3449
Податковий кодекс: фіскальні органи вийдуть з-під контролю?..
— Казна та Політика
Найбільшу хвилю критики під час обговорення проекту Податкового кодексу викликало розширення повноважень контролюючих органів. Перелік функцій податківців у першому проекті викликав громадський шок. Між тим, коли до розробки документа дістався великий бізнес, Україна отримала другий варіант крайності - податківцям звузили компетенцію і позбавили важливих інструментів, за допомогою яких вони могли б активніше боротися з мінімізацією оподаткування.
Колосальні масштаби ухилення від сплати податків та оптимізації оподаткування ("легальне" ухилення від сплати податків) є однією з ключових проблем сучасної економіки України. За експертними оцінками, на сьогодні через дію різних схем держказна недоотримує близько 21 млрд. грн. ПДВ, 7 млрд. грн. податку на прибуток. Про те, скільки грошей проходить повз бюджет через ухилення від сплати податку на доходи фізичних осіб, можна судити, порівнюючи декларації про доходи українських бізнесменів до їх позицій в рейтингу "Forbes". До найбільших таких мінімізаторів також належить переважна більшість вітчизняних політиків і вищих чиновників. У підсумку, сума втрат державної казни є досить вагомою.
Якби податкову службу вдалося більш ефективно боротися з зазначеним явищем, то Україна могла б вирішити проблему критичного розміру дефіциту бюджету. Власне, саме активне протистояння тотальній несплаті податків стало одним з ключових питань податкової реформи. Однак, механізми реалізації цього завдання обрані далеко не найоптимальніші.
У силу того, що розробку проекту Податкового кодексу спочатку очолював фіскальний блок уряду, в перший варіант документа були включені "найкращі побажання" податківців. Серед переліку прав державної податкової служби були: можливість безакцептного списання коштів платників податків без рішення суду, отримувати інформацію, що становить банківську таємницю (до того ж застосовувати санкції у випадку відмови фінансової установи надати таку інформацію), ініціювати визнання в судовому порядку недійсними установчих документів суб'єктів господарювання (! ), проводити огляд житла платника податків, розширювати терміни, підстави і види перевірок тощо.
Крім того, було ліквідовано принцип презумпції правомірності рішень платника податків, який реалізується шляхом прийняття рішень на користь платників податків у разі, коли закон допускає неоднозначне трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів.
На перший погляд подібні норми здавалися результатом поспішної підготовки документа, їх просто забули "почистити". Але, коли з'явився другий варіант Податкового кодексу, стало зрозуміло, що перелік одіозних прав свідомо був вмонтований податківцями з тим, щоб частина з них у якості поступки в процесі торгів з противниками документа зняти. Не викликає сумніву, що податкова використовувала ці драконівські нововведення як громовідвід. Насправді ДПАУ протягував інші "правила гри", які на тлі вищеназваних залишилися непоміченими.
Справжніми намірами податківців, які вони дійсно хочуть втілити в життя, є:
1. Непрямі методи визначення бази оподаткування, насамперед, інституту звичайної ціни та економічно обґрунтованої вигоди;
2. Посилення контролю відшкодування ПДВ, тобто, розширення повноважень щодо порядку нарахування податкового кредиту;
3. Впровадження контрольних перевірок, за допомогою яких податкова має намір контролювати обіг готівки;
4. Створення акцизних складів і податкових постів на них.
Названі ідеї давно зріють в ДПАУ, їх часто можна було зустріти в різних законопроектах, які подавалися на розгляд парламентом або безпосередньо урядом, або депутатами, пов'язаними з податківцями. Ці норми не можна віднести до "драконівських", вони прописані в податковому законодавстві багатьох економічно розвинених країн. Тим не менш, в Україні вони викликали різкий опір з боку бізнесу.
Підприємці дуже рідко можуть чітко пояснити, яким чином ці норми можуть збільшити фіскальний тиск на сумлінного платника податків. Вказуючи на небезпеку нововведень, вони, як правило, посилаються на практику роботи податківців, які використовують різні інструменти не для боротьби з мінімізацією оподаткування, а для виконання плану доходів до бюджету. Очевидно, в цьому і є ключова проблема: податківці в останні роки настільки себе дискредитували, що громадськість вже не вірить у їхню здатність розпоряджатися такими серйозними інструментами з метою країни, а не відомства.
Отримавши додаткові повноваження, податкова служба відразу ж підсилить тиск на середній і малий бізнес. При цьому за останні роки вона виглядає абсолютно нездатною подолати мінімізацію оподаткування підприємств, що входять до найбільших українських ФПГ. Крім того, не було жодної справи проти вищих чиновників і політиків, які подають "смішні" декларації.
Чи варто дивуватися, що бізнес, який таки дістався до процесу написання Податкового кодексу, лобіює видалення цих норм з кінцевого варіанта документа. Як пообіцяли в Кабміні, до другого читання ПК у Верховній Раді названих нововведень не буде. Між тим, якщо бажання відібрати в податківців право вилучення первинних документів справді виправдане, то позбавити податкову непрямих методів визначення бази оподаткування виглядає перегином з боку бізнесу. Останній сьогодні активно займається мінімізацією оподаткування, а тому чекати від нього пропозицій, що поєднуються з національними інтересами, не варто.
У даному контексті українському уряду варто було б утриматися від прийняття будь-чиєї позиції, і підійти збалансовано до питання повноважень контролюючих органів. Податківці повинні мати їх достатньо для протистояння складним схемам мінімізації оподаткування. Тим не менш, вони повинні застосовувати їх однаково до всіх, а не тиснути середній і малий бізнес тільки тому, що у нього не таке лобі, як в українських ФПГ.
Тетяна Соколовська
За матеріалами: УНІАН
Поділитися новиною
