924
У пошуках системи координат
— Казна та Політика
Дискусії навколо проекту Податкового кодексу, переговори з Міжнародним валютним фондом, кадрові перестановки в уряді відсунули на задній план роботу Комітету економічних реформ над президентською Програмою економічних реформ. І вже тим паче на пасинка суспільної уваги перетворився такий важливий напрям, як реформування фінансового сектору.
Що є хорошого та чого немає в стратегії розвитку фінансового сектору і банківської системи? Чи справді програма реформ В.Януковича враховує всі їхні головні проблеми? Які ключові виклики стоять на шляху імплементації перетворень? Чи не стане програма, як багато хто побоюється, черговим декларативним документом, котрий забудуть, коли він виконає свою агітаційно-пропагандистську місію?
Усіма цими питаннями "Дзеркало тижня" переймалося й раніше. Зараз ми вирішили продовжити пошук відповідей, зібравши зацікавлені сторони на круглому столі, який відбувся 13 липня і обговорював тему: "Реформи у фінансовому секторі: як забезпечити ефективне партнерство держави та приватного капіталу". Крім "ДТ", організатором заходу виступила Ліга фінансового розвитку за підтримки проекту USAID "Розвиток фінансового сектору" (FINREP).
Розробників програми в ході дискусії представляли перший заступник міністра економіки Анатолій Максюта, заступник міністра фінансів України Тетяна Єфіменко і керівник групи радників віце-прем’єр-міністра з питань економіки Теймур Багіров. Комітет з питань фінансів і банківської діяльності ВР - народний депутат Юрій Полунєєв. Від імені банківського регулятора виступав виконавчий директор НБУ Ігор Шумило, а інтереси комерційних банків обстоювали голови правлінь "ОТП Банку" Дмитро Зінков і банку "Фінанси та Кредит" Володимир Хливнюк.
Точку зору міжнародних фінансових організацій представили керівник діяльності Міжнародної фінансової корпорації (IFC) в Україні Олена Волошина, а також старший фінансовий спеціаліст представництва Світового банку в Україні, Білорусі та Молдові Анжела Пригожина.
Модератором дискусії був член ради Національного банку, віце-президент Альфа-Банку (Україна) Роман Шпек.
Програма економічних реформ: осягнути раніше неосяжне
Констатуючи, що фінансовий сектор України не виконує сьогодні належним чином функції фінансового забезпечення стабільного економічного розвитку, відповідний розділ президентської програми реформ декларує такі ключові цілі та
завдання:
- забезпечити низький рівень інфляції в поєднанні з гнучким валютним курсом;
- збільшити рівень капіталізації фінансової системи;
- збільшити обсяги надання фінансових послуг з урахуванням посилення оцінювання фінансових ризиків;
- знизити частку проблемних активів у загальному портфелі активів банків та інших
фінустанов;
- забезпечити щорічне підвищення капіталізації та обсягу торгів організованого фондового ринку.
Чи є оптимальним цей перелік і наскільки здійсненні поставлені завдання? Представляючи позицію розробників програми, Теймур Багіров висловив надію, що вона якнайкраще враховує виклики часу. "Вперше за всю історію програма була розроблена при широкому залученні громадськості, представників ринку, бізнесу, міжнародних організацій, вітчизняних та іноземних незалежних консультантів", - заявив пан Багіров, наголосивши, що неурядовий сектор становив у робочих групах приблизно половину. Головним консультантом при підготовці документа була всесвітньо відома консалтингова компанія McKinsey.
Під час дискусії пан Багіров визнав, що документ (як і будь-який інший) не є ідеальним, і його можна доробляти скільки завгодно. Водночас зробити це можна до початку серпня, коли має з’явитися остаточна редакція програми.
Інший представник Кабміну - Анатолій Максюта - відніс до переваг той факт, що документ націлює фінансовий сектор на підтримку реального економічного зростання. Він вважає, що фінансова система України стала такою вразливою до будь-яких коливань і криз саме через неякісне виконання функції перерозподілу інвестицій на благо економіки.
Водночас чиновник зазначив, що одна з основних проблем - фрагментарність фінансового ринку. "Коли ми пробуємо написати стратегію розвитку фінансового сектору, то зіштовхуємося з тим, що кожен із його елементів - банківський, страховий сектори, фондовий ринок - пише власну стратегію. І ці стратегії дуже складно зводити в одну, тому що в кожного своя історія ринку, свої цілі, свої завдання. І одна з проблем полягає саме в тому, що в нас дотепер не визначений орган, який відповідає за політику фінансового сектору. Національний банк відповідає за банківський сектор, Держкомісія з цінних паперів - за фондовий ринок, Міністерство фінансів - за політику державних запозичень. А в цілому хто? Цей орган має бути визначений, виходячи з тієї мети, яка стоїть перед фінансовим сектором", - сказав А.Максюта.
Зі свого боку, цілу низку застережень щодо якості проекту Програми економічних реформ висловила Анжела Пригожина, старший фінансовий спеціаліст представництва Світового банку в Україні, Білорусі та Молдові. На її думку, документ є фрагментарним: низка чутливих питань або не повністю розкриті, або взагалі залишилися без уваги. Як один із прикладів експерт навів фактичне ігнорування питання про доступ населення до альтернативних банківським депозитам способів вкладення грошей. "На жаль, у жодній комплексній програмі розвитку немає жодного слова про те, що реально зробити з інструментарієм фондового ринку і з довірою населення до цих інструментів - або треба використовувати державні гарантії, або створювати інший інструментарій, шукати інші форми підвищення довіри", - зазначив експерт.
За словами виконавчого директора НБУ Ігоря Шумила, позитивним сигналом є те, що президент і уряд уже пішли значно далі, ніж це навіть задекларовано в проекті Програми економічних реформ. Про це свідчить у тому числі проект Меморандуму співробітництва з МВФ, який має допомогти державі розв’язати проблему ключових фінансових дисбалансів - у держбюджеті, "Нафтогазі", Пенсійному фонді. Тепер питання в тому, наскільки влада буде послідовною в реалізації необхідних для країни реформ.
У своєму виступі І.Шумило неабияку увагу приділив проблемі інфляції, збереження якої на високому рівні загрожує фінансовій стабільності держави. На думку представника НБУ, у 2010 році є шанс зберегти інфляцію в торішніх межах, а базову - у рамках однозначного числа, навіть при тому, що можуть піднятися тарифи на електроенергію, газ, житлово-комунальні послуги. Якщо показник зростання цін вдасться втримати в цьому діапазоні й у 2011 році, то вже в 2012-му можна очікувати закладених в програмі на 2014 рік 5-6% інфляції.
Водночас представник центробанку визнав, що НБУ як органу, відповідальному за збереження цінової стабільності відповідно до нещодавно ухвалених змін до закону про Національний банк, буде нелегко втримати в необхідних межах інфляцію з огляду на структуру емісії, в якій значна частка припадає на цінні папери уряду та пролонговане рефінансування банків. Зрештою, це може змусити Нацбанк приймати непопулярні рішення.
З урахуванням факту паралельної розробки двох стратегічно важливих для держави документів - Програми економічного розвитку і Меморандуму співробітництва з МВФ цілком логічно виникло запитання про те, наскільки вони узгоджуватимуться між собою, більш того, чи не станеться так, що між ними виникнуть розбіжності.
За словами Т.Багірова, формально вони не мають бути гармонізовані - це два різні документи. Та водночас Меморандум співробітництва з МВФ значною мірою повторюватиме короткострокові і середньострокові пріоритети, закладені в програмі президента.
"Він (меморандум) є абсолютно прагматичним документом, спрямованим на реалізацію стабілізаційних заходів, передбачених у тому числі й програмою президента, які уряду України довелося б здійснювати і в умовах відсутності програми співробітництва з МВФ", - заявив пан Багіров, а Роман Шпек додав, що виконання українською стороною меморандуму гарантуватиме досягнення поставлених у президентській програмі довгострокових цілей.
Коментуючи вищесказане, голова правління "ОТП Банку" Дмитро Зінков послався на думку іноземних аналітиків, що цінність програми - в її комплексності (вона охоплює дуже багато сфер).
"Проблема - як цю програму реалізувати. За роки незалежності в Україні не було реалізовано жодної масштабної реформи, жодної масштабної програми. Чи буде реалізована ця - от найбільший виклик нам усім", - вважає банкір.
Податковий кодекс: усі дороги ведуть до нього
Говорячи про стратегічне реформування фінансового сектору та економіки загалом, учасники дискусії не могли оминути питання Податкового кодексу. Як зазначила у своєму виступі заступник міністра фінансів Тетяна Єфіменко, більшість поправок до Податкового кодексу (а таких понад 5 тис.) стосуються переважно питань адміністрування податків. За її словами, у 2007 році (коли, власне, розроблявся документ), всупереч існуванню багатьох дискусійних моментів, такого несприйняття документа не було. На її думку, причиною негативної реакції 2010-го послужила постійна атмосфера недовіри, яка у 2008-2009 роках сформувалася в суспільстві через кризу. "І тому, на мій погляд, коли в 2010 році люди побачили норми посиленого адміністрування податків, їхня реакція якоюсь мірою стала сплеском недовіри, що накопичувалася протягом 2007-2008 років, - вважає Т.Єфіменко. - Тому, щоб збалансувати інтереси влади, бізнесу і громадян в оподаткуванні, насамперед необхідно стабілізувати економіку, фінансову систему".
За словами заступника міністра, депутати в комітеті ВР з питань податкової та митної політики запропонували для оприлюднення той варіант Податкового кодексу, що був підготовлений для другого читання, і саме він буде удосконалений після всенародного обговорення. Щодо адміністрування в законопроекті відбулося повернення до норм, які існують у чинному законодавстві.
"Ми вважаємо, що йти шляхом, запропонованим раніше, було завчасно. Але є причина, чому так було зроблено. З одного боку, ми вважали, що, знижуючи податковий тиск на підприємців шляхом зменшення податкових ставок, ми повинні були знайти рівновагу. Важелем такої рівноваги мало слугувати поширення податкового тиску на тіньовий сектор економіки в напрямі вдосконалення адміністрування. Сьогодні очевидно: усе, що в цілому стосується боротьби з тіньовою економікою, наше суспільство підтримує. Однак існує думка, що податкова адміністрація має використовувати наявні повноваження таким чином, аби справді зменшити податковий прес, залучаючи до оподаткування тіньовий сектор, використовуючи той набір інструментів, які є в чинному законодавстві. Власне кажучи, сьогодні депутати на засіданні комітету до такого варіанта і прийшли", - зробила висновок один з ідеологів розробки проекту НК.
"Нова редакція Податкового кодексу обговорюватиметься в серпні, і у вересні потрібно мати реакцію з боку суспільства. Ми плануємо провести широке коло зустрічей, обговорень у ЗМІ. Я упевнена, що Податковий кодекс буде ухвалено цього року", - повідомила представник Мінфіну.
Аналізуючи Податковий кодекс з погляду системи оподаткування фінансового сектору, Т.Єфіменко звернула увагу на те, що головний акцент документа - на мотиваційно-регулюючу складову оподаткування. "Концепція полягає в тому, щоб у витрати при розрахунку бази оподаткування оптимально включати страхові резерви. Зрозуміло, що за високих витрат сплата податку на прибуток буде мінімальною. Мету регулювання буде досягнуто, коли комерційні банки, страхові компанії, інші фінансові установи, залишивши в себе великі суми резервів, будуть ефективно їх використовувати для підвищення фінансової стійкості, рівня капіталізації, для захисту від ризиків. Але потім суспільство має бачити: якщо ці установи "не поділилися" з державою, сформували власні фінансові резерви, то такі резервні кошти в кризовій ситуації будуть базою для максимального самофінансування збитків, у тому числі й для компенсації втрат за депозитами громадян", - сказала представник Мінфіну.
Відповідаючи ж на запитання про проблеми з неповерненим ПДВ, Т.Єфіменко вкотре звернула увагу на величезну кількість фіктивних заявок на повернення податку. Разом із тим вона зазначила, що є план до кінця року вийти на автоматичне відшкодування податку. При цьому наприкінці липня - на початку серпня має відбутися емісія ПДВ-облігацій.
Реформування фінансового сектору: опорні пункти
На переконання народного депутата Юрія Полунєєва, системні реформи у фінансовій системі насправді вже розпочалися. Коментуючи прийняті нещодавно зміни до Закону України "Про Національний банк", спрямовані на посилення незалежності НБУ (це, нагадаємо, було вимогою МВФ), депутат сказав таке: "Революційною ознакою закону стало те, що вперше в Україні абсолютно чітко визначено пріоритети щодо діяльності Національного банку в сфері монетарної політики. Це акцент, що стосується інфляції. Друга ключова функція - це підтримка банківської системи, якщо вона не суперечить першій функції. Безконтрольна емісія, кредитна емісія або емісія, яка перешкоджатиме досягненню цього цільового пріоритету, цим законом заборонена. І третій пріоритет - це сприяння досягненню урядом ефективної економічної політики, знову ж таки, якщо це не перешкоджає виконанню першого пункту".
"Кроком у правильному напрямку" назвали ухвалений закон Ігор Шумило та Анжела Пригожина. Водночас вони акцентували увагу і на певній половинчастості окремих його положень. Так, одна з ключових норм закону, нібито усуваючи конфлікт інтересів, зокрема, у раді НБУ, на жаль, набирає сили тільки після закінчення термінів повноважень нинішніх членів ради, даючи їм можливість залишитися на посадах. Насправді ж це положення мало б набути чинності негайно. Виконавчий директор НБУ звернувся до присутнього тут Р.Шпека й заочно - до заступника голови адміністрації президента І.Акімової з пропозицією скласти свої повноваження в раді Нацбанку і тим самим стати прикладом для інших колег, які суміщають функції в державних і комерційних структурах.
Також Анжела Пригожина у своєму виступі виокремила три ключові питання, вирішення яких, на її думку, потрібно для повноцінного відновлення довіри населення до банківської системи.
Перше - це, зокрема, вирішення питання банку "Надра", який створює негативні емоційні очікування в населення. "Доти, доки вкладник знатиме, що в одному банку він не може комплексно та у повному обсязі повернути свій вклад, у нього завжди залишатимуться запитання до інших установ", - спрогнозувала експерт.
Друга необхідна складова підвищення довіри - довіра до Національного банку як до регулятора. І не тільки тому, що він незалежний, а ще й тому, що він об’єктивно й своєчасно використовує надані йому інструменти та повноваження.
Ще одним делікатним питанням у цьому контексті є доступність ресурсів НБУ і його інформаційна відкритість. За словами представника Світового банку, через приховування інформації щодо рефінансування, а також повідомлення керівництва НБУ про пролонгацію70% виданих раніше 80 млрд. грн. рефінансування, що уже відбулася, виникає запитання - чому, маючи такі величезні ресурси, банківська система не кредитує економіки? "Тому що або відібрано фінустанови, що демотивовані кредитувати, або не можуть. Отже, насправді в такий спосіб приховується й відкладається реальна проблема фінансової установи. Мабуть, більшість цих установ фактично неплатоспроможні, і вони за таких обставин не можуть кредитувати економіку", - припускає експерт.
Тому ще одне важливе питання - необхідність швидкого розв’язання проблеми виведення з ринку неплатоспроможних банків.
"Існування на ринку платоспроможних і неплатоспроможних банків підриває конкурентоспроможність і ефективність банківської системи. Нині на міжбанківському ринку, попри відновлення ліквідності, стабілізацію системи, банки все одно продовжують уникати значного міжбанківського кредитування, бо там є ризики. Вони насправді не знають своїх партнерів. У цих умовах вони не кредитуватимуться. Це також проблема довгострокового кредитування. У більшості країн світу банки не позичають на 40 років. Вони просто знають, що є джерела рефінансування, як у Національного банку, де мають бути доступними та справедливими умови, або міжбанк. У нас немає ані вільного доступу до фінансування Нацбанку, ані міжбанківського ринку", - резюмувала експерт.
Одностайність і протиріччя
Головним пріоритетом для банківського сектору на цей момент його представники одностайно назвали поліпшення захисту прав кредиторів. "Мені як практику здається, що все, про що ми говоримо, - чудово, але щасливого майбутнього не буде, поки не вирішиться питання захисту прав кредиторів. Я вважаю, що нічого важливішого немає, - заявив голова правління банку "Фінанси та Кредит" Володимир Хливнюк. - Проблема токсичних активів, проблемних банків, спроби одержавлення фінансової системи - все це, напевно, правильно, але, на жаль, не принесе успіхів. Бо дива, що нині кояться в судових органах, практика, яку явно чи неявно підтримує влада - і попередня, і нинішня, не дадуть можливості банківській системі вийти зі стану, в якому вона тепер перебуває".
Із необхідністю посилити права кредиторів одностайно погодилися всі представники державних органів: Ігор Шумило, Юрій Полунєєв і Теймур Багіров. Водночас вони не менш одностайно акцентували увагу на необхідності кращого захисту й прав споживачів фінансових послуг.
Під час круглого столу з’ясувалося, що фахівці не завжди одностайні в поглядах на розв’язання тих чи інших актуальних проблем банківської системи України. Якщо Ю.Полунєєв серед пріоритетних напрямів оздоровлення банківського сектору назвав необхідність створити санаційний банк і прискорити роботу в цьому напрямі, то керівник діяльності Міжнародної фінансової корпорації в Україні Олена Волошина однозначно висловилася проти створення в Україні банку поганих активів за рахунок державних коштів. Представника IFC у цьому питанні підтримав і голова правління "ОТП Банку" Д.Зінков: фінансисти наполягають на усуненні законодавчих і нормативних перешкод для функціонування повноцінного ринку "проблемки".
За словами О.Волошиної, на сьогодні потенційних іноземних інвесторів (серед яких, окрім IFC, й інші міжнародні фінансові організації) відлякують від України не тільки поки що малі обсяги ринку, а й низка "організаційних" чинників. "Коли вони сюди приїжджають і намагаються зрозуміти ситуацію на ринку, то стикаються з нашою виконавчою службою, з тим, що певні компанії мають право і ліцензію на оцінку проблемної заборгованості, з іншими моментами, про які ми всі знаємо. Все регуляторне середовище, що супроводжує цей процес, відлякує інвесторів", - сказав експерт. Вона додала, що IFC була б готова допомогти банкам провести відкриті аукціонні торги токсичними активами, як це практикується в інших країнах. Утім, поки що не знайшлося жодного банку, який погодився би на це.
Олена Волошина вважає, що збільшення капіталів або зменшення проблемних активів не може бути самоціллю - це лише тактичне завдання до кінця 2010 року. "Метою має бути збільшення доступності фінансових ресурсів. Нині немає механізмів державного соціального страхування. У більшості країн світу є спеціальні системи, де позичальник, якщо він не може претендувати на пряме банківське кредитування, одержує або гарантування, або якісь доплати, або страхування", - зазначила вона.
Розійшлися погляди фінансистів і щодо джерел формування довгострокового ресурсу в гривні. Так, О.Волошина нагадала про бажання ЄБРР і IFC брати участь у цьому процесі: "Ми впевнені в тому, що за нами пішли б інші міжнародні фінансові інститути. На жаль, поки що можливостей фінансування в гривні в нас немає. А це саме те, що потрібно ринку. Дуже хотілося б знайти підтримку в Національного банку, щоб він допоміг нам розробити такий механізм, аби у нас була можливість надавати три-п’ятирічні кредити в гривні українській економіці".
Проте на цю тезу І.Шумило відреагував досить різко, зазначивши, що як іноземні кредитори, так і внутрішні при цьому не хочуть брати на себе валютний ризик, намагаючись перекласти його на регулятора або позичальника.
Озвучувалися й інші рецепти утворення "довгої" гривні. Так, Дмитро Зінков запропонував скасувати право на дострокове зняття коштів із строкових депозитів. Водночас Ю.Полунєєв висловився категорично проти заборони (його підтримала й О.Пригожина), назвавши її недемократичною і такою, що не відповідає сучасних тенденціям.
"Питання має вирішуватися іншими шляхами - зниженням інфляції, посиленням довіри до банківської системи, стимулюванням заощаджень. У цьому контексті в Податковому кодексі проблемою є оподаткування доходів від депозитів. Я вважаю, що цю норму слід запроваджувати не раніше 2015 року, якщо взагалі запроваджувати", - наголосив нардеп.
Двох із половиною годин дискусії не вистачило не тільки на те, щоб деталізувати, а навіть перелічити всі нинішні проблеми банківського сектору. Як одностайність, так і розкид у думках учасників круглого столу наочно продемонстрували складність структурних реформ у цій сфері, реалізація яких відкладалася в Україні чимало років. Питання про те, хто й що конкретно збирається робити на цій ниві, як і раніше, залишається відкритим.
Василь Пасочник, Юрій Сколотяний
За матеріалами: Дзеркало Тижня
Поділитися новиною
