в Лівії. Росія (читай президент Медведєв) підтримала резолюцію, а Путін порівняв атаку міжнародної коаліції на Лівію з хрестовим походом, назвавши резолюцію Радбезу ООН "неповноцінною" і "ущербною". Про дії США за кордоном він висловився ще жорсткіше, зазначивши, що в них немає "ні логіки, ні совісті". Медведєв заявив, що "ні в якому разі неприпустимо використовувати висловлювання, які, по суті, ведуть до зіткнення цивілізацій - типу хрестових походів і так далі".
Україна хоч і не так явно, але теж стала об'єктом конкуренції між російськими лідерами. Розбіжності в позиціях проявилися ще під час президентських виборів у нашій країні в лютому 2010 р. "Було видно, що команда Медведєва більшою мірою підтримує Януковича, а в команді Путіна було більше симпатії до Тимошенко", - сказав голова Центру прикладних політичних досліджень "Пента" Володимир Фесенко. Тепер елементи розігрування "української карти" виявляються як складова в російській передвиборній гонці. "Якщо для Медведєва своєрідним інтеграційним досягненням на українському майданчику стали Харківські угоди, то Путін, який висунув свої інтеграційні ініціативи, в тому числі щодо злиття "Газпрому" і НАК "Нафтогаз" і проект Митного союзу, результату не отримав. Це не тому, що у нього складні стосунки з Януковичем. Просто ці ініціативи економічно не цілком відповідають інтересам України", - зазначив він.
У той же час Фесенко підкреслив, що для України немає принципової різниці, хто стане майбутнім президентом Росії. "Зрозуміло, що у Януковича склалися непогані особисті стосунки з Медведєвим. З Путіним доведеться налагоджувати стосунки в повному обсязі і це вимагатиме певного перехідного періоду. Але їх тактичні відмінності стосовно нашої країни не принципові, оскільки вони виходять з інтересів своєї країни", - зазначив експерт.
Раніше член комітету Держдуми Росії у справах СНД і зв'язків зі співвітчизниками Костянтин Затулін заявив, що між президентом Росії Дмитром Медведєвим і прем'єр-міністром Володимиром Путіним не існує конкуренції. Він спростував припущення, що, заманюючи Україну до Митного союзу, Путін заробляє собі дивіденди на майбутніх президентських виборах у Росії: "Якщо рішення про Митний союз буде прийматися, то документи будуть підписувати президенти Росії та України, а не прем'єр-міністри. У цьому сенсі Путін готує ґрунт для тріумфу Медведєва. Якщо міркувати таким примітивним чином".
У свою чергу депутат Держдуми Росії Сергій Марков висловив думку, що неготовність України вступати до Митного союзу Росії, Білорусі та Казахстану продиктована пануванням "помаранчевої ідеології" всередині політичної еліти країни. "Ідеологія євроінтеграції не викреслена. Керівництво України розуміє, що вступити в ЄС не так легко, але вірить, що це можливо. Все це показує, що "помаранчева ідеологія" все ще міцна", - сказав він. "Ціна ідеологічних помилок - $10 млрд. на рік. Це ціна відсутності програми деоранжезації українського суспільства", - додав він.
За словами директора Інституту політичного аналізу і міжнародних відносин Сергія Толстова, український напрямок не буде визначати результат конкуренції в російському "тандемі" і не буде вирішальним у процесі визначення майбутнього президента Росії. "Перемога одного чи іншого на президентських виборах буде досягнута на етапі, що передує виборам, ще у фазі апаратної гри. За логікою речей і взагалі логікою російської політичної системи, на вибори має піти хтось один. Стосовно України є нюанси, але не українське питання є визначальним, а політична модель цієї країни", - сказав експерт.
Він вважає, що Дмитро Медведєв виступає "як прихильник пошуку компромісів і з Заходом, в тому числі з Україною, у той час як Путін займає більш жорстку і прагматичну позицію". Враховуючи ці нюанси, Толстов впевнений, що для України кращою є кандидатура Дмитра Медведєва. "З Путіним домовлятися складно. Його манера така, що вона не передбачає фази переговорів, на яких можна виробляти умови і відстоювати свої позиції. Він все пропонує в провокаційно-епатажній манері. Це не переговорна позиція", - додав він.
За матеріалами: Экономические Известия
Поділитися новиною
