Як перестрибнути через бюджетне провалля, або Навіщо Януковичу Стельмах на чолі Національного банку — Finance.ua
0 800 307 555
0 800 307 555

Як перестрибнути через бюджетне провалля, або Навіщо Януковичу Стельмах на чолі Національного банку

Казна та Політика
4613
Тему цієї статті підказали кілька дзвінків колег з однаковими по суті запитаннями. Навіщо новий президент залишив біля керма НБУ його нинішнього голову, термін повноважень якого закінчився? Чи означає це, що величезні бюджетні діри неможливо залатати без масованої емісії, яку змушений буде благословити "підвішений на гачку" Стельмах? І наскільки сильно все це зрештою позначиться на курсі та цінах?
Припущень щодо справжніх мотивів "не зміни коней на переправі" існує відразу кілька. Бюджетна ж проблема, попри всю серйозність, має й низку інших шляхів вирішення, альтернативних масованому емісійному фінансуванню. Питання тільки, чи наважиться нова влада піти ними.
Оцінки тогорічного бюджетного дефіциту після приходу нової влади - як офіційні, так і з іноземного боку - сьогодні практично збігаються. За оцінками МВФ, дефіцит державних фінансів за підсумками 2009 року становив близько 11,5% ВВП, що включає власне дефіцит держбюджету на рівні 6,5% ВВП, дефіцит НАК "Нафтогаз України" - 2,5%, а також кошти на докапіталізацію комерційних банків - 2,5% ВВП. Віктор Янукович днями озвучив практично аналогічну цифру: дефіцит держбюджету - 12% ВВП, Пенсійного фонду - майже 22 млрд. грн. За даними "ДТ", згідно з попередніми прогнозами Мінфіну, який у поті чола готує новий бюджетний законопроект, різниця між запланованими видатками і потенційними доходами (без урахування запозичень) на нинішній рік оцінюється в 176 млрд. грн., або близько 17% ВВП за його номінального значення 1060 млрд. грн.
Якими можуть бути джерела покриття цього дефіциту? Їх на поверхні лише три: 1) збільшення податкових надходжень; 2) зниження видатків; 3) залучення запозичень плюс емісія.
Спробуємо розібратися, чи можна реалізувати за нинішніх умов ці підходи.
Зростання податкових надходжень
Очевидно, що поки що серйозно розраховувати на збільшення доходів із цього джерела не доводиться. Торік податкові надходження до держбюджету скоротилися на 19 млрд. грн. (до 148,9 млрд. проти 167,9 - у 2008-му). І це попри інфляційний чинник, який залишається досить великим і зазвичай сприяє надуванню номінальних доходів скарбниці. Споживча інфляція за підсумками 2009 року становила, нагадаємо, 12,3% (грудень 2009-го до грудня 2008-го), тоді як менш популярний показник - середньорічний приріст споживчих цін - був ще гіршим (15,9%).
Слід нагадати, що падіння зафіксоване, незважаючи на більш як триразовий приріст податкових переплат за останні два роки. Їх "валовий" рівень на початок 2010 р. сягнув 12,7 млрд. грн. (у 2008-му - 9 млрд., у 2007-му - 3,9 млрд., у 2006 р. - 3,5 млрд. грн.).
Обсяг невідшкодованого з бюджету ПДВ доріс торік до 21,8 млрд. грн. (у 2008 р. - 8,6 млрд., у 2007-му - 6,8 млрд., у 2006-му - 4,1 млрд. грн.). Таким чином, невідшкодування збільшилося у 2,5 разу за останні два роки, а з 2006 р. - більш як уп’ятеро!
За оцінками секретаріату колишнього президента, тільки за рахунок цих двох чинників показники дохідної частини держбюджету були штучно завищені на 22,7 млрд. грн. Тому якщо обіцянка нинішнього президента розв’язати проблему податкових переплат і затримок із компенсацією ПДВ стосується всього підприємницького середовища, а не тільки окремих, найдостойніших підприємців, то лише вирівнювання існуючих диспропорцій до докризового рівня практично з’їсть потенційний приріст податкових надходжень у поточному році за рахунок зростання економіки та інфляції (25-30 млрд. грн.).
Зрозумілий і вже давно випробуваний інструмент часткового вирішення цієї проблеми - переоформлення наявної заборгованості з відшкодування ПДВ у боргові держзобов’язання. Але таке рішення дасть тільки частковий ефект, а за великим рахунком не обійтися без якісного поліпшення і більш прозорого адміністрування податків і зборів (в основному ПДВ). Та щось підказує, що батьки-творці системи ПДВ-облігацій - Микола Азаров і Федір Ярошенко - можуть і не мати серйозних успіхів на цьому поприщі…
Поки ж жалюгідний стан економіки, помножений на зростання адміністративного тиску на бізнес, призводить до сумних наслідків. Минулий рік українські підприємства офіційного сектору закрили, як відомо, із величезними збитками - 31,6 млрд. грн. (для порівняння, у 2008-му прибуток становив 8,9 млрд., у 2007 р. - 13,6 млрд. грн.).
У боротьбі за виживання велика частина підприємницької активності перемістилася в тінь. За даними платіжного балансу НБУ, приріст готівкової валюти за межами банківського сектору за останні два роки становив 22,6 млрд. дол. (або близько 180 млрд. у нинішньому гривневому еквіваленті). Очевидно, що далеко не всю цю валюту населення сховало під матраци. Значна її частина просто перейшла на обслуговування тіньових потреб малого та середнього бізнесу. Великий бізнес, зрозуміла річ, "оптимізує" свої фінансові потоки та податкові платежі іншими методами.
Відповідно до останніх оцінок, зараз у тіньовому оберті перебуває близько 50% економіки України. Тому складно не погодитися з тими авторитетними експертами, які бачать величезний резерв збільшення бюджетних доходів у заходах із "освітлення" економіки. Які колосальні резерви могли б відкритися перед бюджетом, наприклад, якби зважився новий уряд "переглянути гонорари" "контрабасистів", що забезпечують "аранжування" тіньових імпортних потоків в Одеському та Іллічівському портах, а також на інших митних пунктах! Але справжні "диригенти" митних партій такі могутні і сидять у таких високих київських кабінетах, що наважитися на обмеження їх інтересів не спромігся ще жоден, навіть найбільш радикально налаштований уряд…
Що ж стосується інших заходів з виведення економіки з тіні і зниження фіскально-адміністративного тягаря на підприємницький сектор, то їх, звісно ж, здійснювати обов’язково потрібно і навіть життєво важливо! Та тільки ефект від цього навряд чи буде швидким - його можна буде відчути не раніше 2011-2012 років. Тим часом сьогоднішня діра в бюджеті величезна, і затикати її треба було "вчора".
Скорочення витрат
На думку екс-міністра фінансів Віктора Пинзеника, яку поділяють і в НБУ, і в міжнародних фінансових організаціях (МФО), найбільші резерви балансування бюджету приховані у перегляді структури бюджетних видатків. І якісний аудит держфінансів за участі не тільки Рахункової палати, а й МФО, якщо це більше, ніж PR-акція нового президента, міг би справді стати серйозною допомогою в цьому напрямі.
Дійсно потребують дуже детальної ревізії система соціальних пільг і відповідні статті бюджетних видатків. Тисячу разів праві Пинзеник, Савченко і багато інших вітчизняних та іноземних експертів: не може така бідна держава, як наша, бути настільки щедрою, щоб гарантувати небачені соціальні пільги практично усім без розбору. Причому переважно багатим, на шкоду незаможним.
Пам’ятається, свого часу були спроби запустити чудовий за своєю ідеологією проект - створення в національних масштабах єдиної комп’ютеризованої системи "Карта обліку соціальних пільг". Її розробку розпочали повним ходом іще 2007 року. Пам’ятається, було навіть створено робочі групи, розроблено графік заходів, призначено відповідальні структури… З приходом останнього уряду Тимошенко ініціатива успішно заглухла. Чи то політичної волі забракло, чи то чиновники, які є основним реципієнтом нинішньої гнилої і рутинної системи пільг, спустили цю справу на гальмах, захищаючи свої меркантильні інтереси.
У будь-якому разі, ревізія бюджетних видатків передбачає реалізацію дуже непопулярних заходів. Причому обмежуються при цьому далеко не в першу чергу інтереси малозабезпечених - упровадження системи адресної допомоги могло б якраз дуже допомогти їм звести кінці з кінцями. Та реальна могутність сірої маси чиновницького держапарату вже давно стала притчею во язицех у нашій країні...
Кабмін уже оголосив про збільшення мінімальної зарплати до 888 грн. (із нинішніх 744 грн.). Поки що питання, чи це збільшення торкнеться мінімалки лише бюджетників і прирівняних до них категорій з найменшими окладами, чи піде всією тарифною сіткою (з усіма надбавками, доплатами і преміальними виплатами)?
Також питання, чи буде все-таки виконуватися проголосований за ініціативи регіоналів закон про підвищення соціальних стандартів від 20 жовтня 2009 року №1646-IV? Хай там як, від якісної ревізії видатків Пенсійного фонду нікуди не подітися, інакше збалансувати його величезний зростаючий дефіцит нереально.
Схоже, не уникнути і збільшення цін на газ для населення і комунальної сфери, на якому наполягають не тільки закордонні, а й вітчизняні експерти. Та чи призведе це до якісного реформування ЖКГ, підвищення прозорості держмонополій і насамперед - "Нафтогазу"? Дуже навіть сумнівно, що якісь реформи в цій сфері потрібні Юрію Бойку, який почувається, як щука у воді, у каламутних грошових потоках нафтогазової галузі.
Десятки мільярдів гривень економії видатків бюджету і держмонополій (за тарифами останніх платить теж усе суспільство) криються у сфері держзакупівель. Діючі тут гігантські схеми відкотів дають часом до 200-300% накрутки до реальної ціни на поставлені товари і послуги. Але як тоді бути з інтересами старателів-чиновників, які освоюють цей грошовий Клондайк, та їх могутніми покровителями з тендерного ПРіБЮТу?
Запозичення плюс емісійне покриття дефіциту бюджету
Фактично, новому уряду нікуди подітися - доведеться робити запозичення. Де та в кого? Одне джерело вже назване - міжнародні фінансові організації, причому головні надії покладають, природно, на МВФ.
Як відомо, технічна місія фонду, що приїжджає перед основною делегацією, уже працює в Києві. За словами заступника міністра фінансів Кравця, "є всі підстави говорити, що робота з технічною місією фонду просувається успішно, і основна місія прибуде до України найближчим часом, якщо вважати найближчим часом кілька тижнів".
Дозволимо зауважити, що, попри бадьорий тон наших чиновників, переговори з гостями з Вашингтона навряд чи будуть безхмарними для Києва. І першим же каменем спотикання може виявитися той самий запланований бюджетний дефіцит. Відповідно до висунутих раніше фондом умов, дефіцит держбюджету в 2010 році не має перевищити 3%, а дефіцит "Нафтогазу України" - 1%.
Як заявила в середу перший заступник глави президентської адміністрації Ірина Акімова, "після того, як у 2009 році (з урахуванням капіталізації "Нафтогазу") дефіцит бюджету перевищив 12% (ВВП), за таких умов досягти збалансованості або цільового показника 4%, що був би бажаним для МВФ, неможливо". Тому "сьогодні уряд має забезпечити рівень бюджетного дефіциту не більш ніж 6-7%. Завдання складне, але воно нам під силу. Позиція, зайнята урядом, не відрізняється від моєї", - наголосила Акімова.
Швидше за все, справа не в розмірах дефіциту як таких - тут місіонери фонду можуть бути і досить поступливими. Серйозна проблема може полягати в спроможності Києва не тільки демонструвати готовність, а й розпочинати реальні кроки зі збалансування своїх державних фінансів. На жаль, у цьому доводиться засумніватися, коли згадати, що наразі від виконання соціальних зобов’язань ніхто не відмовлявся.
Якою буде в інтерпретації команди Віктора Януковича пенсійна реформа, на проведення якої наполягають МФО, ще подивимося. Тут слід звернути увагу на головний пріоритет, який визначив Віктор Федорович, оголошуючи про намір уже наступного тижня впритул зайнятися цією темою. "У найоптимальніші терміни намагатимемося, як мінімум, зрівняти українські пенсії з російськими", - заявив президент, водночас зазнаючи, що "рівень пенсій в Україні приблизно на 40% нижчий, ніж у Росії".
Звичайно, глава держави запевнив, що "виступає за справедливий підхід у призначенні пенсій, зокрема, з обов’язковим урахуванням стажу та умов праці", а також пообіцяв, що "під час підготовки та здійснення пенсійної реформи вивчатиме світовий досвід, а також враховуватиме наслідки кризи". Та що конкретно стоїть за цими словами?
Наприклад, і Янукович, і віце-прем’єр Тігіпко вже заявили, що поки що не планується збільшувати пенсійний вік. Хоча за рекомендаціями того самого Світового банку рішення про поступове, на шість місяців щороку, збільшення пенсійного віку для жінок треба прийняти вже нинішнього року. На думку експертів СБ, "це єдиний найважливіший захід, який може зробити систему життєздатною в середньо- і довгочасній перспективі".
Звичайно, можна намагатися діяти за принципом екс-прем’єра Тимошенко, задобрюючи кредиторів обіцянками "все зробити, але потім". Але багаторазово обпікшись, функціонери МВФ навряд чи будуть такими ж "довірливими", як раніше.
Тим часом не розгубити їх прихильності для Києва нині дуже важливо, бо ця прихильність може дати Україні шанс перескочити бюджетне провалля без масованої емісії, яка в іншому разі неминуча. Той факт, що відразу два рейтингові агентства поліпшили свої оцінки суверенного рейтингу України, безсумнівно, грає на руку уряду за нинішньої ситуації.
Активність нерезидентів на ринку держоблігацій уже перевершила найсміливіші прогнози та очікування. Учасники ринку в один голос стверджують, що ситуація сильно нагадує масові купівлі ОВДП нерезидентами в першій половині 2005 року, відразу після помаранчевої революції. Обсяг заявок на купівлю розміщених на аукціоні 16 березня облігацій перевищив 9 млрд. грн., тоді як Мінфіну знадобилося в 13,5 разу менше. Дохідність річних паперів упала за місяць на третину - із 24 до 16% річних, причому саме нерезиденти розміщали найагресивніші заявки.
Дохідність на вторинному внутрішньому ринку знизилася до 15-16% річних, а єврооблігацій - до 7,5-9% річних (мінімум із докризового вересня 2008 року).
Спред індексу EMBI+ Україна нинішнього року звузився вже на 30% (із 1000 до 701 пункту), а порівняно зі значенням річної давності, коли він досягав 3500 пунктів, оцінка українського ризику поліпшилася практично вп’ятеро. Наявний ажіотажний попит дозволяє сподіватися, що Мінфін без проблем впорається з обслуговуванням пікових квітневих виплат (близько 4 млрд. грн.). Якщо така тенденція стане стійкою, це дасть змогу уряду, за грамотної ринкової політики, не тільки значно полегшити навантаження на бюджет з обслуговування боргу, а й залучити на ринку додаткові ресурси для фінансування не покритих податковими надходженнями бюджетних видатків. Мінфін поки обережно, але вже оголосив про можливість виходу на зовнішній ринок уже в першому півріччі поточного року.
Приємно відчувати себе в ролі покупця валюти Нацбанку. За оцінками експертів "Райффайзен Банку Аваль", із початку березня регулятор придбав у резерви вже більш як 500 млн. дол.
Проте не варто плекати ілюзії з приводу характеру грошей, що прибігли в Україну. Дозволимо собі припустити, що нинішні покупці облігацій - або спекулянти, або фаворити нової влади, які повертають зараз в Україну валюту із закордонних схованок. Тому інакше, як шаленими або гарячими, ці капітали поки що не назвеш.
Для цієї категорії, до речі, зовсім не заважатимуть очевидні непродуктивні обмеження іноземного інвестування в нашій країні, які все ще залишаються в силі. Ціла низка норм закону №1533-IV ("Про внесення змін до деяких законів України з метою подолання негативних наслідків фінансової кризи"), актуальних за умов початку кризи наприкінці 2008 року, будучи прийнятими через рік - у листопаді 2009-го, виявилися просто непорозуміннями. Але виправити допущені очевидні помилки законодавці так досі і не спромоглися.
Ну а більш серйозні інвестори повернуться в Україну тільки після відновлення Києвом співпраці з МВФ. Яка залежатиме від того, наскільки обов’язковими ми будемо в намірі, вибачте за банальність, здійснювати "непопулярні структурні реформи".
Знаменний начебто факт: при президенті спеціальним указом створений Комітет з економічних реформ. До переліку його завдань, серед іншого, належить "визначення напрямів, пріоритетів і механізмів здійснення необхідних економічних реформ і підготовка відповідних законопроектів". Проте не дуже хороші відчуття виникають при ознайомленні з персональним складом комітету.
У списку учасників - прем’єр і віце-прем’єри, міністри та голова Нацбанку, глава президентської адміністрації та його заступники. Але що цікаво, до економічних реформ не допущений ні міністр економіки, ні міністр фінансів, які найбільш безпосередньо відповідають за стан економіки.
Серед запрошених за згодою можна побачити кілька прізвищ добре і не дуже відомих вітчизняних експертів від економіки. Проте їх надто мало, щоб комітет став генератором проривних економічних стратегій і нововведень.
Мабуть, ініціатори створення нової структури не надто піклувалися про залучення до її роботи максимально можливого інтелектуального ресурсу. Швидше, йдеться лише про чергову демонстрацію, що саме на вул. Банковій, а не в якійсь там будівлі Кабміну на Грушевського, знаходиться резиденція головного в Україні хазяїна.
Господара, який, крім усього іншого, прибрав до рук і Національний банк, залишивши на невизначений термін на посаді голови його правління 71-річного Володимира Стельмаха, в якого вже три місяці тому минув п’ятирічний тремін повноважень. В результаті голова НБУ фактично опинився в повній залежності від глави держави, який має нині всі підстави його звільнити, навіть не погоджуючи такий крок із парламентом.
І вже цієї обставини може бути достатньо, щоб пояснити небажання нового президента ініціювати зміну керівника Нацбанку. Попри те, що Партія регіонів взимку 2008-2009 років тричі голосувала за його відставку.
Втім, як "ДТ" уже зазначало раніше, реальних серйозних конфліктів між регіоналами і першими особами НБУ ніколи не виникало. Навпаки, останні завжди виявлялися досить чуйними до важливих прохань і побажань. Серед яких було, звичайно, і надання мільярдів на рефінансування банківських структур, контрольованих однопартійцями та однодумцями Віктора Януковича. Зараз у цих колах ніхто не зацікавлений, щоб назовні просочувалися деякі делікатні обставини надання таких позик.
А от серед змінників Стельмаха, спроможних претендувати на статус "політично незалежних професіоналів", як про те клопотали Міжнародний валютний фонд і Світовий банк у своєму листі до президента, могло і не виявитися досить поступливих і надійно контрольованих найближчим оточенням Януковича кандидатур.
Тим часом Стельмах вже оголосив про готовність НБУ рефінансувати комерційні банки, які беруть участь у фінансуванні державних житлових програм.
Залежно від процедур, такий намір може навіть виявитися корисним. Тим паче що без емісії НБУ впоратися з фінансуванням усіх державних і бюджетних програм сьогодні практично нереально. Питання тільки в тому, яких масштабів може набрати така емісія. І чи не зникло з лексикона Стельмаха головне банкірське слово "ні" стосовно нового глави держави та його оточення.
Домовлятися з МВФ і здійснювати реформи важко, а друкувати гривні - дуже навіть просто. Якою дорогою підете, товариші?
Юрій Сколотяний
За матеріалами:
Дзеркало Тижня
Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl+Enter , щоб повідомити про це.

Поділитися новиною

Підпишіться на нас