1960
Янукович та Медведєв: не розлий вода
— Казна та Політика
Довгоочікуваний офіційний візит Дмитра Медведєва пройшов практично без сюрпризів. Як і обіцяв парламенту Андрій Клюєв, президенти підписали п'ять угод і - "на десерт" - три спільних заяви. Розвитку міжнаціональної дружби поки не заважає ніщо - навіть стихія.
Підписали не криючись
Приїзду Дмитра Медведєва до Києва в середині травня чекали давно і нетерпляче. Влада заздалегідь анонсувала перелік питань, яким буде приділено увагу, опозиція запланувала акції протесту, а сам російський президент, спілкуючись напередодні від'їзду з журналістами, попросив зустріти його гарною погодою. У підсумку 17 травня збулися тільки офіційні мрії.
Документи, анонсовані в парламенті віце-прем'єром, були підписані, а три спільних заяви додатково оживили картину дружби "не розлий вода". Іншій стороні не пощастило - київський уряд звів до мінімуму майданчики, доступні для проведення мітингів, - тому протестантам довелося обмежитися досить скромною акцією 17 травня, а повноцінний пікет під КНУ на наступний день не вдалося провести зовсім. Втім, в день приїзду за опозицію в певному сенсі "віддувалась" погода.
Повністю протилежна надіям Дмитра Анатолійовича поведінку стихії - злива, град, грім, блискавки і пориви шквального вітру - торжество міжнаціональної злагоди не затьмарили. "Ритуальна частина" візиту під парасольками включила майже всі заплановані заходи. Винятком стали хіба що не по-протокольному близьке знайомство президента України з покладеним до пам'ятника Невідомому солдату вінком і відмова від вже протокольної практики висаджування калини біля Меморіалу жертвам Голодомору.
Але необхідності урочисто запалити лампадку біля пам'ятника - ще один елемент ритуалу, введеного в ужиток за часів Віктора Ющенка, - ні погода, ні (всупереч очікуванням) колишні ідеологічні різночитання двох держав не завадили ... Розцінивши свавілля "небесної канцелярії" як хороший знак : Віктор Янукович прийшов до висновку, що дощ - до грошей, а Дмитро Медведєв - що до очищення відносин двох країн від негативу - президенти перейшли до очікуваного всіма "цвяху програми".
Не на приклад погоді, урочисте підписання пакету документів, заздалегідь призначене до трансляції в прямому ефірі, обійшлося без сюрпризів. Представники сторін поставили необхідну кількість автографів, і дружба двох держав стала ще міцнішою. Як і передбачалося, 17 травня одержали путівку в життя п'ять угод.
Були укладені договір про використання та розвиток російської глобальної навігаційної супутникової системи ГЛОНАСС, угода про співпрацю між "Укрексімбанком" та "Внешторгбанком" Росії та угода між міністерствами науки і освіти двох країн, в рамках якої передбачається вирішувати першочергові проблеми по 2012 рік включно . Ідея співпраці отримала свій розвиток і в підписанні спільної п'ятирічної програми міністерств культури і туризму.
Невідомі поки подробиці гуманітарних ініціатив (тему "узагальнення" підручників історії українська сторона останнім часом намагається обходити) одразу викликали гострий інтерес у опозиції, але "розсекречені" в першу чергу пункти (обмін студентами, проведення "взаємних" років науки) поки виглядають досить невинно, хоча в націонал-демократів може виникнути закономірне бажання уточнити трактування тези "підтримка вивчення і викладання української мови і літератури в Росії і росіян - в Україні" ...
З урахуванням того, що енергетику, судно- і авіабудування та інші економічно цікаві теми керівництво двох країн поки відклало, найбільш значущим результатом підписаних у понеділок угод є досягнення принципової домовленості з приводу демаркації сухопутних кордонів. Виконання цієї мрії української влади, на думку експертів, може позитивно познаситись і на втіленні в життя іншої надії "десятирічки" - введення безвізового режиму з ЄС.
Але одна тільки готовність двох держав, зрештою, розставити прикордонні стовпчики повноцінного приводу для тріумфу не дає. По-перше, своє слово має сказати парламент. По-друге, як і припускали фахівці, довести до логічного завершення іншу частину справи - делімітацію морського кордону - до 17 травня не вдалося. Каменем спотикання, як і завжди, є Керченська протока, ділити яку Україна як і раніше відмовляється, наполягаючи на кордонах радянських часів, що не знаходить повного розуміння в російської сторони.
Від справ - до слова
Урочистість підписання документів, навколо яких у сторін практично не було розбіжностей, на тлі перенесення на не надто певний термін затвердження, можливо, більш цікавих економічних угод змушує замислитися. Причин тому може бути безліч, найпростіша серед яких - банальний брак часу. І в той же час, з рівним успіхом може йтись про неготовність обговорювати теми, завбачливо призначені опозицією на роль здачі стратегічних інтересів України "тут і зараз", так і про відсутність повноцінного консенсусу, як у випадку з розвитком "нафтогазпромівського" експромту Володимира Путіна. Втім, на словах обидві сторони обіцяють світле майбутнє практично будь-якому починанню.
Якщо судити із спільних заяв, підписання яких доповнило "погоджувальну" частина візиту Дмитра Медведєва, повнота взаєморозуміння президентів з низки питань (переважно зовнішньополітичного характеру) не повинна викликати жодних сумнівів. Віктор Федорович і Дмитро Анатолійович зібралися об'єднати зусилля у врегулюванні придністровського конфлікту (скоріш за все, тяга Києва до самостійності позицій з цього питання ризикує залишитися в минулому), гарантування безпеки Чорноморського регіону (найзагадковішим моментом намірів є, мабуть, обіцянка дружити флотами) і змінити на краще систему вже загальноєвропейської безпеки.
Як і слід було очікувати, новий глава української держави є частиною не надто великої аудиторії, яка з ентузіазмом сприймає ідеї Дмитра Медведєва про необхідність переглянути існуючі системи колективної безпеки. Ймовірно згода з цього питання у поданні нинішньої української влади добре поєднується з пунктом про неодмінну позаблоковість України (що на ділі має на увазі "Як-небудь, але щоб без НАТО"). Про улюблену зовнішньополітичну тезу Віктор Янукович не забув згадати і 17 травня. "... Сьогодні Україна, нарешті, має всі можливості, щоб в конкретній зовнішньополітичної площині реалізувати цю мету", - за позаблоковістю гарант бачить майбутнє. До такої точки зору російська сторона поставилася своєрідно. Відзначивши, що нейтральність України Росію "цілком влаштовує", Дмитро Медведєв не упустив шанс зробити зустрічну пропозицію і покликав нашу державу в Організацію Договору про колективну безпеку, нагадавши при цьому, що ОДБК - це зовсім-зовсім не анти-НАТО.
Після пам'ятного "експромту" Володимира Путіна від візиту Дмитра Медведєва вдячні слухачі чекали осяянь не меншого масштабу. Але, судячи з усього, одкровення поступово перекочовують "під килим". Поки що непідписані домовленості знаходять кордони (так "Ощадбанк" виявив готовність фінансувати добудування енергоблоків Хмельницької АЕС, а "Антонов" і російська "Об'єднана авіабудівна компанія" вже зібралися створювати СП з продажу та обслуговування АН-ів), а от зовсім нові плани масштабом не вражають.
Більша частина ініціатив 17-18 травня вписується в рамки вже будь-коли озвучених. Розкрити обійми взаємним інвестиціям, "наздогнати і перегнати" товарообіг (після того, як Віктор Янукович понадіявся на 35 мільярдів доларів у 2010 році, Дмитро Медведєв підняв планку наступних років до 100 мільярдів), допомагати (Україні з реформами), захищати (Україну перед міжнародними фінансовими організаціями), забезпечити (надійний транзит енергоносіїв українською територією) - все в рамках звичної вже дружньої риторики. Не збирається відмовлятися російська сторона і від найбільш гучного конкретики. У Москві як і раніше шукають схему, яка могла б зробити "Нафтогазпром" ближчим до реальності: чи то шляхом об'єднання "окремих ланок", як заявляв перед поїздкою до Києва Дмитро Медведєв (до речі, сумнівів в тому, що Росію такі - наприклад, комплекс підземних сховищ - дуже цікавлять, навіть не виникало), чи то ще яким-небудь хитрим способом.
Не забуває Кремль і про перспективи торговельно-економічного співробітництва. "... Росія готова до обговорення співпраці на інших інтеграційних майданчиках з Україною, включаючи майданчик ЄЕП і Митного союзу, якщо це буде привабливого, і це буде необхідно", - нагадав Дмитро Медведєв. Як саме буде ілюструвати розвиток дружніх відносин Україна - приблизно уявити можна (у Росії тим часом не забувають і про такі знакові побажання, як повернення закордонної власності СРСР - керуючий справами президента Росії Володимир Кожин вважає, що "тут поля для компромісу немає"). А ось зустрічні кроки Москви - крім обіцянок сприяти і оберігати - поки спрогнозувати важко. Наприклад, всупереч очевидним припущеннями нової української влади, відмовлятися від ідеї будувати "Південний потік" стратегічні партнери з реформ не збираються. А прохання Віктора Януковича пустити Україну на середньоазіатські ринки газу Дмитро Медведєв зустрів обережно, адже вирішення питання "повинно вміщатися в стратегію розвитку газової галузі, яка існує в Російській Федерації" ...
Часті зустрічі президентів двох країн, ймовірно, повинні продемонструвати ту інтенсивність, з якою дві країни повинні, користуючись словами Дмитра Медведєва, "розгребти завали". Але, не виключено, що вирішуючи низку проблем, високі сторони поступово створюють собі нові. Ідея "Нафтогазпрома", яка поступово перетворюється на валізу без ручки, може послужити прикладом цього. І все ж таки на словах градус інтеграційних поривів двох президентів все ще не знижується.
Але чи отримають об'єднавчі ідеї наступний поштовх до розвитку, стане зрозуміло після того, як будуть остаточно сформульовані неафішованість поки владою "навколоекономічні" угоди (а заодно - проведено декілька серйозних приватизаційних аукціонів - для наглядності). А доти зовнішня сторона травневого візиту Дмитра Медведєва має, скоріше, символічний характер. Втім, теза про нездоланність дружби двох країн після зміни керівництва України і "харківського пакту" і не потребувала додаткових випробувань - погодою зокрема.
Ксенія Сокульського
За матеріалами: Подробности
Поділитися новиною
