872
Українська різновекторність знов затребувана
— Казна та Політика
Російсько-українське зближення не змінило пріоритетів зовнішньої політики України, пише доктор політичних наук, керівник Центру СНД Інституту актуальних міжнародних проблем Сергій Жильцов в російській "Незалежній газеті".
Янукович виправдав надії Росії
Перемога на президентських виборах в лютому 2010 року Віктора Януковича і відхід зі свого поста Віктора Ющенка корінним чином змінили російсько-українські відносини. На зміну взаємним претензіям і конфліктам прийшли переговорний процес на вищому рівні і нові домовленості. Велика кількість політичних заяв і зустрічі перших осіб двох держав дали політикам і експертному співтовариству привід говорити про новий етап двосторонніх відносин, мало не реінтеграцію двох країн, а також будувати сміливі плани щодо майбутньої співпраці.
Російсько-українське зближення має під собою економічну складову, оскільки Росія є найбільшим інвестором української економіки. Сильні позиції російського капіталу можна простежити в суднобудуванні, мобільному зв'язку, металургії, нафтопереробці, в банківському секторі. При цьому йдеться про крупні або провідні підприємства України. Зберігається взаємна залежність у верстатобудуванні, нафтопереробці і нафтохімії.
Для Росії великий інтерес становлять питання, пов'язані з реалізацією газу на території України, із отриманням контролю над експортом електроенергії на захід, а також співпраця в ядерній енергетиці, машинобудуванні, космосі, транспорті. В цілому до третини активів української економіки належить російському бізнесу.
Захід залишається пріоритетом Києва
Незважаючи на сильну економічну взаємну залежність, що збереглася, Київ не збирається падати в обійми Москви. Як заявив український президент, інтеграція в європейські структури залишається ключовим зовнішньополітичним і зовнішньоекономічним вектором України. Дане положення знайшло своє віддзеркалення в нещодавно ухваленому законі про основи внутрішньої і зовнішньої політики України.
Київ виступає за відновлення співпраці в рамках ГУАМ, за розвиток торговельно-економічних відносин з Грузією, перш за все у сфері енергетики. Також Україною підтримуються енергетичні проекти, спрямовані на створення нових трубопроводів, що йдуть в обхід території Росії. Представники українського уряду не раз заявляли про зацікавленість в участі ЄС в модернізації газотранспортної системи України.
Прихильність курсу поглиблення співпраці із західними країнами призвела до того, що Україна потрапила в залежність від зовнішніх запозичень. Підписаний в кінці липня меморандум з МВФ про надання майже 16 мільярдів доларів не можна назвати позитивним моментом для України. Швидше це свідчить про втрату частини її суверенітету і підпорядкування її зовнішньої політики МВФ.
Нав'язані фондом непопулярні реформи, як показує досвід інших країн, ведуть лише до соціальної напруженості і зубожіння населення. Погодившись на контроль з боку МВФ, президент і уряд розписалися у власній слабкості, нездатності самостійно вирішити внутрішні і зовнішні проблеми. Помітну заяву зробив віце-прем'єр міністр уряду України Сергій Тігіпко, який повідомив, що практично всі важливі законопроекти, які готує кабінет міністрів, пишуться за участю фахівців Європейської комісії і Світового банку.
Складнощі з реалізацією оптимального зовнішньополітичного курсу багато в чому викликані відсутністю єдиної команди. Період після виборів висвітив наявність серйозних проблем з розробкою нової економічної політики і виконанням передвиборних обіцянок. Передвиборні гасла - не підвищувати пенсійний вік, не збільшувати розмір тарифів, дати більше за права регіонам і багато що інше - були забуті під тиском МВФ.
Слідами Кучми
Впродовж всього періоду сучасного розвитку як незалежну державу зовнішня політика України носила кон'юнктурний характер, відображаючи зацікавленість Києва в отриманні від Росії економічних преференцій і одночасно віддаючи перевагу західним країнам в політичної області. Досить пригадати, що під ратифіковану ще при Леоніді Кучмі угоду про формування Єдиного економічного простору, обіцянки надати російській мові статус державної українська сторона не раз отримувала значні економічні преференції, які дозволяли добитися економічного зростання і виконувати соціальні зобов'язання.
В 2010 році піти на серйозні геополітичні й економічні поступки Росії в обмін на відносно дешевий російський газ Віктора Януковича змусила не любов до Москви і не готовність виконати передвиборні обіцянки, а важка ситуація в економіці. Відносини з Росією розглядаються нинішньою владою України не більш як перехідний етап, необхідний для відновлення економіки України. У Києві розуміють, що досягти прогресу з ЄС можна лише в разі зростання і стабільного розвитку української економіки, підвищення рівня життя населення, стабілізації політичної ситуації. Цей чинник змусив Януковича відродити так звану політику багатовекторності, якій більше личить назва різновекторна політика. Вона дозволяє вести діалог із Заходом, добиватися економічних преференцій від Росії і мінімізувати внутрішні конфлікти.
Так, одночасно із заявами українського президента про повернення російсько-українським відносинам характеру стратегічного партнерства вже не раз було підкреслено, що європейська інтеграція залишається ключовим завданням української зовнішньої політики. Всі розмови про ЄЕП викликають в Києві неприйняття. В кінці травня уряд України схвалив програму інтеграції з ЄС, маючи намір в найближчій перспективі добитися асоційованого членства і скасування візового режиму. Крім того, Україна працює в рамках Річної програми євроатлантичної інтеграції, одночасно заявляючи про небажання вступати до альянсу.
В контексті багатовекторності реалізується гуманітарна політика. Український президент підтримав святкування Дня Перемоги у Великій Вітчизняній війні і в той же час не має наміру відміняти звання Героя України Степану Бандері і Роману Шухевичу. Все це свідчить про те, що багатовекторність в зовнішній і внутрішній політиці знов затребувана.
Чого чекати Росії?
Безумовно, президент Янукович набагато зручніша і передбачена політична фігура для Росії, ніж його попередник Ющенко. Дружня Україна дозволяє російському бізнесу розраховувати на подальше придбання українських активів, підсилює позиції Росії на пострадянському просторі, створює умови для поетапного вирішення спірних або неврегульованих питань.
Проте Росії не варто спокушатися, що і заяви про необхідність відновлення кооперації в різних галузях економіки, стрімкий старт відновлення двостороннього економічного і політичного співробітництва, результати якого ще лише належить побачити, корінним чином змінять зовнішньополітичні пріоритети України. Тим більше що в українській еліті склався певний консенсус стосовно інтеграції в європейські структури. Президент і представники політичних партій не ставлять під сумнів європейський вектор зовнішньої політики України. Формула зовнішньополітичного курсу нинішнього керівництва України була виведена ще Кучмою і виглядала таким чином: рух до Європи за рахунок російських ресурсів.
За роки незалежного розвитку повною мірою проявилася економічна слабкість української держави, що межує з неспроможністю самостійного розвитку на ринкових принципах. Це буде змушувати Януковича, як і колишніх керівників української держави, проводити багатовекторну політику, маневруючи між Росією і Заходом. Втім, російський і європейський вектори даної політики серйозно розрізнятимуться. Російський вектор швидше за все за своїм значенням і силою поступатиметься європейському. Тим самим рівнодійна зовнішньої політики України зумовлюватиме її рух у бік Заходу.
За матеріалами: Подробности
Поділитися новиною
