1522
"Газпром" сформував політику-2010: тиск на Київ і Брюссель повернеться
— Енергетика
Російський "Газпром" і китайська CNPC 12 жовтня уклали другий за останні п'ять років меморандум про співпрацю у сфері поставок природного газу. Документ покликаний розширити інструментарій цінового тиску уряду РФ на споживачів газу в ЄС і Україні - навіть номінальний вихід на великий китайський ринок дасть росіянам цілком логічний привід вимагати від європейців високих цін на газ і в періоди низьких світових цін нафти і "блакитного палива"
Статистичні казуси "Газпрому"
Звітність "Газпрому" за міжнародними стандартами за перший квартал 2009 року, опублікована у вересні, показала значні розбіжності. За даними "Газпрому", в ЄС і Туреччину на сьогодін концерн продав 37,1 млрд. м3 газу, водночас, виходячи з даних про виконання держбюджету РФ в частині виплати митних платежів, з РФ на ці ринки було експортовано тільки 13 млрд. Розбіжності для країн-сусідів ще більші - 9,7 млрд. м3 фізичних поставок і тільки 1,5 млрд. м3 поставок, які декларовані як експорт. Статистичні казуси пресі роз'яснив менеджер фінансового департаменту "Газпрому" Михайло Росеєв. За його словами, отримані на сьогодні Білорусcю 3,3 млрд. митом не обкладаються, хоч і входять в обсяг поставок. "Близько 16 млрд. кубометрів склали внутрішні трансфертні закупівлі групою Gazprom Germania, 100%-ою " дочкою "концерну. Це вдвічі більше, ніж у першому кварталі 2008 року. Зростання внутрішньофіліального трансферту пояснюється тим, що крім спекулятивних операцій на спотових майданчиках ця група була змушена займатися "гасінням пожежі" - закуповувати вільні обсяги газу на ринку і постачати його тим європейським клієнтам, які залишилися без російського палива під час "війни" з Україною ", - заявив Росеєв.
За даними звіту, вартість палива на кордоні з Казахстаном для "Газпрому" в січні-березні становила $ 340 / 1 тис. м3, середня ціна продажу у ЄС - $ 382 / 1 тис. м3. Всього на закупівлю газу середньоазіатського походження пішло близько 160 млрд. руб., Що в три рази більше, ніж російський держбюджет отримав від експорту газу за той самий період - свою роль зіграло вищевказане зростання трансфертів та безмитних поставок.
"З урахуванням довжини транспортного плеча до ЄС, операції в Середній Азії не мали ніякого економічного сенсу для" Газпрому ". Підписуючи контракти з постачальниками, менеджери російської компанії і не думали закладати в них можливість для маневру. Вони намагалися будь-якою ціною запобігти крокам Середньої Азії з диверсифікації експорту ", - заявив головний фінансист "Газпрому ". За його словами, в результаті "Газпрому" на початку року довелося примусово знизити відбір туркменського газу, що і в другому кварталі повинен був купуватися за неадекватною навіть за європейськими мірками ціною - $ 320 / 1 тис. м3.
Частка газу в загальному енергобалансі КНР сьогодні становить лише близько 2% при середньосвітовому рівні в 23-25%. До 2015 року за рахунок поступової відмови китайців від домінуючої ролі вугілля обсяги споживання мають підвищитися до 5%. У 2010 році споживання і виробництво газу плановою економікою КНР відповідно повинне скласти 107 і 91,9 млрд. м3. Імпорт, який нині взагалі відсутній, становитиме 15,6 млрд. м3. Для порівняння: Україна, яка має чи не на порядок менший, ніж у Китаю, розмір ВВП, на рік споживає більше 65 млрд. м3 газу, з яких 52 млрд. імпортує.
Блеф як предтеча нової агресивності
Спочатку Москва готувала до нинішніх переговорів не меморандум, а проект угоди про стратегічне співробітництво в сфері постачання газу. Вдалося підписати лише черговий протокол намірів. Сторони домовилися до кінця першого кварталу 2010 року розробити ціновий договір, який визначить обсяги газу та шляхи його поставок. "Ми бачимо поставки за двома маршрутами - західним, з Сибіру, це близько 30 млрд. м3, і східним, з Сахаліну, це близько 38 млрд. м3. Пропонуємо вийти на загальний обсяг до 68 млрд. м3", - заявив глава "Газпрому "Олексій Міллер, додавши, що це приблизно половина від того, що "Газпром" планує надати ЄС в поточному році. За його словами, будівництво почнеться після того, як сторони домовляться про ціну, і триватиме не менше трьох років.
Заступник Міллера з виробництва Олександр Аннаненков зазначив, що переговори, які відбулися "це не прорив, але вже рух вперед". Раніше все рухалось назад. Перший акцент на китайському ринку як на інструменті залякування традиційних споживачів в Україні і ЄС влада РФ спробувала зробити ще в 2006 році. Тоді було укладено багато в чому аналогічний російсько-китайський газовий меморандум. Він виявився повністю зірваним. За ним передбачалося, що з 2011 року сторони повинні почати постачання до 15 млрд. м3 газу на рік із Західного Сибіру в західну провінцію КНР Сіцзян після розширення вже існуючої російсько-казахстанської газопровідної системи "Алтай". З цього договору в тому ж році Москва і Пекін мали намір почати будівництво газопроводу Східна Сибір - Тихий океан, щоб вже до 2015 року вивести поставки газу в КНР на тверду цифру в 64 млрд. м3.
Цим планам не судилося здійснитися, оскільки під час проекту РФ і КНР не вдалося домовитися про ціну газу. Свято вірячи у вічно високу опорну світову ціну нафти, "Газпром" впевнено взявся нав'язувати Пекіну ціну газу не нижче, ніж тодішні середні ціни ЄС, тобто у $320-370/1 тис. м3. КНР, як абсолютно новий і до того ж швидко зростаючий імпортер газу, дуже образився за порівняння себе з Європою, якій "Газпром" нав'язав залежність ще за часів СРСР. Відповідь Пекіна була суворою. У 2005-2007 роках він зумів у досить стислі терміни домовитися про ціни конкурентного і набагато більш великого проекту (ним став газопровід Туркменістан - КНР потужністю 30 млрд. м3 на рік) одразу з трьома країнами Середньої Азії - постачальником Туркменістаном, а також компаніями-транзиторами з Узбекистану та Казахстану.
Перший туркменський провал
Цей новий альтернативний "Газпрому" трубопровід запрацює з 1 січня 2010 року. Фактична середня ціна поставок ним не перевищить $ 200 / 1 тис. м3. Номінально з 30 млрд. кубометрів газу 17 млрд. буде поставлено з Туркменістану за встановленою ним однаковою для Ірану, РФ і КНР ціною - понад $ 300 / 1 тис. м3, однак за вирахуванням погашення кредиту КНР на будівництво трубопроводів. Ще 13 млрд. м3 будуть поставлятися в Китай за ще нижчими цінами, орієнтовно до $ 180 / 1 тис. м3. Цю частину поставок становитиме газ, видобутий КНР на туркменській території, - в рамках вже чинних туркмено-китайських угод про розподіл продукції (УРП) з туркменських родовищ, розташованих на раніше неосвоєному східному березі ріки Амудар'я.
Виходячи з цих досягнень, Пекін навряд чи погодиться мирно говорити з РФ про ціну, яка буде хоч на долар вищою від туркменської, маючи на руках ефективну "подвійну" (імпорт та УРП) туркменську ціну вже реальних поставок 2010 року. В його інтересах схилити Кремль віддати китайським компаніям частину родовищ Сибіру для розробки в режимі УРП. Так само, як це зробили Туркменістан і Казахстан, в якому КНР контролює велику видобувну компанію "Актобемунайгаз".
Здавалося б, Кремль повинен був відреагувати на такі нові реалії і сформулювати Китаю нові пропозиції. Проте навіть натяків на можливе спільне з Китаєм освоєння Сибіру на нинішніх переговорах не було. Більше того, незважаючи на досягнення Китаєм у Туркменії принципу "подвійних цін", Кремль не наважився зробити для Китаю виняток у своїй політиці єдиної експортної ціни. "Ціноутворення буде побудовано на "газпромівській" практиці поставок газу на експорт. Ми домовилися, що обсяги постачань будуть визначені в контракті, який буде містити формулу, прив'язану до цін експорту газу в ЄС", - заявив після нинішніх переговорів Міллер.
Другий туркменський провал
Теоретично Кремль цілком міг зірвати терміни будівництва газопроводу Туркменістан - Китай, щоб до старту проекту вивести газові переговори з КНР на рівень цінового предметного діалогу - перешкодити будівництву, наприклад, могли бути провокації ісламських фундаменталістів у неспокійних регіонах Західного Китаю або Східного Узбекистану. І вони відбулися. 13 липня в Синьцзян-Уйгурському автономному районі КНР (через який йде газопровід) почалися масові протести мусульман-уйгурів. Проте вони не набрали політичного характеру і скотилися до рівня масової вуличної розбірки. На гонконзькі банки, які кредитували будівництво, заворушення не справили належного враження. Як би кому не хотілося, це поки ще не громадянська війна.
Крім такого колоритного форс-мажору терміни введення в експлуатацію газопроводу Туркменістан - КНР могли б пересунутися через куди більш солідні причини. Нею була оголошена в березні блокада "Газпромом" імпорту газу з Туркменістану. Не вдаючись у її цінові деталі, необхідно відзначити, що середньоазіатська преса називала одну головну і суто технічну кінцеву мету блокади - виведення з ладу обладнання більшості туркменських родовищ (мінімум) або їх вимушену аварійну консервацію (максимум) через перепади тиску в перекритих "Газпромом "трубопроводах. Якщо це станеться, терміни завершення туркмено-китайського проекту вже точно були б перенесені. Однак Туркменістан зміг впоратися із ситуацією. І вийшов зовсім інший результат. 9 жовтня, напередодні початку газових переговорів з КНР, "Газпром" несподівано для багатьох повністю склав зброю, заявивши про припинення блокади Туркменістану. І ні слова не сказав про досягнення компромісу в ціновій суперечці, яка нібито цю блокаду породила. Вийшов дивний парадокс - Ашхабад зараз, як і раніше, не заперечує, що виставив "Газпрому" ціну постачань газу в 2009 році "на вході в РФ" в сумі $ 375 / 1 тис. м3, і це при тому, що ціна постачання газу "на виході з РФ ", в Україні, до кінця року впала нижче $ 200 / 1 тис. м3. Виходить, блокада завершилася тим же, з чого й почалася. Так чим же тоді вона реально була - ціновою суперечкою або все ж таки провальною спробою зруйнувати ресурсну базу туркмено-китайського проекту?
"Китайська карта" хоч в рукаві, хоч у прикупі
Незважаючи на таку розмаїтість методів, до яких влада РФ вирішила вдатися, щоб "обмежено оптимізувати" нині завершені російсько-китайські переговори, нагадаємо головне - вони також не завершилися тим, чим планувалося. Підписання документа під гучною назвою "Угода про стратегічне співробітництво" не відбулось. На перший погляд, якщо оцінювати подібне фіаско у відриві від зазначених вище подій, воно обіцяє відчутний оптимізм споживачів газу в Україні і ЄС. Реального документа з Пекіном немає, а значить, немає і грунту під роздуми про те, що "російський газ за старою ціною скінчився, його скупили китайці". Однак якщо сприймати провалену взимку блокаду України і блокаду Туркменії як єдину скоординовану політику, напрошується інший висновок. Важко позбутися враження, що "Газпром", показавши лише за один 2009 рік максимум агресивного натиску на двох серйозних своїх партнерів - найбільшого покупця, Україну, і провідного постачальника, Туркменістан, - в майбутньому 2010 якось зміниться. Швидше за все ринкам варто очікувати продовження нинішньої еклектики. Адже якщо Кремль взявся використати китайський фактор для тиску на когось і багато витерпів на цьому шляху, яка різниця, буде цей фактор надуманим чи реальним. При такому підході ніщо не завадить на початку цінових переговорів з КНР у січні 2010 року заявити про якийсь грандіозний російсько-китайський проект видобутку, налякавши Україну і ЄС, а потім узяти свої слова назад.
Іван Петров
За матеріалами: Коментарі
Поділитися новиною
