3071
Скільки коштує стати політиком
У 90-ті роки стати політиком можна було з однією гривнею в кишені. Кандидати в депутати і мери виходили на вулицю і агітували сусідів за себе.
Мітинги проходили прямо у дворах багатоповерхівок, а з підручних засобів у молодих претендентів були в кращому випадки мікрофони і плакати.
- Але ці романтичні часи минули, - стверджує політолог Володимир Фесенко. - Люди зачерствіли, а якщо хочеш стати політиком, бережи честь змолоду і шукай спонсорів.
У розпал місцевих виборів "Комсомольська правда в Україні" вирішила дослідити різні шляхи сходження на політичний Олімп.
Депутат за півціни
Політична кар'єра киянина Ігоря почалася в 18 років. Ще в школі він твердо вирішив стати депутатом і, вступивши на перший курс історичного факультету, тут же пішов за другим квитком - партійним.
- Думав, що заслужив довіру керівництва партії і мене включать до передвиборчого списку, - згадує Ігор. - Але спочатку мені довірили лише стояти на "помаранчевому" Майдані, потім - на синьо-білому, а потім моя кандидатура "пролетіла" на дострокових виборах до Київради.
Залишившись ні з чим, Ігор відклав затію з депутатством до місцевих виборів. За його словами, "рихлити ґрунт" під списки народних обранців політичні сили почали ще в січні 2010 року.
- Я крутився серед партійних апаратників, на мітингах намагався познайомитися з їх організаторами, і в один прекрасний день депутатство мені запропонували ... купити. Місця в списках продавалися практично оптом: знайомий запропонував мені будь-яку партію на вибір і список будь-якої ради. Ну і що, що в мене прописка столична? - Міркує Ігор. - У цій справі головне, щоб гроші були.
Прохідне місце до міської ради міста-мільйонника на "чорному ринку" в серпні-вересні пропонували за 50 тисяч доларів. За межами ж Київської області або великого міста ціни були в десять разів менші. У невеликих обласних центрах за мандат просили близько 5 тисяч доларів, а до райради - від 500 до 1 тисячі.
- Мені продали місце в одній з областей по дружбі за півціни: взяли штуку баксів. Більше грошей не потрібно ні на рекламу, ні на партійні внески. Місце взяв собі шосте, щоб у п'ятірці особливо не світитися. Стану депутатом, виб'ю собі шматок землі. Будинок побудую. На сесії їздити практично не треба. А там, дивись, до парламенту проб'юся, - фантазує Ігор. - Звичайно, виборцям я буду допомагати, для цього в політику і пішов, але і себе образити не хочу.
Компетентно
Директор Київського інституту проблем управління імені Горшеніна Володимир Фесенко:
- Щоб розпочинати політичну кар'єру, людина повинна мати фінансовий ресурс. Можна або самому за себе заплатити, або подружитися з тим, хто візьме на себе грошові зобов'язання. Поширена практика, коли бізнесмени "оптом" купують кілька депутатських місць в обласній, міській, районній радах і кілька мандатів у парламенті.
"Зброєносці"
Народний депутат Олександр (ім'я змінено) отримав мандат Верховної Ради після п'яти років роботи на благо партії. Всі ці роки він "підносив патрони" політичному лідеру, беручи участь у мітингах, партійних з'їздах і прес-конференціях.
- Я отримував зарплату, а мандату не просив, напевно, тому мене так довго не включали до прохідної частини передвиборчого списку. Але на останніх виборах, в 2007 році, дружина розбушувалась. Каже: "Коли ти вже депутатом станеш?!", - ділиться по секрету з "КП" парламентарій. - Робити було нічого - пішов домовлятися з керівництвом. Нагадав їм про свою відданість і отримав місце у списку. Я його заробив.
Тепер Олександр отримує гроші у двох місцях: в партійному офісі і в бухгалтерії Верховної Ради. Законотворчість його не цікавить, він, як і раніше, "розрулює" всякі питання.
Компетентно
- Партійна кар'єра - хороший спосіб стати політиком. Але потрібно себе серйозно і позитивно зарекомендувати. Часто-густо депутатами стають партійні юристи, протоколісти, бухгалтери, організатори масових заходів, водії, прес-секретарі, помічники і навіть хранителі партійної печатки, - стверджує політолог Володимир Фесенко. - Але такий метод підходить лише тим, хто готовий довго пробути на других ролях. Партійні лідери не терплять конкурентів.
Родинні зв’язки
Найпростіше стати політиками вихідцям з "партійних" родин. Політичні династії в Україні - вже традиція. Батьки і діти, сестри і брати, чоловіки та дружини займають державні посади, тісніше змикаючи сімейні лави.
У парламенті засідають Віктор Янукович-молодший, сестра глави Адміністрації президента Сергія Льовочкіна Юлія Новикова, дочка судді Конституційного суду Віктора Шишкіна Елліна ... Депутатський список рідних і близьких легко продовжити. Психологи стверджують, що родинні зв'язки в українському суспільстві найміцніші, і підтвердження тому кумівські зв'язки. Хоча й політичні скандали між кумами трапляються по-родинному гучні! Чого варта заява Давида Жванії про те, що його кума Віктора Ющенка ніхто не труїв ...
Компетентно
- Політичні династії на Заході не прийняті, - стверджує політолог Фесенко. - Якщо чиновник прилаштовує свого родича на державну службу, це призводить до скандалу і відставки. Рівень нашого суспільства подібне явище сприймає нормально.
Юрій Романенко, директор Центру політичного аналізу "Стратагема"
- Депутати купуються, але не всі. На цих місцевих виборах політичні партії "полювали" і на бізнес, який захищає лише свої інтереси, і на авторитетних громадян, і на тих, кому довіряють міські громади: медиків, вчителів, вчених ... Партії самі сьогодні хочуть просувати людей з ім'ям та без капіталу, щоб підвищити свій авторитет. Тому шанс, що до місцевих рад потраплять достойні люди, є.
За матеріалами: Комсомольска правда в Україні
Поділитися новиною
