3605
Країна, для якої чорні метали дорожчі від дорогоцінних
Крім житомирського лабрадора до розряду історично традиційних українських дорогоцінних каменів відноситься бурштин. Доля освоєння запасів іншої дорогоцінної сировини в Україні унікальна - комерційно привабливі запаси існують, але гідних інвестицій для їх видобутку все ніяк не можуть знайти.
Україна входить до провідних у світі держав - володарів великих запасів гірничорудної сировини - рідкісних, рідкоземельних металів і дорогоцінного каміння. Досвід промислової розробки українських родовищ бурштину та дорогоцінного каміння становить сотні, якщо не тисячі років. До кінця минулого сторіччя унікальність "дорогоцінної" галузі гірничорудної промисловості стала жертвою слабкою і хаотичної політики держави в цій сфері.
Що стосується артільного і кустарного приватного видобутку, який у всьому світі вважається основою малотоннажних гірських розробок, то ця галузь в Україні відновлюватися не поспішає. Це, однак, не позбавляє українців унікальних багатств, схованих у надрах рідної землі, - у них є очевидний стратегічний запас на кращі часи
Повернули світу скіфський бурштин - і досить
До початку цього сторіччя світові ювелірні каталоги вважали бірманський монолітний камінь найбільшим бурштином, здобутим за всю історію людства. Він мав вагу 2,5 кг і був знайдений в долині річки Хаконг. У 2003 році цей раритет потіснив новий український моноліт вагою 7 кг, витягнутий нелегальними старателями під селом Рацне Любомирецького району Рівненської області.
Промисловий, а не артільно-кустарний видобуток бурштину зараз ведуть всього п'ять держав: РФ, Польща, Україна, США і Домініканська Республіка. Світове лідерство з видобутку утримують два родовища в Калінінградській області РФ, які в 1990-2008 роках змогли збільшити видобуток бурштину-сукцініту з 51 до 200 т / рік. Напівлегальний кустарний збір бурштину на озері Байкал і острові Південний Сахалін оціночно дає ще по 100 кг / рік. Офіційний рівень видобутку в Україні досяг 3 т / рік, у той час як оцінка нелегального перевищує 15 т / рік. Польща, раніше видобувала до 34 т бурштину-геданіта на декількох шахтах, з 2003 року через виснаження запасів стрімко згортає видобуток, рівень якого впав до 7 т / рік.
Така тенденція змусила Польщу в 2007 році відкласти реконструкцію Гданського костьолу Святої Бригіди, на що було потрібно 8 т ювелірного каменю. Промислові підприємства з видобутку в обсязі 170-210 кг / рік працюють в США, де видобувається бурштин-Канзас, а також у Домініканській Республіці, яка експортує дорогий синій бурштин.
На світовому ринку все ще залишаються деякі традиційні продавці, які домінували в XV-XIX століттях. До числа таких ареалів належать поклади флуоресцентного ("світиться") бурштину-бірміту в М'янмі, долині річки Хаконг. Протягом багатьох сотень років видобуток в цьому регіоні перевищував 5 т / рік, а до 2008 року впав до 120 кг / рік. Виснажилися запаси родовища бурштину-сіметіту на Сицилії (Італія), де офіційний видобуток впав до 100 кг / рік. До такого ж низького рівня, через довгі роки експлуатації, впала артільна розробка розсипів бурштину-руменіту в Румунії. Кустарні промисли острова Занзібар (Танзанія) дають по 170-250 кг / рік неювелірного бурштину-копаліту (викопної смоли), який використовується у лакофарбовій та меблевої промисловості. Офіційні дані про видобуток там ювелірного каменю не надходять з кінця минулого століття.
Нині перше в місце у світі за запасами найбільш популярного у ювелірів бурштину-сукцініту офіційно займають Палмікент та Приморське (РФ), розробляються з XVI століття. Друге місце в української Дубровицько-Володимирської зони родовищ (Волинська обл.). Остання не розробляється через хронічну хворобу української економіки ("немає грошей"), яка на ділі зводиться до вкрай низького рівня розвитку малого бізнесу в артільному видобутку і кустарних промислів із закупівлі і обробки каменю.
З цих причин поки Україна зусиллями однієї держкомпанії і десятка нелегальних копалень розробляє лише найбільш доступну Клесовсько-Пержанську зону з родовищами Клесово і Вільне. Неглибоке залягання волинських каменів породило своєрідні рекламні сенсації. Так, в 2008 році при розкопках в російському Володимирі ювелірної майстерні ХIII століття археологи виявили гігантський, як на ті часи, складський запас з 120 кг бурштину-сукцініта. За твердженням більшості російських істориків, ці камені були здобуті не в Балтії, а на Волині і в Подніпров'ї. Відкриття дало привід вченим припускати, що тисячолітня традиція видобутку та переробки на території України скіфського бурштину не була повністю втрачена і в більш пізні епохи через найвищу в світі частку ювелірного каменю в родовищах. У родовищах в Балтії частка ювелірної сировини в добутому камені коливається в межах 5-15%. Решта припадає на виробні і технічні камені. В усіх відомих українських родовищах частка "ювелірки" перевищує 20%.
Країна неляканих артілей і призабутих кустарів
Україні вдалося підтвердити унікальність запасів іншого виду каменів - виробного (облицювального) габро-лабрадориту і більш дорогого ювелірного лабрадора. З видобутку останнього Україна займає перше місце у світі з 1845 року, коли було відкрито родовище Кам'яний Брід в Житомирській області. Наприкінці 1990-х найбільші запаси цього каменю були підтверджені низкою інших родовищ Коростенського і Корсунь-Новомиргородського плутону, після чого ювеліри почали називати українським каменем саме лабрадор. Значних, комерційно привабливих для промислової розробки родовищ цього каменю досі ніде у світі не виявлено.
З кінця минулого століття розробка родовищ інших дорогоцінних і напівкоштовних каменів в Україні занурилася в стагнацію. Її піком вважається 1965, коли на найбільшому із запасів в Європі Володар-Волинському рудному полі гірського кришталю було витягнуто найбільший у світі топаз вагою 117 кг. Порівнянні раритетні гігантські кристали цього каменю, знайдені в Бразилії, Норвегії та на Уралі, не перевищували відповідно 84, 64 і 32 кг. У наступні роки розробка волинських родовищ кварцитів, що містять дорогоцінні камені (аметисти, берілли, агати), стрімко скорочувалася.
В даний час на промисловому видобутку дорогоцінних каменів ювелірного класу в Україні спеціалізуються тільки два підприємства - волинське ВАТ "Кварцсамоцвіти" і рівненське ДП "Бурштин". Ведуться також кустарні розробки групи криворізьких родовищ кольорового кварцу і Карадазького родовища яшми. В інших секторах видобутку ювелірного сировини, незважаючи на наявність промислових запасів, індустріальний видобуток занедбано, а артільна знаходиться в зародковому стані.
Для України, що володіє відносно невисоким рівнем доходів населення, стагнація видобутку є унікальною ситуацією. У світовому поділі праці активна розробка дорогоцінних каменів зосереджена саме в групі "бідних країн" унаслідок надлишку трудових ресурсів старателів, перевізників та ін.. Більшість багатих держав свої запаси або вичерпали, або припинили підтримувати їх розробку через дорожнечу робочої сили. Виняток становлять лише ПАР і Австралія. Видобуток дорогоцінного каміння в цих країнах не в останню чергу зберігає бурхливі темпи через близькість районів традиційно високої трудової міграції.
Іван Петров
За матеріалами: Коментарі
Поділитися новиною
