1058
У Європі діє секретний комітет порятунку євро
— Казна та Політика
Незабаром після банкрутства Lehman Brothers лідери європейських країн створили надсекретний комітет з метою не допустити державного дефолту в межах Євросоюзу, і перш за все в Португалії, Ірландії, Греції та Іспанії, стверджує Wall Street Journal, що публікує ексклюзивні матеріали журналістського розслідування про діяльність комітету, про що розповідає InoPressa.
"Хвиля державних дефолтів на периферії Європи могла викликати нову кризу міжнародної банківської системи - з гіршими наслідками для світової економіки, ніж падіння Lehman Brothers", - стверджує видання.
"Небезпека кризи урядової заборгованості поглинула увагу високопоставлених європейських політиків починаючи з жовтня 2008 року", коли впав попит на державні облігації Угорщини, і їй була надана допомога із коштів ЄС, Світового банку і МВФ. Аналогічний сценарій не міг бути застосований для підтримки членів єврозони - як через певні договори, так і тому, що позики МВФ, як здавалося більшості європейських політиків, підходять для бідних посткомуністичних країн, але не для розвинених членів єврозони, йдеться в статті.
В листопаді 2008 року відбулося перше таємне засідання робочої групи. Її діяльність координував голова Комітету ЄС з економіки і фінансів, а учасниками були високопоставлені чиновники від Франції, Німеччини, Єврокомісії, європейського Центробанку і з апарату прем'єр-міністра Люксембурга і глави асамблеї міністрів фінансів єврозони Жан-Клода Юнкера. Засідання проходили під прикриттям різних самітів і часто в позаурочний час. Щоб уникнути витоків, які могли спровокувати бурю на фінансових майданчиках, в невіданні стосовно діяльності цього закритого клубу були навіть уряди країн-учасниць, пишуть журналісти.
"Між обачливою північчю Європи і недбалим півднем, між Німеччиною і Францією і між національними урядами і централізованими відомствами ЄС" пролягли "ідеологічні" розбіжності, що ускладнюються політичними амбіціями провідних політиків. Німеччина наполягала на суворому дотриманні правил єврозони, які, із її точки зору, забороняли допомагати марнотратним країнам, тоді як Франція ратувала за велику свободу в цьому відношенні. При цьому, з точки зору президента Франції Ніколя Саркозі, рятувальною операцією мала керувати Єврокомісія, а бундесканцлер Ангела Меркель і жодному разі не хотіла "віддавати гроші в руки Брюсселю". У жовтні 2009 року, коли новообраний грецький уряд оголосив про більш ніж трикратне перевищення прогнозу по дефіциту бюджету на 2009 рік, цей "філософський розкол" перейшов у практичну площину.
Незадовго до саміту, призначеного на 11 лютого 2010 року, грецькі облігації стали різко втрачати в ціні, продовжують автори статті. Склад таємного комітету був розширений - до нього допустили представників інших країн ЄС, виключаючи Грецію. На селекторній нараді під головуванням Юнкера було вирішено включити в підсумкову заяву слова про "підтримку" Греції. Це аж ніяк не влаштовувало Ангелу Меркель. В результаті напружених суперечок було вироблено компромісне формулювання: "Уряд Греції не запрошував фінансову підтримку". Проте до середини березня прем'єр-міністр Греції Папандреу став "відкрито вимагати від Європи заспокоїти ринки і дати грошей".
Ангела Меркель виступила проти консенсусу, що сформувався в робочій групі, згідно з яким МВФ не можна було допускати до операції з порятунку Греції, бо це означало б визнати слабкість Європи і допустити в європейські справи основного акціонера фонду - США. Та через незамінність фінансового потенціалу Німеччини головний опонент бундесканцлера - президент Саркозі - змушений був поступитися. 11 квітня було оголошено про надання Греції екстреного кредиту, йдеться в статті.
За матеріалами: NEWSru.com
Поділитися новиною
