4202
До пенсії? Чи до смерті?
— Казна та Політика
Майбутня пенсійна реформа продовжує займати розуми наших співгромадян. Схоже, влада нам гарантує єдине право - на працю до гробової дошки. Або на голодну смерть - якщо не вистачить сил працювати через передчасну старість і хвороби.
Ненормально бадьорими голосами диктори телеканалів читали тексти про майбутнє підвищення кваліфікаційного (страхового або, по-старому, трудового) стажу і пенсійного віку. Мелькали на телеекранах до болю "рідні" обличчя чиновників і політиків, які тріумфально передбачали, як радісно працюватимуть українці, знаючи, що їх не відправлять на пенсію в самому розквіті фізичних і творчих сил.
І вірили - будуть! Особливо ті, хто це передбачає. Мляво бурчали щось в мікрофони пенсіонери, що сидять на лавках, яких реформа не торкнеться. І відловлені на вулицях випадкові перехожі трудового віку казали в камеру: а чом би, мовляв, не попрацювати?! Меморандум підписаний. МВФ вимагає - виконаємо!
Насправді ж до виконання прийнято навіть більше, ніж вимагає Міжнародний валютний фонд.
У розгубленості - кадрові військові (від них і отримав цю інформацію): їм продовжать-таки термін служби до звільнення в запас. Чим це загрожує українській армії, тижневик "2000" розповів ще навесні в статті "Увага! Атакують 55-річні солдати". І ось можливе перетворюється на реальність. Щодо війська нібито вже негласно дано установку: хто не хоче служити до 55-річного віку, повинен встигнути звільнитися до листопада.
Про військових (як і про міліцію, яка теж "не залишиться збоку") в меморандумі - ні слова, але влада і без МВФ зацікавлена в зниженні навантаження на Пенсійний фонд.
Тому і жінкам почнуть збільшувати пенсійний вік (це вже щодо меморандуму) не з обіцяного раніше 2012-го, а з цього року, і трудовий стаж для всіх піднімуть на 10 років: до 30 років для жінок і до 35 - для чоловіків. При цьому, як повідомляють ЗМІ (чи не з іронією?), збільшення кваліфікаційного періоду для отримання повної пенсії має стимулювати працюючих довше зберігати працездатність. І жодних обмовок! І жодних питань, чим це обернеться для суспільства!
Але такий огульний підхід залишає більше питань, ніж відповідей.
Відмітьте, якщо збільшення пенсійного віку розтягується на 10 років, то новий страховий стаж вводиться враз, одним махом, немов ударом сокири з плеча. Р-раз - і все! Ще вчора у тебе був пенсійний стаж, а сьогодні - ні!
Уявимо собі жінку передпенсійного, без п'яти хвилин 55-річного віку. Досить благополучну (для того, що випав нам всім неблагополучного часу), аби встигнути заробити, скажімо, 27-28 років стажу. І ось завтра, в п'ятдесят п'ять з половиною, вона отримає право на пенсію за віком, але зовсім не на повну пенсію! І що далі - піде на неповну або "радісно" відпрацює ще 2-3 "стимулюючі" роки? Але чи буде відповідь на це питання залежати від неї? Чи все ж від роботодавця - бо формальне право на пенсію за віком вона вже отримала?
А тому, можливо, і збільшення кваліфікаційного періоду слід розтягнути на тих же 10 років?
Мені, автору, на відміну від чиновників, за жінок прикро. Адже вони (жінки, а не чиновники) - не лише гвинтики господарського механізму. Вони - в більшості своїй ще і матері. Багато хто з них йшов свідомо на перерву в трудовому стажі ради виховання дітей, відкладаючи трудовий стаж на потім. А тепер якийсь дядько з телеекрану розповідає їм, що збільшення страхового стажу і пенсійного віку робиться для їх же блага - щоб "стимулювати довше зберігати працездатність".
А чи подумав хто-небудь про тих трудівників - і про жінок, і про чоловіків, кому в наші рокові "постперебудовні" 1990-і було близько сорока? Який трудовий стаж встигли вони заробити на той час? Ну, припустімо, 20-22 роки. Потім була масова зупинка підприємств - на роки. Масові скорочення персоналу. Який трудовий стаж може бути у цих людей сьогодні? Адже дуже багато підприємств просто зникли.
Корпуси колишнього кіровоградського "Пишмашу", наприклад, що виробляв друкарські машинки "Ятрань" для всього СРСР, нині займають два супермаркети і декілька фірм. Майже нічого не залишилося від заводу АРЗ, що входив до структури Ракетних військ стратегічного призначення і годував 2000 осіб. А скільки вугільних шахт припинило існування в тій же Кіровоградській області?
Але й ті заводи, які вистояли, відновили виробництво із значно меншою чисельністю персоналу. Дуже багатьом з тих, хто залишився тоді й залишається сьогодні за бортом, доводилося хапатися за будь-які шабашки. Вони вимушено працюють без трудового договору, отримуючи зарплату з рук в руки, без податкових і пенсійних відрахувань. Без права на компенсацію в разі каліцтва або загибелі. Ця система широко існує, але її чомусь ніхто не бачить.
Не так давно довелося мені писати про молоду людину, в якої не було інших засобів для існування, але коли вона загинула, їїо загибель представили як результат деякої "трудової самодіяльності". Та що далеко ходити! Відомі мені і колеги-журналісти, які змушені так само працювати в приватних виданнях, - без трудових книжок, із зарплатою "в конверті", без трудового стажу, без права на пенсію.
Так, можливо, не тому Пенсійний фонд України виявився в такій плачевній ситуації, що пенсіонерів "надто багато", а тому, що держава бореться з тіньовою економікою лише на словах?
А хто подумав про людей, яким давали, а потім відбирали інвалідність - і добре, якщо у зв'язку зі справжнім одужанням? Їм удасться надолужити роки, втрачені "на групі"?
І ще - подумав хто-небудь, в якому такому "розквіті фізичних і творчих сил" підходять українці до пенсійного рубежу, якщо середня тривалість життя в нашій країні лише трохи вище 60? А для чоловіків - по низці регіонів - 60 років і менше.
Найсвіжіші дані - із посиланням на Держкомстат України і Інститут демографії і соціальних досліджень НАН України - наводить бюлетень "Населення і суспільство" №403-404 від 21-31 грудня 2009.
Очікувана тривалість життя чоловіків і жінок
Не додає оптимізму і інформація, яку дає із посиланням на УНІАН інтернет-газета "Новини N" у випуску від 21.02.2008:
"... в Україні нетипова структура смертності - третину від померлих складають люди допенсійного віку. У нашій країні понад 40% хлопців 16-18-річного віку не мають шансів дожити до 60-річного віку... Впродовж 2000-2005 рр. смертність чоловіків у працездатному віці зросла на 12,2%, серед жінок - на 9%".
І там же:
"... при загальній тривалості життя 67,5 років... тривалість здорового життя в Україні становить 55 років для чоловіків".
Лякають дані ЗМІ про дитяче здоров'я. Приклад - інформація з Луганської області "85% дітей народжується з різними патологіями і відхиленнями".
Адже це покоління, якому, як і нинішнім 16-18-річним, разом з тими, кому сьогодні менше тридцяти, доведеться, можливо, долати пенсійний рубіж не в 60, а в 65 років.
Врятуй і збережи нас, Мінздрав!
Але ж і про ситуацію в нашій охороні здоров'я сказати хорошого нічого. Без грошей там робити нічого! Елементарні аналізи, флюорографія і рентген, УЗД і багато іншого - за все бажай внести так звану доброчинну допомогу. Вимагають "доброчинну допомогу" і лікарні - відразу, при оформленні в стаціонар.
В публікації "За рівнем тривалості життя Україна відстає від Гондурасу" від 30 квітня видання mediaUA із посиланням на "Коментарі" повідомляє: "Держава витрачає на охорону здоров'я одного українця майже 89 доларів, самі українці ще щороку доплачують по 71 долару кожен". Правда, не уточнюється, входить в цю суму лише "доброчинна допомога" чи враховуються також і гроші "в конвертах" - для лікарів, медсестер, хірургів і анестезіологів.
Якби всі ці гроші йшли виключно офіційним шляхом, то хіба не поповнювався б ними і бюджет - Пенсійного фонду в тому числі?
Хто говорить про все це? Хто порушує ці болючі питання?
На "контрольний дзвінок" у Федерацію профспілок Кіровоградської області прозвучала в цілому очікувана відповідь: профспілки проти втручання МВФ у внутрішні справи України і готують свого роду ноту протесту. Але ні прес-конференцій на цю тему, ні протестних акцій поки не очікується.
Правда, Василь Хара, політик і профспілковий лідер, вже заявив публічно ("Ось і вони - непопулярні реформи", "2000", №32 (520) 13 - 19 серпня 2010 р.), що збільшувати пенсійний вік для жінок до 60 років ніхто не буде. Можна, мовляв, ухвалити будь-який закон, але... тут же накласти на нього мораторій.
Але пересічний українець сумнівається: чи дійсно буде так? Чи це сказано просто для заспокоєння - щоб "пильність приспати"?
А як розцінювати заяви, які лунають з телеекранів, що сьогодні "десяти працюючим доводиться годувати дев'ять пенсіонерів"? Як прагнення розбудити в суспільстві ненависть до людей похилого віку, яких доводиться "годувати"? А хто в такому разі "годує" чиновників і політиків, які живуть на наші податки?
Але щось ніхто з них не впав на коліна перед телекамерою, не закричав: "Пробачте нас, люди, за те, що вирішення проблем, перед якими опинилася Україна, ми перекладаємо на ваші плечі!" Ніхто не сказав: так, це ми, влада, перед вами винні. Це ми, замість того щоб займатися економікою, забезпеченням повної зайнятості, зміцненням соціальних гарантій, загралися в політику, в перетягування ковдри на себе. А тому можемо дати вам єдине право - на працю до гробової дошки. Або на голодну смерть - якщо не вистачить сил працювати через передчасну старість і хвороби.
Анатолій Юрченко
За матеріалами:
Поділитися новиною
