10045
Експерт: масового соціального протесту не уникнути
— Казна та Політика
Директор Інституту трансформації суспільства Олег Соскін-один з тих експертів, які відомі своїми "незачесаним" висловами. Він називає речі своїми іменами. Комплексна картина економполітичного і соціального становища України в його баченні виглядає зовсім не оптимістично. Потенційний дефолт, зростання соціального розчарування, "окостеніння" олігархату і можливість соціального вибуху "вже завтра".
Ви постійно говорите про загрозу швидкого дефолту України. В чому причина? Чи є в цьому роль грошей МВФ?
Коли Віктор Ющенко і Юлія Тимошенко відійшли від влади державний борг становив $39,68 млрд. Що робить нова команда? Знову займає у МВФ. До кінця 2010 року державний і гарантований борг України становив $54,2 млрд. За два перші місяці 2011 року ця цифра збільшилася до $56 млрд. У лютому-2011 уряд випустив євробондів на $1,5 млрд. Зараз валовий зовнішній борг, за оцінками Інституту трансформації суспільства, вже перевищує $125 млрд. А весь ВВП України - $110-115 млрд за 2010 рік. За внутрішніми зобов'язаннями уряду маємо на сьогодні 138,5 млрд грн запозичень. Це означає, що банки, які забирають гроші в населення на депозити, замість кредитування фізичних осіб, малого бізнесу, змушені віддавати гроші уряду. А він перетворює ці гроші на лихварський капітал.
Зовнішній борг країни в перерахунку на кожного жителя вже становить $2,5 тис. Пенсійний фонд України - банкрут. Власні надходження склали 119 млрд грн в 2010-му, а витрати на виплату пенсій -191 млрд. І в 2011 році така ж ситуація: за січень - лютий надійшло 19 млрд, а виплатити потрібно 33 млрд. Загальний борг по зарплаті на 1 лютого 2011 р. складає 1,35 млрд грн.
Якщо ми візьмемо ще 12 млрд доларів запозичень у МВФ, як планує уряд, то борг наблизиться до $70 млрд-це 2/3 ВВП країни. І це все потрібно буде повернути за 3-4 роки. Ми вже в кабалі світових фінансових організацій, і тільки збільшуємо свою залежність. Причому всі ці мільярди йдуть на проїдання, ніякого розвитку країни не видно.
Чи могли бути в уряду Азарова інші реальні варіанти економічної поведінки в кризу?
Альтернатива могла бути одна - уряд повинен реально підтримати малий і середній бізнес, підтримати самозайнятість населення, дати максимально реалізуватися підприємницької ініціативи. Або хоча б не заважати тим, хто вже працює на себе. Така практика, між іншим, полегшує соціальні зобов'язання самої держави.
Але замість цього все більший "наїзд" на активних, підприємливих людей, і в результаті вони або йдуть у тінь, або припиняють свою діяльність. А ті, хто не любить і не хоче працювати, живуть патерналістськими очікуваннями. Але в держави немає грошей, і годувати ці верстви населення постійно вона не збирається. В результаті виникає загроза люмпенського бунту.
З 1 квітня підвищується ціна на газ для споживачів, а також на 15% - на електрику, і в два рази - тариф на воду. Все це буде провокувати протестні негаразди.
Восени 2010-го ви прогнозували, що нинішньої весни вдарить соціальна революція, принаймні, почнуться народні хвилювання. Поки що ознак серйозних хвилювань немає. Ви вважаєте, що в Україні може бути реалізований арабський сценарій, чи все обмежиться локальними бунтами і страйками?
Протести вже почалися. Подивіться на вчительський страйк, на автомобільний майдан. Це перші зірниці майбутнього "великого вибуху". В Україні він накопичується повільно, тим більше що ускладнюється й інертністю значної частини населення, яка все ще не позбулася надій на доброго царя і психології "хати з краю", і маніпулятивними діями з боку держави. Нейтралізація протестних настроїв йде по декількох каналах.
Перший канал, давно перевірений нашими сусідами - Білоруссю та Росією - ріст споживання алкоголю. Алкоголізація населення, збільшення реклами спиртних напоїв - це цілеспрямована політична дія, не кажучи вже про те, що вона приносить економічну вигоду державі і приватним виробникам. Це знімає протестні настрої, топить рішучість серед молоді, пролетарських шарів і якоїсь частини менеджменту.
Другий канал нейтралізації і маніпуляції-телеканали, підконтрольні основним олігархічним групам. Продукується так звана "карнавальна модель" споживання - зразок шоу "Виграй два мільйони!". Працювати не потрібно - достатньо виграти. Пропагується не поліпшення професійних навичок, а принцип отримання разового прибутку.
Третій спосіб нейтралізації протестних настроїв - застосування карального апарату і банальне залякування. Четвертий - засилання провокаторів у протестне середовище, в потенційні незадоволені групи, з метою їх дискредитації або відволікання уваги від конструктивних дій.
П'ятим каналом маніпуляції я можу зараз назвати церкву Московського патріархату. Вона "опікується" величезною частиною населення, особливо електорат на південно-сході, вселяючи йому, що всяка влада від Бога, що чинна влада, за всіх її недоліків, все одно "своя" ідеологічно і політично.
А молодь, за аналогією з арабськими революціями, може стати рушійною силою протестів?
У демографічному плані населення до соціального вибуху вже готове. В Україні, за офіційними даними, від 6,5 млн людей від 15 до 24 років, і ще 13,3 млн-від 25 до 44 років. Тобто 20 млн осіб - це люди найбільш активної вікової групи. І саме на них спрямована більша частина механізмів маніпуляції і нейтралізації. Але молодь розуміє, що при прийнятій моделі розвитку в країни немає майбутнього. В України немає бізнес-інкубаторів для молоді, як у Південній Кореї, в країнах Балтії, Скандинавії, в Німеччині. Свого часу ми закрили СЕЗ, але от поляки їх не закривали, і тепер від ВЕЗ перейшли до створення таких же бізнес-інкубаторів та технологічних парків. У нас нічого не відбувається, все намагаються законсервувати, якось вирулити, врешті-решт, придушити. Соціальний землетрус вдарить ось-ось. Але уряд цього не хоче бачити, він не усуває причин, і все більш веде країну до краху.
І все ж, погодьтеся, над нинішнім українським суспільством тяжіє "постмайданний синдром". Одна частина населення вже соромиться свого пориву шестирічної давності, а друга-дезорієнтована і майже нікому не вірить.
Правильно. Від розчарування в політиці, в ідеалах, в дріб'язковості попередніх вождів, які використовували вибір людей, виникло не тільки розчарування в політиці. Виникла величезна відчуженість, яка вигідна владі. Кожен намагається вижити поодинці. Партійні рухи дискредитовані, профспілковий рух - корумпований. Залишається структуризація за соціальною ознакою. Це зараз і відбувається. І це - нове в Україні.
Малий і почасти середній бізнес вже змогли "показати зуби". Тепер "прокидається" інтелігенція, що сидить на бюджеті. В її частини - шкільних педагогів - вже з'явилося розуміння, що радянські соціальні очікування від нової влади не працюють, що не можна чекати на милості від влади, потрібно вимагати своє. Ця влада розуміє лише мову вулиці і сили.
Найважливіша роль у консолідації суспільства лежить на журналістах, особливо регіональних, які зазнають максимального тиску влади, і в цілому на творчій еліті, яка зараз "пішла у себе", або займається одиночним самопіаром. Реальна опозиція владному курсу може проявитися і в місцевих радах, половина яких фактично обрана за мажоритаркою. Причому в містах з населенням до 100 тис. - там невеликі округи, всі один одного знають. Поки що на цьому рівні не виникли протестні рухи, що тиснуть на своїх депутатів, адже їх можна відкликати, їм можна створити проблеми, якщо вони не будуть захищати інтереси громади.
Як ви оцінюєте необхідність та перспективи входження України до Митного союзу, і взагалі зближення з РФ? Навіщо Україні продавати Нафтогаз і газотранспортну систему?
Що нам дає торгівля з Росією? Постійне негативне сальдо. У 2010 році воно було мінус $8,7 млрд. Це дані Держкомстату. З ЄС у нас теж негативне сальдо (мінус $6,1 млрд), але звідти до нас йде технологічне устаткування - від агрокомплексів до обладнання супермаркетів і програмного забезпечення. А що нам дає РФ? Митний союз - це закріплення архаїчного, сировинного капіталізму. Ми продовжуємо сидіти на їх "газовій голці", фактично інвестуючи Газпром. За січень - лютий цього року ми закупили газу на $3,1 млрд. Собівартість видобутку російського газу становить $30, а ми купуємо цей газ у 9 разів дорожче. Це все - за рахунок тих, хто "присмоктався" до труби і живе за рахунок непрозорих газових схем. В сфері газових відносин у нас досі править колоніальний диктат.
План порятунку ГТС простий - потрібно відсікти всіх "прилипал" від труби. Щоб газ, який йде до Європи, можна було контролювати. За транзит повинні платити споживачі, тобто європейці. Платити по 6 євро за 1 кубометр на 100 км. Крім того, треба підняти ціну газу з внутрішніх родовищ до світової. І, нарешті, розвивати альтернативні джерела енергії, як у Європі. По суті, нічого нового винаходити не потрібно. Але надто багато у владі роблять бізнес на тіньових газових схемах.
Чи бачите ви ознаки розколу серед українського олігархату, або поки він єдиний у наступі на малий і середній бізнес? Чи може хтось із них, відчути загрозу для свого бізнесу, почати фінансувати протестні рухи, формувати нові партії?
В Україні відбувається цілеспрямоване закріплення кланів. Більше того - перетворення кланового суспільства в кастове. Українське суспільство хочуть зробити кастовим. У клані влада, власність і гроші передаються по силі, в касті - у спадок. І цей архаїчний принцип намагаються впровадити в європейській країні ХХІ століття! Але такий же принцип панування еліт намагалися десятиліттями закріпити на Близькому Сході - аж до передачі президентської посади у спадщину. Результати ми бачимо. Адже тамтешні суспільства набагато традиційніші та патріархальні, ніж наше.
Українські олігархи не створили навколо себе і своїх підприємств зону благоденства, не розвивають людський потенціал. Тому зараз я не бачу такого олігарха, який міг би перейти в протестний стан, і почати будь-які дії проти системи, в якій йому зручно.
А чи може стати таким каталізатором справа Кучми?
Так, може. Але тільки, якщо олігархи перестануть виживати поодинці, чекати, кого "зіллють" першим. Справа проти Кучми - це заклання старого ватажка, який занадто багато знає. Сімейний клан Януковича хоче "обрубати" кінці свого минулого, і починає війну проти старих кланів, в тому числі, проти своїх же, але "старих донецьких". І "відмашка" на цю справу, як я думаю, була погоджена з Москвою, з політичною групою, що формується навколо Дмитра Медведєва. Нейтралізація Кучми та ключових осіб його періоду -це нейтралізація і Володимира Путіна, його можливостей впливати на Україну. Це потенційне "обрубування" можливості повернення Юлії Тимошенко (через підтримку Путіна) і бажання позбутися домовленостей з російським керівництвом за старими схемами часів Кучми. Медведєв з Кучмою грошей не робив, тому він спокійно може допомагати "зливати" українського екс-президента.
Як думаєте, переоберуть Віктора Януковича на другий президентський термін?
Я вважаю, що про переобрання Януковича в 2015 році і не може йтися. За рік його рейтинг впав з 46 до 22%. Це дані останнього опитування Research & Branding Group. Він втрачає популярність швидше, ніж Ющенко. І це при тому, що у нього права конституції 1996 року - тобто, він сам себе зробив відповідальним за все. Єдиний спосіб порятунку для Януковича - це від'єднання від Партії регіонів та переобрання чинного парламенту якомога швидше, на основі відкритих списків і з частковою мажоритаркою. Зараз ПР, з її стрімким перетворенням в КПРС, висить у нього на шиї каменем. Відправлення уряду у відставку, "зливання" Азарова дасть лише короткостроковий ефект. Процес падіння рейтингу запущений, він обумовлений колапсом самої системи та частковими заходами його не зупинити.
Павло Сєров
За матеріалами: Контракти
Поділитися новиною
