1785
На дні
— Казна та Політика
Як і прогнозували Контракти рік тому, збитки української банківської системи 2009 року сягнули 30 млрд грн. Основна причина таких великих втрат - формування резервів під проблемну заборгованість. Торік фінустанови зарезервували 65,4 млрд грн - майже втричі більше, ніж 2008-го.
Однак у тому, торішньому прогнозному номері ми очікували, що до 2010 року ситуація в банківському секторі покращиться: фінустанови повністю визнають рівень проблемної заборгованості, очистять баланси від проблемних активів і вже на початку року займуться кредитуванням української економіки. Нічого такого не сталося. Реальний рівень проблем визнано лише банками з тимчасовими адміністраціями і десятком найбільших фінструктур з іноземним капіталом (левова частка сформованих резервів припадає саме на ці банки), інші фінансові організації рапортують про низький рівень токсичної заборгованості, а деякі навіть примудрилися отримати прибуток за підсумками минулого року.
За даними НБУ, середній рівень проблемної заборгованості в банківській системі - лише 13%. Офіційний показник резервування під знецінення кредитів дещо більший: 14,75%. Проте, наприклад, у Сведбанку рівень резервування становить 38%, Правекс-Банку - 22%, Промінвестбанку - 20%. І це за українськими стандартами звітності - тобто не враховуючи реструктуровані кредити (які за МСФЗ теж відносять до проблемних) і протермінування за кредитами від 30 до 90 днів. Водночас, за даними річної звітності Swedbank, рівень проблемних кредитів в українських Сведбанку і Сведбанк-інвест сягає 53%. У проблемних фінустановах, які також розкрили реальний рівень токсичної заборгованості, показник протермінувань становить від 24% (БІГ Енергія) до 90% (Трансбанк). Навряд чи в інших вітчизняних закладах, які активно займалися кредитуванням до кризи, реальні показники протермінування істотно нижчі.
Торішня реструктуризація кредитів дала багатьом банкам змогу відтермінувати формування резервів. Іноді фінустанови реструктурували навіть ті кредити, які вже тоді були безнадійними. Але тепер у багатьох позичальників термін реструктуризації добігає кінця, і з квітня-травня багато хто з них буде змушений платити в півтора-два рази більше, ніж 2009-го. Банки можуть знову реструктурувати заборгованості тих боржників, які будуть не в змозі погашати такі високі платежі (а таких боржників більшість), але тоді через рік платежі за кредитами зростуть ще більше.
Найбільш капіталізовані фінустанови - Ощадбанк, Укрексімбанк і ПриватБанк: розміри власного капіталу кожного з них перевищують 10 млрд грн. У 2009 уряд активно накачував гроші в Ощадбанк та Укрексімбанк. Причому не можна сказати, що це вимивало кошти з держбюджету: фінустанови капіталізувалися за рахунок НБУ, що вливав гроші у два держбанки в обмін на облігації держпозики.
За аналогічною схемою було влито гроші в Родовід Банк,
Укргазбанк і банк "Київ". Зараз усі п’ять фінустанов входять до десятки найбільших за розмірами статутного капіталу. Втім, у Родовід Банку, банку "Київ" та Укргазбанку статутний капітал, внесений державою, був "з’їдений" резервами під проблемні активи.
У 2009 році багато недержавних банків також активно накачували свій капітал грошима за рахунок акціонерів або залучених інвесторів. Мегабанк, наприклад, займає четвертий рядок у рейтингу за зростанням капіталу в 2009-му: за рік фінструктура наростила власний капітал на 90%. Промінвестбанк, придбаний наприкінці 2008-го "Зовнішекономбанком", збільшив свій власний капітал на 71%.
Проте банкірів, які торік інвестували гроші у свої фінструктури, небагато. Переважно капітал банків зменшувався протягом року. Власний капітал Сведбанку, наприклад, взагалі став від’ємним (-1,8 млрд грн). Ця цифра пояснюється тим, що, за стандартами української звітності, зі статутного капіталу банку віднімається сума сформованих резервів. У Сведбанку вона виявилася більшою за статутний фонд.
Кредитування відкладається
Ощадбанк, Дельта Банк, БТА Банк, банк "Національні інвестиції" та дочірній банк Сбербанку Росії можна сміливо назвати "Спонсорами року". Ці фінструктури наростили свої кредитні портфелі юросіб в 1,5-2 рази. Здебільшого підприємства отримували від банків короткочасні кредити (місяць-два) на поповнення обертових коштів. А ось будь-які інвестиційні програми в компаніях банки взагалі не фінансували.
Активним кредитуванням корпоративного сектора займалися держбанки: адже не дарма держава влила в них великий капітал. Ощадбанк наростив свій кредитний портфель юросіб майже на 40%, Укрексімбанк - на 30%. Укргазбанк, за словами його заступника голови правління Станіслава Шлапака, почав кредитувати корпоративний сектор наприкінці 2009 року - здебільшого великих товаровиробників і держкомпанії. Аналогічно діяли Родовід Банк і банк "Київ".
Як ми й очікували, весь минулий рік фінустанови практично не кредитували населення. У великих банків кредитні портфелі фізосіб скоротилися в середньому на 10-20%. Лише деякі фінструктури, які не встигли до кризи зайняти свою частку кредитного ринку, а тому не зіштовхнулися з проблемою масових неплатежів, почали восени 2009 року видавати кредити населенню. Позики досить дорогі: від 25-30% річних за автокредитами та іпотекою до 50-80% на побутову техніку й готівкою.
Теоретично, сьогодні фінструктури, які мають кошти, можуть зайняти звільнену нішу кредитів для населення. По-перше, у теперішніх умовах вони можуть потіснити великих гравців кредитного ринку, по-друге, непогано заробити на позичальниках, готових брати кредити навіть у кризу. При цьому банки можуть обирати найплатоспроможніших клієнтів, не женучись за показниками приросту кредитних портфелів.
Однак нинішні банки-кредитори - здебільшого середні й невеликі організації, вони не мають мільярдних ресурсів. І їх пропозиції погоди на кредитному ринку не роблять.
Потенційні позичальники-фізособи очікують початку кредитування найбільшими банками країни, але серед них останнім часом видають позики тільки ВТБ та Укрсоцбанк, та й то вибірково, пропонуючи спеціалізовані кредитні програми (наприклад, у співпраці з конкретними автоцентрами). В інших же фінустановах поки що здебільшого надають лише овердрафти зарплатним клієнтам.
З першого погляду, банки мають вільний капітал. Про це свідчать залишки на кореспондентських рахунках: у лютому - на початку березня вони були на рівні 16-18 млрд грн, що в принципі відповідає докризовому рівню. Але до залишків на коррахунках включають і обов’язкові резерви банків, вимоги до яких НБУ істотно посилив у 2009 році. У січні 2010-го їх обсяг дорівнював 12,5 млрд грн за середніх залишків за місяць 17,5 млрд. Тобто насправді в січні 2010 року банкам залишалося тільки 5 млрд грн поточної ліквідності, причому це були переважно короткочасні ресурси. Спрямувати їх на довгочасні кредитні програми, зокрема на надання автокредитів та іпотеку, досить проблематично.
Довгих грошей на українському ринку дуже мало. Іноземні банки готові відновити кредитування населення в інвалюті (ці ресурси досить довгі), але за винятком рідкісних випадків валютне кредитування заборонено. Разом з тим довгої гривні на ринку немає. І навіть ті кілька фінустанов, які активно кредитують населення, насправді беруть на себе величезні валютні ризики - більшість із них просто завезли в Україну інвалюту, конвертували її і почали видавати позики, розраховуючи перекрити збитки від курсових коливань за рахунок високих відсоткових ставок. Проте більшість їх конкурентів, не з чуток знайомих з наслідками валютного кредитування, уже не готові так ризикувати.
Сьогодні в Україні існує лише два джерела капіталу для відновлення кредитування: депозити населення та компаній і рефінансування НБУ. І обидва джерела в дефіциті. Рефінансування НБУ зараз мало доступне для банків. У першому півріччі регулятор ще якось кредитував фінструктури (видав 55,8 млрд грн, причому позики отримали переважно проблемні банки), але у другій половині року практично повністю призупинив програми рефінансування, надавши банкам лише 8,6 млрд грн кредитів. Паралельно НБУ вилучав гроші з системи: за рік регулятор мобілізував (тимчасово забрав у банків) 96,7 млрд грн. Більше того, за рік грошова маса в економіці зменшилася на 5,5%, що також негативно позначилося на кредитних можливостях фінустанов.
"Почасти небажання регулятора вливати гроші в банківську систему пояснюється торішніми валютними спекуляціями: НБУ надавав рефінансування для кредитування реального сектору економіки або повернення депозитів населенню, але насправді багато банків використали ці кошти для заробітку на валютних коливаннях", - пояснює аналітик ІК BG Capital Віталій Ваврищук. Однак замість того, щоб зайнятися регулюванням валютного ринку, НБУ просто перестав надавати гроші фінустановам. Нинішня стабільність гривні - наслідок цього кроку.
До кризи НБУ друкував національні грошові знаки "в обмін" на долари, що постійно надходили в країну, в результаті чого грошова маса щороку збільшувалася на 30-50%. На інфляцію це впливало незначно (зростання споживчих цін у нашій країні досить опосередковано пов’язане зі зростанням кількості грошей в оберті), натомість рухало економіку вперед. Проте тепер американська валюта в дефіциті на українському ринку, і НБУ не має необхідності конвертувати надлишок іноземних грошових знаків у гривню. Регулятору, навпаки, доводиться продавати інвалюту, а нових механізмів запуску гривні в економіку без девальваційних сплесків він, схоже, поки що не вигадав.
Як єдине джерело коштів у фінустанов залишаються депозити. До кінця 2009-го частина вилучених з банківської системи депозитів повернулася, але докризової позначки обсягу вкладів (на кінець ІІІ кварталу 2008-го) ще не досягнуто. При цьому депозити юросіб за рік скоротилися на 18%, і такого відпливу капіталу з банківської системи цілком достатньо, щоб у секторі виник дефіцит грошових ресурсів. Фінансисти планують продовжити залучення грошей населення, але чи вистачить цих коштів для відновлення кредитування докризовими темпами? Навіть до кризи кредитний портфель банків удвічі перевищував загальний обсяг депозитів (на сьогодні - 325 млрд грн). Простими словами, банкам вистачило клієнтських грошей для того, щоб видати лише половину кредитів. Увесь інший капітал для кредитування вони отримали з-за кордону (до слова, половина кредитного портфеля - у доларах та євро).
Зараз банки розраховують на кошти населення: нібито в українців під матрацами зберігається $30-40 млрд, які можуть бути спрямовані в банківську систему. Однак слід зазначити, що обсяг кредитів і депозитів фізосіб давно зрівнявся і сьогодні перебуває приблизно на одному рівні - близько 200 млрд грн. Це означає, що українці принесли в банки рівно стільки, скільки отримали від них кредитів. І, цілком можливо, що більше їм принести нема чого.
В принципі, фінустанови могли б відновити кредитування за рахунок міжнародних фінансових організацій. Зокрема, Європейський банк реконструкції та розвитку готовий надати банкам гривневі кредити, попередньо випустивши облігації в нацвалюті. Але єдині потенційні покупці цих облігацій - самі фінустанови.
Що далі?
Банківська система вже сягнула дна кризи. Масові звільнення у фінансовому секторі позаду, відплив капіталу та скорочення мереж філій - також. Наприкінці 2009 року банки навіть почали потихеньку набирати персонал і відкривати нові відділення. Проте 2010-го й 2011-го в Україні впаде ще не одна фінустанова, і все це будуть банки з українським капіталом: у кризовому 2009-му банкрутували лише такі заклади.
Нові банкрутства навряд чи похитнуть банківську систему, до того ж історій, подібних до того, що сталася з Укрпромбанком або Надра Банком, уже не передбачається. З великих фінустанов тільки Кредитпромбанк донедавна зазнавав труднощів (не міг вчасно погасити свої зовнішні борги). Але нещодавно заклад нарешті домовився з іноземними кредиторами і конвертував частину зовнішніх боргів в акції.
Колишні проблемні, а нині державні банки планують повністю відновити свою діяльність 2010-го. Укргазбанк, наприклад, депозитний портфель якого у 2009-му скоротився на третину, зараз активно залучає гроші вкладників. Родовід Банк також рекламує свої депозити.
У 2010-2012 роках життя банкірів затьмарюватиме ліквідація проблемних фінустанов. Зараз ліквідовані банки займаються інвентаризацією активів і приймають заявки кредиторів на виплату боргів перед ними. Ця процедура триватиме принаймні найближчий квартал. Далі фінустанови почнуть розпродаж майна, що може затягтися на роки (банк "Слов’янський", наприклад, який збанкрутував у 2000 році, дотепер ліквідується), а це означає, що клієнти цих банків отримають свої гроші нескоро. Затяжні ліквідаційні процедури, а також нові банкрутства не додадуть довіри клієнтів до фінустанов. З огляду на те, що 2010-го більшість банків продовжить активно залучати гроші населення, істотного зниження депозитних, а також кредитних ставок цього року не передбачається.
Олена Шкарпова, Вікторія Руденко
За матеріалами: Контракти
Поділитися новиною
