1430
Союз, що може розвалитись. Навіщо в Київ приїжджав Путін
Віктор Янукович не підтримав ідею Митного союзу, інтеграційного проекту Володимира Путіна. Втім, можливо, союз і не був головною метою візиту в Україну російського прем'єра.
Один москвич, близький до російської політтусовки, після візиту Путіна розповів, що захід, який пройшов в Києві, нагадав йому діалог глухого з німим. "Путін їхав до Києва з абсолютною упевненістю в тому, що Україна без розмов стрибне в обійми його Митного союзу. А кияни чомусь були абсолютно впевнені, що вони зроблять на нього враження кримінальною справою проти Тимошенко і це допоможе знизити ціни на газ. У підсумку нічого ні в кого не вийшло", - сказав співрозмовник. На його думку, російські політики досі ставляться до України не як до незалежної держави і щиро вважають, що президент України за статусом дорівнює губернатору, наприклад, Брянської області.
Українській владі, зі свого боку, вистачило таланту загострити обстановку до межі перед візитом російського прем'єра. Швидше за все, третя кримінальна справа проти Юлії Тимошенко щодо укладених з РФ газових контрактів не була спрямована проти Путіна і не мала прямої причетності до його приїзду. Однак заява депутата-регіонала Інни Богословської, яка була зроблена після цього, про те, що Путіна також варто було б допитати в рамках кримінальної справи, додала українським внутрішнім справам зовнішньополітичний вектор. Загалом, вже напередодні візиту російського прем'єра стало зрозуміло, що до взаєморозуміння далеко.
Випуск піару
"Це був провал" - саме такою лаконічною фразою охарактеризували результати короткого візиту високого московського гостя джерела "Фокусу" в Партії регіонів.
Існує єдина версія, що виправдує цей тупиковий для всіх діалог: приїзд Путіна міг бути продуктом для внутрішнього російського вживання. Загострення пристрастей перед 2012 роком пробило броньовану піар-оболонку під назвою "тандем", і всьому світу відразу стало зрозуміло, чутки про конфлікти між президентом і прем'єром, що доносилися з Москви останні два роки, мають під собою підстави. Версія про те, що на тлі модернізатора Медведєва Путін вирішив відновити свій імперський імідж і з'явитися збирачем земель руських, виглядала б правдоподібно, якби не одне "але".
Співрозмовники в Москві відзначили, що ніякого резонансу київський візит Путіна в Росії не викликав. "До російської проблеми-2012 Україна точно ніякої причетності не має, - стверджує відомий російський політолог Станіслав Бєлковський. - По-перше, поки ніщо не вказує на те, що Путін має намір балотуватися. По-друге, росіян перегодували українською тематикою в 2004-2009 роках, і зараз настав "відходняк": інтерес до України в РФ впав на порядок. Тому ніякі успіхи чи невдачі на українському фронті не можуть істотно вплинути на результати виборів у Росії".
Сильна позиція
"Це найбільше було схоже на кавалерійську атаку на Україну з боку Росії, - зазначив у розмові з Фокусом політолог Володимир Фесенко. - Мені здається, що посилення цієї атаки пов'язане з тим, що в Кремлі відчули: Україна дуже близька до формування зони вільної торгівлі з ЄС. Ми вже три роки домовляємося з Євросоюзом про створення зони вільної торгівлі та фактично вийшли на фінішну пряму. Всі джерела підтверджують, що до кінця року ми домовимося. А ось переговорів про вступ України до Митного союзу на даний момент немає".
Втім, водночас експерти підкреслюють: не варто списувати на росіян всі гріхи. І в настирливій поведінці Росії є частка провини Києва. "Сьогоднішня колізія виникла через те, що в певний момент керівництво України дало зрозуміти російській стороні, що воно теоретично припускає можливість приєднання до Митного союзу, - вважає науковий директор Інституту євроатлантичного співробітництва Олександр Сушко. - Безумовно, Москва цим скористалася. А там, де слабо, починають тиснути. Якби Україна спочатку заявила, що вона виступає за збалансовані відносини і хоче мати вільну торгівлю в двох напрямках (а в умовах Митного союзу це неможливо), конфлікт мав би менший градус кипіння".
При цьому експерт відзначає, що з логічної точки зору в Києва в цій ситуації більш міцні позиції, адже якщо Росія буде робити якісь економічні санкції проти України у зв'язку з її відмовою вступити до Митного союзу, це буде виглядати щонайменше дивно. "Якщо це трапиться, то мені незрозуміло, чого тоді варті багаторічні розмови про стратегічне партнерство України з РФ, - говорить Сушко. - Якщо вони наші стратегічні партнери, то не повинні жодним чином перешкоджати реалізації стратегічних цілей України, які вона давно задекларувала".
Втім, Володимир Фесенко вважає, що провал переговорів росіян не влаштовує, тому найближчими місяцями на нас може очікувати черга конфліктів з Росією. "Я навіть не виключаю спроби тиску на Україну, можливо, без торгових воєн, але загрози і застереження звучати будуть. Після візиту Путіна росіяни не просто розчаровані, вони роздратовані тим, що немає результату", - підкреслив політолог.
Кулуарний інтерес
Незважаючи на роздуми експертів про користь і мінуси Митного союзу, цілком може виявитися, що ця тема не була головною під час переговорів Путіна і Януковича. На подібних зустрічах кулуарно обговорюються не тільки міждержавні, але й корпоративні питання. Путін і Медведєв разом з Януковичем в даному випадку виступають лобістами великих бізнесменів своїх країн. І хоча джерела в ПР запевняли кореспондента Фокуса в тому, що ніяких кулуарних переговорів про власність президент і прем'єр не вели, Станіслав Бєлковський упевнений у зворотному.
"Насправді головна мета візиту Путіна - зняти розбіжності з "Південного потоку", - стверджує російський політолог. - Україна дуже ефективний лобіст проти цього проекту в Європі. Причому на вістрі атаки - газова команда Сергія Льовочкіна і Юрія Бойка. Путін використовує свою звичайну тактику: спочатку висуває завищені та свідомо нездійсненні вимоги начебто Митного союзу, потім виявляє готовність поступитися, але в обмін на поступки більш скромні. В даному випадку це буде відмова України від боротьби проти будівництва газопроводу "Південний потік" по дну Чорного моря. Зрозуміло, що ні на який союз з Україною Москва свідомо не розраховує. Максимум, на що вона сподівається - це злиття в тій чи іншій формі активів "Газпрому" і "Нафтогазу".
В будь-якому випадку успіх Путіна в цій кулуарної частини переговорів поки що оцінити складно. Адже досі чиновники ЄС не висловлювали наміри надати "Південному потоку" статус пріоритетного проекту. Навпаки, Брюссель постійно говорить про те, що, з огляду на політику диверсифікації джерел газу, пріоритетом є будівництво газопроводу "Набукко" (з Туркменії і Азербайджану, через Туреччину і Болгарію в Австрію). І не факт, що Україна в питанні формування такої думки єврочиновників зіграла визначальну роль.
Сергій Висоцький, Володимир Денисенко
За матеріалами: Фокус
Поділитися новиною
