1362
Кредит Україні: урядовці кажуть одне, МВФ - зовсім інше
— Казна та Політика
Як уже неодноразово було помічено, уряди Тимошенко та Азарова за стилем управління та культурою спілкування з громадськістю якщо не однояйцеві близнюки, то принаймні двійнята. Окрім вродженої звички жити на позичкові кошти й рішучості перекласти невдячні реформи на своїх наступників, обох поєднує ще одна ланка в ДНК, а саме -
...нестримне бажання говорити від імені МВФ
Самомилування Тимошенко й Немирі, якими вони не гребували оцінити самих себе від імені емісарів МВФ, продукувалися свого часу зі швидкістю десять інформповідомлень на день. Якщо ж вірити нинішнім урядовцям, то цими днями місія Європейського департаменту МВФ уже мала б завершувати свою тріумфальну роботу в Києві. Ось і віце-прем’єр "зі зв’язків з МВФ" Тігіпко які лише дати початку роботи місії не називав - остання була 17 травня. Окрім дат календаря, Сергій Леонідович також називав різноманітні суми позик від МВФ - остання вже була 19 мільярдів доларів на 2,5 роки.
Та й Азаров на початку засідання уряду 20 травня підтвердив, що місія таки зануриться в роботу найближчими днями.
Мовчав тільки сам МВФ, поки директор управління зовнішніх відносин Фонду пані Керолін Аткінсон розставила на своєму брифінгу крапки над "і" - консультації з Україною тривають, а щодо місії, то плани її приїзду не сформовані, і нових повідомлень на цю тему поки що немає. Іншими словами - дипломатичне, однак цілковите заперечення тверджень українських урядовців. Окрім дат, МВФ не розповсюджується й про обсяги позик - з кожним утраченим тижнем стає очевиднішим, що говорити про це зарано.
Бліцкриг на експорт
Уряд вирішив (і поки що дотримується цієї думки), що асфальтоукладник-"стабілізатор", який катком суне по країні, підминаючи рештки недорозвинутої демократії і розбиваючи на друзки опереткову опозицію, справить враження і на західних політиків та кредиторів. Оскільки це експортна модифікація, то на її капот приліпили скотчем слово "реформи", що мало гарантувати безперешкодне відкриття кредитної лінії. Як заставу були визначені ліберальні (у своєму добюрократичному житті) економісти Тігіпко й Акімова. Ще деякий час у післяінаугураційній ейфорії вони прохоплювалися про реформу больових точок українських публічних фінансів - пенсійної системи, оподаткування (на предмет спрощення), газового ринку та лібералізації тарифів, а також наведення ладу в безконтрольній системі тотального надання пільг і зловживання ними.
Однак реформаторське завзяття поодиноких лібералів міліло на очах. Екс-лібералам вистачило двох місяців перебування при владі, щоб фактично зректися обіцянок, реалізувати які вони заприсягалися. З’ясувалося, що, як завжди в Україні, усе не на часі - ні пенсійна реформа, ні модифікація спрощеної системи, ні реформа енергетичного сектору. Ще й справжній вітер випробувань не віяв, а зіжмаканий папірець з капоту асфальтоукладника з нерозбірливим словом "реформи" опинився там, де й опозиція - під катком.
Афінський синдром
Уряд чи не помічає, чи вдає, що не помічає, що післякризова світова економічна спільнота стала докорінно іншою, ніж 2008 року. І МВФ - теж.
По-перше, часи кредитної булемії на певний час відійшли в минуле. Ніхто наввипередки не роздаватиме позики, як це до кризи. Економічне ж зростання України якраз і підживлювалося доступом до зовнішніх кредитних ресурсів. Розраховувати на черги кредиторів, бажаючих поділитися своїми коштами з Україною, найближчим часом не доводиться. Через те твердження про 19 мільярдів дешевих коштів, що їх буцімто позичить МВФ Україні, лунають виключно з вуст українських урядовців, які звикли вдавати бажане за дійсне.
По-друге, подальша спровокована Грецією хвиля кризи вдарила по тих оптимістах, котрі надто швидко повірили, що все вже минулося. Нереформована держава, популістичні уряди якої одне за одним живуть не за статками, виявилася каменюкою на шиї Євросоюзу. Більше того - греки приховували справжню статистику своїх публічних фінансів. Сумний досвід Греції показав: зволікати з реформами - собі ж дорожче і вкрай небезпечно. Похопилися Румунія, Іспанія, Португалія, на черзі - Італія. Уже ніхто, і передусім МВФ, не дасть гроші під порожні обіцянки й видрукувані на гарному папері програми урядів.
По-третє, де обґрунтування цих 19 мільярдів доларів, що Україна хоче запозичити в МВФ? Якщо уряд малює зростання економіки й повнокровні бюджети, на що саме будуть - окрім оплати старих боргів - спрямовані ці кошти? На інвестиції та розвиток інфраструктури, як нас запевняють "регіонали"? Даруйте, у такому разі хіба МВФ - це правильна адреса? Відколи це МВФ перетворився на інвестиційний банк, який фінансує копальні, дороги й футбольні чемпіонати?
По-четверте, МВФ уже добряче "обпікся" на Україні, прийнявши солодкоголосі серенади від Тимошенко на віру. Векселями під майбутні реформи нову програму не випишеш.
І по-п’яте, країни, у яких грецький вірус впав на поживний ґрунт, уже не мають іншого виходу, аніж вживати болючі й радикальні заходи. Підвищуються податки (Греція), зменшуються зарплати (Іспанія, Румунія, Греція), заморожуються пенсії (Румунія), подовжується вік виходу на пенсію (Іспанія, Греція). Днями буде ошелешена Велика Британія від того антикризового бюджету, що його подасть на розгляд парламенту нова коаліція. Фіскально запущені країни тіпає як від галопуючих бюджетних дефіцитів, так і від соціального спротиву, спровокованого небажанням їх скорочувати.
Тож "зайців", які захочуть на дурничку проїхати в кредитному трамваї МВФ, не буде. Їх і без контролера на першій зупинці виведуть обурені румуни, греки, іспанці та португальці.
А Україна, видається, хоче бути саме таким "зайцем".
Станіслав Голубенко
За матеріалами: УНІАН
Поділитися новиною
