1312
Стратегія нової влади: реформи не встигають за деклараціями
— Казна та Політика
Знаходячись в опозиції, тепер провладні політичні сили, здавалося, мали вже готові рецепти рішення усіх економічних проблем, з якими зіткнулася Україна. Проте, як свідчать реалії, реалізувати на практиці задекларовані гасла, особливо непопулярні, складніше, ніж критикувати колишнє керівництво країни. На цей момент аналізувати можна тільки ініціативи верхів, реальні кроки ж знову відкладаються на майбутнє.
На що "вистачило" сил…
Парадоксально, але зміна влади в Україні практично не змінила економічний курс країни. Уряд, як і раніше, займається соціальним популізмом, не відшкодовує ПДВ, активно влазить у борги, друкує гроші, посилює тиск на бізнес і здає українські активи зарубіжним інвесторам, загалом, робить все те, за що свого часу Партія регіонів жорстко критикувала Юлію Тимошенко.
Почнемо з того, що вже зроблено, і потім плавно перейдемо до майбутніх віянь. Ключова тенденція, яку чітко можна виділити за час президентства Януковича і перебування "регіоналів" при владі, - тотальна кооперація з російським державним капіталом. Уже заявлено про намір спільно розвивати різні проекти у газовій галузі, металургії, хімпромі, суднобудуванні, авіабудуванні, атомній сфері, тобто, у стратегічних галузях української економіки. Враховуючи досвід подібних спільних проектів, а також бажання і здатність української еліти захищати національні інтереси, існує великий ризик, що така кооперація закінчиться здачею українських активів російській стороні.
Ще одним негативним моментом є нарощування фіскального навантаження. Податкові нововведення уряду Азарова перевершили ініціативи попередньої коаліції. На тлі передвиборних тез про тотальне зниження податків дуже дивно виглядають рішення про:
- підвищення акцизів на бензин, алкогольні і тютюнові вироби;
- введення авансових платежів з ПДВ для підакцизних товарів, посилення права на податковий кредит;
- обмеження можливості перенесення збитків наступного року, розтермінувавши їх на 5 років;
- збільшення термінів податкових перевірок;
- скорочення відшкодування ПДВ "живими" грошима майже у два рази.
При цьому уряд досі не впровадив жодного рішення, спрямованого на зниження податкового пресу. Що стосується Податкового кодексу, який у терміновому порядку схвалив Кабмін на засіданні 9 червня і в такому ж режимі передасть у Верховну Раду на твердження, то його робочий варіант далекий від досконалості, а широка громадськість узагалі не мала можливості оглянути один з головних нормативних актів країни.
Головним позитивним досягненням нової влади, але з рядом побічних наслідків, можна назвати зниження ціни на газ порівняно з тією, яка була в Україні за прем`єра Тимошенко. Уряду вдалося досягти знижки на третину, що стало одним з найважливіших чинників зростання промисловості і обсягів експорту на тлі спаду інфляції. Щоправда, для цього Україні довелося пожертвувати до певної міри суверенітетом і додатковими прибутками за оренду морської бази, погодившись на продовження перебування Чорноморського флоту в Криму. Єдиним пом`якшувальним чинником у цій ситуації є те, що Севастополь усе одно б "здали", а так Україна отримала хороші економічні дивіденди.
Пов`язувати позитивну динаміку економіки виключно з діями нової влади було б досить необачно. Більшою мірою нинішні високі показники обумовлені низькою порівняльною базою 2009 року, а також поліпшенням кон`юнктури на світових ринках. Якісного розвитку економіки доки не спостерігаємо. Високотехнологічні галузі - машинобудування, будівництво - усе ще знаходяться на стадії стагнації.
На кривій нозі в майбутнє
Загалом, перший період президентства Януковича і прем`єрства Азарова ознаменувався тільки підготовкою ряду стратегічних документів, що містять план дій на подальшу перспективу. Парламент прийняв Програму економічного і соціального розвитку на поточний рік, а також бюджетну резолюцію на 2011 р. Президент озвучив звернення до народу України, а Комітет реформ підготував Програму економічних нововведень на 2010-2014 р.
Сам по собі факт прийняття подібних документів є певним позитивом на тлі несистемності попередньої влади. Ющенко реформами не займався у принципі, і дозволяв собі ігнорувати вимоги законодавства, що зобов`язало його щорічно звертатися до народу, а Тимошенко керувалася тільки тими нормами, які їй більше подобалися. Зокрема, її уряд не бажав подавати бюджетну резолюцію до парламенту, оскільки це б посилило вплив ВР на бюджетний процес.
Водночас, розробка цих документів, по суті, є єдиним позитивним моментом. Їх якість свідчить про те, що реформи у черговий раз загрузли в бюрократії. Ініціативи уряду і президента знову несистемні. До прикладу, і Президент, і уряд декларують намір понизити фіскальний тиск на економіку, що на цьому етапі особливо необхідно. Проте, пропозиція про зниження ставки ПДВ до 17%, а податку на прибуток - до 19% містить внутрішнє протиріччя. Бюджет не витримає скорочення надходжень від двох головних податків. Практично нереально в умовах кризи скоротити усі податки одночасно, та ще й паралельно збільшувати зобов`язання бюджету.
Щодо зниження ПДВ як ключового податку на споживання, то ця теза взагалі досить дискусійна. Якщо уряд скорочує податок на капітал, то якісь податки він повинен підвищувати, або хоча б заморозити. У кожній країні світу є перелік податків, на яких лежить фіскальна функція. У ЄС і США - прямі податки, більшою мірою податок на прибутки громадян, податок на майно. В Україні фіскальну функцію виконує, насамперед, ПДВ, тому його зниження призведе до досить значного падіння прибутків бюджету у статті "податкові надходження". Україні ж, як країні, котра розвивається, варто перенести податковий тягар на споживання, що означає збереження ставки ПДВ на рівні 20%, а також подальше підвищення ставок акцизних зборів і розширення групи підакцизних товарів. Така політика не буде популярною, але вона є єдино можливою, якщо уряд ставить за мету підтримку бізнесу.
Що стосується спрощеної системи оподаткування - одне з найактуальніших питань, то уряд і Президент прийшли до того, що... її "необхідно зберегти". Подібна продуктивність, м`яко кажучи, насторожує в плані здатності оперативно проводити реформи.
Велику частину економічних нововведень влада запланувала на друге півріччя. Усі необхідні стратегії і програми для цього вже підготували. Питання тільки в практичній реалізації…
Віталій Кравченко
За матеріалами: УНІАН
Поділитися новиною
