3307
Приватизація держбанків: Нещаслива сім'я
— Казна та Політика
Держава навідріз відмовилася підтримувати націоналізовані торік Укргазбанк, Родовід Банк і банк "Київ", заявивши про їх приватизацію. Але чи зможе нова влада повернути в казну витрачені на них 17 млрд грн?
Фінансова криза, немов поганий батько, привела на світ три нові українські банки і кинула напризволяще без права на аліменти і з цілим букетом балансових хвороб. Додатково до двох рідних - Ощадбанку і Укрексімбанку. Уряд зовсім розгубився від своєї ж банківської багатодітності і тепер не в силах що-небудь зробити, вирішив що б то не було позбавитися незапланованих дітей.
Апогеєм стала заява віце-прем'єра Сергія Тігіпка про приватизацію трьох держбанків. "Ми готуємо до приватизації три націоналізовані банки", - прозвучало немов вирок витраченим державою сімнадцяти мільярдам гривень, з вуст екс-банкіра. Головна мета продажу - "відбити" вкладені кошти і наповнити бюджет грошима. За словами Тігіпка, в уряді є чітке розуміння того, що гроші з держбюджету, які були вкладені в ці фінустанови, мають бути повернені державі. Питання лише в тому, в скільки сьогодні оцінюються проблемні активи і хто готовий їх купувати.
Безнадійно дешево
Звістку про приватизацію банків, озвучену Сергієм Тігіпком, учасники ринку зустріли без особливого ентузіазму і з неприхованою іронією. Мало хто вірить в можливість повернути витрачені гроші раніше ніж років через два. Не менш важливе питання - як правильно оцінити проблемні фінустанови в разі, якщо бажаючі їх купити все ж знайдуться. За словами директора інвестиційно-банківського департаменту ІК Dragon Capital Максима Нефьодова, для цього потрібний детальний аналіз ситуації. Зараз отримати за банк ціну вище величини його капіталу вкрай складно, але складність полягає і в тому, щоб коректно оцінити капітал.
"Як правило, капітали зменшуються збитками з поганих кредитів. Необхідно перевірити, чи дійсно всі погані кредити визнані, або навпаки, банки визнали більше поганих кредитів, ніж потрібно, і багато хто з них не безнадійний. Саме тому відразу сказати, скільки можна виручити, дуже складно", - говорить експерт.
За даними Національного банку України, на початок цього року власний капітал Укргазбанку, Родовід Банку і банку "Київ" складав 95,4 млн. грн., 4,3 млрд. грн. і 1,2 млрд. грн. відповідно. Укргазбанк потенційно може бути оцінений дешевшим від своїх колег, а Родовід Банк, судячи з усього, дорожче за всіх. Цифри щодо рівня резервування під знецінення кредитів лише підсилюють ситуацію. Найвищий обсяг "проблемки", за оцінками, в банку "Київ" - 71% виданих кредитів, або потенційний "мінус три мільярди гривень". У відсотковому співвідношенні ситуація в Укргазбанку і Родовід Банку трохи краща: 46 і 45% відповідно. Проте абсолютні цифри недалекі від "київських". Укргазбанк має шанс списати 4,5 млрд. грн., а Родовід Банк - 2,4 млрд. грн. Якщо песимістичний сценарій все ж виправдається і заборгованість буде списана, з капіталом в плюсі залишиться лише Родовід Банк. Двом іншим фінустановам загрожує вірогідність опинитися в глибокому мінусі і з негативним капіталом, що в сукупності перевищує п'ять мільярдів гривень. Тому не дивно, що буде великим щастям, якщо державі все ж вдасться повернути хоч би витрачені на ці банки кошти.
"Намір продати ці обтяжливі активи - логічна дія і хороша амбітна ідея, викликана, ймовірно, необхідністю термінового поповнення бюджетних коштів. Проте в реальності важко уявити собі ефективний продаж, враховуючи вантаж проблем кожної з цих фінустанов - відтік пасивів на сьогодні і в майбутньому, критично низький рівень довіри ринку, повернення сум рефінансування НБУ і коштів кредиторів, стан кредитного портфеля, інші складнощі", - роздумує глава наглядової ради Universal Bank Сергій Стратонов. На думку банкіра, враховуючи фінансове становище банків і ситуацію на ринку, продати їх буде проблематично навіть з дисконтом. Тому державі необхідно створювати додаткову мотивацію, аби зараз зацікавити інвестора тим чи іншим чином.
Аналітик ІГ "ТАСК" Вадим Ємець відзначає, що оцінку націоналізованим банкам некоректно здійснювати за допомогою стандартних підходів внаслідок того, що дати адекватну оцінку фінустановам, які загрузли в проблемних активах і в боргах, неможливо. В процесі приватизації держава повинна прагнути в першу чергу врегулювати питання повернення депозитів фізичних осіб, які "зависли" в банківських установах. Серед завдань, за словами Вадима Ємця, і повернення коштів, витрачених НБУ на рекапіталізацію цих банків. Механізм їх приватизації має бути максимально прозорим і бажано із залученням декількох інвесторів, зацікавлених в покупці тієї чи іншої фінустанови.
Газуємо на біржу
Олександру Морозову, голові правління націоналізованого Укргазбанку, слова Сергія Тігіпка не давали спокою цілий тиждень. Рівно через сім днів після віце-прем'єрської заяви і численних журналістських запитань він зібрав представників ЗМІ і повідомив про намір вивести на біржовий ринок до 20% акцій банку вже цього року. За словами банкіра, це дасть можливість державі в особі уряду не приймати рішень "продавати або не продавати" із закритими очима.
"Котирування акцій показуватимуть державі, уряду, Міністерству фінансів про розумність продажу в той чи інший період", - заявив Морозов. При сприятливому розвитку ситуації на світових фінансових ринках і успішній реалізації програми фіноздоровлення банк може стати привабливим для інвесторів вже восени 2011 року. "Несприятливість" нинішньої ситуації підтверджують і дані Української біржі, згідно яким з початку поточного року за акціями Укргазбанку (UGZB) було проведено всього три операції на загальну суму 38,7 тис. грн. При цьому ціна акції останньої операції склала 60 коп. при номіналі 1 грн.
Ідея Олександра Морозова не нова. Експерти вже давно "радили" державі оцінювати банки саме ринковим способом. "Все, що потрібно зробити, - це ввести в ці банки нормальну західну систему корпоративного управління з ефективним, а не формальною наглядовою радою, яка б мала реальні повноваження впливати на долю фінустанови. Паралельно було б корисно частково вивести акції державних банків на фондову біржу - це був би ще один чинник, що підштовхує менеджмент до вищої ефективності цих банківських установ. У цьому нічого страшного не немає - в світі є декілька успішних державних банків, які котируються на фондових біржах", - заявив "Інвестгазеті" кілька місяців тому старший аналітик компанії "Трійка Діалог Україна" Євген Гребенюк.
За словами експерта, технічно ніщо не заважає це зробити. Головне, аби були воля і бажання. "Частково виводити на біржу ці банки потрібно вже зараз, а продавати стратегічному інвесторові трохи пізніше, коли відновиться їх оцінка", - вважає Гребенюк. Тим часом провідний фінансовий аналітик агентства "Кредит-рейтинг" Віктор Шулік акцентує увагу на тому, що включити банки в біржові списки і добитися адекватної капіталізації - це різні речі. "Не думаю, що зараз буде легко добитися потрібних котирувань. Крім усього іншого, необхідно знайти стратегічного інвестора. Поки всі згадані банки показують збитки через низьку якість активів, державі складно буде продати "кота в мішку", - впевнений Шулік.
"Якщо ми говоримо про виведення на один з українських біржових майданчиків, то акції Укргазбанку і Родовід Банку котируються в Україні, але вони низьколіквідні. Крім того, обсяг торгів на українських фондових майданчиках не дає можливості говорити про будь-який великий продаж", - відзначає Вадим Ємець. З точки зору приватизації об'єктів вітчизняні фондові майданчики можуть забезпечити інвесторів лише індикативними цінами українських об'єктів. Більше того, навіть якщо в якогось банку справи підуть добре, це зовсім не означає, що його папери стануть в Україні високоліквідними. На думку Вадима Ємця, про розміщення акцій свідомо токсичних банків на західних майданчиках і зовсім мова не йде, оскільки маловірогідно, що хтось із західних інвесторів захоче взяти участь в такому IPO, враховуючи, що на біржу виводяться лише міноритарні пакети акцій. Подібної думки дотримується і управляючий партнер інвестиційної компанії Investohills і екс-глава правління Альфа-банку (Україна) Андрій Волков: "Виводити на біржу можна компанію успішну, цікаву невеликим інвесторам. Я не вірю, що якийсь з банків, про які йде мова, може бути проданий таким чином".
Категоричний і заступник правління БГ Банку Сергій Барибін: "Населення, якщо і активізуватиме роботу на ринках цінних паперів, навряд чи масово ризикне вкладати кошти в галузь, що показала більше 25 млрд. грн. збитків. Портфельних інвесторів банки, які були рекапіталізовані державою, навряд чи зацікавлять, а стратегічному інвесторові варто відразу ж говорити про придбання контрольного пакету акцій".
Поштовий "Київ"
Ситуація з рівнем проблем найтривожніша в банку "Київ". Щоправда, вкладники вже не перекривають дорогу на вулиці Богдана Хмельницького і не чергують на стільцях під головним офісом фінустанови, а січень цього року "Київ" навіть відзначив з позитивним фінансовим результатом і місцем в десятці найприбутковіших банків країни. Одна з останніх новин на сайті банку говорить відвідувачам про нову послугу - розсилку SMS про виконані операції з картами банку. Судячи з усього, це є тим досягненням фінустанови, яка повинна залучити нових клієнтів. Проте подальша його доля мало кому зрозуміла.
В жовтні минулого року екс-прем’єр-міністр Юлія Тимошенко заявила про створення на базі "Києва" поштового банку. Головним аргументом такого рішення Тимошенко висунула наявність "всієї системи" і відсутність серйозної розгалуженої мережі відділень в банку. За проектом, "Київ" повинен значно поліпшити ситуацію в роботі "Укрпошти". На початку березня банк і "Укрпошта" підписали угоду про спільну роботу над створенням поштово-пенсійного банку. Вже з літа відділення "Укрпошти" почнуть приймати депозити, які будуть переказувати на рахунки "Києва". Надалі планується просувати через поштові відділення карткові продукти фінустанови.
Ідея створення поштового банку не нова для ринку. Аналогічний проект запроваджується в Росії, де на базі проблемного Зв'язок-банку також планується створити поштовий банк. Якщо проекти будуть реалізовані, поштові банки в обох країнах за кількостю відділень (які будуть відкриті на базі поштових) випереджатимуть найбільші банки країни. Наприклад, в Україні кількість відділень "Укрпошти" досягає п'ятнадцяти тисяч. Найбільш "представлений" з банків Ощадбанк налічує всього шість тисяч відділень, а найбільший за активами Приватбанк обмежується трьома тисячами філій і офісів. Очевидні не лише кількісні переваги "Укрпошти", але й її представленість в сільській місцевості, куди банкіри часто "не доходять" зважаючи на нерентабельність таких відділень. Співпраця з поштовим монополістом може послужити на руку банку "Київ", головним недоліком якого експерти вважають незначну кількість відділень (одна філія і 61 відділення).
Учасники ринку по-різному оцінюють можливості продажу універсальних і спеціалізованих фінансових установ. За словами Максима Нефьодова, переробляти будь-який з українських універсальних банків на спеціалізований немає сенсу. Як мінімум тому, що у них різні бізнес-моделі. "Наприклад, банки, які працюють лише з кредитними картками, можуть взагалі не мати відділень і надавати послуги через інтернет або поштові відділення", - відзначив експерт.
Однак, за словами Андрія Волкова, в сегменті невеликих банків найбільша прибутковість саме в спеціалізованих банків. Тому з точки зору бізнес-логіки доцільно спочатку спеціалізувати їх на певній галузі, а потім продавати. Таку спеціалізацію держава може забезпечити досить ефективно і створити конкурентоздатну банківську установу, переконаний експерт.
А генеральний директор Platinum Bank Грег Краснов і зовсім вважає, що найдорожче можна продати прибутковий банк з хорошою системою управління. При цьому не принципово, універсальний він чи спеціалізований. "Якщо уряд хоче виручити максимальні гроші, він має створити прозору систему управління в цих фінустановах і максимізувати їх прибутковість. У банківському бізнесі прибутковість безпосередньо пов'язана з розміром і часткою ринку. Тому одним з очевидних шляхів максимізації прибутковості цих банків є злиття їх в один", - запевняє Краснов. За його словами, існує чотири механізми продажу націоналізованих банків. По-перше, це продаж активів і пасивів з подальшою ліквідацією цих установ. По-друге, об'єднання цих банків в один з його докапіталізацією і майбутнім продажем. Третій варіант - докапіталізація і розвиток їх окремо з подальшим продажем. І останній - продаж сьогодні в тому стані, в якому вони є.
Сімейний Родовід
Про те, який варіант найбільш прийнятний, напевно вже замислилися і в Родовід Банку. Після заяви Сергія Тігіпка інтернет-простори відразу ж наповнилися інформацією про те, що викупити свої активи хочуть їх колишні власники. У випадку з Родовід Банком таке бажання приписують екс-власнику фінустанови Сергію Бубці, а у випадку з Укргазбанком - Василю Горбалю. Втім, бажання отримати назад свої врятовані і підліковані фінансові активи цілком логічне. А якщо купити їх вдасться ще і з дисконтом, то може виявитися навіть вигідно. Наприклад, з Іпобанку, який також приписують Василю Горбалю, вже прийнято рішення НБУ про ліквідацію. Тому можливість повернути собі хоч одну фінустанову може виглядати для Горбаля доволі привабливою. "Не виключено, що націоналізовані банки можуть бути цікаві колишнім власникам як гарантія збереження активів, що перебувають в забезпеченні з окремих кредитів", - передбачає Віктор Шулік.
В списку банків АУБ за підсумками січня Родовід Банк зайняв перше місце з кінця за розміром фінансового результату. Мінус 310 млн. грн. і відсутність інтересу з боку зовнішніх інвесторів - поки що невиліковний його діагноз. Проблем цій фінансовій установі додає і "причіпний вагон" вкладників Укрпромбанку.
"На сьогодні нереально чекати інтересу стратегічних інвесторів до націоналізованих банків. Я вважаю, що іноземний фінансовий інвестор був би прийнятніший для держави, оскільки, на відміну від вітчизняного, він міг би забезпечити якість управління цими фінустановами і, отже, зменшити ризик, що в майбутньому їх знову потрібно буде рятувати за рахунок державних коштів", - відзначив Грег Краснов.
Олена Мошенець
За матеріалами: Інвестгазета
Поділитися новиною
