1054
Прем’єрський показ
— Казна та Політика
Кандидати в президенти продовжують ділити ще не знайдену ведмедячу шкуру. Почавши з "розгонів" парламенту, з часом політгравці перемкнулися на кадрові питання. (Тепер на кону - обіцянки прем'єрства). І тепер новинний простір заповнюється обіцянками, хто у кого буде (або категорично не буде) прем'єром.
Ми зробимо вам пропозицію
Свою передвиборчу агітацію претенденти на найпринадніший пост в країні почали не лише з презентації програм або зворушливого, але часто опосередкованого, спілкування з суперниками. Помітну частину інформаційної "спадщини" кандидатів якийсь час займали майже синхронні допущення (а місцями - і фактично погрози) про вірогідний розпуск парламенту. Але декларацією подібного бажання мрійливі пориви багатьох учасників гонки не вичерпалися. Наступним етапом виробництва прогнозів стало озвучування планів на майбутнє Кабміну.
Тон прем'єрським гіпотезам, видно, задало інтерв'ю, яке в кінці листопада лідер президентського рейтингу дав ВВС. Яскраво описуючи найближче після його можливої перемоги майбутнє, Віктор Янукович зробив декілька припущень з приводу коаліційних перспектив. І як чинник, який може вплинути на прийдешні торги, лідер ПР згадав результати першого туру виборів. "Все залежатиме від того, хто буде третім і навіть четвертим (за підсумками "забігу", - "Подробиці"). Тому що я вважаю, що між четвертим і третім кандидатами розрив може бути невеликий. І це також впливатиме на переговорний процес", - допустив головний "регіонал". Результатом подібної заяви виявився, з одного боку, наполегливий інтерес до того, хто ж ці "третій-четвертий", з іншої - потік схожих з тематики заяв інших кандидатів.
Після того, як Віктор Федорович натякнув, з ким би він погодився працювати (з деякою оглядкою на рейтинги серед можливих варіантів в пресі найбільшою популярністю почали користуватися імена Арсенія Яценюка, Віктора Ющенка і Сергія Тігіпка), інші кандидати теж вирішили взяти участь в інформаційних перегонах. Але форми цієї участі різняться.
Одні за образом і подобою верховного опозиціонера роблять допущення на рахунок того, з ким би вони хотіли (або навпаки - категорично не хотіли) працювати. Причому різні кандидати дотримуються подібного сценарію по-різному. Частина з них в робочому порядку анонсує призначення можливих кандидатур: хто анонімно, хто, як Володимир Литвин, який ратує за свого давнього соратника Сергія Гриневецького, - прямим текстом. Що показово, деякі подібні прогнози вперше прозвучали ще до пам'ятного інтерв'ю Віктора Януковича і, схоже, меншою мірою задіяні в рамках інформаційної "артпідготовки" до можливого переговорного процесу. У інших же випадках кандидати роблять гучніші заяви. Так, наприклад, лідер Партії регіонів і його соратники не втомлюються нагадувати, що з Юлією Тимошенко їм не по дорозі, навіть якщо буде сформована "Прибют"-коаліція. "Довіри до Тимошенко у мене немає і бути не може", - підтвердив цю тезу Віктор Федорович в інтерв'ю "Комерсант-Україна". "Бютівці", у свою чергу, декларують схожі погляди на "співпрацю" і мріють про прем'єра зі своєї політичної сили.
У пропозицій, навіть суто теоретичних, в більшості випадків знаходяться не лише ініціатори, але і адресати. До останніх належать прихильники іншої схеми реагування на "прем'єрські гіпотези". Судячи з заяв, частина кандидатів поспішає неодмінно відповісти на пропозиції, які їм фактично ніхто не робив. Як повелося, одні погоджуються, інші відмовляються. Серед доброзичливо настроєних учасників забігу місце, що лідирує, займає, мабуть, Сергій Тігіпко. Кандидат в президенти встиг повідомити, що за належних умов готовий прем'єрствувати і при Вікторі Януковичі, і при Юлії Тимошенко (причому зробив цю заяву за декілька днів до "смутної" пропозиції Віктора Федоровича). А серед тих, хто відмовляється, не останнє місце займає нинішній глава держави. "І в інтригах з тими силами, які не працюють в Україні, я не братиму участі", - пообіцяв Віктор Ющенко, правда, зробивши уточнення, що прем'єрство йому не потрібно - адже він залишиться президентом.
Врешті, третій сценарій реакції на круговерть "навкоколопрем’єрських" планів-пропозицій-погоджень-відмов полягає в урочистому абстрагуванні від подібного підходу. Позиції "спочатку потрібно виграти вибори, та і взагалі - прем'єра пропонує коаліція" формально дотримуються всі кандидати, але більш послідовно - з умовного "прогресивного" табору. Серед неохочих робити пусті прогнози - Арсеній Яценюк, який дотримується погляду про обов'язковість розпуску парламенту. "Будуть парламентські вибори - буде фігура прем'єр-міністра", - упевнений він. При цьому перебування в третій умовній "групі" екс-спікер успішно поєднує з поглядами, характерними для представників другої. Принаймні, від ненав'язливих "авансів" він категорично відмовляється. "Я не збираюся ні у кого ставати Прем'єр-міністром, ні у кого главою Нацбанку. Я не збираюся розмінювати ваші голоси на свою посаду", - відповідальності підходу Арсенія Петровича можуть позаздрити багато політиків. Втім, в подібній ситуації відмова - це теж реакція, як і інші, адресована не лише "джерелам" пропозиції, але і виборцям.
Хто ж від піару відмовиться?..
Наполегливе бажання багатьох учасників виборчого процесу розповісти про те, яке майбутнє кожен з них готує нації, можна вважати вельми похвальним наміром. І справді, кадрові прогнози можуть багато що розповісти про політиків. Продемонструвати команду для майбутнього президента - справа дуже важлива. З іншого боку, так можна показати, наприклад, хто з претендентів на цей пост схильний спиратися на підтримку давніх прихильників, а хто - готовий домовлятися з вчорашніми суперниками. А додатковим бонусом може служити обов'язковий для "програми виступів" багатьох кандидатів екскурс у власну невсипущу принциповість. Але всі ці красномовні деталі заздалегідь прийнятого рішення блякнуть перед реальністю: згідно Конституції, не президентське це діло - прем'єра призначати.
В силу постреформених особливостей Основного закону обіцянки прем'єрського "майбутнього" для деяких політологів служить свого роду передвиборною розвагою. "Говорити про те, що хтось стане президентом і гарантуватиме пост прем'єра іншому кандидатові, це, я думаю, щонайменше, смішно", - не вірить в щирість декларацій керівник Київського інституту проблем управління імені Горшеніна Кость Бондаренко. В той же час часто експерти схильні аналізувати перспективи подібних "реверансів", як у випадку з взаємним обміном песимістичними "авансами" між ПР і БЮТ. Адже, якщо прем'єра "призначають", значить, це комусь потрібно.
Найпростішим припущенням з приводу вірогідної вигоди від подібних пропозицій може служити допущення, що так само дійсно анонсуються майбутні домовленості. І якщо Віктор Янукович говорить, що готовий співробітничати з "енним" номером, а Віктор Ющенко не збирається відступатися від власної самодостатності, то так тому і бути. Але з рівним (а з урахуванням традицій українського політикуму - навіть з великим) успіхом на практиці істинні розклади можуть і не вийти за межі кулуарів. З іншого боку, якщо брати на озброєння "конспірологічну" теорію, то можна припустити, що "публічні" пропозиції служать свого роду димовою завісою для реального стану справ. Тобто (поза контекстом офіційних заяв двох політичних сил), за декларованою готовністю співробітничати з, наприклад, Сергієм Тігіпком може "ховатися" черговий непростий переговорний процес "регіоналів" і "бютівців".
Яким би не було "подвійне дно" гучних натяків, певна користь від їх продукування і/або реакції на них існує незалежно від правдоподібності або політичної доцільності таких прогнозів. Кожен такий сигнал у майбутнє може служити непоганим піар-приводом для всіх зацікавлених осіб. Методів використання інформаційних "роялті" від таких заяв маса. Насамперед, мова може йти про банальну рекламу "себе коханого": своєї принциповості, готовності до компромісу, прогресивності (якщо мова йде про потенційне об'єднання політика із стажем з "молодою поростю") і тому подібних, суттєвих для іміджу рис. Одночасно, в рамках використання подібних "пропозицій, від яких неможливо відмовитися" політики можуть намагатися розширити власну електоральну базу за рахунок прихильників того кандидата, якому така пропозиція робиться. При успішному використанні такого підходу можна чекати, що за наслідками другого туру деяка частина симпатиків "міноритаріїв" виявить прихильність серйозному кандидату, не чекаючи відмашки зверху, а керуючись виключно благими намірами: як же, адже кандидат X обіцяв кандидатові Y високий пост.
Другим варіантом піар-експлуатації передчасної прем'єріади може виявитися використання додаткових приводів для відлаштуння від конкурентів. Що кандидати вже успішно роблять: одні розповідають про те, з ким вони співробітничати у жодному випадку не будуть (головне тут - дохідливо пояснити/нагадати електорату, чому), інші - заздалегідь відмовляються від надто вже принадних пропозицій. За наявності досвіду і присутності бажання учасники гонки можуть використовувати і інфоприводи, створені іншими кандидатами. Наприклад, Петро Симоненко вирішив по-своєму пояснити причини пропозиції Віктора Януковича "третьому-четвертому". "Насправді ж, мова йде про об'єднання представників крупного капіталу, оскільки і Янукович, і Яценюк, і Тігіпко проводять ліберальну політику, яка не має нічого спільного з соціальним розвитком України", - одним махом вождь комуністів і передав "привіт" своїм прихильникам, і пройшовся по конкурентах. Чим вкотре проілюстрував непорушність звичних правил гри: головне - не сама пропозиція, а участь "в процесі" - з вигодою для себе.
Ксенія Сокульська
За матеріалами: Подробности
Поділитися новиною
