1267
Україну можуть позбавити парникових квот
— Казна та Політика
15-та конференція ООН з питань зміни клімату, яка проходить зараз в Копенгагені, мала визначити нові підходи в боротьбі з глобальним потеплінням. Незалежно від змісту досягнутих домовленостей їх фінансовою основою в будь-якому разі залишиться система торгівлі дозволами на шкідливі викиди в атмосферу.
На сьогодні головним інструментом боротьби із забрудненням атмосфери є Кіотський протокол, за яким до 2012 року заплановано на 5% (від рівня 1990-го) зменшити викиди парникових газів. Основні зобов'язання узяли на себе розвинуті індустріальні країни: Євросоюз повинен був зменшити викиди на 8%, Японія і Канада - на 6%, країни Східної Європи і Прибалтики - в середньому на 8%, Росія та Україна - зберегти середньорічні викиди в 2008-2012 роках на рівні 1990 року. На сьогодні протокол ратифікували 188 країн, які в сумі відповідальні за 64% світових викидів парникових газів. Втім, говорити про абсолютну успішність договору не доводиться: з часу його підписання в 1997 році викиди вуглекислого газу в світі збільшились на 25%.
Саме в Копенгагені країни повинні домовитися про нові підходи до вирішення глобальних екологічних проблем. По-перше, тому, що дія Кіотського протоколу підходить до завершення. По-друге, запропонована система не дозволила досягти поставленої мети.
Проте чи не єдиним важливим результатом конференції стало узгодження спільних екологічних позицій: не допустити до 2050 року підвищення температури на Землі більш ніж на два градуси. Для чого домогтися до зазначеної дати скорочення шкідливих викидів в атмосферу на 50-80%. При цьому вже до 2020 року викиди мають бути зменшені на 25-40%. І знижувати їх повинні всі країни, незалежно від того, обирають вони свої квоти на забруднення атмосфери чи ні. Головна заковика виявилася у визначенні відправної точки. А саме рівень викидів якого року брати за 100%. Пострадянським країнам (і в першу чергу Україні) вигідно, щоб скорочення викидів порівнювалось із 1990 роком: у цей період на пострадянських теренах був зафіксований пік промвиробництва (а отже, і рівня викидів).
Таким чином, наші країни стають власниками (і потенційними торговцями) найбільших квот, що несе загрозу стабільності діючої системи. Через різке скорочення радянських промислових потужностей у 1990-х, у Росії опинився великий пакет вуглецевих кредитів вартістю кілька мільярдів доларів. Якщо цей актив буде відразу проданий, квоти відразу ж знеціняться і в інвесторів зникне стимул вкладати гроші в розробку нових технологій, які дозволяють скоротити викиди. До обвалу цін на вуглецеві кредити цього року призвело і рішення Європейського суду, який скасував постанову Єврокомісії про зменшення квот, що надаються Естонії та Польщі.
Промислово розвинутим країнам (в першу чергу США і Китаю) вигідно як відправну точку взяти 2005 рік, оскільки в такому випадку їм не доведеться істотно зменшувати обсяги викидів у атмосферу СО2. Однак це абсолютно неприйнятно для потенційних власників великих квот на шкідливі викиди, у тому числі й України. Якщо скорочення викидів домовляться порівнювати з 2005 роком, нашим підприємствам (у першу чергу хімічним і металургійним) доведеться витрачати більше коштів на екологічні програми або на купівлю квот, що призведе до зростання цін на їх продукцію.
Саме тому Україна підтримує базовий сценарій з відліком всіх показників від 1990 року. Адже це, окрім іншого, залишить нам велику квоту при зростаючих цінах на одиниці встановленої кількості. "На сьогодні вартість сертифікованих скорочень викидів (підтверджені міжнародними верифікаційними компаніями скорочення, які досягнуті завдяки впровадженим проектам підвищення енергоефективності) на європейському ринку коливається в межах 12-14 євро за тонну. Якщо говорити про вартість скорочень, які Україна досягла після 1990 року через економічний спад, то декларується цифра 10 євро за тонну. Ми можемо запропонувати світові близько 1 млрд. т квот протягом п'яти років при потребі близько 20 млрд. т на рік. За обсягами вільних квот конкуренцію нам може скласти тільки Росія, яка зараз свої квоти не продає", - розповів директор Фонду цільових екологічних інвестицій Сергій Орленко.
Серед можливих варіантів, що дозволяють зменшити шкідливі викиди, розглядається так званий шлях "рівних цілей", коли для кожної з країн - учасниць нової угоди встановлюється свій рівень скорочення шкідливих викидів (рівень викидів на душу населення). Можливий також інший сценарій реалізації схеми "рівних зусиль", коли незалежно від вже досягнутих результатів кожна країна повинна знизити викиди на однаковий відсоток.
Напередодні конференції багато держав заявили про конкретні наміри щодо зниження викидів. Зокрема, Австралія погодилася до 2020 року зменшити їх на 5%, Білорусь - 5-10%, Євросоюз - 20, Казахстан - 15, Великобританія - 40, Мексика - 20, Бразилія - 39, Норвегія - 40, Індія - 20-25 , Росія - 20-25, Україна - 20, Швейцарія - 30, Японія - 17, Китай - до 40%. Канада готова залишити обсяги викидів на рівні 1990 року. США проголосили 25% зниження, але тільки від рівня 2005 року, що відносно 1990-го становить незначні 3-5%. Однак єдиної позиції, що дозволяє оформити ці наміри в міжнародній угоді, країни поки не виробили.
Головним завданням є не тільки встановлення єдиних правил, а й участь у новому міжнародному договорі країн, що не приєдналися до Кіотського протоколу - США, Китаю та Індії, на частку яких припадає до третини всіх викидів парникових газів. Крім того, підписання документа стало б своєрідною підтримкою розвиненими країнами країн, що розвиваються: $100 млрд. щорічно могли б іти як на оновлення виробництв, що призвело б до скорочення викидів, так і на відновлення екосистем, що постраждали від забруднення провідними економіками світу.
Проте деякі країни Євросоюзу (переважно молоді члени ЄС) не згодні збільшувати обсяги допомоги третьому світу за власний рахунок. Сумніви у доцільності допомоги третім країнам є і у Вашингтона. Деякі аналітики навіть зазначають, що для поповнення свого внеску в загальну скарбничку допомоги бідним США доведеться позичити грошей у китайців, а потім їм повернути як допомогу. А делегати з Африки, навпаки, вимагають збільшити допомогу країнам третього світу. Америка, Китай, Японія та Росія готові виходити на заявлені обсяги зниження викидів, тільки якщо документ буде підписаний всіма країнами - лідерами із забруднення.
До речі, вихід з процесу офіційного Токіо означатиме для України втрату поки єдиного значного покупця державних квот. Євросоюз навіть готовий підвищити планку зниження викидів в півтора рази, якщо його приклад наслідуватимуть інші. Спільність позицій ніхто гарантувати не може. Оскільки, наприклад, офіційний Пекін уже заявив, що не буде проводити скорочення на шкоду власній економіці, так як першочергове завдання китайського уряду - боротьба з бідністю.
Рішення про "післякіотську" угоду буде оголошено на зборах "сегменту високого рівня" 18 грудня. Однак, за оптимістичним сценарієм, переговори повинні завершитися в 2010 році, а сама угода буде підписана під час 16-ої конференції ООН з питань зміни клімату в Мехіко.
Юрій Щербина
За матеріалами: Коментарі
Поділитися новиною
