6152
Пенсійна петля: за яких умов можлива пенсійна реформа
— Казна та Політика
Назвати пропозиції уряду "пенсійною реформою" якось не повертається язик. Пропозиції уряду носять скоріше косметичний характер і спрямовані на вирішення поточних проблем.
Нещодавно був опублікований законопроект №7455, який уряд називає "пенсійною реформою". Нагадаю основні новації проекту.
1. Підвищення пенсійного віку жінок з 55 до 60 років. Підвищення почнеться з лютого 2011 року на півроку щорічно і триватиме до 2020 року;
2. Підвищення пенсійного віку для чоловіків-держслужбовців, які народилися після 31 грудня 1952 року;
3. Збільшується вислуга років для отримання пенсії військовослужбовцям з 20 до 25 років;
4. Збільшується мінімальний стаж, необхідний для отримання звичайної пенсії (з 20 до 30 років для жінок, з 25 до 35 років для чоловіків) і соціальної пенсії (з 5 до 15 років);
5. Пенсії будуть призначати, виходячи з даних персоніфікованого обліку (тобто з липня 2000 р.), заробіток буде враховуватися без матеріальної допомоги;
6. Працюючих пенсіонерів позбавлять надбавки за понаднормовий стаж і доплат, які виникають при збільшенні прожиткового мінімуму;
7. Вчителям, медикам і працівникам культури буде передбачена одноразова виплата - десятиразова пенсія;
8. Максимальна пенсія складе 12 мінімальних обсягів пенсій (в даний час це 8,8 тис. грн);
9. Пропонується ввести накопичувальний рівень державного (обов'язкового) страхування. Розмір внеску пропонується збільшувати від 2% до 7%. Учасниками цієї системи будуть ті, кому на дату введення виповнилося 35 років. Правда, умовою початку функціонування цієї системи є бездефіцитність Пенсійного фонду.
1. Підвищення пенсійного віку жінок з 55 до 60 років. Підвищення почнеться з лютого 2011 року на півроку щорічно і триватиме до 2020 року;
2. Підвищення пенсійного віку для чоловіків-держслужбовців, які народилися після 31 грудня 1952 року;
3. Збільшується вислуга років для отримання пенсії військовослужбовцям з 20 до 25 років;
4. Збільшується мінімальний стаж, необхідний для отримання звичайної пенсії (з 20 до 30 років для жінок, з 25 до 35 років для чоловіків) і соціальної пенсії (з 5 до 15 років);
5. Пенсії будуть призначати, виходячи з даних персоніфікованого обліку (тобто з липня 2000 р.), заробіток буде враховуватися без матеріальної допомоги;
6. Працюючих пенсіонерів позбавлять надбавки за понаднормовий стаж і доплат, які виникають при збільшенні прожиткового мінімуму;
7. Вчителям, медикам і працівникам культури буде передбачена одноразова виплата - десятиразова пенсія;
8. Максимальна пенсія складе 12 мінімальних обсягів пенсій (в даний час це 8,8 тис. грн);
9. Пропонується ввести накопичувальний рівень державного (обов'язкового) страхування. Розмір внеску пропонується збільшувати від 2% до 7%. Учасниками цієї системи будуть ті, кому на дату введення виповнилося 35 років. Правда, умовою початку функціонування цієї системи є бездефіцитність Пенсійного фонду.
Сергій Тігіпко, який представляв проект у парламенті, всіляко підкреслював, що ці новації ще обговорюватимуться і є далеко не остаточними.
Отже, з чим ми маємо справу? Назвати пропозиції уряду "реформою" якось не повертається язик.
Пропозиції уряду носять скоріше косметичний характер і спрямовані на вирішення поточних проблем.
Звідки беруться проблеми пенсійних систем? Так звана "солідарна" пенсійна система у тому, що пенсії платяться за рахунок податкових надходжень працюючих поколінь. З боку "запиту" тут все чітко і зрозуміло - люди, які досягли пенсійного віку, будуть обов'язково пред'являти запит на належні їм пенсії. З боку "пропозиції" завжди виникають питання - податки ж ніхто платити не хоче. Гірше того, зростання "запиту" з боку пенсіонерів провокує зростання податків. А зростання податків провокує ухиляння від податків. Це, у свою чергу, скорочує надходження від податків і провокує нове зростання податків і т.д.
Суть заходів, запропонованих урядом, полягає в тому, щоб спробувати скоротити "попит" на пенсії, тобто зменшити кількість їх одержувачів. Очевидно, збільшення "пропозиції" шляхом підвищення податків більше неможливо. Потрібно сказати, що хоча частка ВВП, що витрачається на пенсії в Україні, найвища в Європі, наша проблема не унікальна. У таку ж петлю потрапили країни Європи, яким доводиться постійно збільшувати пенсійний вік. Зараз Євросоюз планує довести пенсійний вік до 70 років. Правда, основна причина проблем ЄС і США - зростання тривалості життя, в той час, як у нас - скорочення працездатного населення. Але суті справи це не змінює.
Існуючі тенденції вимагають зміни системи. Ось, наприклад, доповідь експертної групи ПРООН "Пенсійна реформа - виклик для України" наводить такі дані. Якщо збережеться нинішня ставка збору до Пенсійного фонду, то до 2025 року середня пенсія становитиме не 42% середньої зарплати, як зараз, а 35%, що при існуючих сьогодні нормах означає перехід пенсіонерів за межу бідності. Якщо ж метою ставити збереження співвідношення пенсії до зарплати, то збори зростуть через 15 років до 40% і до 2050 року - до 50%.
Сукупна ставка податку з урахуванням інших виплат складе 70%, тобто за межею бідності опиняється вже працююче населення. Вже зараз в Україні платників внесків на пенсійне страхування 14,4 млн, а пенсіонерів 13,7 млн, тобто, на 10 працюючих припадає 9 пенсіонерів.
Однак, незважаючи на очевидні загрози, уряд не має наміру змінювати систему. Так звана реформа вирішує два локальні завдання. Перше - зменшення дефіциту Пенсійного фонду. Якщо запропоновані заходи будуть прийняті, то дефіцит ПФ становитиме 18 млрд грн, якщо ні - 20 млрд. Як бачимо, мова йде про просту економію, і хоча 2 млрд гривень - це багато, така економія все одно проблему дефіциту не вирішує. Друге завдання ще більш прозаїчне - отримання траншу кредиту МВФ. Як тільки урядовий проект був опублікований, МВФ заявив, що Україна може розраховувати на наступний транш.
Ну а що ж "накопичувальна система", яку нібито має намір вводити уряд? Сергій Тігіпко попросив нас "не переоцінювати" накопичувальну систему, мовляв, не так все з нею добре, як здається. Однак, переоцінити її важко, тому що важко взагалі оцінити. Уряд обіцяє приступити до реалізації цієї системи лише після досягнення бездефіцитності ПФ, тобто після дощику в четвер.
Загалом, поки що говорити про якісь адекватні заходи з вирішення "проблеми пенсій" рано. Ну а в чому ж можливе це рішення? Головне - розірвати порочне коло, коли працююче покоління платить за непрацююче. Це як дідівщина в армії - мене били, коли я був "салагою", а тепер я б'ю, оскільки став "дідом". Тільки на відміну від дідівщини, тут страждає все суспільство, і страждання ці прогресують. Змія вже давно проковтнула свій хвіст і жує його з такою швидкістю, що він вже практично не відрізняється від шиї. "Великий кабум" солідарних систем не просто неминучий, судячи з усього, він наступить набагато скоріше, ніж про це говорять розрахунки.
Для того щоб "реформи" були взагалі можливі, необхідно, щоб були зрозумілі і прийняті такі речі:
1. Державна пенсія не є "правом", а є привілеєм.
2. Гарантії забезпечення старості знаходяться на трьох рівнях. Перший - особиста відповідальність, забезпечення старості - особиста справа кожного. Другий рівень - сім'я. Діти повинні піклуватися про батьків. Третій рівень - суспільство. Голодні люди похилого віку неприпустимі.
3. Держава повинна відмовитися від "забезпечення старості".
1. Державна пенсія не є "правом", а є привілеєм.
2. Гарантії забезпечення старості знаходяться на трьох рівнях. Перший - особиста відповідальність, забезпечення старості - особиста справа кожного. Другий рівень - сім'я. Діти повинні піклуватися про батьків. Третій рівень - суспільство. Голодні люди похилого віку неприпустимі.
3. Держава повинна відмовитися від "забезпечення старості".
"Реформа" в цьому випадку полягала б у забезпеченні державою як можна більш плавного і безболісного відходу з сфери "пенсійного забезпечення", а точніше, заощаджень на старість. Та ключовим моментом тут є реформа фінансової системи. Справа в тому, що навіть накопичувальна пенсійна система не вирішує всієї проблеми. Особливо в тому вигляді, в якому це планується у нас, коли "накопичення" полягає в примусовому (!) відрахуванні роботодавцем (!) коштів до державного (!) пенсійного фонду. Річ у тім, що накопичувальна система все одно несе в собі ризики, пов'язані з державною монополією на гроші, яка виражається в постійній інфляції.
У цих умовах накопичувальні пенсійні фонди змушені спекулювати, а значить, схильні до ризику банкрутства. Проблему потрібно вирішувати з іншого боку. Не кожен може заробити собі на старість, але кожен може робити заощадження. Необхідно, щоб невеликі заощадження, що робиться протягом життя, мали економічний сенс. Це означає повну відмову від інфляційної політики, а значить, і відмову від державної монополії на гроші. Тільки в цьому випадку у справі "пенсійної реформи" може бути поставлена крапка.
Володимир Золоторьов
За матеріалами: Контракти
Поділитися новиною
