2619
Енергетика зазеленіє
Україна на понад 70% залежить від імпорту ключових імпортних енергоносіїв - нафти і газу. При цьому країна має величезний потенціал для розвитку "альтернативної" енергетики. Але якщо в Німеччині нетрадиційна генерація виробляє вже понад 10% електроенергії, що споживається, то в Україні - лише близько 0,2%.
До 2020 р. Європа поставила перед собою мету довести частку "альтернативки" в загальному енергобалансі до 20%, а до 2040 р. - збільшити до 40%. Головним двигуном для реалізації цих планів є потужна державна підтримка "альтернативників". У Україні ж реальні стимули для розвитку нетрадиційної генерації з'явилися лише декілька років тому.
"Альтернативників" простимулювали
Реальні кроки на підтримку альтернативної генерації були зроблені лише восени 2008 р., коли Верховна Рада прийняла поправки до законів "Про електроенергетику" і "Про альтернативні джерела енергії", згідно з якими електроенергія, що виробляється поновлюваними джерелами, повинна купуватися за вищими, так званими "зеленими" тарифами. Це дозволяє скоротити термін окупності альтернативної генерації і тим самим підвищити привабливість таких проектів для інвесторів. Розмір "зеленого" тарифу, згідно згаданим законодавчим правкам, визначається з врахуванням спеціального коефіцієнта, розмір якого залежить від потужності і виду альтернативного енергогенеруючого агрегату (коливається в межах 0,8-4,6).
Так, для установок, які виробляють електроенергію за рахунок енергії вітру, коефіцієнт вагається від 1,2 до 2,1, залежно від потужності ВЕС. Для генераторів енергії, які працюють на біомасі, він складає 2,3. Найбільші коефіцієнти були встановлені для станцій, що виробляють струм за рахунок сонячної енергії (4,4-4,6), адже будівництво сонячних генераторів обходиться інвесторові дорожче, ніж, наприклад, зведення малих гідроелектростанцій (потужністю до 10 МВт). Для малих ГЕС був встановлений найнижчий коефіцієнт - 0,8.
Вищезазначеними змінами до законодавства передбачено, що конкретна величина "зеленого" тарифу для кожного виробника електроенергії, як і сам порядок його надання, затверджується Національною комісією з регулювання електроенергії України (НКРЕ). Регулятор ухвалив цей документ 16 липня 2009 р. За н "зеленими" тарифами мають право користуватися господарюючі суб'єкти, які мають в своєму розпорядженні ліцензію на виробництво електрики за умови використання альтернативних джерел енергії (сонця, вітру, геотермальної енергії, енергії хвиль, приливів, біомаси, газу з органічних відходів, а також біогазів). Величина "зеленого" тарифу встановлюватиметься шляхом множення роздрібного тарифу для споживачів другого класу напруги (58,46 коп./кВт-год), що існував у січні 2009 р., на вказані в законах коефіцієнти. Переглядати ж "зелені" тарифи повинні щомісячно з врахуванням різниці між офіційним поточним і зафіксованим на 1 січня 2009 р. курсом євро (1085,546 грн../100 євро). Як пояснив голова НКРЕ Сергій Тітенко, прив'язка "зеленого" тарифу до євро необхідна для того, щоб захистити інвесторів від валютних ризиків.
"Термін окупності проектів, що виробляють енергію на альтернативних джерелах, складає мінімум сім років. Це означає, що для реалізації такого проекту потрібно брати "довгі" кредити, але за таких умов інвестора потрібно захистити від знецінення гривні", - уточнює Тітенко.
В результаті вартість струму, що виробляється з нетрадиційних джерел, зросла в рази. Наприклад, для ВЕС вона склала близько 123 коп./кВт-год, а для виробників струму на біомасі - до 134 коп./кВт-год. Зрозуміло, що при таких розцінках в "альтернативників" не було б шансів конкурувати з традиційними виробниками електроенергії. Тому вищезазначеними змінами до Закону "Про електроенергетику" було введено правило, згідно з яким Оптовий ринок електричної енергії зобов'язаний купувати струм за "зеленим" тарифом.
Оскільки зараз частка альтернативної енергетики в загальному балансі країни невелика, "зелені" тарифи не впливають на рівень цін на оптовому ринку струму. Але з приходом в альтернативну генерацію інвестицій великого бізнесу "зелені" енергоустановки зможуть істотно наростити свою вагу в енергобалансі України, що може спровокувати зростання вартості електроенергії для кінцевого споживача. Аби не допустити різкого стрибка цін, вищезазначеними змінами до законодавства було передбачено, що коефіцієнт "зеленого" тарифу для об'єктів енергетики, які введені в експлуатацію після 2014, 2019 і 2024 рр., знижується відповідно на 10, 20 і 30% від його базової величини.
Для отримання "зеленого" тарифу виробникові електрики необхідно подати заяву і пакет документів, що підтверджують його право на таку пільгу. На розгляд цих документів виділено 30 календарних днів, ще через 15 днів питання про затвердження "зеленого" тарифу для компанії має бути винесене на засідання НКРЕ. Ця процедура проводиться безкоштовно. І, як стверджують опитані компанії, пройти її досить просто. Зараз "зеленими" тарифами в Україні користуються 20 компаній, які розвивали альтернативну енергогенерацію задовго до появи законодавчо обумовленої державної підтримки. Їх представники запевняють, що "зелені" тарифи стали поштовхом до їх планів розвивати свої енергетичні потужності.
"До "зелених" тарифів ми працювали з мізерним прибутком, тому грошей вистачало лише на те, щоб забезпечити свої поточні витрати, а про закупівлю нових енергоустановок взагалі не йшлося. Після того, як в країні були введені "зелені" тарифи, ми можемо дозволити собі акумулювати кошти на розвиток. Наприклад, на березень тариф для нас встановлений на рівні 132,13 коп./кВт-год, з них 47% йдуть на виплату зарплати, податків, закупівлю ГЗМ, запчастин, мастил тощо. Решта 53% (на місяць це близько 1 млн грн.) ми збираємо на своєму розрахунковому рахунку", - повідомив Володимир Шалашов, який очолює ДП "Воденергоремналадка", яке експлуатує 231 вітроенергоустановку сумарною потужністю 25 МВт.
За його словами, починаючи з 1 серпня 2009 р. (коли в Україні вперше були затверджені "зелені" тарифи) його підприємство акумулювало на своїх рахунках близько 7 млн грн., які найближчим часом планує витратити на закупівлю нових енергопотужностей.
"Цієї суми достатньо для того, щоб купити вітряк потужністю 600 кВт, але, окрім цього, нам потрібно ще близько 2 млн грн. на будівництво фундаменту і монтаж, а також зведення лінії електропередачі і трансформаторної підстанції. Тому зараз нам необхідно зібрати кошти на ці роботи, а до кінця поточного року ми маємо намір купити нову вітроустановку", - говорить Шалашов. При цьому він відзначив, що термін окупності вітроустановки потужністю 600 кВт при "зеленому" тарифі складе шість-сім років, а до цього був близько 18.
Не менш оптимістично налаштовані й гідроенергетики. Так, за словами Олександра Нікіторовича, який очолює компанію "Новосвіт", яка володіє 14 малими ГЕС сумарною потужністю близько 10 МВт, зараз реконструкція однієї гідростанції обходиться в $1-1,5 тис./кВт. При старих тарифах ці вкладення окупалися за 8-14 років, а після введення "зеленого" тарифу термін окупності скоротився до чотирьох-восьми років.
"Природно, після цього у нас з'явилося бажання будувати більше нових станцій. В середньому в минулі роки ми вводили в експлуатацію одну-дві ГЕС, а після того, як зараз термін окупності скоротився удвічі, ми плануємо збільшувати введення в експлуатацію до трьох-чотирьох станцій на рік. Подумуємо і над тим, аби використовувати дахи наших ГЕС під установку сонячних батарей", - повідомив Нікіторович.
Про поступове зростання інтересу вітчизняного бізнесу до "зелених" інвестицій говорить і той факт, що останнім часом компанії, що спеціалізуються на проектуванні і будівництві альтернативних енергоустановок, отримують все більше замовлень. Наприклад, нещодавно київське технологічне бюро "Енергомашпроект" почало проектувати енергоустановку для Запорізького масложирового комбінату, яка працюватиме на біопаливі (рослинних відходах цього підприємства). Це турбіна електричною потужністю 4 МВт і два котли сумарною потужністю 50 т пара/година. Цих потужностей вистачає для забезпечення комбінату тепловою і електричною енергією.
"Завод зацікавився будівництвом власної теплогенеруючої установки в цілях економії на витратах природного газу, який постійно дорожчає. А після того, як в Україні був прийнятий "зелений" тариф, вони вирішили встановити також турбіну. Передбачається, що термін окупності генератора на ЗМЖК складе менше трьох років", - повідомили в "Енергомашпроекті".
Власна енергоустановка позбавить запорізький комбінат від витрат на закупівлю енергії і, як наслідок, зробить його продукцію більш конкурентоздатною. До речі, один з основних конкурентів цього заводу - "Кіровоградолія" - на сьогоднішній день є єдиним підприємством України, яке має право користуватися "зеленим" тарифом в рамках виробництва енергії на біомасі. Енергетичний проект на кіровоградському заводі вартістю понад $5 млн являє собою три котли сумарною потужністю 48 т пара/година, а також турбіну електричною потужністю 1,7 МВт.
"Наша установка виробляє теплову і електричну енергію за рахунок спалювання лушпиння, яке виходить після того, як ми переробляємо насіння", - пояснив головний енергетик "Кіровоградолії" Микола Демиденко.
Метан не врахували
Проте нові закони, покликані стимулювати виробництво енергії з поновлюваних джерел, далеко не бездоганні. Головним їх недоліком є те, що вони обумовлюють підтримку розвитку лише чотирьох видів альтернативної енергогенерації: ВЕС, сонячних батарей, ГЕС (потужністю до 10 МВт) і установок, що працюють на біомасі. Причому далеко не всі біогазові станції змогли отримати "зелений" тариф. НКРЕ відмовила в цьому праві Українській молочній компанії, яка ввела в експлуатацію біогазову електростанцію, що працює на коров'ячому гної. Складність виникла з формулюванням терміну "біомаса".
НКРЕ заявила, що коров'ячий гній не можна віднести до біомаси, оскільки біомасою, згідно з чинним законодавством, є лише продукти рослинного походження. Вирішити дану ситуацію повинні Кабмін і профільний парламентський комітет, в яких НКРЕ звернулася за роз'ясненням.
Без уваги в нових законах залишилися такі ключові джерела енергії, як доменний і коксовий гази, а також газ вугільних родовищ - метан, запаси якого в Україні вимірюються десятками трильйонів кубометрів. У червні минулого року у Верховній Раді був зареєстрований законопроект, яким пропонується внести зміни до Закону "Про електроенергетику", що знімає ці обмеження. Зокрема, їм пропонується ввести коефіцієнт для електроенергії, виробленої за рахунок спалювання шахтного метану, на рівні 2,3, а для інших альтернативних джерел енергії (доменний, коксівний гази і т. д.) - 1 (що дозволить розповсюдити систему "зелених" тарифів на ці види альтернативних джерел енергії). Ініціаторами законопроекту є депутати від ПР Юрій Воропаєв, колишній адвокат власника металургійних і коксохімічних заводів України Рината Ахметова, а також Юхим Звягільський, який володіє єдиною в країні установкою, що виробляє електроенергію за рахунок споживання метану.
Тому досить висока вірогідність, що незабаром згадані зміни до законодавства будуть внесені. В той же час в Європі не існує програм щодо тарифного стимулювання виробництва електроенергії за рахунок спалювання шахтного, а також доменного і коксових газів. Причина цього в тому, що в світі дані джерела енергії прийнято вважати вторинними, а не поновлюваними.
Розраховують заробити на впровадженні "зелених" тарифів і виробники таких альтернативних енергоустановок. Згідно з внесеними до законодавства змінами, починаючи з 2012 р. питома вага сировини, матеріалів, основних фондів, робіт і послуг українського походження у вартості будівництва електростанцій має складати не менше 30%, а з 2014 р. - 50%. Для сонячних електростанцій з 2011 р. питома вага сонячних модулів вітчизняного походження має складати не менше 30%. Проте на сьогоднішній день не прийнятий порядок визначення питомої ваги українського устаткування і сировини. Проект порядку, розроблений Міністерством економіки ще при Юлії Тимошенко, був розкритикований новим керівництвом відомства за його "беззмістовність". За ним цю питому вагу має розраховувати сам власник. Також неясно, який документ повинен підтверджувати таку питому вагу.
Хоча нові закони і обумовлюють можливість продавати струм за "зеленим" тарифом безпосередньо споживачам, реальні економічні або адміністративні важелі, які б стимулювали споживачів викупляти дорожчий струм в "альтернативників", в законах не обмовляються. А значить, єдиним покупцем електрики за "зеленим" тарифом на сьогоднішній день є ДП "Енергоринок". У Європі стимулом для споживачів купувати струм з поновлюваних джерел стала система "зелених" сертифікатів. Вона діє таким чином: виробники альтернативної енергії отримують сертифікати (зазвичай один на вироблений МВт-год). А споживачам (або постачальникам) ставиться в обов'язок купити певну кількість сертифікатів (що становить певний відсоток від їх загального споживання енергії), т.з. обов'язкову квоту. Якщо постачальники або споживачі цих зобов'язань не виконують, застосовується система штрафів.
Використання цієї системи в Україні допомогло б убити відразу двох зайців: по-перше, стимулювало б крупні підприємства (перш за все шахти) обзаводитися власними установками з вироблення альтернативної енергії, по-друге, дозволило б "альтернативникам" продавати вироблену енергію споживачам безпосередньо.
За матеріалами: Деловая Столица
Поділитися новиною
