809
Владі терміново потрібні нові газові казки
— Енергетика
Поки всі гадають, яким чином "Нафтогаз України" повертатиме RosUkrEnergo 12 млрд. м3 газу, і роздумують про подальшу долю RUE в Україні, Дмитро Фірташ виношує воістину глобальні плани. Наростивши українські хімічні й титанові активи, він сподівається обміняти права контролю над ними на повернення компаніям OstChem (австрійсько-кіпрська холдинг-компанія, що належить співвласнику RUE) втрачених в 2007 році прав на розробку одного з найбільших родовищ газу в РФ - Астраханського.
Хода міцно збитих господарників
Компанія OstChem володіє у тому числі азотним комбінатом Nitrofert в Кохтла-Ярві (Естонія) і заводом "Таджик Азот" (Таджикистан). Але в 2010 році ці активи перестали бути їй цікаві. Про те, що таджицько-кіпрське підприємство "Таджик Азот" припинило свою діяльність, в кінці серпня заявила таджицька преса. Ще більші проблеми виникли в естонського Nitrofert, який працює з мінімальним завантаженням ще з 2007 року. У той період вперше виникли непорозуміння у відносинах між кіпрським офшором Oriental Trading, що контролює завод від імені OstChem, і російським "Газпромом", який контролює газорозподільні системи Eesti Gas і поставляє газ підприємству. Певний час естонський азотний комбінат сподівався на примирення між цими сторонами і перехід до постачань газу за пільговими схемами. Проте до літа 2010 року естонський уряд затіяв реформу газового ринку, націлену на витіснення "Газпрому" з Eesti Gas, і всі оптимістичні плани стали марними.
До кінця літа провал інвестицій OstChem в Естонії і Таджикистані став цілком очевидним. Але це не завадило холдингу приступити до демонстрації зростання активності в Україні. Контролюючи ключові пакети акцій "РівнеАзоту" і ЗАТ "Кримський Титан", компанія почала розширювати сферу впливу в українському хімпромі. 11 серпня декілька дуже корисних призначень здійснило Мінпромполітики. Рішенням цього відомства Олександр Нечаєв, колишній генеральний директор ЗАТ "Кримський Титан", став головою правління ДАХК "Титан України". Ігор Лазакович, колишній генеральний директор державного Іршанського ГЗК (орендованого вищезазначеним ЗАТ) був призначений головою правління державного ВАТ "Сумихімпром".
Разом з цими призначеннями ще одним показником активності OstChem в Україні стали повідомлення київської преси, що претендують на звання бізнес-сенсації року. Йдеться про можливу купівлю холдингом пакету акцій одного з найбільших промислових підприємств Донбасу - горлівського ВАТ "Стирол", викуп акцій ВАТ "Азот" (Черкаси), а також про намір холдингу взяти участь у тендері з приватизації державного пакету акцій ЗАТ "Північнодонецьке об'єднання "Азот".
Навіщо Києву міфи в стилі "РУЕнімації"?
Чому в Україні раптом стала активною холдинг-компанія, що явно втрачає вагу на двох інших привабливіших ринках: у Естонії, яка входить до ЄС, і в Таджикистані, розташованому в регіоні з джерелами дешевого азіатського газу? Таке питання цілком могло залишитися без виразної відповіді, проте на допомогу може прийти українська дипломатична хроніка. Якщо простежити за перебігом подій, подіям в традиційно "мертвому" відпускному серпневому періоді, можна відмітити два візити, які дохідливо прояснять ажіотаж, влаштований OstChem на українському хімічному ринку.
Так, 27 серпня Рівненську область, де розташований хімічний комбінат "РовноАзот", що належить холдингу OstChem, відвідав глава уряду Астраханської області РФ Костянтин Маркелов. Вирішив російський віце-губернатор перервати відпустку заради вивчення пам'яток Волині. А декількома днями раніше, в першій половині серпня, Астрахань відвідав посол України в РФ Володимир Єльченко. Обидві зустрічі не обійшлися без обговорення газової тематики. Спрямованість цієї тематики розкрив прес-реліз адміністрації російського губернатора Олександра Жилкіна. "В рамках зустрічі з українським послом було обговорено питання розвитку нафтогазових проектів, а саме - спільної розробки газових родовищ Астраханської області", - заявив він. І пояснив, що мова може йти і про одне з найбільших в РФ Астраханському родовищі, що володіє загальними запасами 5 трлн. м3.
З вказаних запасів 4,2 трлн. м3 перебуває на балансі місцевої дочірньої компанії "Газпрому", решта розробляється дрібнішими інвесторами. Одним з таких інвесторів є компанія АГНК, яка в 2006-2007 роках входила в орбіту холдингу OstChem, точніше, його угорській дочірній компанії Emfecz. У той час компанія стала жертвою українсько-російських газоторгівельних криз, які раз у раз спалахували довкола офшорної компанії RosUkrEnergo, яка поставляла газ до України. Задаючи тон цим конфліктам, тодішній президент РФ Володимир Путін посприяв і відбору в компанії Emfecz ліцензії на частину Астраханського родовища.
Нині, судячи з усього, OstChem вирішив використовувати атмосферу українсько-російського потепління і добитися перегляду раніше прийнятих рішень. З такої точки зору виходить, що розширення позицій холдингу в українській титановій і хімічній промисловості є дуже необхідним заходом - контроль над українськими титановими активами, наприклад, можна буде запропонувати російському галузевому лідеру держкомпанії "Рособоронекспорт", а пакети акцій українських "Азотів", наприклад, що входить в орбіту "Газпрому" хімічному холдингу "Сибур". Замість цих позитивних (для Росії) придбань в української сторони з'явиться жаданий багатьма київськими політиками шанс "переграти" кризи 2006-2007 років. Вибрані приватні інвестори в результаті цього можуть отримати доволі примарний шанс повернути долю в Астраханському родовищі.
Що стосується українських політиків, то реалізація подібної моделі обіцяє набагато більше - новий імпульс рясної міфотворчості про дієздатність влади. Зараз офіційний Київ постійно говорить про можливе здешевлення ціни на газ за рахунок різних схем, аж до злиття "Нафтогазу" і "Газпрому". Хоча з економічної точки зору такий поворот подій малореальний. На цьому фоні казка про розробку "українською" компанією газового родовища в Росії в обмін на всього лише "збиткові" хімічні активи прекрасно вписується в загальну тенденцію газової міфології. Тим більше що протягом найближчих шести місяців Україна повинна підняти роздрібні ціни на газо- і теплопостачання на 100%. А в періоди зростання цін завжди дуже потрібні нові міфи, і особливо нові "газові казкарі".
Андрій Старостін
За матеріалами: Коментарі
Поділитися новиною
