1943
Кредитування бізнесу: Як завести економіку
— Кредит&Депозит
Банкіри одностайно твердять про свою згоду кредитувати бізнес, але за умови серйозної участі держави - взяти на себе всі можливі ризики банківське співтовариство поки не готове. Шляхи запуску економіки уряд, НБУ і банкіри бачать по-різному.
Банки так і не зійшлися в антикризових обіймах з реальним сектором. Гроші, як і раніше, оминають бізнес. Достатність же заходів, що вживаються і банками, і державою, ще не очевидна, бо ніхто не може із стовідсотковою впевненістю прогнозувати динаміку поведінки української економіки: немає консенсусу щодо того, як вона розвиватиметься далі.
"Своєчасність активного кредитування" розділила банкірів на три табори. Оптимісти стверджують, що пожвавлення, яке намітилося, об'єктивно обґрунтоване: зростання цін на акції завжди передбачає зростання реальної економіки. А сьогодні фондовий ринок якраз зростає, значить, слідом піде і економіка. Отже, їй потрібні будуть нові грошові ресурси. Помірні оптимісти вважають, що станеться деяка корекція, яка не буде такою нищівною, як минулого року. Але є і песимісти, які стверджують, що наближається та сама "подвійна" криза W-типу: впали, "відросли", перебуваємо у верхній точці, а в квітні-травні буде новий обвал.
Держава, навпаки, підганяє банкірів з кредитами, наполягаючи на необхідності швидкого запуску економіки, побоюючись "японської хвороби" (дефляції і спаду виробництва). Як можуть розвиватися події в цьому випадку? Банки, що втратили активи через кризу, продовжуватимуть посилювати умови кредитування, тим самим стримуючи економічне зростання. Це призведе до зниження цін на житло, потім будуть нові банківські банкротства і черговий виток фінансової кризи. В результаті компанії просто не зможуть підвищувати ціни на свою продукцію. У масштабах економіки дефляція може стати сильним гальмом ділової активності. Який сенс споживачеві купувати нову машину або житло, якщо завтра вони подешевшають? Схожа ситуація вже призводила до стагнації (яка тривала всі 90-і роки минулого століття) японську економіку. Та і в новому тисячолітті Японія демонструвала гірші серед розвинених країн показники економічного зростання.
На голодному пайку
Поки ж ми спостерігаємо різке зниження кредитування економіки з боку банків під тиском зростання кредитних ризиків, високих відсоткових ставок, а також бажання фінустанов підтримати достатність власного капіталу. На кінець січня 2010 року портфель корпоративних кредитів банків складав 709 млрд. грн., а темп його приросту досяг мінус 1,9% в річному вирахуванні в порівнянні з мінус 1,5% на кінець грудня. Це вже третє поспіль зниження обсягу кредитування компаній: у листопаді він зменшився на 0,1%. Щоправда, в окремих галузях зростання кредитування все ж спостерігалося, але на набагато меншому рівні, ніж до кризи. Отже, до "обіймів" поки що дуже далеко. Значною мірою це об'єктивний процес: різко впав глобальний попит на продукцію вітчизняного експорту. Різко скоротився інвестиційний попит, оскільки його основним локомотивом в Україні були і залишаються сьогодні експортно-орієнтовані галузі. Якщо зараз нічого не зробити, то наступним кроком стане істотне зниження споживчого попиту, і ми скотимося ще нижче спіраллю, що закручується.
Банкіри називають відразу декілька причин згортання кредитування підприємств. Головна - відсутність у фінустанов довгочасних ресурсів (кошти в банках розміщуються на дуже короткі терміни, тоді як економіка потребує довгих кредитів на два-п'ять років). Іншими причинами млявого кредитування залишаються відсутність у вітчизняних підприємств ліквідного забезпечення і високі кредитні ставки, що досягають 30% річних. Тому банкіри змушені визнати, що запустити кредитування економіки без допомоги держави вони поки не зможуть.
На думку керівника аналітичного департаменту ІГ "ТАСК" Андрія Шевчишина, в умовах затиснутої гривневої ліквідності, направленої на стабілізацію інфляційних процесів і приборкання валютного курсу (дії, направлені на зниження кількості гривневого ресурсу на валютному ринку), а також в умовах відсутності оборотного капіталу (у багатьох представників великих промислових підприємств він просто вимитий ПДВ) донором позикового капіталу може виступати обмежене коло організацій.
"Варто враховувати той факт, що банки не мають довгих ресурсів, що зв'язує можливості проведення ними кредитної політики. А значить, комерційні установи не можуть зробити необхідні кроки в масштабах всієї економіки. Український фондовий ринок сьогодні не є ефективним інструментом залучення капіталу через низьку ліквідність. Зовнішнє фінансування обмежене одиницями експортно-орієнтованих підприємств. Тому першою в списку кредитних донорів значиться саме держава, яка на тлі політичних і економічних особливостей функціонування української економіки може і мусить виконати це завдання. Можна сказати, що держава має стати маховиком цього процесу. Але кредитування не повинне прямувати на латання дір і покупку проблемних активів, інакше можна говорити не про кредитування, а про преференцію обраним, що зовсім не сприяє активізації бізнес-процесів і підвищенню ефективності економіки", - говорить експерт.
На держутриманні
Нацбанк вводить новий порядок рефінансування банківських установ, за допомогою якого він планує надавати позики з метою стимулювання кредитування економіки на період її виходу з кризи. Нацбанк розподілить кредитні установи на декілька груп. Найнадійнішими (клас "А") пропонується вважати державні, рекапіталізовані НБУ і банки, що мають позитивні результати діяльності. Їх регуляторний капітал має складати не менше 600 млн. грн., частка негативних активів і протермінованої заборгованості не перевищувати 10% портфеля, а зобов'язання щодо цінних паперів - 50% статутного капіталу. До класу "Б" запропоновано віднести стабільні банки з капіталом понад 600 млн. грн., які порушували за останній звітний місяць нормативи миттєвої і поточної ліквідності, при цьому частка негативних активів і заборгованості із кредитів у них не повинна перевищувати 15%. Банкам цих двох категорій НБУ планує видавати позики на термін до п'яти років як одноразові, так і у формі кредитної лінії.
Банками категорії "В" вважатимуться стабільні банківські установи, що порушували нормативи ліквідності і обов'язкового резервування. Обсяг негативних позик і проблемної заборгованості цих фінустанов не перевищує 20%. Такі банки центробанк готовий рефінансувати на три роки. Всі інші кредитні установи будуть віднесені до категорії "Г" і зможуть отримати стабілізаційні кредити терміном на один рік.
Втім, умова, пов'язана з розміром регуляторного капіталу, ставить банки в непросту ситуацію, обмежуючи їх у рівному доступі до цього виду рефінансування, і вигідно лише державним і великим банкам. В цьому випадку може статися масштабне переформатування ринку корпоративних клієнтів. Число великих корпоративних клієнтів обмежене, до того ж ця категорія вже "розібрана". У регіонах великі підприємства обслуговують місцеві великі або "близькі" банки. Переділ ринку "великого" клієнта може витіснити невеликі банки з цього сегменту. З решти двох кредитування населення виявилося досить ризикованим, а малий бізнес - не таким прибутковим.
До того ж серед комерційних банків, які за підсумками 2009 року показали позитивні результати прибутку і які можна віднести до класу "А", можна назвати Приватбанк, Укрсоцбанк, ВТБ і Брокбізнесбанк. Тобто комерційних незалежних банків мало, а цілей багато. "З одного боку, існує значний ризик того, що інші кредитні установи можуть залишитися за бортом цього процесу з низки причин, однією з яких може стати елементарний брак фінансових ресурсів. Звичайно, на цьому етапі розвитку немає чіткого плану виходу з кризи і не визначені джерела фінансування держпрограм (поки відомо лише про скорочення держвидатків на Секретаріат), проте одним з джерел фінансування буде гривнева емісія. Сподіваємося, що цей процес буде контрольованим. Навіть в разі залучення зовнішнього фінансування з боку МВФ або РФ, чого також не можна відкидати, фінансовий ресурс все одно залишається обмеженим. І як завжди на всіх не вистачить", - говорить Андрій Шевчишин.
Тільки для своїх
Криза показала, що часто саме держава може виступити в ролі головного рятувальника і джерела підтримки економіки. Головна мета держави - забезпечення стабільності і недопущення різкого падіння рівня життя. А якщо для цього потрібно повністю або частково націоналізувати ключові підприємства, то такі дії можна розглядати як неминучу плату за запобігання колапсу і соціальному хаосу. В цьому випадку ми можемо отримати напівдержавну ринкову економіку, яка, однак, навряд чи буде ефективнішою і гнучкішою, ніж та, яку ми мали до кризи.
Втім, пілотна програма проекту зірвалася. Ще 17 лютого своєю постановою №150 Кабмін вирішив збільшити капітал державного Укрексімбанку держоблігаціями на 4,6 млрд. грн. для кредитування оборонно-промислового комплексу.
Та проти збільшення капіталу для цієї фінустанови виступили як Нацбанк, так і банкіри. З одного боку, НБУ ще так і не монетизував попереднє збільшення капіталу банку на 1,8 млрд. грн. для кредитування житлово-комунального господарства. А з іншого боку, це чергове нарощування дефіциту бюджету за рахунок акумуляції держборгу і передбачає емісію Нацбанком гривні, що може призвести до негативних наслідків у вигляді інфляції. Тепер успіх цього проекту залежатиме від вибудовування нових відносин між оновленим НБУ і урядом.
Процент недоступності
Невелике зниження ставок, що сталося за останній місяць, експерти пояснюють масштабними вливаннями державних коштів у банківську систему, а також серйозним адміністративним тиском. Практично з усіх боків банкірам прямо вказують на те, що кредити мають видаватися за ставкою рефінансування плюс три-п'ять відсотків. Проте цифри лише підтверджують складність поставленого завдання щодо здешевлення кредитних ресурсів.
"За логікою, депозити мають перетікати в кредити, проте цього не відбувається. По-перше, депозити переважно короткострокові, а кредити просять на триваліший термін. А по-друге, ці депозити - "дорогі". Тому що окрім прямих витрат на оплату відсотків (20% і більше) необхідно ще утримувати мережу відділень, оплачувати внески до Фонду гарантування вкладів тощо. Не важко обчислити: щоб звести прибутки з витратами, кредити мають коштувати 25-30% річних. Ці ставки є непосильними для багатьох товаровиробників. Банкам залишається кредитувати лише "короткі" операції", - говорить голова правління Райффайзен Банку Аваль Володимир Лавренчук.
До того ж банкіри побоюються, що якщо центробанк установить ставку рефінансування нижче рівня інфляції, він зіштовхнеться з ризиком швидкого вичерпання своїх золотовалютних резервів, а в банків стимул-реакції видавати позики взагалі пропадуть. Їм достатньо буде брати ломбардні кредити в ЦБ, вкладати їх в державні цінні папери і отримувати прибутки в результаті зростання споживчих цін. Загалом, кредит в Україні стане дешевим не до, а лише після перемоги в битві з інфляцією і вирішення "депозитного" питання. Перспективи ж такої Вікторії поки що виглядають туманно.
І все ж, за словами банкірів, ліквідність банківської системи сьогодні вже на достатньому рівні, а значить, є і можливості для кредитування. Проте нестабільність ринку дається взнаки і є певним потенційним ризиком. "Банки дуже уважно підходять до створення довгочасного ресурсу. Якщо торік в банківських балансах переважав короткочасних ресурс, то на сьогодні спостерігається зворотна тенденція. У балансах починає переважати довгочасних ресурс. Якщо раніше це співвідношення було 30 на 70%, то сьогодні приблизно 60 на 40%. Перш за все цього вдалося досягти за рахунок внутрішньої роботи банків. Це дозволяє говорити про те, що працювати можна не на "коротких" грошах, а використовуючи довгий ресурс, розглядати кредитні проекти триваліших термінів. Поки ми не говоримо про значний обсяг кредитів. Але навіть те, що цей процес вже почався, свідчить про позитивну тенденцію", - говорить голова правління банку "Хрещатик" Дмитро Гриджук.
Інакше кажучи, банкіри готові позичати економіці гроші, і з кожним днем в ЗМІ з'являється все більше повідомлень про відновлення кредитування бізнесу. Але всі прекрасно розуміють, що про колишні обсяги поки можна лише мріяти, а умови надання кредитів залишаються для бізнесу нездоланними. Тому в цьому питанні самі банкіри бачать більше піару, а "не під мікрофон" говорять, що нинішній рік буде віддзеркаленням ситуації минулого року. Тоді існував дефіцит ліквідності, який вплинув на економіку через стискування обсягів кредитування. А тепер, як то кажуть, "за позику віддяка" - реальна економіка відповідає неповерненням.
І ця хвиля може наздогнати фінустанови найімовірніше в серпні-жовтні, коли завершуються терміни реструктуризації основної маси виданих кредитів. Обсяг протермінованої заборгованості різко зростатиме, що може вплинути на стійкість банків. Але тут важливе наступне. По-перше, рівень достатності капіталу у банківській системі в цілому високий. Це пов'язано не з поліпшенням якості кредитного портфеля (вона якраз погіршується), а зі зменшенням обсягу ризикових активів. Не секрет, що банки скорочують кредитування, взамін збільшуючи ліквідні ресурси. А це є хорошою антикризовою "подушкою".
В'ячеслав Мироненко
За матеріалами: Інвестгазета
Поділитися новиною
