6645
Туніський урок для України
Увечері 14 січня з Тунісу втік президент країни Зін Ель-Абідін бен Алі. Причина втечі глави республіки - повстання проти його правління, яке тривало з 1987 року. Пересічні тунісці, які постраждали від економічної кризи, втомилися від політики їхнього президента. Незважаючи на введену Ель-Абідіном бін Алі комендантську годину і накази військам і поліції стріляти у всіх протестуючих, народні хвилювання в країні не припинилися. Декілька держав вже привітали повалення туніського лідера. У Росії та України різні політсили теж пильно стежать за подіями в Тунісі. Адже на їхню думку, Туніс має багато спільного з нашою країною і РФ.
Туніський бунт
Зін Ель-Абідін бен Алі прийшов до влади в Тунісі в 1987 році в результаті перевороту, прозваного "жасминовою революцією". Він змістив попереднього президента Тунісу Хабіба Бургіба і зайняв його місце. У перші роки своєї влади Ель-Абідін бен Алі обіцяв проводити помірні реформи для виведення країни з тяжкого економічного становища. Зокрема, він обіцяв лібералізувати економіку, створити максимальну кількість робочих місць, стимулювати експорт національної продукції. Крім того, Ель-Абідін бен Алі пішов на низку політичних "послаблень". Так, в Тунісі скасували довічне президентство.
Та згодом виявилося, що новий президент нічим не кращий від старого: у країні був створений авторитарний режим, не здатний впоратися з економічними проблемами. На референдумі 2002 року скасували норму про обмеження терміну правління президента трьома мандатами. Крім того, норма про граничний вік для президента теж була скасована. Різкий сплеск невдоволення тунісців припав на кінець 2010 року. У середині грудня після спроби публічного самогубства молодого продавця фруктів з міста Сіді-Бузід на знак протесту проти свавілля влади, в країні почалися заворушення.
У зіткненнях з поліцією загинуло понад 70 осіб. У результаті Ель-Абідін бен Алі 14 січня покинув країну, передавши управління прем'єр-міністру Тунісу Мохаммеду Гануші. Останній кілька годин по тому передав повноваження глави держави спікеру туніського парламенту Фуеду Мебазе. Той вже встиг призначити позачергові вибори, які відбудуться через два місяці, і затвердити чинного прем'єр-міністра на його посту. Проте заворушення не вщухли, хоча протестувальники після новини про втечу Ель-Абідіна бін Алі і почали братання з поліцією.
Пізніше хвилювання знову захлиснули країну, однак тепер причина була зовсім інша. Почалися збройні грабунки і мародерство. За даними високопоставленого джерела Sky News, за нападами стоять люди Ель-Абідіна бін Алі. Очевидно, тепер вже екс-президент Тунісу вирішив діяти за сценарієм екс-президента Киргизстану Курманбека Бакієва і спробувати на хвилі нестабільності повернутися в республіку. Туніська прокуратура вже видала ордер на арешт Алі Ас-Саріяті - екс-начальника президентської охорони. Його звинувачують у "підриві внутрішньої безпеки, вчиненні дій, мета яких - спровокувати напади один на одного громадян країни, а також у пограбуваннях та вбивствах".
План Ель-Абідіна бін Алі міг вдатися, адже сусідні арабські держави висловили свою підтримку колишньому главі Тунісу. Так, лівійський глава держави Муаммар Каддафі першим з арабських лідерів прокоментував ситуацію в сусідній країні. Він порадив сусідам прийняти так звану "лівійську модель народної демократії", в якій, за його словами, влада належить народу. Крім того, Каддафі заявив, що Ель-Абідін бен Алі - єдиний законний глава Тунісу. Останнього підтримала і Саудівська Аравія, де туніський президент і отримав притулок. "Королівство вітає прибуття президента Зіна Ель-Абідіна бін Алі і його дружини", - повідомило саудівське МЗС.
У той же час, країни Заходу налаштовані до туніського лідера різко негативно. Президент Франції Ніколя Саркозі своїм особистим указом заборонив пускати в країну Ель-Абідіна бін Алі. Про це повідомляють французькі ЗМІ. Саркозі висловив підтримку революціонерам. Крім того, Франція вигнала і близьких опального туніського лідера. "Родичам та особам з найближчого оточення колишнього президента Тунісу Зін аль-Абідін Бен Алі потрібно покинути територію Франції, де їм не належить залишатися", - повідомив 15 січня офіційний представник французького уряду Франсуа Баруен. Раніше в цю європейську країну втекла 24-річна дочка Ель-Абідіна бін Алі - Несрін. Після слів Баруена вона зі своєю численною свитою покинула Францію. Повстанців у Тунісі підтримав і американський президент. Барак Обама назвав "сміливою і цілеспрямованою" боротьбу тунісців "за свої права", і закликав їх розпочати вибудовувати демократичну державу.
Росія і Україна поки не відреагували на події в Тунісі. Вірніше, не відреагувала українська і російська влада. Тільки опозиція цих країн, навпаки, вважає, що можновладцям і РФ, і нашої країни потрібно врахувати туніський досвід і припинити "зміцнення вертикалі".
Туніський варіант для СНД
Друга "Жасминова революція" в Тунісі серед інших привернула до себе увагу і ось чому: у протестувальників, які повалили президента, немає лідерів. Простіше кажучи, це - стихійна революція народу, доведеного до останньої межі відчаю. Характерно, що після втечі Ель-Абідіна бін Алі поліцейські, які намагалися протидіяти протестувальникам, почали з ними брататися. Хвиля насильства пішла на спад, і лише озброєні бандити, які, за деякими даними, пов'язані з екс-президентом, заважають стабілізації обстановки. І цим туніська революція звернула на себе увагу українських і російських опозиціонерів. Тут варто зробити застереження - мова йде не про "офіційних опозиціонерів" - лідерів опозиції або тих, хто входить до опозиційних партій. Мова йде про представників рухів, які опозиційні російській і українській владі, але не оформлені інституційно (в партії чи організації). Так, туніський варіант викликав жвавий інтерес у російських націоналістів, які показали свою силу як опозиції влади ще в грудні минулого року на Манежній площі. Популярний серед них Вадим Булатов у своєму блогу пише: "Так просто? Туніська молодь протестувала проти низького рівня життя та безробіття, а потім почала висувати політичні гасла. І все вийшло. Так, так просто. І в Росії не складніше буде".
В Україні досвідом тунісців теж зацікавилися. Тим більше, передумови для цього є. "Можливостей боротися за свої уявні чи реальні права легальним способом стає все менше і менше. Все менше можливостей і для "каналізації" протестної соціальної енергії. У результаті катастрофічно зростає ймовірність концептуального політичного терору проти найбільш одіозних представників влади", - пише у своєму блогу на УП політолог Андрій Окара. Якщо вірити українській міліції, слова Окари підтверджуються практикою. Так, 9 січня співробітники МВС Івано-Франківської області затримали 9 озброєних осіб - мешканців різних регіонів України, більшість з яких є членами Всеукраїнського об'єднання "Тризуб" імені Степана Бандери. Міліціонери отримали інформацію про те, що на територію Івано-Франківської області прибула група осіб, які планують проведення протиправної акції. Через це, за словами голови Івано-Франківської облдержадміністрації Михайла Вишиванюка, президент України змушений був залишити столицю Прикарпаття і вилетіти до Львова. У самому "Тризубі" вважають, що зброю затриманим підкинули, а подію називають політичними репресіями.
"Всі звинувачення, висунуті правоохоронними органами, вважаємо надуманими, сфабрикованими і замовними", - йдеться у зверненні організації. Між тим, вже прикарпатські депутати обіцяють Януковичу революцію. "Ми, депутати обласної ради, районних рад та міських рад міст обласного значення Івано-Франківської області висловлюємо протест проти незаконних рішень судів України, які йдуть на повідку вищих органів державної виконавчої влади України, що реалізують волю Кремля", - йдеться у зверненні прикарпатців. "Рано чи пізно режим Януковича буде зметений силою української національної революції", - переконані депутати.
Крім того, як показує аналіз української блогосфери, багато українців, які виступають проти політичних репресій нової влади, вважають: якщо АП не вгамується, Україну цілком може очікувати туніський варіант розвитку подій. Адже і Україні, і у Росії збіги з Тунісом не можна не помітити - населення втомилося від політики влади, але при цьому немає інституційно оформленої (у вигляді політпартії чи громадської організації) реальної опозиції з одним або кількома популярними лідерами. Тунісцям відсутність політиків на чолі протестів не завадила повалити президента. Чи візьме українська влада урок з того, що сталося?
Борис Рудь
За матеріалами: Подробности
Поділитися новиною
