2648
"Ъ": Альтернативна реальність
— Енергетика
Економічна криза викликала істотні зміни на українському ринку альтернативного палива. За останні декілька років практично зникли економічні стимули для виробництва ще недавно популярного біоетанолу і біодизелю. В той же час зростання цін на газ підвищило інтерес споживачів до твердого біопалива і біометану, виробництвом яких почали активно займатися найбільші агрохолдинги. Вже до кінця року цей сегмент може зрости більш ніж удвічі, відзначають експерти.
Поживне середовище
Ринок альтернативного палива можна поділити на два основні сегменти. Як замінники традиційного автомобільного палива використовуються біодизель, сировиною для якого служать рапс, соя і метиловий спирт, і біоетанол, що виробляється з 98-процентного етилового спирту. Тверде біопаливо і біогаз, які отримують з органічної сировини, замінюють природний газ.
В 2009 році попит на біопаливо в ЄС зріс на 30%. Тому в Україні стали масово будувати заводи з його виробництва в надії налагодити постачання до Європи. Раніше заявлялося, що українська продукція зможе зайняти до 20% ринку ЄС. В результаті до кінця минулого року в країні налічувалися 42 підприємства з виробництва біодизелю сумарною потужністю 500-600 тис. т на рік. "Проте надії виробників не виправдалися. До 2008 року більшість цих підприємств були завантажені не більше ніж на 50%, оскільки європейський споживач неохоче купував готову українську продукцію. Зате 90% вирощеного рапсу експортувалися до Німеччини і Польщі", - говорить аналітик НДЦ "Укрбіоенергія" Віталій Винниченко. Україна стала найбільшим постачальником сировини до Східної і Центральної Європи.
"Втім, криза призвела до зниження попиту в ЄС не лише на біопаливо, але і на сировину. А в Україні зупинилися всі біодизельні заводи", - відзначає заступник директора НТЦ "Психея" Геннадій Рябцев.
За даними Української аграрної конфедерації, обсяг виробництва рапсу в Україні в 2009 році скоротився на 36%, до 1,8 млн т. Загибель частини озимих посівів рапсу на початку 2010 року призвела до зростання цін на сировині на 300 грн/т - до 2,80-2,85 тис. грн/т. Собівартість біодизелю (10-12 грн/л), що отримується з такого рапсу, вища, ніж в традиційного палива, що продається по 7-8 грн/л.
Складно розвивається і ринок біоетанолу. Виробляти його мали намір дев'ять спиртних заводів ДК "Укрспирт" потужністю до 200 тис. т на рік кожен. Для модернізації заводів необхідно 50 млн євро. Проте розвиток підприємств стримує не лише дефіцит коштів. Енергетичні витрати на виробництво біоетанолу в 1,67 разу вищі, ніж енергетичний ефект від його спалювання. "Перепрофілювання одного спиртзаводу обходиться в $4-5 млн, окупається за шість-вісім років. За відсутності попиту на продукцію ці інвестиції ризиковані", - відзначає Винниченко.
Запустити виробництво біоетанолу вдалося лише на двох підприємствах. Лохвицький спирткомбінат почав випуск компонента моторного палива "Альтернативний" (КМПА) обсягом 10 тис. дал на добу, а Гайсинський спиртзавод, вклавши 3,5 млн євро в модернізацію, отримав дозвіл на виробництво біоетанолу обсягом 100 тис. т на рік, який планується використовувати для виробництва бензину "Біо-100" (80 т на добу) за стандартом "Євро-4".
Виробництво біологічних замінників традиційних видів моторного палива вимагає створення внутрішнього ринку збуту. Тому Верховна рада в 2009 році ухвалила закон, згідно з яким в країні до 1 січня 2014 року встановлена нульова ставка акцизу на всі види біопалива. Виробників на десять років звільнили від сплати податку на прибуток і імпортних мит. Ліцензується лише виробництво обсягом понад 5 тис. т на рік. Результати не змусили себе довго чекати. Про намір виробляти біопаливо вже повідомили найбільші аграрні компанії: "Цукровий союз 'Укррос'" планує вкласти $30 млн в створення біоетанольних потужностей на Губініхському цукровому заводі, а Landkom International – виробляти і продавати сировину для випуску біодизелю.
Альтернативні ресурси
Краще справи йдуть на ринку біогазу, обсяг використання якого до 2011 року може зрости в 2,5 разу. "Українська молочна компанія" (УМК), наприклад, в жовтні 2009 року першою отримала в НКРЕ право продавати за "зеленим тарифом" (у 2,3 разу вище роздрібного) електроенергію, отриману за допомогою біогазової установки, що переробляє відходи тваринницького комплексу, розповіли в компанії "Дженерал Електрик", яка розробила газовий двигун для УМК. Щорік УМК економить 1,2 млн кубометрів природного газу.
"Розвиток цієї галузі в основному орієнтований на аграрний сектор. Проте стає популярним використання біометану звалищного для вироблення електро- і теплової енергії", - відзначила виконавчий директор компанії Fuel Alternative Юлія Березовська, оцінивши будівництво і витрати на експлуатацію біогазової установки в 2-3 млн євро. На думку Віталія Винниченка, крупні аграрні компанії поки з недовірою ставляться до використання біопалива, зате це цікаво представникам малого і середнього бізнесу: "Але через п'ять років продаж енергії від біогазу, виробленого з тваринницьких відходів, може стати бізнесом для найбільших агрохолдингів".
Перспективним напрямом експерти вважають і тверде біопаливо. За даними Fuel Alternative на початок року, в країні існували 155 підприємств з виробництва деревних і солом'яних брикетів, 73 заводи з виробництва пеллет з лушпиння насіння соняшнику. Втім, цей вид бізнесу сильно залежить від експорту. У першій половині 2010 року близько 80% підприємств простоювали або працювали з низьким коефіцієнтом завантаження. Основною проблемою цієї галузі є відсутність сировини за оптимальною ціною. "Окрім того, існують серйозні проблеми з постачаннями сировини виробникам, підприємства яких часто доволі віддалені від сировинної бази", - уточнила Березовська.
"Та все ж обсяг ринку твердого альтернативного палива до кінця року зросте в 2-2,5 разу, до 500-520 тис. т", - прогнозує Винниченко. За його словами, активний розвиток цього сегменту забезпечать найбільші агропромислові компанії, які за декілька років витіснять основних виробників пеллет. Це пояснюється тим, що у аграріїв не виникає проблем з постачаннями сировини для виробництва біопалива - вони використовують відходи власного виробництва. Крім того, європейський споживач більш охоче купуватиме продукцію в серйозних аграрних компаній, ніж у маловідомих виробників пеллет, які поки не можуть запропонувати на експорт продукцію високої якості. А основними клієнтами на внутрішньому ринку для останніх стануть комунальні теплокомуненерго. Для їх переведення на тверде біопаливо вже цього року уряд виділив 260 млн грн.
З експертом погоджуються крупні виробники аграрної продукції. За словами голови правління Дніпропетровського маслоекстракційного заводу (випускає соняшникову олію під ТМ "Олейна") Олександра Слоєва, за рахунок використання технології спалювання лушпиння щорічне споживання природного газу на його підприємстві знизилося з 11-12 млн до 2,3 млн кубометрів.
"Ми плануємо кардинально модернізувати паросиловий цех і встановити додатковий казан для спалювання лушпиння, а також турбіну для вироблення електроенергії. Основна мета наших енергозбережних проектів - зниження споживання газу до нуля і виробництво власної електроенергії", - повідомив Слоєв. Як розповіла начальник департаменту по роботі з інвесторами "Миронівського хлібопродукту" Анастасія Соботюк, використання соняшникового лушпиння як палива дозволило скоротити споживання газу на Миронівському заводі з виготовлення круп і комбікормів на 6 тис. кубометрів на рік. "На придбання устаткування і будівництво котельні потужністю 10 т пари на годину було витрачено близько 19,34 млн грн.", - відзначила вона.
Надлишки палива обидві компанії експортують, що підвищує окупність установок. "Миронівський хлібопродукт" відправляє на експорт до Польщі гранули в обсязі близько 6-6,5 тис. т на місяць. "У 2008 році з установкою на підприємстві гранулятора лушпиння вона перетворилася на один з видів продукції підприємства і додаткове джерело доходу", - уточнив Слоєв.
Марія Цатурян
За матеріалами: Коммерсант-Україна
Поділитися новиною
