3096
Хто змінить ефективних власників українських банків
— Кредит&Депозит
Чи піде зміна власників на користь фінансовій системі країни і чи зуміє держава впоратися з проблемами своїх банківських підданих?
Усі шляхи ведуть до бюджету. Цей перифраз вельми красномовно описує ситуацію, яка склалася з українськими банками в минулому році. Проблеми вітчизняних банківських установ виявилися не під силу їх власникам і лягли мертвим вантажем на плечі держави. В результаті в минулому році через введення тимчасових адміністрацій пройшло більше двох десятків банків.
Лише чотирьом вдалося налагодити роботу, і сьогодні Промінвестбанк, Укргазбанк, банки "Національний кредит" і "Київ" працюють у нормальному режимі. Набагато більше тих, кому не пощастило: в черзі на ліквідацію "стоять" 17 фінустанов. Державний фонд поповнився на три нових банки: до числа державних Ощадбанку та Укрексімбанку додались націоналізовані Родовід Банк, Укргазбанк і банк "Київ". Мільярди витрачених на порятунок фінустанов коштів - і чергові негативні результати.
За попередніми даними НБУ, за минулий рік збитки українських банків склали 28 млрд. грн. Це найбільш масштабні зміни і найбільш серйозні втрати в новітній історії української банківської системи. Чим почнеться нова ера для банкірів і яким буде нове обличчя банківського сектора країни?
Користь від держави
Для пересічного українського обивателя, який не має значних коштів на депозитних рахунках, минулий рік нічим особливим не позначився. Куди більше схвилював він ту частину населення, яка не один день провела під стінами проблемних фінустанов у сутичці з їх невидимими власниками і порожніми банкоматами. Комусь вдалося забрати все, хтось і далі знімає обмеженими сумами залишки вкладів, а хтось уже дав собі слово більше ніколи не зв'язуватися з банками.
У грошовому еквіваленті це виразилося тридцятимільярдним відтоком коштів - рівно настільки гривень зменшилися кошти фізичних та юридичних осіб у банківських установах. На думку експертів, разом зі збитками банків це ті мінімальні втрати, яких зазнав банківський сектор завдяки своєчасній підтримці держави. "Якщо б держдопомогу не було надано, то ми б не говорили і про величину збитків, а говорили б про соціальні потрясіння", - вважає новий власник одного з екс-проблемних банків "Національний кредит" і його нинішній голова наглядової ради Андрій Оністрат. А які альтернативи державної допомоги? - задається питанням експерт. Тільки ліквідація. "Звичайно, можна було влаштувати похорон і цинічно поставити хрести на місці цих банків.
І це також був би варіант. Але в такому випадку постраждали б сотні тисяч вкладників. Ті люди, які не мають зв'язків і грошей на адвокатів", - робить висновок Оністрат.
Тим часом саме великі обсяги державної допомоги фінансовому сектору сьогодні є головною проблемою західних країн. Провідні "ліквідатори" кризи сурмлять про необхідність розробки стратегій виходу з кризи, що буквально означає "стратегій навчання самостійного життя без державних грошей і допомоги". Ризик допустити помилки для Америки і Європи рівнозначний ще одному сплеску проблем. Вперше за 15 років проведення опитувань Banking Banana Skins політичне втручання названо найбільш значним ризиком, що стоїть перед банківським сектором в 2010 році. На другому місці - кредитні ризики, а третє місце посіло надмірне регулювання банківського сектора. Українські реалії дещо відрізняються від позначених світових тенденцій, але й у нас питання грамотного управління нажитого державою банківського добра назріло вже давно.
Знову мінус
За останній рік у фінансовому мінусі опинилися більшість банківських установ. У п'ятірці лідерів зі збитків чотири банки (Укрпромбанк, Укргазбанк, Родовід Банк, банк "Київ"), які отримували допомогу від держави. Якщо скласти цю саму допомогу воєдино, вийде, що вся вона пішла у збитки цих фінустанов. "Безумовно, збільшення держкапіталу в банківській системі може призвести до стабілізації системних банків. Одночасно з цим державний контроль над банками збільшує потенціал для економічно ірраціональних, у тому числі корупційних явищ", - вважає генеральний директор Platinum Bank Грег Краснов.
За підсумками року все більше виникає суперечок з приводу доцільності рекапіталізації проблемних банків, і все більша кількість експертів змінюють свою думку зі згоди на заперечення. "На Заході, коли тимчасовий адміністратор заходить в проблемний банк, його перше завдання - знайти, куди "прилаштувати живі" активи і депозити. Наприклад, тільки в США вже здійснено понад 300 таких операцій за останні 20 років. Це проходить в режимі тендеру, робиться дуже швидко, щоб не допустити подальшого погіршення ситуації в банку. Після такого процесу інша частина фінустанови піддається ліквідації. У нас, на жаль, немає нормативної бази для такого типу угод", - говорить Краснов.
За його словами, Platinum Bank володіє достатнім капіталом і досвідом. Крім того, банк пропонував уряду і НБУ подібні угоди щодо Укрпромбанку і Надра Банку. З Укрпромбанку використання такого рішення могло б заощадити бюджету України щонайменше на 5 млрд. грн., Упевнений гендиректор Platinum Bank. З огляду на відсутність нормативної бази, це рішення виявилося занадто складним для реалізації. Менш складним стало рішення про ліквідацію одного з найбільших і найстаріших банків України - Укрпромбанку. Надра Банк все ще бореться за своє місце під сонцем на банківському ринку. Однак очевидно, що саме ці два банки стали найгучнішими і найдорожчими втратами 2009 року з числа найбільших банківських установ країни. У компанії "Ренесанс Капітал" стверджують, що могли бути втілені й інші варіанти розвитку ситуації з проблемними банками.
Наприклад, можна було внести кошти до Фонду гарантування вкладів і ліквідувати проблемні банки, прискоривши процедуру виплати гарантій за депозитами. Або ж перевести депозити з проблемних банків до життєздатних і забезпечити їм державну підтримку. Але, за словами аналітика "Ренесанс Капіталу" Анастасії Головач, альтернативи могли виявитися трохи дорожчими. І хто знає тоді, якою цифрою визначався би сьогодні порятунок банківської системи.
В Укргазбанку вважають цілком логічним і зрозумілим те, що найбільш збитковими банками виявилися фінустанови, до капіталу яких увійшла держава. "Адже держава виступила кредитором останньої інстанції реально проблемних установ, і природно, обсяг цих проблем був досить великий, його неможливо було вирішити за шість-вісім місяців", - аргументує свою думку заступник голови правління Укргазбанку Станіслав Шлапак.
За його словами, отримання негативного фінансового результату обумовлене проведенням консервативної політики щодо формування резервів під активні операції. До слова, резерви - це найпоширеніше виправдання всіх банківських проблем. Рідко можна почути, що прибуток йде на "залатування дірок" неякісного менеджменту або нерозумної стратегії, властивої банку кілька років поспіль.
Методика розрахунку резервів визначається НБУ і є єдиною для всіх банків, що працюють в Україні, оцінка ж ризику може відрізнятися і залежати від суб'єктивної кредитної політики конкретного банку. Якщо ситуація з обслуговуванням кредитів буде поліпшуватися, сума резервів зменшиться. "Це величезною мірою залежить безпосередньо від самого банку, тобто від того, наскільки якісно сформований його кредитний портфель, як він працює з проблемною заборгованістю і над її реструктуризацією", - зазначає начальник кредитного управління ІНГ Банку Україна Олексій Мостовий.
Хто в плюсі
Серед найбільш прибуткових банків минулого року - ПриватБанк, Ощадбанк і Сітібанк (Україна). Склад цієї трійки говорить про те, що прибутковим навіть у кризовий рік може бути і приватний, і державний, і іноземний банк. Заслуги ПриватБанку списують на своєчасне формування резервів, Ощадбанку - на державну допомогу, а українського Сітібанку - на концентрацію зусиль у корпоративному сегменті. Серед прибуткових переможців також Каліон Банк (Україна), ІНГ Банк Україна, Укрсоцбанк, банк "Південний", А-Банк, Укрексімбанк, Брокбізнесбанк. "Банки показали прибуток, або розтягують формування резервів на 2010 рік (як Укрсоцбанк), або ж заздалегідь почали формувати резерви ще до кризи (як ПриватБанк). Якщо банк здатний успішно виконувати всі нормативи, то у більш повільному темпі формування резервів особливого ризику немає. Просто такий банк вийде на нормальний рівень прибутковості пізніше за інших", - говорить старший аналітик компанії "Трійка Діалог Україна" Євген Гребенюк.
Тим часом учасники ринку не перший квартал наполягають на тому, що позитивні результати банків не можна сприймати однозначно. Заступник голови правління і директор роздрібного напрямку СЕБ Банку Віталій Воротніков скептично ставиться до "плюсів" в підсумкових рядках звітів. "Реальності відповідають показники 35-40% протермінованого кредитного портфеля, відповідно, недоформування резервів може спричинити реальні проблеми", - зазначає банкір. За словами Грега Краснова, резерви, нараховані великими банками, не відображають економічної реальності і справжньої якості кредитних портфелів. "Формування резервів завжди залишає банкам якийсь демпфер, що дозволяє коригувати фінансовий результат. Можна сформувати сьогодні 60%, а в наступному звітному періоді 40%. Це не є злочином", - зазначає Андрій Оністрат.
Старе на державне
Євген Гребенюк бачить серйозну проблему в збільшенні державної частки в банківському секторі. "До кризи держава не досить активно брала участь у капіталізації державних банків, і, як результат, Ощадбанк замикав десятку найбільших банків, маючи найбільшу мережу філій і персонал. Але в той же час треба побоюватися ефекту crowding out, коли державні банки за рахунок штучної капіталізації за кошти платників податків почнуть витісняти з ринку ефективні приватні банки", - говорить експерт.
Цей процес може початися вже зовсім скоро, адже інвесторів, які мають апетит до банківських проблем, не так багато. Прем'єр-міністр України Юлія Тимошенко вже заявила про намір створити два нових банки - Державний банк реконструкції та розвитку та Аграрний банк. У планах Тимошенко - створення держбанків на базі націоналізованих банків-банкрутів. Ця ініціатива вже знайшла як прихильників, так і критиків. "У сформованих умовах розвивати рекапіталізовані банки за окремо обраними спеціалізаціями досить логічно. Однак наскільки це буде реалізовано - питання. Потрібні відповідні фахівці. Крім того, досить складно запроваджувати якусь глобально нову стратегію, коли перед тобою все ще стоїть питання виживання. Найімовірніше, реалізувати заплановане в найближчому майбутньому буде складно", - вважає Анастасія Головач.
До подібних заяв дуже скептично ставиться і Андрій Оністрат. "Тому що не бачу ні ідеологів, ні реалізаторів таких ідей, - говорить банкір. - Що стосується перспектив розвитку рекапіталізованих банків, то, на превеликий мій жаль, їх майбутнє дуже сильно заполітизоване. Так, всі ці фінустанови національного масштабу, у всіх є мережі, маса клієнтів, але, як і будь-який держбанк, вони змушені будуть виконувати непрості процедури взаємодії із владою. Це стосується будь-яких питань - від формування наглядової ради до прийняття кредитних рішень. Всі ці банки залежні від політичної ситуації. Від того, хто сидить у Секретаріаті Президента, Кабміні, Верховній Раді".
За словами начальника кредитного управління ІНГ Банку Україна Олексія Мостового, нашій країні необхідний банк, який би брав на себе фінансування великих інфраструктурних проектів, залучаючи й інші комерційні банки. Така практика існує практично у всіх розвинених країнах. Держава може бути 100%-ним власником такого банку, а може залишити собі тільки контрольний пакет. Економіка чекає від такого банку довгочасного кредитування, сфокусованого на різні галузі економіки. Крім того, Україна не тільки металургійна, але й навіть більшою мірою аграрна країна. Два минулих аграрних сезони були успішними завдяки рекордним врожаям, що значно пом'якшило негативний вплив спаду попиту і цін в металургійній галузі і падіння економіки в цілому. "Звичайно ж, необхідний банк, який буде надавати підтримку сільського господарства у вигляді доступного фінансування, приймаючи ризики галузі. Мова йде про підтримку безпосередньо фермерів і товаровиробників, адже на сьогодні комерційні банки не здійснюють довгочасне фінансування аграрного сектора в необхідному обсязі", - упевнений Олексій Мостовий.
Хто керує
Ще однією проблемою для українських банкірів є питання побудови якісної системи контролю над державними банками. "Держава - це акціонер. Тому акціонер - чи то держава або приватні інвестори - повинен здійснювати контроль через систему корпоративного управління, найбільш ефективну і прозору. Інша справа, що система корпоративного управління в більшості українських банків далека від відповідності до міжнародних стандартів та кращої міжнародної практики.
Тому реформи в цій сфері однозначно необхідні, і це поширюється на всю банківську систему", - вважає Станіслав Шлапак. В Андрія Оністрата методи більш радикальні: "Якщо закрити очі на численні обставини і уявити, що держбанк - це звичайне підприємство, хоча і спеціалізоване, то логічно припустити, що ним цілком може керувати компанія - аналог КУА. Якщо створювати на базі цих банків ефективний працюючий бізнес, то структура держконтролю за цими фінустановами (крім контролю НБУ) з боку, наприклад, Міністерства фінансів, може бути побудована за принципом КУА. У частині прийняття бюджетів, стратегічного плану розвитку, поділу - з тим, щоб державні банки не конкурували в одному сегменті. Доти, поки чогось подібного немає, всій іншій банківській системі дуже комфортно".
Євген Гребенюк вважає, що в ці банки потрібно ввести нормальну західну систему корпоративного управління з ефективною, а не формальною наглядовою радою, що має реальні повноваження впливати на долю банку. Паралельно було б корисно частково вивести акції державних банків на фондову біржу - це був би ще один фактор, що підштовхує менеджмент до більш високої ефективності цих банківських установ. "У цьому нічого страшного немає - у світі є багато успішних державних банків, які котируються на фондовій біржі", - упевнений експерт.
Прогноз
Ми очікуємо, що більше 110 банків покажуть прибуток за підсумками року, зазначає аналітик компанії Phoenix Capital Дмитро Бородай. Цього буде досягнуто завдяки тому, що багато банків з першої групи вже сформували резерви в адекватному розмірі, і подальші відрахування не будуть настільки масштабними. Разом з тим окупність державних інвестицій в проблемні банки під великим питанням. "Адже на рекапіталізацію були направлені гроші з бюджету, які в кінцевому рахунку повинні бути повернені платникам податків. Потенційний прибуток банків не дозволяє розраховувати на швидке повернення коштів, а продаж банків стратегічним інвесторам у найближчі кілька років теж малоймовірний", - впевнений Дмитро Бородай.
Ще одним ризиком для банківської системи є ймовірність другої хвилі кризи. У квітні 2010 року уряд повинен виплатити 3,3 млрд. грн. за облігаціями внутрішньої державної позики. Крім того, Кабмін повинен фінансувати зростаючий дефіцит бюджету. Вірогідність надання траншу МВФ до березня досить невелика. Таким чином, наприкінці першого кварталу 2010 року можуть виникнути чергові фінансові труднощі, а політична невизначеність тільки підсилює ймовірність цих процесів. Крім того, існує висока ймовірність дефолтів деяких банків. Основні проблеми банківської системи - збільшення проблемної заборгованості та необхідність збільшення капіталу. Якщо у великих банках ситуація більш-менш стабілізувалася, то дрібні фінустанови з локальними власниками будуть продовжувати падати. За словами Грега Краснова, в 2010 році ще можливі 20-30 тимчасових адміністрацій і ліквідацій.
Олена Мошенець
За матеріалами: Інвестгазета
Поділитися новиною
