2220
Влада бульдозером йде по своїх же суддям
— Казна та Політика
Бунт двох десятків суддів ВСУ проти свого голови Василя Онопенка, про подробиці якого "ЭИ" писали в минулому номері, - подія неординарна, і на її причинах та наслідках необхідно зупинитися детально.
Коротка передісторія нинішніх подій така: з 2007 р. і по лютий 2010 р. всі глобальні події в судовій системі проходили під знаком протистояння двох команд. З одного боку - команда глави ВСУ, екс-бютівця Василя Онопенка, яку БЮТ неодноразово підтримував і рятував в парламенті. З іншого боку - команда глави комітету Ради з правосуддя, регіонала Сергія Ківалова, яка спиралася не лише на ПР, але і на "скривджених" Онопенко людей.
До останніх президентських виборів, на яких переміг Віктор Янукович, обидві команди перебували в мертвому клінчі - ніхто з них не міг досягти остаточної перемоги. Але це не означало, що кожен із суперників не витягував для себе вагомих вигод у своїх сферах впливу.
Після виборів впливові юристи-регіонали кинулися остаточно знищувати різко ослабілу команду Василя Онопенка, прагнучи, здається, обговорити з останнім в тому числі і делікатне питання - скільки Онопенко заробив на посаді голови ВСУ. Але несподівано з'ясувалося, що обговорювати делікатні питання Василь Онопенко готовий тільки з Віктором Януковичем, і останній пішов назустріч голові ВСУ.
Як наслідок, в рамках судової системи, проведеної влітку 2010 р., провладні правознавці змогли взяти під свій контроль важелі впливу на всі суди, крім ЗСУ - зняти Василя Онопенка з посади ніяк не вийшло. Тому вищий судовий орган країни регіонали відреформували досить безцеремонно - позбавили його практично всіх повноважень і створили фактично знущальні умови для роботи всіх суддів ВСУ. Адже останні з того часу змушені розглядати справи всім складом суду в 50-60 чоловік.
Чинна влада дуже розраховувала на перехід більшості суддів ВСУ в новий Вищий спецсуд у кримінальних та цивільних справах (ВССКЦС), який очолив депутат-регіонал, екс-глава апсуду Луганської області Леонід Фесенко. Проте владна команда не врахувала деяких важливих нюансів. По-перше, суддів ВСУ зачепив такий довільний реформаторський підхід влади до їх суду - вони стільки років прагнули туди потрапити і вважали це вершиною своєї кар'єри, а в результаті з них зробили почесних нероб в дотепних умовах роботи. По-друге, переведення з ЗСУ в ВССКЦС - це пониження в посаді, з якої сторони не дивись на цю ситуацію. По-третє, судді ВСУ, можливо, і перейшли б у ВССКЦС, якщо б не відчули ставлення самого Фесенко до них. За даними "ЭИ", зустріч суддів ВСУ з главою ВССУГД тривала буквально лічені хвилини і коротко звелася до наступного: якщо хочете, переходьте, ми на вас чекаємо, а зараз на мене чекає президент. За словами очевидців, Леонід Фесенко вже йшов, коли деякі судді ВСУ тільки заходили в зал для зустрічі з ним. По-четверте, є підстави припускати, що ВССКЦС створювався з політичних мотивів, та ще й біля керма цього суду став чинний депутат-регіонал. Для суддів ВСУ тут занадто багато політики.
Результат закономірний - за останні півроку склад ЗСУ зменшився майже наполовину (до 49 осіб), але з минулих суддів лише троє перейшли в новий ВССКЦС - решта пішли у відставку. Причому двоє з них - Станіслав Міщенко і Микола Пшонка - посіли там посади заступника голови суду.
Регіонали вирішили ще жорсткіше діяти проти суддів ВСУ - в кінці 2010 р. в парламенті було зареєстровано законопроект №7447 (номінальний автор - регіонал, екс-голова Вищого госпсуду Дмитро Притика). Без юридичних тонкощів сенс документа такий: провести всіх решти суддів ВСУ через Вищу кваліфкомісію суддів; відібрати за певними параметрами двадцять найбільш гідних і залишити їх у ЗСУ, якому повернуть повноваження, решту ж - або в ВССКЦС, або шукати роботу за межами судової системи. Можна припустити, що ухвалення цього законопроекту в першому читанні і стало каталізатором спроб ряду суддів ВСУ висловити недовіру Василю Онопенку. Спробуй тут, вгадай - жартують регіонали чи ні.
Сьогодні у ЗСУ розклад сил такий: є група суддів, які підтримують Онопенко, є друга група, яка вже не перший рік не приховує своєї опозиційності до нього (наприклад, та ж колишня адмінпалата на чолі з Віктором Кривенко). Але найчисленніша група - ті, хто обурений діями нової влади проти ВСУ та його суддів. І вони, підтримуючи Василя Онопенка, ставлять в основу своє розуміння професійної честі та гідності, а не долю глави ВСУ.
Наступний важливий момент: чому ж судді протестують. Джерела "ЭИ", вхожі до кола впливових юристів-регіоналів, відзначали, що навіть останні не змогли сформулювати реальні правові претензії до дій Василя Онопенко як керівника ВСУ. З іншого боку, останніми роками ЗСУ був єдиним судом країни, який практично не скаржився на своє фінансування. У цьому сенсі суддям гріх скаржитися на адміністративні якості Онопенко, тим більше що він багатьом з них багато чим допоміг.
Залишається, здається, тільки дві видимі мотивації - або батіг, або пряник, а й та, й інша навряд чи достатньо виправдають смиренне ставлення суддів до реальних принижень. Це, щоправда, не стосується щирих опонентів Василя Онопенка. Але це стосується тих, чиї прізвища в рядах "бунтівників" викликали у багатьох здивування, оскільки до згаданих радикальних груп у ЗСУ їх зарахувати важко.
Година Х настане 11 березня на засіданні пленуму ВСУ - тоді й стане зрозуміло, який вибір зроблений і чи мають для кого-то значення приниження з боку владної команди. Але є варіант, що пленум не відбудеться - Захід дуже незадоволений неприкритим ставленням української влади до судів, а юристи-регіонали не можуть замаскувати свій інтерес у всіх цих процесах. Досвід арабських країн у всіх на слуху.
"ЭИ" багато і критично писали про діяльність Василя Онопенка, і зараз не намагаються виправдати ні його, ні суддів ВСУ. Але ми б хотіли звернути увагу громадян на те, яким чином влада поводиться з навіть за своїми мірками найкращими суддями країни. А що тоді говорити про мільйони простих українців? Особливо їх більшості, яка не розуміє, що цивільна відповідальність - це не голосування на виборах, а щоденний висловлювання своєї чіткої думки про дії влади. Влада зрозуміє лише мову сили - це наївно не розуміти.
За матеріалами: Экономические Известия
Поділитися новиною
