2666
Чому Саркозі ніколи б не дозволив продати Індустріальний Союз Франції росіянам
— Фондовий ринок
Продаж контрольного пакету акцій Індустріального Союзу Донбасу російським інвесторам, серед яких і державний Внешекономбанк, очевидно виходить за межі звичайної угоди з продажу корпоративних прав.
Значна частина вітчизняної металургії, основного експортного двигуна і визначального чинника національного багатства, переходить до представників північного сусіда, які у своїх діях, якщо є потреба в команді "до ноги!", зазвичай керуються не стільки стимулами до отримання прибутків, скільки вказівками Кремля. Угода такого масштабу мала отримати оцінку якщо не Антимонопольного комітету (все ж таки про порушення антитрастового законодавства не йдеться), то хоча б наших Рад - Верховної і з Нацбезпеки.
На Заході постулати вільного ринку щоразу поступаються перед національними інтересами, особливо якщо йдеться про економічну безпеку.
Чотири роки тому у Франції та Сполучених Штатах мали відбутись корпоративні поглинання, які сколихнули громадський спокій.
Про Францію - трохи пізніше, а що стосується США, то там вибухнув скандал рівно чотири роки тому - в січні 2006 року. Законодавці обурилися тим, що державна компанія з Об'єднаних Арабських Еміратів - Dubai Ports World - придбала права на оперативне управління 22 американськими портами. Незважаючи на те, що президент Буш висловився на користь угоди, сенатори з конгресменами побачили в ній виклик національній безпеці Сполучених Штатів. 16 березня 2006 в Палаті Представників відбулося безпрецедентне голосування - 348 законодавців висловилися за блокування угоди при 71 голосі проти. Не чекаючи голосування в Сенаті, араби мерщій оголосили про продаж прав на управління портами американської компанії.
Ідеологію економічного націоналізму найпослідовніше сповідує Франція, яка в 2006 році навіть прийняла Закон Данона (поширена назва). Закон був прийнятий у зв'язку зі спробами американських конкурентів поглинути Групу Данон - національного лідера харчової індустрії, в якій Єлисейський Палац бачить один із символів французької індустрії. Як, до речі, і в Газ де Франс, яку Париж також не дозволив придбати - цього разу італійському енергетичному гіганту Енель. Закон ввів низку юридичних запобіжників, які ускладнюють або унеможливлюють придбання контрольних пакетів акцій стратегічних французьких компаній іноземними конкурентами.
Процес поглинання стає практично нереальним, якщо хоча б мала частина акцій належить французькому уряду - в такому випадку ініціюються окремі процедури надання дозволів акціонерів на придбання. Тому протягом останніх років французька влада істотно збільшила частку перехресної участі в сотнях вітчизняних компаній. Для цього навіть було створено спеціальний фонд Fonds Stratйgique d'Investissement (FSI) - Фонд стратегічних інвестицій - який має намір щорічно вкладати до двох мільярдів євро публічних коштів у французькі компанії. І не обов'язково об'єктом інвестицій повинен бути індустріальний або технологічний гігант. Підтримка може бути надана і компаніям, які здатні гідно представляти Францію в світі, - як от DailyMotion.com, який прагне стати французьким YouTube і співвласником якого став ... уряд Франції, поповнивши статутний фонд старт-апу 7,5 мільйонами євро.
(Цікаво, що у викинутому на смітник проекті бюджету України на 2010 рік, який, за великим рахунком, і слова доброго не вартий, таки була одна пристойна стаття - стаття про створення ... так, саме українського варіанту Фонду стратегічних урядових інвестицій - на основі скомпрометованого Стабілізаційного фонду).
Тому Саркозі, як і його попередник, напевно знали б - і відповідним чином зреагували б - на повідомлення про намір іноземців придбати контрольний пакет акцій одного з найбільших французьких холдингів. Тим більше, що аналогічний прецедент у Франції стався в травні 2006 року, коли російська Северсталь ось-ось мала купити французько-люксембурзький металургійний гігант Арселор. Угода не відбулася після публічної незгоди урядовців, економістів, акціонерів і тривалої дискусії в пресі, яка привертала особливу увагу до непублічності та непрозорості угоди з росіянами. В результаті Арселор був поглинений Міттал Стіл, передавши йому, серед інших своїх активів, і власне ім'я.
Ми ж, прочунявши після різдвяного марафону, дізнаємося про те, що багатомільярдні активи провідного українського флагмана металургії стали російськими. Угода така ж непрозора, як і невдале поглинання Северсталью Арселор.
Однак якщо Северсталь отримала від французького уряду відсіч після того, як ця подія місяцями була предметом публічного обговорення, то українцям просто доводять до відома факт, а наші кандидати в президенти як води в рот набрали.
Прем'єр, напевно, мовчить тому, що власність продають свої, тобто "добрі" і "правильні" олігархи.
Корпорацію "Індустріальний Союз Донбасу" (головний офіс знаходиться в Донецьку) можна вважати мастодонтом українського бізнесу епохи незалежності - в цьому році ІСД мала б відзначати ювілей - 15 років від її створення. Нагадаємо, що Сергій Тарута і Віталій Гайдук заснували її ще в 1995 році і на сьогодні ІСД є інтегрованою холдинговою компанією, яка володіє пакетами акцій понад 80 підприємств. Корпорація спеціалізується на виробництві і реалізації металопродукції.
Під її контролем знаходяться Алчевський і Дніпровський металургійні комбінати, Дніпропетровський трубний завод, Алчевський коксохімічний завод. Крім того, ІСД - одна з небагатьох вітчизняних компаній, які можуть похвалитися тим, що мають у власності "смачненькі" закордонні активи. Так, ІСД контролює металургійний комбінат Dunaferr і металургійний завод DAM Steel в Угорщині, Huta Czestochowa в Польщі і має низку інших активів, зокрема, верф у Гданську.
До останнього часу володів контрольним пакетом ІСД Сергій Тарута, міноритарним акціонером був, зокрема, бізнесмен Олег Мкртчян (нагадаємо, що Гайдук вийшов зі складу акціонерів ІСД ще в 2008 р, після того, як очолив групу радників прем'єр-міністра).
Станіслав Голубенко
За матеріалами: УНІАН
Поділитися новиною
