1597
Справа Кучми: запасний вихід
— Кримінал
Стрімкий розвиток кримінальної справи проти Леоніда Кучми дивує багатьох. Другий президент відвідує Генеральну прокуратуру частіше за Юлію Тимошенко, офіційні фігуранти справи з його оточення (принаймні, деякі) також побували на допитах.
Якщо темпи розслідування збережуться, то двадцяту річницю незалежності України запросто може зустріти на старті або в передчутті "процесу століття" - судового розгляду щодо причетності колишнього голови держави до вбивства опозиційного журналіста. Подібні кримінальні справи, як показує світова практика, залучають до себе настільки масштабну увагу, що телевізійники можуть тимчасово скасувати трансляцію мильних опер. Наївно вважати, що чинний Президент не санкціонував подібний розвиток подій, але ця політико-правова головоломка, за визначенням, не може бути легкою.
Сьогодні можна з високим ступенем впевненості говорити, що закриття справи проти Леоніда Кучми за недоведеністю не буде - не та людина перший заступник Генерального прокурора Ренат Кузьмін, щоб допускати подібні проколи, здатні назавжди перекреслити кар'єру правоохоронця. В оточенні Кучми не сумніваються, що на Банковій прихильно оцінюють активність Рената Равильєвича, покладаючись на свою здатність зупинити в разі необхідності завзятого законника.
Водночас об'єктивні обставини виключають і еміграцію Леоніда Кучми. Державну прикордонну службу, як відомо, очолює Микола Литвин, брат спікера парламенту, що є фігурантом "справи Гонгадзе". Очевидно, що зникнення Леоніда Даниловича з території України призведе не тільки до відставки Миколи Михайловича Литвина, але і до переорієнтації уваги Генеральної прокуратури на його високопоставленого брата. Той вже анонсував "новий етап цькування Литвина", але поки головного "народника" випробовують очікуванням на виклик на допит, що набагато болючіше за слідчі дії.
Оскільки справа Кучми виглядає багатозадачною, то судовий процес над другим президентом України може стати зразково-показовим. Минулого року влада провела судову реформу, що ознаменувалася підпорядкуванням української Феміди Банковій. Збереження за Василем Онопенко поста голови Верховного Суду на тлі посилення повноважень Вищої ради юстиції, створення вищих спеціалізованих судів і масштабної чистки суддівського корпусу - прикрий промах, а не тенденція. Не доводиться сумніватися, що процес проти колишнього глави держави буде розглядатися в "правильному" суді, здатному показати українському суспільству і світовим спостерігачам неупередженість української Феміди.
Однак ступінь його правильності та керованості буде під питанням з об'єктивно-банальних причин. На боці Кучми будуть виступати не тільки відомі адвокати, а й фінансові ресурси Віктора Пінчука, для якого багато в чому настав момент істини. Віктор Михайлович давно вже не в тіні свого тестя, але чудово розуміє, що тиск на Кучму відіб'ється і на його власній бізнес-перспективі. Чесно кажучи, судді, який виявиться між владною Сциллою і мільярдерською Харибдою, не позаздриш.
У ситуації, що склалася для Леоніда Кучми єдино вірний вихід - намагатися за першої ж зручної можливості переходити в контрнаступ. Принаймні, раунд навколо очної ставки він не програв. Педалювання адвокатами Кучми інциденту навколо спроби Миколи Мельниченка таємно записати очну ставку з другим президентом, яка нібито мала місце, - тільки перша проба сил захисту. Наступною стала вимога відвести слідчого, який, на думку захисників Кучми, ставиться до екс-президента упереджено. Буквально через 2-3 тижні в команди, що захищає Леоніда Даниловича, з'явиться двотижнева пауза для підготовки до наступних дій.
Перспективною виглядає аргументація щодо незаконності записи розмов у президентському кабінеті. Версія про героя-одинака, озброєного цифровим диктофоном з практично необмеженою кількістю чіпів для запису (згадайте рівень розвитку електронної техніки на рубежі тисячоліть і рівень добробуту президентських охоронців) викликає все більше сумнівів. Кучма підкреслив, що хотів би зрозуміти, хто є "ляльководом" Мельниченка, який нагадує засланого у ворожий тил диверсанта з надійною на перший погляд легендою. Цікаво, чи ризикне замислитися над цим питанням Генеральна прокуратура?
Справа Кучми практично гарантовано дійде до суду - на користь такого сценарію розвитку подій говорить соціально-економічна ситуація в країні. Відмовитися від такого відволікаючого маневру владі сьогодні не під силу. Увійти до зали суду для Леоніда Даниловича буде непростим психологічним випробуванням, тому його юристи можуть піти в контратаку: зажадати не тільки порушення кримінальної справи проти Миколи Мельниченка, але і судово-психіатричної експертизи цього ключового свідка звинувачення проти Кучми. Визнання екс-майора УДО неосудним може виявитися найкращим виходом для всіх сторін процесу та зацікавлених осіб. Не варто забувати й про те, що попереднє звинувачення колишньому главі держави висунуто в перевищенні повноважень, а термін давності для покарання за цією статтею закінчився ще минулого року. Тому не виключено, що переслідування другого президента зведеться до формули "Рух - все, кінцевий результат - ніщо".
Євген Магда
За матеріалами: Главред
Поділитися новиною
