1874
Прощавай, "Нафтогазпром"?
— Енергетика
21 березня президент України Віктор Янукович заявив про необхідність продажу міноритарного пакета акцій НАК "Нафтогаз" на фондових біржах. Наступного дня міністр палива та енергетики Юрій Бойко зазначив, що від подібного продажу держава планує отримати близько 6 мільярдів доларів. Однак настільки вигідна операція для України може викликати неприйняття російських колег, адже таким чином ускладнюється створення спільного підприємства НАК "Нафтогаз" і ВАТ "Газпром".
Наступ на нафтогазові позиції
1 березня голова НАК "Нафтогаз" Євген Бакулін заявив, що в найближчі два роки його компанія планує здійснити публічне розміщення акцій (IPO). "Сьогодні по "Нафтогазу" плануємо вийти на цивілізований рівень, тобто на IPO, щоб можна було вільно купувати і продавати акції на відкритому ринку. Зараз ведеться робота по "Нафтогазу". За словами Бакуліна точну дату розміщення акцій на IPO він назве після того , як завершиться відповідна підготовка. Через три тижні про необхідність виведення акцій українського нафтогазового монополіста заговорив уже президент України.
Говорячи про енергетичну стратегію розвитку України на засіданні керівної ради комітету з економічних реформ в понеділок, президент відзначив, що цей документ має включати комплекс заходів для надійного забезпечення споживачів природним газом і продуктами нафтопереробки. "Для отримання цього результату нам необхідно залучити кошти на зовнішніх і внутрішніх ринках для забезпечення фінансової стабілізації НАК "Нафтогаз України" і реалізації інвестиційних проектів компанії, створити на її базі прозору та ефективну вертикально інтегровану компанію.
Якщо для цього необхідно поступитися частиною компанії і продати на міжнародних біржах певну частину акцій, на це треба йти", - сказав Янукович. А вже наступного дня глава Мінпаливенерго Юрій Бойко дав зрозуміти, скільки держава планує виручити, зробивши такий хід: близько 6 мільярдів доларів. І все б нічого, якби від подібної угоди не страждали інтереси ВАТ "Газпром". Російська компанія, яка не раз заявляла про можливість злиття з "Нафтогазом", навряд чи буде зацікавлена у втраті важелів впливу на компанію. Цей вплив потрібен "Газпрому" для того, щоб контролювати українську ГТС та газосховища.
А висновок акцій української компанії на ринок буде означати, що до цих "ласих шматочків" допускаються й інші гравці. "Треба президенту нагадати, що продаж хоч однієї акції "Нафтогазу" означає продаж української ГТС. Продаж пакету акцій, нехай і невеликого, означає продаж українських підземних газових сховищ", - прокоментував слова Януковича "бютівець", міністр палива та енергетики Тіньового уряду Олександр Гудима.
Примітно, що "одкровенням" Бакуліна передували слова одного з найсерйозніших гравців на газовому ринку Україні-Дмитра Фірташа. В інтерв'ю французькому виданню Politique Internationale Фірташ заявив: "Моя думка, - і я переконую в цьому і уряд, і президента, - що НАК "Нафтогаз" треба виводити на фондовий ринок. І продавати 20-25 відсотків його акцій. Ми будемо знати, скільки він коштує. Думаю, якщо "Нафтогаз" вивести на біржу, він принесе близько 20 мільярдів доларів закордонних інвестицій в країну. Європейці будуть брати участь у процесі. І тоді наше державне підприємство не буде поглинатися, на відміну від запропонованого Газпромом варіанту. Україна стане важливим і незалежним гравцем на світовій сцені".
Примітно також, що через два дні після слів президента України про дії, які фактично віддаляють захоплення Газпромом української ГТС, господарський суд Рівненської області практично повернув Україні контроль над низкою нафтопроводів. Йдеться про частину нафтопроводів Самара-Західний напрямок і Грозний-Армавір-Трудова. Близько 1433 кілометрів цих магістралей суд віддав Фонду державного майна України. Таким чином, до кінця березня стає зрозуміло - майбутніх конфронтацій з енергетичних питань між Україною і Росією не уникнути. І причиною цьому, в тому числі, і події в Лівії.
Лівійський слід
Серед поновлених спорів про суддю українського нафтогазового ринку в загальному і ГТС зокрема "особняком" варто думку віце-прем'єр-міністра України Сергія Тігіпка. "Зберегти статус ключового транзитера Україна зможе тільки в тому випадку, якщо оперативно запропонує реальну схему акціонування газотранспортної системи за участю європейських енергетичних концернів і Газпрому", - сказав Тігіпко 24 березня. Причиною, з якої Україні слід задуматися про подібний крок, на думку віце-прем'єра, є події в Лівії. "Лівія, яка була одним з найбільших постачальників нафти і газу до Європи, на тривалий час виведена з гри. Можуть виникнути питання і з постачаннями палива з інших арабських країн.
З політичних міркувань може бути припинена атомна генерація. Все це поверне східному напрямку пріоритетну роль у забезпеченні Євросоюзу енергією. У таких умовах Україні необхідно зробити все можливе, щоб зростаючий потік експорту російського газу та інших видів палива в країни ЄС пішов саме через нашу територію", - зазначив Тігіпко. Слід зазначити, що "російські товариші" теж усвідомлюють важливість напрямки. Не дарма прем'єр- міністр Російської Федерації Володимир Путін 22-23 березня відвідував з офіційними візитами Словенію і Сербію.
Метою візиту було саме налагодження співпраці у газовій сфері. "Росія і Словенія беруть участь у великих енергетичних проектах, які мають, в тому числі, і загальноєвропейський вимір. Пан прем'єр-міністр (Словенії-ред.) вже говорив про проект "Південний потік". Сьогодні підписано угоду акціонерів спільної компанії, яка займеться проектуванням, будівництвом і експлуатацією словенської ділянки... Думаю, що нікому не потрібно сьогодні пояснювати, наскільки це актуально, маю на увазі проблеми в атомній енергетиці і безумовну затребуваність у вуглеводнях", - заявив Путін 22 березня на зустрічі зі своїм колегою словенської Борутом Пахором. Та і в Сербії йшлося також про "Південний Потік".
"Представники Газпрому провели детальну презентацію про потенціал цього проекту і про можливості, які він відкриває для Сербії. Відзначу, що процес юридичного оформлення зобов'язань усіх учасників "Південного потоку" йде відповідно до погодженого графіка", - заявив Путін на зустрічі з президентом країни Борисом Тадичем. Показово, що під час візиту Путін і до Словенії, і до Сербії, Путін згадував про Лівію. Більш того, як випливає з його слів, сказаних на зустрічі з Пахором, саме лівійські і японські події підстьобнули Росію до інтенсифікації переговорного процесу. Що цікаво, крім нових проектів, на кшталт "Південного потоку", Путін загострив увагу на сербському газосховищі "Банатський двір" і на російських інвестиціях в модернізацію компанії "Нафтова індустрія Сербії".
За словами Путіна, на ці цілі (добудову газосховища і вкладення в компанію) цього року Росія готова направити близько 500 мільйонів євро. У Словенії ж росіянам вдалося підключити до робіт над місцевою частиною "Південного потоку" італійських, французьких і німецьких інвесторів. Останні приєдналися до проекту зовсім недавно. Така зацікавленість пояснюється легко: після початку заворушень у Лівії ціни на нафту рвонули вгору. Зараз барель "чорного золота" коштує близько 117 доларів. "Масла у вогонь" підлили і події в Японії. В підсумку - ціни на нафту і газ ще не один місяць будуть прогнозовано високими. Ось чому "Південний потік", до якого на Заході раніше ставилися з неабиякою часткою скепсису, нині став вельми перспективним проектом.
Очевидно, українська влада вирішила діяти на випередження - проект "Південний потік" поки тільки готується до запуску, тоді, коли газо-і нафтопроводи на території України вже є. Модернізація української ГТС вимагає набагато менших вкладень, ніж модернізація російських систем та будівництво "потоків". Та й у випадку співпраці з європейцями, Україна не втратить повністю контроль над своєю енергетикою, небезпека чого існує при російсько-українській співпраці. А це означає, що інтереси українських олігархів будуть дотримані, що важливо для української влади. Це може пояснювати, чому українська влада все-таки зважилася - на шкоду інтересам "Газпрому" - почати процедуру щодо допуску іноземних інвесторів до нашого "всього" - нафто-та газотранспортної системи. А це означає, що нова україно-російська дипломатична війна не за горами.
За матеріалами: Подробности
Поділитися новиною
