932
Серпом по репутації
Інтернет все стерпить: і скарги принижених і ображених, і наклеп обманщиків. Відрізнити їх іноді неможливо. Але якщо вже компанія попала в чорний список, треба діяти рішуче.
Приблизно 75% керівників українських компаній керуються приказкою "Собака гавкає - караван іде", і впевнені, що відмивати добре ім'я компанії, яка потрапила в чорний список роботодавців, марна трата сил і часу. "Хто читає ці відгуки? Якщо людина збирає всі плітки в Мережі, - або параноїк, або дурень. Ні ті, ні інші нам не потрібні", - заявив Олег Свириденко, директор ТОВ "Атолл-люкс".
Однак зовсім інакше вважають рекрутери, що знаходяться на передньому фланзі спілкування з претендентами. "Незрідка доводиться чути від кандидатів, особливо від представників затребуваних спеціальностей: менеджерів із збуту, секретарів, бухгалтерів, що вони не хочуть спілкуватися з представниками компанії, про яку є негативні відгуки", - повідомив Сергій Дмитренко, HR-консультант рекрутингового агентства Best Service.
"Однозначно, така компанія стає непривабливою на ринку праці. І якщо вона захоче запросити на роботу хорошого спеціаліста, то зіштовхнеться з великими труднощами. Кандидати, які працюють, в першу чергу звертають увагу на імідж компанії-роботодавця. І ніколи не перейдуть, незважаючи на те, що рівень оплати праці буде вищий. Навіть якщо претендент перебуває в активному пошуку роботи, він все одно кілька разів подумає, перш ніж прийти працювати в компанію з "зіпсованим" іміджем. Як правило, такий кандидат продовжить пошук або віддасть перевагу пропозиції компанії з позитивною репутацією, нехай навіть вона буде менш цікава. Претендентові деколи досить лише двох-трьох негативних відгуків, щоб відхилити вигідну пропозицію. Особливо це характерно для IT-компаній. Фахівців насторожує навіть відсутність будь-якої інформації про імідж компанії на ринку праці", - розповіла Юлія Пасічна, регіональний менеджер компанії Brain Source International.
За словами Сергія Дмитренка, зазвичай найбільш сприйнятливий до невтішних відгуків в інтернеті персонал середньої ланки. Точніше, найбільш досвідчені й обережні, не схильні до конфліктів люди. Топ-менеджери частіше наводять довідки про компанію, використовуючи широке коло знайомих, персонал нижчої ланки сподівається на випадок. Про те, що наявність негативної інформації в Мережі значно ускладнює роботу кадровиків і позначається на бізнесі компанії, яка через це не може залучити кращих фахівців, зрозуміло і школяру. А ось над тим, що робити, якщо світле ім'я компанії було несправедливо заплямоване, змушені сушити голову фахівці.
Підніжка
"Часто звільнений співробітник шукає виправдання своєму звільненню в зовнішніх причинах, у тому числі і гіперболізуючи проблеми свого попереднього роботодавця. Таку людину важко переконати в тому, що її звільнили з об'єктивних причин, а не через те, що компанія така погана. Важко хоч би тому, що частина правди в словах колишнього співробітника теж може бути присутньою", - вважає Тимофій Кучер, керівник проектів HR-консалтингової компанії "Амплуа Брокер".
Крім того, подеколи на спеціальних сайтах, форумах або в блогах з'являються скарги не лише ображених співробітників, але і конкурентів. "Визначити відсоток правдивих повідомлень практично неможливо.
Я думаю, їх там не більше 50%. Решту - пишуть люди або не завжди адекватні, або які переслідують якісь свої цілі", - упевнений Дмитренко.
Саме про такий випадок повідав Олександр Дробкович, директор компанії "Супер-Престо". "Кілька місяців тому у нас стався досить неприємний інцидент. Одного із співробітників було викрито в крадіжці. Проте це не зашкодило йому описувати в своєму блозі всі приниження, які він нібито змушений був терпіти в нашій компанії, і навіть вислати керівництву зноску на ці опуси", - розповів співрозмовник.
І хоча один або навіть декілька таких відгуків навряд чи здатні завдати серйозного збитку бренду компанії, масована інтернет-атака, яка цілком може бути справою рук одного мстивого працівника, легко може відбитися на іміджі компанії як роботодавця. Тим більше що відмічений дослідниками феномен досить високої довіри до віртуальних знайомих з Мережі і кількість українських інтернет-користувачів, що перевалила за 10 мільйонів, вельми цьому сприяє.
Більше слів
Для того щоб виправити ситуацію, існує декілька більш-менш надійних способів. Частина з них дозволяє задіювати комунікативні технології. Просто скористатися арсеналом засобів, розроблених для боротьби з чорним піаром. Інша - направлена на залучення технічних засобів, що дозволяють вирішити проблему, використовуючи особливості пошукових систем. І, нарешті, третім способом є заходи, що передбачають прямі переговори з розповсюджувачем невтішних відгуків.
Проте таке ділення задоволене умовно, враховуючи, що вони взаємно доповнюють один одного. Так, наприклад, якщо якимсь дивом удасться ідентифікувати невдоволеного фахівця, вийти з ним на зв'язок і навіть домовитися про те, що він прибере свій відгук з сайту, негативна інформація ще довго знаходитиметься в пам'яті пошукових машин. В цьому випадку краще скористатися технічними способами і просто "завалити" мережевий простір власною інформацією про компанію, з тим, щоб негативна інформація перемістилася б з перших на останні сторінки пошукових систем.
Створення блогів, декількох корпоративних сайтів-клонів, розміщення прес-релізів і навіть комерційної інформації на дошках безкоштовних оголошень - все це сприятиме цій меті.
Тоді, набравши певну комбінацію слів, наприклад "чорний список - назва компанії" людина побачить позитивні характеристики, тоді як негативні змістяться на передостанні сторінки. При цьому важливо враховувати частоту повторення ключових слів, взаємні зноски і рейтинги ресурсу.
Проте зробити так, щоб ім'я компанії не знаходилося за цільовим запитом, безпосередньо в чорному списку роботодавців, практично неможливо. Тому Тимур Амулійн, бізнес-тренер, спеціаліст з корпоративного PR, радить звернутися до власників такого ресурсу і надати свої докази того, що інформація недостовірна. "Найчастіше вдається домовитися полюбовно", - розповідає Амулійн. Втім, життя сайтів з "чорними списками" досить коротке, і, за словами Сергія Дмитренка, в середньому складає від трьох місяців до півтора року.
Без дискусій
Іноді можна почути поради про те, що просто необхідно відгукнутися на негативне повідомлення і надати контраргументи. Але експерти радять дотримуватися іншої тактики.
"Практика показує, що реагувати на такі вислови - багато мороки, довго і, найголовніше, неефективно. Тому робити цього не варто. Набагато краще вибудовувати свій власний бренд роботодавця, акцентуючи увагу на позитивних сторонах компанії, на історії про успішні кар'єри власних співробітників", - вважає Тимофій Кучер.
А Надія Садова, керівник проекту Trainings.ua, як профілактику, яка, як відомо, значно простіша і надійніша від лікування, радить ввести в ужиток вихідне інтерв'ю, в якому збирати зворотний зв'язок співробітників про компанію і використовувати ці дані для поліпшення роботи компанії і її репутації.
"Самокритична компанія - навіть в разі надуманих скарг від неадекватного колишнього співробітника - має замислитися: а навіщо ж неадекватного співробітника було наймати?" - упевнена Садова.
Хоча, на думку Олега Кривознюка, директора "СМА", далеко не завжди вдається вчасно і правильно зрозуміти, наскільки "мстивим" виявиться звільнений співробітник… або його родичі. "У компанії, де я працював раніше, був випадок, коли один із співробітників припустився помилки, несумісної з подальшою роботою. Він сам розумів, що дуже винен, і покірливо написав заяву про звільнення. Проте буквально через декілька днів рекрутери повідомили, що ім'я нашої компанії активно мусується в чорних списках. Ми звернулися за роз'ясненнями до колишнього співробітника. З’ясувалося, що це без його відома робила його дружина", - розповів Кривознюк. Зрозуміло, запобігти подібним ситуаціям практично неможливо. Але відстежувати їх і усувати життєво необхідно.
Втім, якщо справа вже зроблена і залишилося лише виправляти помилки, експерти радять дотримуватися трьох основних правил ведення дискусії в інтернет-просторі: не виправдовуватися, не ображати опонента і не дозволяти емоціям взяти гору. Адже, як відомо, в суперечці перемагає не той, хто правий, а той, хто холоднокровніший. За образами легко простежуються злість і безсилля, що викликає відразу навіть у випадкових споживачів цього інформаційного продукту.
Враховуючи, що головний приз в цьому інформаційному протистоянні - думки людей, які не мають своєї точки зору і не особливо прагнуть з'ясовувати подробиці, важливо звертатися не лише до логіки, але і до емоцій випадкової аудиторії. "Кращий засіб, який привертає на свій бік, - гумор. Можна довести звинувачення до абсурду, можна висміяти опонента, знайшовши в його текстах нісенітниці або логічні невідповідності", - розповів Амулійн.
Проте написати справді смішний текст не так просто, і якщо ніхто з тих, що "відбивається", не володіє цим талантом, краще не братися за виконання цього завдання самостійно.
Не варто опускатися і до того, щоб розгортати в темі акцію з позитивними відгуками. Швидше за все, вони виглядатимуть безглуздо. Особливо, якщо у відгуках від "різних" користувачів можна буде легко помітити один і той же стиль - характерні системні помилки, використання загальних формулювань, особливості пунктуації.
Ну і, звичайно, треба пам'ятати про те, що надмірно активні і завзяті спроби відповісти на дрібний випад недоброзичливців можуть лише роздмухати неприємний інцидент і посприяти його поширенню.
Наталія Науменко
За матеріалами: Власть денег
Поділитися новиною
