841
Набір інструментів
— Казна та Політика
У політиці схема ефективна тоді, коли вона поліваріантна. У Партії регіонів, де ніколи не бракувало інтриг, технологів і комбінаторів, це второпали швидко. Втім, на тривалі роздуми біло-блакитним, власне, й часу не відпущено. Колишнього прем’єра немає вже, коаліції немає ще. Якщо такий статус-кво збережеться, депутатському корпусу доведеться пакувати валізи.
Проте перспектива дочасної парламентської кампанії нікого не тішить. Одні бояться не бути обраними, інші не хочуть знову залазити в і без того схудлі гаманці, третіх лякають іще півроку політичної чехарди. А крім того, всі стомилися. Починаючи з Януковича, котрий буквально знемігся від чекання. Циклопічні бажання разюче дисонують із ліліпутськими можливостями. Кортить парадного життя повноправного владаря. Право здійснювати дрібні кадрові призначення цілком очевидно не втамовує звірячого владного голоду. Комплектування адміністрації "любих подруг" - заняття корисне, проте, на жаль, маломасштабне.
Кілька тижнів переговорів усіх з усіма виявилися марними. Владики скрипіли зубами, васали ремствували, комбатанти нахабніли. Як пожартував у приватній бесіді один регіонал, Януковичу з товаришами дешевше "матеріально підтримати незалежність" Конституційного суду, ніж задовольнити всі запити Миколи Мартиненка, Давида Жванії, Віктора Балоги, Ігоря Тарасюка, Арсенія Яценюка і Юрія Костенка. До чого тут КС? Про це пізніше. А поки що - про проміжні результати.
У четвер формальний лідер депутатського осередку "НУ-НС" Микола Мартиненко мав неформальну зустріч із Віктором Януковичем. Після якої приречено повідомив: 37 нардепів, готових піти на публічну змову з регіоналами, у фракції, як і раніше, немає. Отже, це парламентське об’єднання стати повноцінним учасником нової правлячої коаліції не зможе.
Яценюк, прибадьорившись, зумів, за деякими даними, зібрати колекцію з трьох десятків автографів соратників. Уламав би ще сімох - міг би поторгуватися за посаду прем’єра. Не зрослося. Сергій Тігіпко марність своїх сподівань усвідомив іще раніше, після чого почав обережно покусувати свіжовиготовленого гаранта.
Стомившись від марних бесід із "профспілкою полонених", регіонали перейшли до активних дій. Їхні вимоги посилилися. Стартова умова - прем’єром буде Микола Азаров. Усі фізичні і юридичні особи, котрі бажають примкнути до нової команди, повинні із цим змиритися. Наступним кроком стала реалізація сценарію "Новий Регламент". Цю акцію представники ПР анонсували ще до виборів, але виконувати задумане не поспішали. Сподівалися на розсудливість переможених. Дарма.
У результаті в четвер Рада в першому читанні внесла у статтю 61 Регламенту ВР зміни, які дозволяють окремим депутатам приєднуватися до коаліції парламентських фракцій. Новацію підтримали 229 народних обранців, після чого проект було відправлено на повторне читання, яке мало пройти за скороченою процедурою.
Це означає, що вже наступного тижня у вищому законодавчому органі може виникнути нова "конструктивна більшість". І Віктор Федорович, котрий знудьгувався за активними діяннями, зможе взятися за довгоочікуваний десерт - формування Кабінету.
Кому яка посада у виконавчій владі дістанеться, залежатиме і від конфігурації більшості, і від персони прем’єра. Список посад поділений на дві частини. Реєстри потенційних небожителів, незалежно один від одного, заповнюють уповноважені особи - Сергій Льовочкін і Андрій Клюєв. Кожну кандидатуру Янукович затверджує особисто. На сьогодні з високим рівнем імовірності можна казати, що посаду першого заступника голови уряду обійме сам Клюєв, віце-прем’єра з питань ПЕК - Юрій Бойко, віце-прем’єра з питань організації Євро-2012 - Борис Колесніков, глави зовнішньополітичного відомства - Костянтин Грищенко, керівника Фонду держмайна - Михайло Чечетов, міністра транспорту - Василь Джарти. Портфелем міністра екології та кріслами трьох губернаторів мають намір розрахуватися з блоком Литвина. За чуйність…
Як відомо, наприкінці 2004-го депутатський корпус уніс зміни до Основного Закону, конституювавши парламентську коаліцію - депутатську більшість, уповноважену вносити пропозиції щодо кадрового складу уряду (із прем’єром включно). Новела викликала стримані заперечення Венеціанської комісії, яка чемно порекомендувала українським законодавцям вилучити положення про обов’язкове створення коаліції. В жодній з країн континенту (включаючи Росію) порядок формування та функціонування подібних структур не регламентується. Коаліції присутні в європейських парламентах як добровільні неформальні об’єднання. Венеціанці ще в квітні 2005 року оголосили, що обов’язковий характер появи та існування парламентської більшості:
- не здатен істотно вплинути на забезпечення політичної стабільності;
- не узгоджується із принципами свободи вибору та ухвалення рішень, гарантованих Конституцією;
- наділяє політичні партії неадекватним впливом;
- зазіхає на незалежність депутатів, які отримують мандат від народу, а не від політичних організацій.
Рекомендації європейських спеців у сфері конституційного права наші політики проігнорували. Схоже, настала черга знехтувати думкою спеців вітчизняних.
Восени позаминулого року Конституційний суд виніс подекуди каламутне, але загалом дуже цікаве рішення про правила житія і конання парламентської коаліції. Для нас у цьому повчальному документі найважливішим є такий уривок: "До складу коаліції депутатських фракцій можуть увійти тільки ті народні депутати, які є в складі депутатських фракцій, що сформували коаліцію" (тут і далі виділено автором. - Прим. ред.). Здавалося б, вичерпно. Але це тільки здавалося. У проекті рішення, схваленого депутатами минулого четверга, значиться: "коаліція депутатських фракцій у Верховній Раді - це сформоване за результатами виборів і на основі узгоджених політичних позицій та на принципах, установлених Конституцією і цим регламентом, об’єднання депутатських фракцій, народних депутатів, до якого входить більшість народних депутатів від конституційного складу Верховної Ради". Це положення суперечить не тільки наведеному вище акту КС, а й статті 83 Конституції. Що парламентських новаторів, схоже, анітрохи не бентежить.
Чому? Зверніться до початку тексту й перечитайте афоризм аноніма-регіонала з приводу Конституційного суду. До речі, той самий депутат, коментуючи скандальне рішення, ухвалене Радою в четвер, зауважив: "Тепер у колишніх помаранчевих є тільки два шляхи: або "тушками" до нас, у коаліцію. Або "чушками" - до Юлі, в опозицію".
Проте є нюанси. Коригування Регламенту, наскільки відомо, передбачає дві цілі. Ціль перша - подати сигнал нунсівцям, які страждають завищеною самооцінкою. Хочете до нас - ставайте згідливішими, два-три дні у вас є. Ціль друга - підготувати плацдарм для швидкого формування більшості на той випадок, якщо потенційні дезертири не візьмуться за розум.
У першому випадку коаліцію буде створено на базі ПР, Блоку Литвина і "НУ-НС". І тоді проект про внесення змін до Регламенту буде, швидше за все, поховано. В другому - неправовий порядок створення більшості узаконять, і на його підставі осередок нової влади зліплять із регіоналів, комуністів,"потрібних", позафракційних і "волонтерів" із "НУ-НС" та БЮТ.
Наявність таких планів почасти пояснює партійне "підвищення" Миколи Азарова, котрий повернувся до штурвала ПР. Янукович у недавньому інтерв’ю агентству "Інтерфакс-Україна" оголосив, що своїм рішенням поклав на клеврета обов’язки глави партії і фракції. Якщо Віктору Федоровичу та його повірникам доведеться домовлятися з Мартиненком, Жванією etc., то Микола Янович, швидше за все, змушений буде попрощатися зі сподіванням очолити Кабмін. Тоді пост вождя організації стане для нього втішливим призом. Якщо коаліцію доведеться склеювати за "спрощеною процедурою", то прихід до прем’єрства лідера Партії регіонів символізуватиме домінування цієї сили в парламенті, в уряді. У країні.
Другий варіант простіший і надійніший. Кричуще нехтування Конституцією обов’язково призведе до звертання в Конституційний суд. Припустімо, що самовпевнений парламентар-регіонал переоцінює можливості своєї партії, одночасно недооцінюючи ретельність членів КС. Проте невідомо, скільки саме найтуманніший суд у світі розглядатиме цю справу. А покірна Януковичу більшість і уряд тим часом мирно співіснуватимуть, розставляючи кадри, продукуючи закони, впроваджуючи задумане Банковою.
Крім того, подібна схема відкриває шлях до прем’єрства Азарова. А цього чекає не тільки особисто Янукович. З причин, нами неодноразово описаних. Хоча про деякі, певне, варто згадати. Азаров сумлінний і дисциплінований. А ще - саме він у силу своєї жорсткості, різкості, негнучкості стане головним об’єктом критики з боку опозиції і тієї частини ЗМІ, які не захочуть жити за новим прес-кодом. Саме він, а не Янукович, котрому в цьому випадку відведено вдячну роль арбітра. Бачити Азарова на цій посаді хочеться багатьом. Микола Янович знає предмет, по-перше. Він не гратиме в активні політичні ігри, по-друге.
Азаров болісно сприймає будь-яку критику на свою адресу, але ніяка критика його не може зупинити. Вивчати громадську думку напередодні ухвалення непопулярного рішення Микола Янович не стане.
У нинішній ситуації, економічній і політичній, прем’єрське крісло, справді, більше схоже на електричний стілець. Для кожного втаємниченого очевидно: на Грушевського сьогодні потрібен той, хто невтомно розгребе, старанно розрулює і покірно піде. Азаров - педант, букваліст, трудоголік і цербер - для цієї непочесної місії підходить більше за інших. Азаров уміє говорити "ні" будь-кому. Окрім однієї людини - власного начальника.
Ця людина прагне у прем’єрське крісло не для того, щоб робити кар’єру. А для того, щоб довести. Що його не оцінили, не зрозуміли. Що він іще може, а не тільки хоче.
Але не факт, що такий шанс старійшині ПР нададуть. Варіант із залученням депутатських "тушок" легший, але схема із залученням "опудал" фракцій беззастережно законніша. Януковичу відомо, наскільки пильно стежитиме за його першими кроками скривджена опозиція і насторожений закордон. Розпочне свій шлях з очевидного беззаконня - налаштує проти себе виборців Центру і Заходу, стривожить Брюссель і Вашингтон, озброїть опонентів. От і доводиться набиратися терпіння.
Межу терпіння Янукович визначив - вівторок...
Сергій Рахманін
За матеріалами: Дзеркало Тижня
Поділитися новиною
