220
100-річний викладач-одесит бачив живого царя і збирав вогнемети
Професору кафедри "теорія та пристрої судна" Одеської морської академії Віктору Григоровичу Сизову виповнюється рівно... 100 років. І хоча майбутній ічений народився в Петербурзі за 7 років до революції 1917 р., він до цих пір повний життєвих сил і навіть викладає студентам. "Сегодня" побувала в гостях у ювіляра і дізналась секрет його довголіття.
Найяскравіший дитячий спогад Віктора Григоровича - зустріч з останнім російським імператором Миколою II. "Царя побачив в церкві, куди мене з моїм братом повела мама. Він якраз звідти зі своєю свитою виходив", - говорить одесит. А революція 1917-го запам'яталася старожилові великою кількістю листівок із закликами "Всім свобода! Можете страйкувати!", розклеєних на стінах студмістечка Пітерського політеху, де маленький Вітя жив зі своєю сім'єю.
А в 1935-у всю родину Сизових відправили у заслання. "Нас визнали "соціально небезпечними елементами", - розповідає Віктор Григорович. - Там я і познайомився з нащадками генералісимуса Суворова, а також багатьма "колишніми" баронами і графами".
Довжелезний потяг віз репресованих пітерців казахським степом. "А від залізниці до місця призначення потрібно було декілька десятків кілометрів добиратися пішки", - оповідає професор. У 1940-у році Сизовим після довгих поневірянь удалося повернутися до рідного міста. І тут оголошують війну з Німеччиною, починається блокада Ленінграда, і голод.
Родині Сизових вдалось вижити лише завдяки пайку Віктора: за роботу над "секретною зброєю", вогнеметом дистанційного керування, видавався один пайок на сім'ю із чотирьох осіб.
У 1945-м Віктор з сім'єю потрапляє до Південної Пальміри і відразу починає працювати викладачем в ОНМА. У післявоєнній Одесі страшно було виходити на вулицю - в темному провулку могли запросто пограбувати і убити. Але Віктору не знадобилось ходити ночами.
Справа в тому, що молодому викладачеві керівництво вузу надало житло в аудиторії інституту. Викладач жив в інститутській експериментальній лабораторії, матрац стелив прямо на столах, а митися доводилося у величезному басейні, де випробовували моделі майбутніх кораблів.
"Експериментальною "ванною" користувалися всі навколишні жителі - з водою в післявоєнній Одесі було скрутно", - зізнається учений. У 40-х молодому викладачеві пощастило двічі побачити знаменитого маршала Георгія Жукова, штаб якого знаходився за пару кварталів від морської академії.
100-річний ювіляр розповів, що при нездужанні випиває 25-30 г хорошого коньяку, а зі страв віддає перевагу рибі. Заставою бадьорості вважає улюблену роботу: не дивлячись на те, що лекції в рідному вузі він не читає вже два роки, але все ще "веде" у студентів курсові і дипломні проекти по теорії корабля. Секрет його довголіття, упевнений професор, в позитивному мисленні.
"Тато - абсолютний оптиміст! Наприклад, коли мама скаржилася, що один кут в їх кімнаті протікає, він відповідає: "Ніна, навіщо ти дивишся в цей кут, у тебе є ще три!" - сміється Олена, дочка Віктора Григоровича. До речі, учений регулярно відвідує концерти класичної музики, а по телевізору з цікавістю стежить за новинами. 100-річчя відзначатиме в колі сім'ї і колег по роботі. Кращим подарунком вважає книги або вінілові пластинки з фортепіанними концертами
За матеріалами: Сьогодні
Поділитися новиною
