Операція "хімічна "Криворіжсталь" не закінчена


Операція "хімічна "Криворіжсталь" не закінчена

Після серії досягнень на нафтогазовому фронті співзасновники дніпропетровського ПриватБанку окрилилися успіхами і втратили пильність, ставши єдиною потерпілою стороною невдалої спроби приватизації ВАТ "Одеський припортовий завод". Усі інші сторони приватизаційного шоу від участі в ньому не тільки не постраждали, але й одержали відчутні політичні або стратегічні дивіденди

Норвезька Yara Inc., лідер світового ринку азотних добрив (сечовини і карбаміду), руками української влади змогла виграти перший раунд складної боротьби за приватизацію провідного в Україні ВАТ "Одеський припортовий завод" (ОПЗ) - норвежці і їхні партнери в останній момент відмовилися від участі в торгах, давши уряду Тимошенко ідеальний шанс дискредитувати претендентів, що залишилися, і забезпечити їм дискомфорт на час неминучого повторного конкурсу. Цілком у руслі такої стратегії 28 вересня уряд Юлії Тимошенко провів тестові торги і після досягнення максимальної ціни 5 млрд. грн. визнав пропозицію заниженою. При цьому офіційною причиною скасування підсумків конкурсу прем'єр-міністр назвала ознаки стійкої змови між учасниками, яка, за її версією, була укладена з метою не допустити до конкурсу інвесторів з Норвегії, Лівії і Польщі.

Основним плацдармом проникнення Yara на ринки держав пострадянського простору є приналежне їй російське россошанське ВАТ "Мінеральні добрива" (РМУ). Завод є одним із трьох підприємств, розташованих на маршруті аміакопроводу Тольятті - Одеса. Цей трубопровід починається на російському ВАТ "Тольятті Азот" і закінчується в порту українського ОПЗ. По його маршруту в РФ працюють більше 40 і в Україні більше 20 залізничних терміналів, що забезпечують експорт усім іншим гравцям ринку добрив. Після приходу в 2002 році на РМУ корпорації Yara співвласник цього заводу депутат Держдуми від КПРФ Микола Ольшанський і голова "Тольятті Азоту" Володимир Махлай піддалися тиску з боку Кремля. Вони були запідозрені в намірі здати інтереси російської "хімії" закордонним сатрапам і були змушені згорнути значну частину бізнес-проектів.

З урахуванням таких обставин досягнення Yara прямого контролю над ОПЗ робило цілком реальними репресії з боку російської влади і створювало загрозу втрати контролю над РМУ. Нинішня спроба Yara вийти на український ринок приватизації була не першою. Про наміри створення цільового консорціуму із цією корпорацією зараз заявили ще два не менш мотивовані інвестори - лівійська Libian Autority Investman Fund (LAIF) і польська Kulchek Holding Ltd. При такій колективній моделі купівлі ОПЗ норвежці мінімізували ризик втрати РМУ.

Видимі мотиви найбагатшого у світі поляка Яна Кульчека в цьому альянсі полягали в намірі розширити кооперацію з лівійськими нафтокомпаніями (до 2006 року Кульчек вважався одним з головних претендентів на купівлю лівійської Tamoil).

Що стосується лівійців, то їхню ціль дохідливо формулює політичний лідер Муаммар Каддафі. На його думку, урятувати Африку від голоду і виродження зможе тільки Лівія, а не Китай або країни Перської затоки, які нав'язують африканцям непомірні кредити та занадто дорогий імпорт агрохімії. Своїх хімічних потужностей для заповнення таких континентальних амбіцій Лівії не вистачає, а скуповування лівійцями хімічних активів у ЄС до самого останнього часу блокувалося з політичних мотивів.

Усі перераховані вище ставки великих закордонних претендентів на участь у приватизації ОПЗ виглядають занадто вагомими для реалізації в масштабах масового приватизаційного конкурсу - вони явно припускали попереднє відсівання інших, більш дрібних і агресивних учасників. Благо вони дали тому прекрасний привід, сприяючи початку судової тяганини навколо конкурсу і підтримавши думку Президента Віктора Ющенка про несвоєчасність приватизації заводу.

Ці ускладнення дали групі великих закордонних інвесторів вагому підставу для відмови від участі в торгах, почекавши до наступних торгів і завершення "відсівання дріб'язку". Після подібного демаршу коло безпосередніх учасників торгів звузилося до трьох компаній. Ними стали садівниче господарство російського інвестора Костянтина Григоришина (ТОВ "Фрунзе Флора"), яке на торгах явно виконувало роль цінового статиста; компанія "Азот Сервіс", що діяла в інтересах російського хімічного гіганта "Сибур", а також українська компанія з офшорним капіталом "Нортима".

Приналежний російському "Газпрому" "Сибур" при всій своїй потужності, відомий хімічному ринку України мало, і то в основному завдяки не зовсім удалому проекту розвитку дніпропетровського ВАТ "Дніпрошина". Тим більше що на російському ринку нітратів політику диктують аж ніяк не "Сибур" і "Газпром", а спеціалізовані корпорації "Акрон", "Азот" і "Єврохім" (нинішній конкурс вони проігнорували).

Подібні розклади робили єдиним реальним претендентом на перемогу в денонсованих нині торгах другого учасника - так і недоукомплектованого до кінця консорціуму українських виробників міндобрив "Нортима". У початковому та ідеальному варіанті цей приватизаційний синдикат, що не відбувся, планував об’єднати в своїх рамках всіх учасників українського ринку азотних добрив - всі вони майже в рівній мірі залежать від проблеми доступу до трубопровідно-портової інфраструктури ОПЗ. З урахуванням цієї залежності в "Нортиму" повинні були ввійти ВАТ "Стирол" Миколи Янковського, "Рівнеазот" Дмитра Фірташа, сіверськодонецький "Азот" Алекса Ровта, черкаський "Азот" Олександра Ярославського і "Дніпроазот" Ігоря Коломойського. Поки залишається невідомим, як більшість із перерахованих інвесторів поставилися до появи Yara у числі претендентів на ОПЗ. Нема інформації і про те, які торговельні контракти чи плани пов'язують зазначені підприємства зі світовим лідером. Як видно, не без урахування цих нюансів більшість гравців українського ринку азотних добрив не змогли домовитися між собою. У підсумку реальними членами синдиката, що не відбувся, стали тільки Ярославський і Коломойський.

Останній після денонсації підсумків конкурсу спробував виправдати невдачу з перетворенням "Нортими" на синдикат, заявивши, що в її капітал увійшли шість компаній, "імена яких він не може розголошувати без письмового дозволу". Це дало привід київській пресі припустити, що не сьогодні завтра співзасновниками "Нортими" цілком можуть виявитися гідні компанії - конкуренти Yara: американська Terra Inc., саудівська Saudi Basic Industries або хоча б близький до "Газпрому" німецький BASF. Однак поки ніяких ознак вони їх інтересу до українського синдикату нема. Тому нині проведений конкурс і скасування його результатів все-таки схожі на операцію з відсівання дрібних претендентів для підготовки чергового, більш продуктивного конкурсу. При цьому на період його підготовки у виграші залишаться майже всі сторони конфліктного процесу, за винятком Ярославського і групи "Приват".

Закордонні інвестори, що почали демарш, одержать зайву можливість неспішно прорахувати перспективи створення нових альянсів. Росіяни відзвітують перед Кремлем про зрив спроби Yara одержати в особі ОПЗ "золотий ключик" до російського ринку. Українські комбінати, що не ввійшли до складу "Нортими", ще якийсь час можуть використовувати політику квотування експортних відвантажень державного менеджменту ОПЗ. Адже в приватного інвестора позиція буде неодмінно іншою.

Певні передвиборні дивіденди від відсівання дрібних інвесторів одержить і прем’єр-міністр Тимошенко. Політичні опоненти прем'єра довгі роки наполегливо звинувачували її в роботі на інтереси групи "Приват". Тепер їм доведеться терміново знайти нові міфи.

Андрій Старостін

  • i

    Якшо Ви помітили помилку, виділіть необхідну частину тексту й натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про це нам.

Також з цієї теми: Фондовий ринок
В Контексті Finance.ua