6706
Реформи від прем'єра: хочеш їсти - бери лопату...
— Казна та Політика
"Кожному городянину - по городу!" - аж ніяк не гасло радянських часів, хоч від нього і віє чимось до болю знайомим. Це - ідея, яку взяв на озброєння чинний уряд і активно просуває в маси. Влада пропонує українцям взяти в руки лопати і вирушити на земельні ділянки, щоб самостійно добути собі прожиток. На думку прем'єр-міністра Миколи Азарова, таким чином можна вирішити проблему зростання цін і дефіциту продовольства.
Економічна теорія по-українськи
Все сказане було б смішним, якби не було так сумно. Для Кабміну абсурдність подібних заяв, схоже, не очевидна, інакше, чим пояснити їх появу у головах можновладців... Урядові мужі або призабули, або ніколи не чули про економічну теорію поділу праці та спеціалізації виробництва, згідно з якою кожен має займатися своєю справою, а потім обмінятися плодами праці. На думку одного з ідеологів економічного вчення Адама Сміта, "поділ праці - найважливіший фактор підвищення продуктивності праці й множення суспільного багатства". Іншими словами, людина повинна займатися тим, чим вміє і до чого в неї є здібності: аграрії - вирощувати продукти, шахтарі - добувати вугілля. А потім за допомогою грошей зробити обмін: шахтарі куплять овочі, а селяни - вугілля для печей - кесарю кесареве, а Богу Богове. Саме цей принцип є двигуном економіки.
Між тим, уряд України розробляє свою економічну теорію: хочеш їсти - працюй в огороді, хочеш одягнутися - ший плаття... А якщо захочеться покерувати, може і країною управляти дозволять замість того, щоб податки платити на утримання Кабміну?
Залишається питання - яка ж продуктивність виробництва буде, наприклад, якщо всі городяни, відпрацювавши п'ятиденку, у вихідні дні будуть освоювати ази аграрної науки? Як результат - або на городах будуть працювати упівсили, або на робочих місцях перестануть справлятися зі своїми обов'язками. Ефективність від цього, погодьтеся, близька до нуля.
Аграрна математика
І ще один фактор. Дешевизна вирощених самостійно продуктів, яку вбачає Кабмін, оманлива. Якщо для сільського населення городній процес - від посадки до збору врожаю - практично єдиний спосіб вижити, то для городян самонагодування навряд чи стане дешевою альтернативою дорогим овочам з магазинів. Якщо взяти, наприклад, другий хліб - картоплю, то нехитрими обчисленнями міф "манни небесної" у вигляді власного присадибної ділянки розвіюється.
Почнемо з початку, тобто з землі. Більшість городян, які мають дільниці, так чи інакше, але їх обробляють. В принципі, заклик М. Азарова стосується тих мешканців мегополісів, хто ще не задіяний у сільському господарстві. При цьому в щирість заяви влади, що всім охочим земля буде віддаватися безкоштовно, не надто віриться. Вартість оформлення ділянки в Україні коливається, але в середньому можна орієнтуватися на суму близько 1 тис. дол. Хоча офіційно все зводитися до 1-2 тис. грн., але минулі "кола вітчизняного бюрократичного пекла" вважають, що в кишені у претендента на земельну наділ має бути не менше 6 тис. грн. Причому площа ділянки великого значення не має, оскільки проекти і документацію робити потрібно, не залежно від розмірів наділу. Витрачена сума відразу ж відчутно здорожує майбутній урожай.
Якщо новоспечений городник забажає скористатися благами цивілізації і технологічного прогресу замість звичної лопати, то йому слід знову-таки розщедритися. Обробка землі мотоблоком або трактором, а в деяких регіонах для цього успішно використовуються коні, обійдеться від 12 грн. (Львівська обл.) до 30 грн. (Київська обл.) за сотку. Подальші маніпуляції - підгортання і т.д. - ще стільки ж. Для того, щоб на землі зросло хоч щось, крім бур'яну, ґрунт необхідно "підгодувати" або натуральним добривом за ціною 600 грн. (Житомирська обл.) за машину перегною, або продуктами хімічної промисловості - за ціною 8 грн. (Київська обл.) за кг нітроамофоски.
Підготовкою ґрунту витрати не закінчуються, а можна сказати тільки починаються. Насінний матеріал коштує недешево, все залежить від якості. В середньому за кілограм насіннєвої картоплі доведеться віддати від 10 до 25 грн. На 1 сотку його потрібно близько 30-35 кг. Рахуйте самі, що вам вигідніше - витратити майже 1 тисячу гривень на картоплю, яка тільки маячить у перспективі, або цю ж суму на картоплю восени, коли ціна на неї мінімальна і селяни позбавляються від надлишків.
Але продовжимо аграрну бухгалтерію. Щоб урожай не винищили шкідники, необхідно його обробляти отрутами, знову таки недешевими. Пам'ятаючи посушливе літо 2010 року, необхідно врахувати і витрати на полив. Також потрібно не забувати і про транспортні витрати, оскільки бензин дорожчає і проїзд у громадському транспорті також - мінімум 20 грн. в один бік на ділянку, не дуже віддалену від столиці. Математика виходить далеко не на користь аргументів М. Азарова.
Слід також пам'ятати, що практично всі українці мають досвід агротехніків, і часто чималі гроші, витрачені на насіння і добрива, стають тими монетами, які Буратіно зарив на полі див, оскільки без знання базових основ виростити врожай не вдасться.
І навіть якщо все більш-менш вийшло, немає ніякої гарантії, що плоди праць пожне сам городник. Адже досить поширена практика, коли господар, приїжджаючи збирати в поті вирощений урожай, застає порожнє поле, дбайливо вичищене "добрими людьми".
Та й взагалі, ніколи городник-аматор не зможе конкурувати за ціною з продукцією, вирощеною в промислових масштабах, де задіяна сучасна техніка.
Зріти в корінь
Проблема зростання цін на овочі в зимово-весняний період для України справа звична. Але причина підвищення вартості криється зовсім не в дефіциті продукції. Експерти відзначають, що вітчизняне сільське господарство забезпечує внутрішній ринок овочами і картоплею в повному обсязі. Проблема криється в іншому - у відсутності інфраструктури і логістики. "У нас фактично на сьогоднішній день, якщо брати тільки овочі, близько 2-3 млн. тонн продукції, яка вже зібрана, втрачається під час зберігання, картоплі - до 4 млн. тонн. Це більше, ніж вирощує більшість європейських країн у цілому. Ми втрачаємо більше, ніж вони збирають. Проблема саме не в тому, щоб збільшити виробництва, а в тому, щоб вирощувати цю продукцію більш якісно і мати можливість її зберігати", - відзначає керівник проекту "Агроогляд: овочі та фрукти" Андрій Ярмак.
Заступник директора департаменту розвитку аграрного ринку Міністерства аграрної політики і продовольства України Анатолій Розгон підтвердив - сукупні втрати при виробництві, зберіганні та реалізації продукції овочівництва в Україні становлять більше 50%, тоді коли, приміром, у Нідерландах - менше 30%.
Простіше кажучи, українцям вирощений врожай ніде зберігати, через що практично 50% його згниває до весни або згодовується худобі, що не ефективно ні для тваринництва, ні для овочівництва. А відсутність налагоджених комунікацій між регіонами призводить до того, що продукція з однієї області, навіть якщо її там у надлишку, не потрапляє на ринки інших областей.
Ситуацію треба кардинально змінювати, в цьому напрямку і варто було б владі докласти всіх зусиль, а не займатися фантазіями з приводу повернення до натурального господарства. Або "вигін" на грядки - спроба відвернути нас від більш насущних проблем? А може це реформаторські кроки...
Лілія Коваль
За матеріалами: УНІАН
Поділитися новиною
