3398
ОПТимальна торгівля
— Аграрний ринок
Свій перший досвід в торгівлі львівський бізнесмен Роман Федишин отримав на початку дев'яностих, коли йому довелося очолити невеликий продуктовий магазин "Шувар". Згодом підприємець втратив інтерес до роздробу і перейнявся ідеєю розвитку оптової торгівлі. Це призвело до того, що в 2000 році назва "Шувар" поширилося і на стоянку для вантажних автомашин, з яких здійснювалася реалізація сільськогосподарської продукції. А через два роки на цьому місці вже активно велося будівництво великомасштабного аграрного ринку. Сьогодні львівський "Шувар" входить до десятки найбільших оптових ринків сільськогосподарської продукції Європи. Його товарообіг становить 500 тис. тонн, а доходи збільшуються на 50% на рік.
Зараз проект Романа Федишина не має аналогів у нашій країні і користується всіма перевагами першопрохідника. Але незабаром у нього з'являться конкуренти, тому що цьому сприяє низка факторів. По-перше, створення ринків оптової торгівлі є одним із зобов'язань, покладених на Україну після її вступу до СОТ. По-друге, їх переваги встигли оцінити як продавці, так і покупці сільськогосподарської продукції і, по-третє, з кожним роком збільшується кількість інвесторів, яким цікаві такі проекти. До того ж на сьогоднішній день держава розробила непогану законодавчу базу, яка вмикає зелене світло як зарубіжному, так і вітчизняному капіталу, спрямованого в русло оптової торгівлі. Вона передбачає створення в Україні 25 оптових ринків, на які з державного бюджету має бути виділено 1,2 млрд. грн.
Правила громадської торгівлі
"У своєму районному центрі я продам максимум 10-15 літрів молока на день, а на ринку "Шувар" вдається реалізувати близько 100-150 літрів за кілька годин", - розповідає львівський фермер Володимир Решетило. Ідея створення великих сільськогосподарських ринків нова для України, хоча в усьому світі вона вже давно запроваджена. Джон Міллнс, експерт з питань розвитку ринкової інфраструктури, зазначає, що, приміром, у Західній Європі такі ринки успішно функціонують більше шістдесяти років. Багато з них є самодостатніми брендами, як Marche de gros Rungis у Франції, Spaanse Polder в Нідерландах і Mercamadrid - в Іспанії. Протягом останніх п'ятнадцяти років подібні проекти активно розвиваються в Центральній Європі. Польський уряд, починаючи з середини 90-х, витратив близько 300 млн. євро на формування мережі оптових ринків. Одним з найуспішніших вважається Bronisze, який відкрився в 1999 році. На сьогоднішній день його товарообіг досяг 1 млн. тонн сільськогосподарської продукції на рік.
За словами Марії Колесник, керівника аналітичного департаменту консалтингового агентства "ААА", типовий оптовий сільськогосподарський ринок є великим регіональним аграрно-маркетинговим проектом, на який надходить як вітчизняна, так і імпортна продукція. Він дозволяє підвищити ефективність товаропотоку і якість продукції, а також забезпечує вільне та прозоре ціноутворення за рахунок внутрішньої конкуренції. Площа оптових сільськогосподарських ринків може становити від 20 до 100 га, на яких розташовуються торгові павільйони, паркувальні місця для великотоннажних автомобілів, з яких ведеться продаж, а також елементи інфраструктури - від сховищ для овочів і фруктів до готелів, ресторанів і відділень банків. Як зазначає Микола Гриценко, консультант з розвитку ринків, в ідеалі близько 20% площі повинні займати споруди, інші 80% - паркувальні місця для торгового автотранспорту.
Структура власності цих об'єктів буває різною. Вони можуть повністю належати державі, місцевим органам влади або приватним інвесторам. Іноді права власності отримують учасники оптового ринку, їх включають до складу керівних органів об'єкта, як це відбувається в Нідерландах. "Наявність таких ринків дуже важлива для регіонів, де є багато дрібних приватних виробників, які вирощують великі обсяги плодоовочевої продукції. Основна частка товару на цих ринках представлена продукцією з коротким терміном зберігання: овочі, фрукти, м'ясо, молоко, риба, квіти", - перераховує Андрій Ярмак, керівник проекту "Агроогляд: овочі фрукти".
Головне призначення оптового ринку - забезпечити умови торгівлі, правила якої тут дуже прості. Для того, щоб зайняти місце в торговому ряду, фермеру досить укласти довгостроковий договір оренди з управлінцями ринку або, якщо йому так зручніше, щоденно оплачувати присутність свого автомобіля на території ринку. Приміром, за тарифами "Шувару", власникові легкового автомобіля один день торгівлі обійдеться в 50 грн., А фермеру, який приїхав на вантажівці тоннажністю від 10 тонн, доведеться заплатити 180 грн. Напрошується питання: чому селянам цікаво торгувати на оптових ринках, якщо вони можуть без будь-яких орендних платежів реалізовувати свою продукцію в будь-якому іншому місці?
"Ключову роль тут відіграє доступ до великої кількості покупців, можливість продавати продукцію у великих обсягах, а також оптимізувати транспортні та логістичні витрати завдяки укладанню постійних контрактів", - вважає Руслан Патлавський, аналітик ІК Concorde Capital. "А також гарантований збут продукції за конкурентними цінами, юридична, маркетингова та аналітична підтримка. Продажі з поля дають дворазову втрату в ціні", - додає Марія Колесник. Основними покупцями на оптових ринках є представники роздрібної торгівлі, HoReCa і переробники. За словами Андрія Ярмака, купуючи товар на оптовому ринку, вони економлять близько 20-25% видаткової частини.
Далі нікуди
В Україні необхідність створення централізованої організації оптових ринків з продажу сільськогосподарської продукції назрівала вже багато років. У першу чергу це обумовлено цілою низкою проблем, які накопичилися в аграрній галузі і могли б бути вирішені шляхом реалізації таких проектів. Левову частку сільгосппродукції постачає населення і лише незначну частину - великі аграрні холдинги. Наприклад, дрібні господарства забезпечують близько 97% загального урожаю картоплі і 87% овочів і фруктів. Через те, що в більшості своїй вони не мають системних каналів збуту та можливості зберігати продукцію, істотна частина врожаю псується або, в кращому випадку, згодовується худобі. У Міністерстві аграрної політики відзначають, що все це призводить до розростання тіньового ринку плодоовочевої продукції, який на сьогоднішній день складає приблизно $ 14 млрд., або 60% загального ринку.
Крім того, приєднання України до СОТ зобов'язує нашу країну впорядкувати систему реалізації сільськогосподарської продукції, тобто сьогодні створення оптових ринків перетворилося на необхідність, а це активізувало роботу державних органів в цьому напрямі. Рік тому було прийнято Закон "Про оптові ринки сільськогосподарської продукції" і, згідно з ним, затверджена державна цільова програма. Вона передбачає створення в Україні 25 оптових ринків, на які з державного бюджету має бути виділено 1,2 млрд. грн. Зокрема, в бюджеті на 2010 рік для цих цілей передбачено 200 млн. грн. Спочатку планується провести роботи з будівництва семи-дев'яти проектів, які обійдуться в 500 млн. євро.
"Якщо держава буде виступати інвестором, я думаю, це буде катастрофа. Набагато краще, якщо ці гроші будуть виділені у вигляді кредиту на 20 років під мінімальний відсоток з відстрочкою перших виплат до моменту початку роботи ринку", - вважає Андрій Ярмак.
Хто дасть грошей?
У даному випадку саме на залучення приватних інвесторів держава і розраховує, тим більше що на сьогоднішній день зацікавлені вже є. Головне - переконати їх у доцільності капіталовкладень. Зробити це непросто, адже мінімальний обсяг інвестицій у відкриття одного ринку становить приблизно 50-60 млн. євро при терміни окупності 7-10 років. Таким чином, потенційні інвестори - це структури, які не женуться за швидким прибутком. За словами Миколи Гриценка, серед зацікавлених на сьогоднішній день є банки, інвестиційні фонди, а також представники бізнесу, які вже не новачки у цій чи суміжній сфері.
У першу чергу це стосується Романа Федишина та його "Шувару", обіг якого за підсумками 2008 року склав 32 млн. грн., а прибуток - 10 млн. грн. Протягом найближчих чотирьох років він планує залучити на розвиток ринку близько 62,3 млн. грн. Ще одним великим проектом керує Олег Ярмоленко, голова ради засновників ТОВ "Південно-Український регіональний оптовий продовольчий ринок", розташованого в Одесі. Ідея створення цього ринку виникла під час знайомства з роботою варшавського ринку "Броніше" у 2005 році. За словами бізнесмена, перша інвестиція в розвиток проекту склала $ 500 тис. і була здійснена очолюваною ним компанією. Але цього недостатньо. Для того щоб ринок площею в 20,2 га почав працювати, необхідно ще близько $ 27 млн. Шукати інвесторів Олегу Ярмоленку допомагають експерти проекту "Виконання Україною зобов'язань щодо членства в СОТ та європейської політики добросусідства в сільському секторі", який фінансується Євросоюзом.
"Ми запропонували будувати ринок не відразу, а частинами. Приміром, для першої його черги, фермерського ринку, необхідно близько $ 2 млн. Є банки, які готові виділити кредит", - розповідає Микола Гриценко.
Крім одеського і львівського ринків, є низка інших проектів, які плануються або вже реалізуються. Про свої плани розвивати оптові продовольчі майданчика під Києвом заявила компанія International Standard Franchise, яка представляє французький ринок Rungis. Незабаром очікується відкриття оптового ринку в Джанкої. Аналоги оптових ринків, створені на кошти приватних інвесторів, працюють в Херсоні, Чернівцях і Хмельницькому. Тим часом, жоден з них, включаючи "Шувар", поки що не має офіційного статусу оптового ринку сільськогосподарської продукції, передбаченого законом. Микола Гриценко каже, що присуджувати цей статус має право експертна комісія. Незважаючи на те, що вона вже сформована, поки що не відбулося жодного її засідання.
Основні преференції, які отримають визнані законом ринки, - фінансова підтримка від держави, компенсація відсотків за кредитами та виділення земельних ділянок. "Швидкість появи сучасних оптових ринків сільськогосподарської продукції залежить від того, наскільки швидко держава перейде в цьому питанні від декларацій до дій", - вважає Роман Корінець, заступник директора Інституту розвитку аграрних ринків.
Слід нагадати, що для Романа Федишина питання визнання чи невизнання його ринку оптовим в законодавчому полі - не принципове. З огляду на близькість "Шувару" до кордону з ЄС, в найближчому майбутньому він може стати найбільшим місцем міжнародної торгівлі плодоовочевих продукцією. Зараз ринок працює з рентабельністю 10% на рік. Планується, що до 2013 року його чистий дохід становитиме близько 22,4 млн. грн. Отже, він першим має шанс отримати своїх інвесторів і зайвий раз переконатися у правильності свого вибору, зробленого ще 15 років тому.
За матеріалами: Інвестгазета
Поділитися новиною
