677
У пошуках газопровідного прогресу
— Енергетика
Повідомлення про якісь події, які позитивно впливають на здійснення планів із будівництва "Південного потоку", регулярно з'являються на офіційному сайті "Газпрому". Початок грудня не став винятком. У цей час, відповідно до прес-релізу, Олексій Міллер провів робочу зустріч із Марселем Крамером, головним виконавчим директором консорціуму, який управляє будівництвом "Південного потоку".
"Сторони відзначили, що над проектом йде дуже інтенсивна робота: зокрема, була закінчена підготовка техніко-економічного обгрунтування його сербської частини. Інші ТЕО будуть виконані протягом декількох місяців", - йдеться у повідомленні. Крім того, "Олексій Міллер і Марсел Крамер зійшлись на думці, що "Південний потік" прогресує з кожним днем, і підтвердили, що, починаючи з 2015 р., він забезпечить безперебійні поставки газу європейським споживачам".
Скептичні розрахунки
Але експерти вказують на низку фактів, які ставлять під сумнів заяви "Газпрому" про прогрес у реалізації "Південного потоку". "Із "Південним потоком" не все добре", - констатує Михайло Крутіхін, партнер компанії RusEnergy .- Можна підписати цілу бібліотеку міжурядових угод, меморандумів та намірів, сформувати цілу купу компаній, і нічого не добитися на ділі. Наприклад, більше 17 років йде формування і підписання документів із нафтопроводу Бургас - Александруполіс, а жодної труби не прокладено. Так само і з "Південним потоком".
Михайло Крутіхін пояснив, що знайти кошти на проект, який, за його підрахунками, може обійтися в $ 23 млрд., тільки для того, щоб замінити український транзит російського газу на якийсь інший маршрут, дуже непросто. "Я не можу уявити собі банки в Європі, які підпишуться на подібну авантюру", - сказав він.
А гендиректор East European Gas Analysis Михайло Корчемкін підрахував, що "Південний потік" зажадає інвестицій в EUR20 млрд. "Вартість проекту в розрахунку на кілометр сухопутної ділянки складе близько $ 2,5 млн. Ця сума порівнянна з витратами на будівництво газопроводу "Набукко" і німецького ділянки газопроводу OPAL. У той же час це вдвічі нижче вартості трубопроводу Грязовець - Виборг. Поки в оцінках "Газпрому" не враховується вартість фінансування", - зазначив експерт.
До середини квітня наступного року "Газпром" планує ухвалити інвестиційне рішення із "Південного потоку", після чого почнеться будівництво сухопутної частини газопроводу на території Європи, яка повинна завершитися в грудні 2015 р. "Ціна питання у нинішніх цінах - близько EUR10 млрд . з морської і близько EUR5, 5 млрд. із сухопутної європейської ділянки ", - йдеться у повідомленні, розміщеному на минулому місяці на сайті "Газпрому".
Такі цифри майже у два рази перевищують попередню оцінку фахівців монополії. У травні 2009 р. Олексій Міллер стверджував, що капзатрати на будівництво морської ділянки через Чорне море і сухопутних ділянок через транзитні країни складуть EUR8, 6 млрд.
Не зважаючи на скептицизм багатьох експертів, в "Газпромі" впевнені в економічній доцільності і затребуваності "Південного потоку". У компанії вважають, що після 2020 р. обсяг споживаного ЄС газу перевищить 600 млрд. куб. м, у той же час власний видобуток в регіоні скоротиться наполовину. "Економічна ефективність проекту багато в чому залежить і від надання виключення з обов'язкового в країнах Євросоюзу принципу доступу третіх сторін, що дозволить власникові трубопроводу протягом певного періоду користуватись правом ексклюзивного використання всієї його потужності", - говориться у повідомленні монополії.
Крім відсутності чітких розрахунків за обсягом необхідних інвестицій, немає визначеності і щодо остаточного маршруту "Південного потоку". На сьогоднішній день передбачається, що основна траса європейського сухопутної ділянки проекту пройде по Болгарії, Сербії, Угорщині, Словенії до Австрії і Північної Італії. Від неї будуть зроблені відгалудження до Хорватії, Македонії, Греції та Туреччини. З них останні три - з території Болгарії. "На європейський берег "Південний потік " може вийти з моря в Болгарії: поки цей маршрут розглядається в якості основного, а також у Румунії.
В даний час відпрацьовується можливість виведення на узбережжі цієї країни однієї або двох гілок газопроводу ", - заявив в інтерв'ю корпоративному журналу "Газпром" начальник департаменту з управління проектами Леонід Чугунов, яке опубліковане в останньому номері. За його словами, від російського берега підуть чотири гілки газопроводу, коридори для їх прокладки ще треба обрати. "Єдине, що поки можна сказати, - вони не торкнуться виняткої економічної зони України", - зазначив Леонід Чугунов.
Конкуренція партнерів
Час від часу загострюються відносини і між головними партнерами по "Південному потоку" - "Газпромом" та італійською Eni. Камінь спотикання тривіальний - гроші. Невипадково трубопровід до Європи має дві ціни: це вартість газопроводу до кордону з Європою і ціна всього комплексу, що включає збутові мережі на території майже всієї Східної Європи та Австрії. Також, як стверджує Костянтин Симонов, гендиректор Фонду національної енергетичної безпеки, Москву не влаштовує ідея Риму включити Туркменістан в проект "Південний коридор". По суті, це має на увазі в підсумку об'єднання двох газопроводів-конкурентів - "Південного потоку" із "Набукко".
На думку експертів, ідея викликана тим, що "Набукко" зараз не може відбутися в принципі: його просто не буде чим наповнити. Працювати з Іраном Євросоюз не хоче через ядерну програму Тегерана. А туркменський газ до Європи не пустять насамперед китайці, які інвестували великі фінансові ресурси в газову промисловість Туркменістану і зацікавлені в тому, щоб весь газ йшов у напрямку їхньої країни. Тому італійці пішли в обхід. У липні цього року вони запропонували Азербайджану взяти участь у транспортуванні до 8 млрд. куб. м газу з Туркменістану до Європи. "Ідея транспортування стиснутого газу теоретично дозволяє включити Туркменістан у південний газовий коридор, що Росію не влаштовує", - зазначив Костянтин Симонов.
Михайло Крутихін не такий песимістичний щодо майбутнього "Набукко", воно представляється йому більш райдужним. "У "Набукко" справа пішла далі, ніж у "Південного потоку". Настільки далі, що не виключено: перші контракти з "Набукко" будуть підписуватися вже в середині наступного року. І рішення про інвестиції можуть бути прийняті раніше, ніж рішення із "Південного потоку". Шанси "Набукко" мені здаються вищіми, оскільки це загальноєвропейський проект. А "Південному потоку" статус загальноєвропейського ніхто надавати не збирається, оскільки це труба, по якій піде винятково російський газ, який в свою чергу хоча б наполовину, але буде контролюватися "газпромівськими" структурами ", - сказав експерт. За його словами, така ситуація суперечить третьому пакету газових і електричних директив, прийнятих у Європі, легалізованих рішенням Європарламенту, і "абсолютно не влаштовують Росію, зважаючи на свій антимонопольний характер".
Проект "Набукко" оцінюється у $ 8-9 млрд. 40 млрд. куб. м газу для нього зобов'язався виділити Туркменістан. З іракського Курдистану пропонують виділити 20-30 млрд. куб. м газу. Туреччина готова постачати до 10 млрд. кубів іранського газу, як свого, Азербайджан із родовища "Шах-Деніз-2" може дати 10-12 млрд. куб. м газу. "Набукко" - це труба, яку будують споживачі, а не постачальники газу. Тому їм вирішувати, від кого і чий газ вони хочуть у себе спалювати ", - підсумував Михайло Крутіхін.
Блеф заради альтернативи
На вищому політичному рівні РФ упевнені в доцільності "Південного потоку", будівництво якого має мінімізувати транзитні ризики, пов'язані з експортом російського газу на найбільш прибуткові європейські ринки через українську територію. "Коли ..."Південний потік" намагаються представити як спробу Москви підсадити Європу на відповідну енергетичну голку з Росії, це виглядає як нечесне і, може бути, абсолютно невиправдане маніпулювання. Це взаємовигідні і абсолютно, на мій погляд, деполітизовані у кінцевому підсумку речі", - заявив президент Росії Дмитро Медведєв.
Але експерти також наводять аргументи, що проект "Південний потік" - це блеф, розпочатий для отримання контролю над українською газотранспортною системою. Костянтин Симонов назвав його дорогим і непотрібним. "Чому ми так б'ємося за ГТС? Не секрет, що у "Південного потоку" труба дуже дорога. Росія хотіла б уникнути будівництва дорогих і непотрібних газопроводів. Яка альтернатива "Південному потоку"? Я думаю, що українська ГТС. Тому ми й б'ємося, щоб уникнути дорогих фінансових рішень ", - зазначив російський експерт. За його словами, погодившись на газотранспортне спільне підприємство з "Газпромом", Україна могла б домогтися гарантій обсягів транзиту російського газу через українську ГТС. "Зараз в України немає повноцінних гарантій транзиту. Якщо ми реально ведемо мову про створення СП, то Україна має право сказати: хлопці, давайте пропишемо там поправки до контракту, пропишемо, щоб ці гарантії були повноцінними. Але спочатку потрібно принципово вирішити, що СП буде, а потім вдаватися в деталі ", - сказав директор Фонду національної енергетичної безпеки.
За словами Михайла Корчемкіна, "Південний потік" зможе принести прибуток тільки за умови заповнення. За найоптимістичнішими прогнозами "Газпрому", постачання трубопровідного газу до Європи, включаючи Туреччину, в 2020 р. складуть 225 млрд. куб. м. Якщо з цього обсягу відняти постачання по газопроводах "Блакитний потік", Ямал - Європа і до Фінляндії, то на частку України залишиться менше 60 млрд. куб. м газу (за можливості прокачування 125 млрд. куб. м). "Якщо ж виправдаються прогнози Євросоюзу, то український транзит не перевищить 5 млрд куб. м на рік. Зрозуміло, що заради цих обсягів розпочинати модернізацію української ГТС не варто. Бажання "Газпрому" брати в ній участь може вказувати на те, що" Південний потік " - блеф, розпочатий для отримання контролю над українською ГТС ", - заявив Михайло Корчемкін.
"Якби були нормальні відносини з Україною, якби "Газпром" не вимагав контролю над усіма ланками ланцюжка передачі газу від свердловини до кінцевого споживача, то тоді при налагодженні зв'язків можна було б цілком скористатися українською системою передачі газу, розширивши і модернізувавши її. Причому вартість цього проекту була б незначною: для всієї модернізації знадобилось би приблизно $ 4,5 млрд. Порівняйте з $ 23 млрд. або навіть більшою сумою, що вимагається для будівництва "Південного потоку!", - зазначив Михайло Крутіхін.
Він розцінює перспективи ідеї створення російсько-українського консорціуму з управління та розвитку ГТС, яка була реанімована у вересні ц.р., як незначні. Тому що в плани Києва не входить передача консорціуму функцій контролю над українською трубою.
За даними Мінпаливенерго України, на зборах ТОВ "Міжнародний консорціум з управління і розвитку газотранспортної системи України", що пройшов 16 вересня, російська сторона запропонувала розглянути питання про перспективи участі Міжнародного ГТК в управлінні і розвитку ГТС України, а також в експлуатації окремих західноукраїнських підземних сховищ газу на умовах оренди або в іншій формі. Крім того, учасники наради обрали головою Міжнародного ГТК українського міністра палива та енергетики Юрія Бойко.
Вперше ідея створення газотранспортного консорціуму виникла в ході переговорів екс-президента України Леоніда Кучми і екс-президента, нинішнього прем'єр-міністра Росії Володимира Путіна в 2002 р. У 2003 р. було створено ТОВ "Міжнародний консорціум з управління і розвитку газотранспортної системи Україна ", в якому по 50% належало" Нафтогазу "і" Газпрому ". Однак консорціум так і не почав діяти, оскільки акціонери по-різному розуміли його функції. Російська монополія наполягала на управлінні всією українською ГТС, а українська сторона пропонувала обмежитися будівництвом двох нових газопроводів: Богородчани - Ужгород і Новопсков - Олександрів Гай.
Політичний товар
В Україні на офіційному рівні вже відмовилися від дипломатичної тактовності і не приховують, що амбіції "Газпрому" щодо української ГТС та будівництва "Південного потоку" мають суто політичне підгрунтя. Зокрема, посол України при Європейському Союзі Костянтин Єлісеєв наголошує, що Київ розглядає "Південний потік" виключно як політичний проект, який був придуманий з метою тиску на Україну. Дипломат зазначив, що "Південний потік", на думку української сторони, не виправданий ні з економічної, ні з технологічної точок зору. "Хімічний склад води в Чорному морі абсолютно відрізняється від хімічного складу води в Балтиці. Води Чорного моря є певною мірою агресивними. І тому необхідна також і екологічна оцінка", - сказав посол. Він також зазначив, що Росія знає про позицію України щодо "Південного потоку".
А глава міністерства енергетики та вугільної промисловості Юрій Бойко минулого тижня визнав політичний характер паливно-енергетичної сфери, про що "раніше сором'язливо замовчували наші політики та експерти". "Весь світ розуміє, що 80% енергоносіїв знаходяться під контролем якої держави, або компаній, які дуже жорстко контролюються державою. Тільки 20% знаходяться на вільному ринку і є предметом вільної купівлі-продажу. Тому ми змушені враховувати, що енергоносії завжди були, є і будуть політичним товаром, і враховувати це в своїх реаліях ", - пояснив він. У цьому контексті міністр назвав плани з будівництва "Південного потоку" "найбільш болючою проблемою" для України.
Історія проекту "Південний потік" із диверсифікації маршрутів поставок російського газу
У листопаді 2006 р. "Газпром" та Eni підписали Угоду про стратегічне партнерство, відповідно до якого "Газпром" отримав можливість c 2007 здійснювати прямі поставки російського газу на італійський ринок. Відповідно до угоди, діючі контракти на постачання російського газу до Італії продовжені до 2035 р.
23 червня 2007 "Газпром" та Eni підписали Меморандум про взаєморозуміння з реалізації проекту "Південний потік". Меморандум визначив напрямки співпраці двох компаній в галузі проектування, фінансування, будівництва і управління "Південним потоком".
18 січня 2008 р. в Швейцарії була зареєстрована компанія спеціального призначення для будівництва морської частини газопроводу South Stream AG. Засновниками компанії на паритетній основі виступили "Газпром" і Eni.
У 2008-2010 рр.. укладені міжурядові угоди про реалізацію проекту з Австрією, Болгарією, Угорщиною, Грецією, Сербією, Словенією та Хорватією.
"Газпромом" підписані двосторонні угоди про співробітництво з реалізації проекту з уповноваженими національними компаніями: сербським ДП "Сербіягаз", Угорським банком розвитку (MFB), "Болгарським енергетичним холдингом ЄАД", оператором грецької газотранспортної системи DESFA, австрійським OMV.
Заснована спільна проектна компанія з ДП "Сербіягаз" для реалізації проекту на території Сербії - South Stream Serbia AG (частка участі ВАТ "Газпром" - 51%, "Сербіягаз" - 49%). Зареєстровані спільне підприємство з MFB - South Stream Hungary Zrt. (Частки участі партнерів 50% на 50%), російсько-грецьке спільне підприємство South Stream Greece SA (50% на 50%).
19 червня 2010 ВАТ "Газпром", Eni та французька енергетична компанія EDF підписали тристоронній Меморандум, який передбачає входження EDF до складу акціонерів South Stream AG до кінця 2010 р. за рахунок зниження частки Eni у спільній проектної компанії. При цьому частка EDF складе не менше 10%.
З 1 жовтня 2010 р. головою ради директорів і головним виконавчим директором South Stream AG призначений Марсел Крамер.
Передбачається, що морська ділянка газопроводу пройде по дну Чорного моря від компресорної станції "Руська" на російському узбережжі до узбережжя Болгарії. Загальна довжина чорноморської ділянки складе близько 900 км, максимальна глибина - більше 2 км, проектна потужність - 63 млрд. куб. м. Для наземної ділянки від Болгарії розглядаються два можливих маршрути - один на північний захід, інший на південний захід.
Для забезпечення подачі газу в газопровід "Південний потік" в необхідному обсязі передбачається розширення газотранспортної системи на території РФ: будівництво додаткових 2300 км лінійної частини і 10 компресорних станцій загальною потужністю 1473 МВт. В даний час здійснюється передінвестиційне дослідження.
Світлана Долинчук
За матеріалами: Экономические Известия
Поділитися новиною
