2193
Запровадити звичай
— Казна та Політика
На минулому тижні повідомлялося про законопроект "Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", який знаходиться на доопрацюванні міністерств і відомств і серед інших змін передбачає законодавче врегулювання питання практичного застосування звичайних цін для визначення бази оподатковування.
Тоді ж ми припускали, що при збереженні недієздатності парламенту, Кабмін може піти неодноразово апробованим цього року шляхом і відкоригувати процедури адміністрування податку на прибуток своїм рішенням. Однак ситуація отримала інший розвиток.
30 вересня ДПАУ направила на адресу регіональних ДПА листа №21255/7/15-0217 "Про застосування звичайної ціни", у якому описується "орієнтовний порядок застосування звичайної ціни" в умовах чинного законодавства й обґрунтовується можливість такого.
Нагадаємо: право податкового органа застосовувати звичайні ціни для визначення бази оподатковування в передбачених законом випадках визначено відповідно до пп.1.20.10 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Автори листа нагадали про ці положення Закону, а заразом розписали процедуру застосування звичайних цін (зокрема, форму і реквізити рішення про застосування звичайних цін) і відбиття цього факту в акті перевірки. Зокрема, в акті розраховані із застосуванням звичайних цін суми занижених податкових зобов'язань, відповідно до роз'яснення, повинні будуть виділятися у відповідних розділах і додатках.
За результатами ж перевірки, розрахована із застосуванням звичайних цін сума податкових зобов'язань (у тому числі й штрафних санкцій) повинна бути відбита в окремому рішенні, форма та інші (крім розрахованої суми) реквізити якої відповідають формі і реквізитам рішення про застосування звичайних цін. При цьому таке рішення буде основою для підготовки і подання позовної заяви до суду.
На думку авторів роз'яснення, за підсумками перевірки податковий орган повинен:
- з урахуванням пп.4.3.5 Закону "Про порядок погашення..." подати позовну заяву про сплату нарахованих із застосуванням звичайних цін сум податків (у тому числі штрафних санкцій) в адміністративний суд у порядку, передбаченому п.4.ст.17 Кодексу адміністративного судочинства;
- у порядку і вчасно, встановлені законодавством, направити платникові податку повідомлення-рішення про визначення суми податкових зобов'язань (у тому числі штрафних санкцій) без урахування нарахованих з використанням звичайних цін.
Власне, якщо до останніх вказівок виклад "орієнтовного порядку" велося гладко і навряд чи могло викликати серйозні заперечення (відповідні норми були в Законі), то, згадавши посилання на пп.4.3.5 Закону "Про порядок погашення...", автори не могли не спіткнутися. Справа в тому, що пп.1.20.10 Закону про оподаткування прибутку встановлює, що донарахування податкових зобов'язань із використанням звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами. А в пп.4.3.5 Закону "Про порядок погашення..." зазначається, що рішення про сплату податкових зобов'язань, донарахованих з використанням непрямих методів, приймається в судовому порядку за поданням керівника податкового органу. Начебто б усе сходиться. Але є ще пп.4.3.3 Закону "Про порядок погашення...", відповідно до якого методика визначення сум податкових зобов'язань за непрямими методами установлюється законом, якого дотепер немає.
Отже, суперечка прихильників і супротивників застосування звичайних цін в умовах чинного законодавства зводиться до з'ясування, чи є застосування звичайних цін одним із непрямих методів визначення податкових зобов'язань? У пп.1.20.10 „Закону про оподаткування прибутку” говориться про необхідність дій в рамках процедур, передбачених для непрямих методів, але не вказується, що застосування звичайних цін є одним з варіантів застосування непрямих методів. Відповідно, прихильники застосування звичайних цін вважають, що відсилання до процедури, установленої для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами, має відношення лише до порядку їх узгодження й стягнення (про це говорить й посилання на пп.4.3.5 у листі). А супротивники стверджують, що під процедурою законодавець мав на увазі методику, про яку сказано в пп.4.3.3 Закони "Про порядок погашення...".
Найцікавіше, що однозначної позиції на цей рахунок у фахівців (навіть якщо виключити з числа останніх податківців, як зацікавлених осіб) зроду не було!
Суперечка прихильників і супротивників застосування звичайних цін в умовах чинного законодавства зводиться до з'ясування, чи є застосування звичайних цін одним із непрямих методів визначення податкових зобов'язань.
Колись донараховувати податкові зобов'язання за допомогою звичайних цін пільговиком не вдавалось. У першу чергу у зв'язку з тим, що при здійсненні подібних нарахувань вони намагались використати вже зовсім "різкий" підхід - виписувати звичайні податкові повідомлення-рішення. Що прямо суперечить пп.1.20.10 „Закону про оподаткування прибутку” й тим самим залишає суд осторонь від суперечки, чи є застосування звичайних цін непрямим методом. В результаті такого підходу пільговики отримали "лише негативну практику розгляду судами справ цієї категорії", про що юридичний департамент ДПАУ повідомляла заступникові голови відомства Миколі Романіву ще два роки тому в доповідній записці №10-3018/3033 від 22.08.07 р. Відтоді ситуація не змінилась.
Заново вигадана процедура із вищенаведених причин стовідсотково гарантувати якійсь зі сторін (податківцям або платникам податків) перемогу в судовій суперечці навряд чи може. Але водночас і очевидно протизаконною, як колишня, вона не є. Мабуть, бути їй або не бути, вирішиться в судах. Тим більше, що пілотна справа з опису процедури донарахування податкових зобов'язань із використанням звичайних цін одному із вітчизняних ГЗК-ів зараз саме розглядається в суді й уже дійшла до касаційної інстанції.
Повертаючись до роз'яснення, варто також відзначити його передостанній абзац. У ньому буквально сказано, що "зазначена процедура не застосовується при зменшенні негативного значення об'єкта обкладеного податком на прибуток, зменшенні (відмові в наданні) бюджетного відшкодування з ПДВ і зменшенні негативного значення різниці між сумами податкового зобов'язання і податкового кредиту з ПДВ (крім випадків, коли здійснюються донарахування)".
Чому "зазначена процедура" не застосовується, зрозуміло: пп.1.20.10 „Закону про оподаткування прибутку” передбачає, що в судовому порядку приймається рішення про сплату податкових зобов'язань, а наведені вище випадки такої не передбачають.
А от питання, що автори мають на увазі під словами "зазначена процедура", викликало палкі дискусії серед фахівців. Одні наполягали на тому, що йдеться про застосування звичайних цін взагалі. Інші ж відстоювали думку, що мається на увазі саме судовий розгляд результатів застосування звичайних цін. На наш погляд, перший варіант не занадто логічний. Мова йде про те, що податківці будуть брати до уваги зменшення збитків (й інших "негативних значень") за результатами застосування звичайних цін, але в суд підуть лише тоді, коли ці результати приведуть до виникнення нових податкових зобов'язань. А якщо платник податків не погодиться з результатами перевірки й не відобразить їх у своїй звітності, то рано чи пізно це станеться.
Податківець - про відмінності
Валентин Завгороднєв, заступник директора департаменту адміністрування податку на прибуток й інші податки й збори (обов'язкові платежі) ДПАУ:
- У цьому листі вперше офіційно проведено розмежування між звичайними цінами й непрямими методами. При цьому встановлена досить тверда для податкових органів, але абсолютно законна процедура застосування перших. Для того, щоб довести правомірність донарахування, податковому інспекторові прийдеться в суді докласти певних зусиль. Використання звичайних цін дозволить "опустити шлагбаум" на шляху платників податків, які використовують так звані "цінові" схеми мінімізації.
Думаю, що різниця між поняттями "процедура застосування" (означає порядок здійснення, виконання або оформлення будь-яких дій) і "методика визначення" (регулює методи й способи розрахунку) є очевидною. Тому немає необхідності для застосування звичайних цін очікувати прийняття закону про методику визначення сум податкових зобов'язань непрямими методами. Що ж стосується незастосування передбаченої листом процедури, наприклад, до зменшення збитків, то внаслідок того, що в цьому випадку донарахувань немає, для суду буде відсутній предмет розгляду. Однак це не означає, що податковий інспектор не має права застосовувати звичайну ціну.
Депутат - про фіскальні міри
Віталій Хомутинник, голова підкомітету з питань контролю й законодавчого забезпечення діяльності податкових органів Комітету ВР із питань податкової й митної політики:
- На жаль, ДПАУ все-таки вирішила самостійно розтлумачити неоднозначні норми законодавства, замість того щоб погодити їх законодавчо. Причини вибору такого шляху вирішення проблеми, думаю, зрозумілі: доходи бюджету збираються все з більшим скрипом і Кабмін вимагає від контролюючих органів негайного прийняття фіскальних заходів. А видання роз'яснення, звичайно, більш швидкий шлях, ніж внесення змін до закону. Питання в іншому: наскільки цей шлях ефективний. Я не хочу оцінювати роз'яснення з погляду його правомірності. Колізія в законодавстві існує. А тлумаченням законів за Конституцією в нас взагалі повинен займатися Конституційний суд.
Але оскільки ДПАУ і Кабмін до Конституційного суду з цього приводу не звертались, думаю, що застосування роз'яснення призведе до розглядів в адміністративних судах. Передбачити, чим закінчаться ці розгляди, складно. Але, на мій погляд, це не найбільш цивілізований шлях вирішення проблеми.
Експерт - про судову практику
Дмитро Михайленко, партнер юридичної фірми "Орлов, Михайленко і партнери":
- Симптоматично, що на тлі численних узагальнюючих роз'яснень, присвячених різним аспектам оподатковування, у яких справді консолідується роз'яснювальна практика минулих років, відносно звичайних цін, ДПАУ сподобилась лише на "орієнтовний порядок застосування".
Цю непевність, в принципі, можна пояснити, якщо звернути увагу на статистику програшів суперечок із платниками податків саме з питань встановлення звичайних цін. Не може в ДПАУ скластись чогось комплексного і позитивного, якщо все, що не роблять інспектори, не підтверджується судовою практикою. Тому вони поки зосередилися на процесуальних аспектах. Що стосується матеріально-правових - їх час ще не настав. Можливо, він прийде після внесення змін до законодавства - не дарма торік ДПАУ намагалась протягти досить фіскальний закон про звичайні ціни.
За матеріалами: Бізнес
Поділитися новиною
