849
Етика - гарантія економічного успіху
Система соціальних відносин, яка склалася в Україні, сприяє деморалізації суспільства. Поведінка еліти та її спосіб життя стали каталізаторами негативних процесів.
Важка спадщина
Колективізм радянських часів змінився часто нездоровим індивідуалізмом. Суспільні інтереси і потреби поступилися місцем вузькоіндивідуальним і груповим. Атрибутами нашого часу стали зарозумілі чиновники, безмірні побори, незаконні і несправедливі судові рішення, зловживання владою, безкарність еліти, невмотивоване насильство і високий рівень агресії в суспільстві. Панує "право сильного", з незначним перебільшенням можна говорити про неоголошену громадянську війну - "всіх проти всіх".
Сьогодні кожна професійна група має свій етичний кодекс і не завжди погоджує свої дії з іншими групами суспільства, переслідуючи свої вузькокорпоративні інтереси. А суспільству вкрай необхідні розумні компроміси і поступки. За великим рахунком, необхідний узгоджений загальний моральний цивільний кодекс. Завдання такого кодексу - не тільки стримувати людську неприборканість і регулювати відносини, а й стимулювати виробничі та економічні відносини, націлені на прогрес.
Моральний кодекс має містити необхідні етичні норми, які можна розділити на внутрішні установки і зовнішні форми поведінки, що будуть узгоджуватись між собою. До внутрішніх можна віднести вирішення конфліктів за допомогою пошуку компромісу і згоди. А відхід від крайнощів у політиці та повсякденному житті рятує від конфліктів. Найважливішим фактором повинна стати підтримка один одного. Необхідно узгоджувати інтереси соціальних груп. У нас держава вирішує проблеми, що виникли за рахунок громадян, але яким чином? Новими поборами, бюрократичними перепонами, а іноді й байдужістю. Як у такому випадку може розраховувати українська держава та її керівництво на підтримку з боку суспільства? На які співчуття і підтримку з боку менш успішних членів суспільства може сподіватися буржуа або просто чиновник, який відібрав ліс у селян або грубо порушив правила дорожнього руху?
Думаю, що ставка на поміркованість могла б зіграти свою позитивну роль. Помірність у прибутку, помірність у власності дозволили б стати власниками багатьом. А це, у свою чергу, сприятиме зниженню соціальної напруженості та забезпечить справедливий перерозподіл ресурсів, які і так обмежені. Багата людина буде впевнена, що її особисте життя, майно і активи будуть недоторканними,а бідний буде впевнений, що і йому дістанеться частина національних ресурсів завдяки помірності багатого, що забезпечить соціальний мир. Сьогодні люди із середнім достатком витрачають гроші на зайве, а завтра їм не вистачає вже на необхідне.
Терпіння і праця
Трудова дисципліна і культура праці є запорукою економічного успіху. Інвестори навряд чи будуть вкладати кошти в країну, де панують постійні перекури і обіди. Тут необхідно формувати нову культуру праці і трудову дисципліну в умовах світової конкуренції, бути більш вимогливим до працівників як щодо якості їх праці, так і усвідомлення ними необхідності сумлінної роботи. Разом з тим прагнення до творення не повинно припинятися нехтуванням прав. Сумнівно, що люди будуть облаштовувати навколо себе світ, якщо "сильні світу цього" відберуть у них результати праці.
Як мені здається, вкрай важливим для майбутнього нашого суспільства є необхідність відмови еліти від зухвалої поведінки.
Відповідно, необхідно засудити громадськістю етичні установки, що руйнують особистість і суспільство. Зокрема, неробства. Життєва орієнтація, націлена виключно на отримання максимальних матеріальних благ, згубна як для самої людини: вона втрачає свою кваліфікацію і гідність, так і для суспільства, яке втрачає свій людський потенціал. Дозвілля стало більше, ніж продуктивної діяльності. Вийдіть в центр будь-якого міста в робочий час, і ви побачите купу людей, які безцільно гуляють.
Найчастіше ми звикли витрачати гроші за принципами "10 гривень нічого не вирішують", "100 гривень - це не гроші", "раз живемо", "додати ще якихось 5 тис. гривень і взяти машину з" начинкою ". Вони не тільки помилкові, але і згубні для людини, сім'ї і держави, тому що гроші витрачаються без користі, а наступні покоління прирікають на проходження важкого шляху накопичення капіталів. Потрібно формувати в українській культурі дбайливе і шанобливе ставлення до грошей.
Вкрай негативно впливає на суспільство закорінена традиція недотримання зобов'язань. Відсутність почуття обов'язку перед суспільством, кредитором, дітьми, батьками, виборцями, партнерами, споживачами підриває довіру. Як можна будувати здорове суспільство там, де один одного обманюють і де один одному щось недоговорюють? Наприклад, це стосується банків і позичальників. Одні приховують реальні відсотки, інші, знаючи своє реальне фінансове становище, беруть кредит, щоб потім під різними приводами його не повертати. Або виробник замовчує про реальний склад продукту. Але особливо це стосується політиків і державних діячів, які своєю поведінкою і ставленням до своїх зобов'язань привчають нас до легковажного відношення до почуття обов'язку.
Зазначу, що вже сформувалась група людей з достатніми активами, яка може собі дозволити не працювати. До них намагаються приєднатись люди, які більшу частину свого часу проводять в торгово-розважальних центрах замість того, щоб концентруватися на отриманні нових знань і навичок. Це новий для нашого майбутнього виклик - відсутність культури праці та прагнення до праці.
Довга дорога
Для прийняття нових моральних норм скликати національні збори і Форуми марно, вони малоефективні. Крім того, велика ймовірність дискредитації доброго починання з боку державної влади і власне учасників. Особлива роль впливу на суспільну свідомість має бути за ЗМІ, церквою і, як це не дивно звучить сьогодні, представниками культурної еліти - письменниками, поетами, художниками і режисерами. Саме вони мають можливість різними способами без морально-психологічного тиску формувати нові відносини.
Досьє:
Володимир Селевко , доцент кафедри політології та історії Національного аерокосмічного університету ім.М.Є.Жуковского "ХАІ"
Народився: 26 листопада 1976 в м. Харкові.
Освіта: Харківський державний університет ім.В.Каразіна, історичний факультет, кафедра історії стародавнього світу та середніх віків (1999 р.); аспірантура при кафедрі філософії Національного аерокосмічного університету ім.М.Є. Жуковського "ХАІ" (2003 р.), кандидат філософських наук (2004 р.).
Кар'єра: 1999-2000 рр.. - Вчитель Кулінічівської середньої школи (Харківська обл.); 2001-2003 рр.. - Молодший науковий співробітник Харківської філії Національного інституту стратегічних досліджень; 2003-2008 рр.. - Асистент кафедри політології та історії, старший викладач кафедри, доцент кафедри; з 2008 р. - заступник завідувача кафедри політології та історії Національного аерокосмічного університету ім.М.Є.Жуковского "ХАІ".
Сімейний стан: одружений, виховує доньку.
Захоплення: археологічні розкопки.
За матеріалами: Бізнес
Поділитися новиною
