1231
Продукт з політичним забарвленням
— Аграрний ринок
Споживання хліба в Україні, згідно з офіційною статистикою, протягом останніх восьми років неухильно падає. На це впливають як мінімум два фактори. По-перше, підвищення рівня життя, як правило, завжди приводить до зменшення споживання хліба, макаронів (при збільшенні споживання м'яса і ковбасних виробів). По-друге, зі зростанням доходів населення переходило на більш дорогі сорти хліба, частина обсягу виробництва якого не враховується офіційною статистикою
Іншою важливою тенденцією останніх років є "політизація" хліба. Постановою уряду ще в 1996 році місцевим органам влади було надано право встановлення меж рентабельності виробництва хліба вагою більше 500 грамів простої рецептури (борошно, дріжджі, сіль, вода), а також граничних торговельних надбавок до оптової ціни виробника цього хліба. Під таке регулювання підпадає близько 50% хліба, що випускається в Україні, причому підприємства різних регіонів країни перебувають у нерівних умовах (в одних місцеві бюджети дотують соціальні сорти хліба, в інших - ні). Ціни на хліб з наповнювачами не обмежуються, що дає можливість виробникам обходити вимоги нормативних актів, змінюючи вагу або рецептуру хлібобулочних виробів.
Усе це, за оцінками директора аналітичного департаменту ГК "ТЕКТ" Романа Гриба, приводить до двох наслідків. По-перше, до виробництва соціальних і масових сортів хліба, формування цін на які відбувається за результатами особистих домовленостей між власниками підприємств і представниками місцевої влади. По-друге, економічні втрати, завдані обмеженнями цін на хліб з боку держави, виробники компенсують за рахунок випуску високомаржинальних хлібобулочних виробів елітних сортів.
З виробництва вилучаються найбільш споживані сорти хліба, а випускаються поліпшені і більш дорогі. У зв'язку з тим, що на полицях магазинів практично немає вибору, населенню доводиться купувати більш дорогий хліб.
Гравці-регіонали
Ємність українського ринку хлібобулочних виробів становить близько 2-2,5 млн. тонн на рік. Ще 20-30% виробництва становлять дрібні приватні підприємства, міні-пекарні, у тому числі в супер- і гіпермаркетах. Цю продукцію статистика не враховує. На сьогодні в хлібобулочній промисловості України налічується близько 1 тис. хлібозаводів (з них близько 400 є великими) і така ж кількість міні-пекарень.
У той же час хлібобулочний ринок України є висококонцентрованим. Сім компаній-виробників контролюють близько 40% ринку і ділять його між собою за територіальною ознакою. Регіональний характер пояснюється специфікою продукту (невеликий термін придатності, необхідність дотримання місцевих смакових традицій) - практично всі "гіганти" являють собою об'єднання підприємств різної потужності - від 2-х до 20 тонн готової продукції на добу.
Тенденції та перспективи
Під час кризи продовжилася тенденція зниження споживання хліба. Більше того, спад споживання набагато сильніший від звичайного тренда скорочення споживання. У цілому по Україні зниження споживання хліба за перше півріччя 2009 року склало 8-9% відносно рівня минулого року. У Києві цей показник вищий - близько 12%. Обсяги виробництва хлібобулочних виробів у Тернопільській області знизилися на 11,9%, у Вінницькій - на 10,3%, або 3,649 тис. тонн, у порівнянні з аналогічним періодом 2008 року - до 31,85 тис. тонн. На підприємствах пояснюють зниження виробництва проблемами з реалізацією.
Виробники ж, констатує Роман Гриб, прагнучи компенсувати падіння обсягів і подорожчання сировини та енергоресурсів, підвищують ціни. Так, згідно з даними Держкомстату, більшість підприємств хлібопекарської галузі підвищили ціни на свою продукцію ще на початку року (після того як стала відома нова ціна на газ). Не відстали й інші. За даними об'єднання "Укрхлібпром", з початку поточного року ціни на продукцію були переглянуті убік збільшення у всіх регіонах, крім Києва. Розкид подорожчання - від 0,6 до 13%. Основною причиною подорожчання хліба стало збільшення цін на зерно та енергоресурси, насамперед, на газ більш ніж на третину.
Інвестиційна привабливість галузі
Наслідки економічної кризи для галузі такі ж, як і в багатьох інших галузях: зниження обсягів виробництва при досить високому борговому навантаженні. Боргове навантаження сектору - на рівні 30-40%. Однак у більшості великих холдингів обсяг заборгованості не є критичним. По більшості об'єднань він не перевищує 20-30% від капіталу, говорить Роман Гриб.
Винятком, згідно з даними аналітиків ГК "ТЕКТ", є низка окремих підприємств, що входять у холдинги, боргове навантаження яких становить більше 30%. Наприклад, борги двох підприємств ВАТ "Холдингова компанія "Хлібні інвестиції" становлять 48 і 82% від капіталу відповідно. Крім того, на думку директора департаменту проектного менеджменту КУА "ТЕКТ" Ігоря Мельника, наявність мереж реалізації і домовленості з банками про реструктуризацію боргів дозволить великим підприємствам пережити кризу.
Певну роль у цьому зіграє і вертикальна інтеграція в холдингах, що дає можливість оптимізувати витрати. Хоча інвесторів таким підприємствам знайти буде складно насамперед через " політичне забарвлення продукту".
Інша справа - невеликі хлібозаводи, що мають регіональний ринок збуту, сировинну базу та елеватори (склади). На думку Ігоря Мельника, окремі підприємства знаходяться зараз у складній ситуації. Боргове навантаження цілої низки хлібозаводів України становить від 60 до 85% від капіталу. Таким хлібозаводам, з одного боку, непросто знайти компроміс із банками. З іншого, вважає Мельник, - вони більш привабливі для інвестора.
Такі підприємства можуть бути цікаві в першу чергу великим холдингам (див. гравці ринку). Однак не окремо, а як група виробників. Більше того, на думку фахівців КУА "ТЕКТ", ця група повинна мати ринки збуту, налагоджені зв'язки з постачальниками сировини, а також інфраструктурні елементи (елеватори, наприклад). Крім того, дана група повинна бути сконцентрована в певному регіоні (специфіка галузі) і мати там лідируючі позиції. Самі по собі, окремо, як виробничі активи, невеликі виробники нецікаві великим гравцям ринку, стверджує Ігор Мельник. А от одержання регіональних ринків за умови наявності інфраструктури в хлібокомбінатів може зацікавити холдингові компанії.
За інформацією експерта, на сьогоднішній день у низки українських інвесторів є інтерес до описаних вище "пакетів" хлібозаводів. Є інтерес продати бізнес і у власників невеликих хлібозаводів. Питання лише у формуванні пакетної пропозиції та організації угод M&A.
За матеріалами: Інвестгазета
Поділитися новиною
