1218
Кандидат від МВФ
Ми можемо довго і продуктивно сперечатися про методи і рецепти МВФ, але його роль у міжнародній фінансовій системі раніше була безсумнівною. Так, приблизно в середині 2000-х фонд пішов у тінь. Бурхливе імпортозаміщення після обвалу 1998 р., економічне зростання у Китаї і масове споживання в західних країнах могутнім домкратом витягли постійних клієнтів МВФ (у т.ч. Росію і Україну) з депресивної ями.
При цьому Україна могла не перейматися щодо свого зовнішнього боргу - він був несуттєвим відносно ВВП, а Росія взагалі до кінця десятиріччя стала країною із найкращим у Європі співвідношенням борг/ВВП.
Транснаціональні банки (так звані "інвестиційні") піднялися на вершину могутності, фінансуючи і стимулюючи попит. МВФ зразка недавнього минулого - з його куцими ресурсами, зарегульованою процедурою відкриття кредитної лінії, сумнівним досвідом консультування перехідних економік в 90-х - був упевнено відсторонений.
Як фонду відкривали двері
В 2008 р., коли глобальна бульбашка перегрітого попиту луснула, держави з жалібними лементами побігли у МВФ. Пожежну місію за допомогою свого близнюка - Світового банку, а особливо - країн "Великої вісімки" МВФ виконав.
Потихеньку повертається перехресно-умовне кредитування - система, у якій позичальник не може отримати фінансування від інших міжнародних - державних і приватних - структур, якщо не виконує вимог за кредитом МВФ. Звичайно ці вимоги полягають у зниженні дефіциту бюджету, максимально можливому скороченні витрат, стимулюванні експорту, стабільності національної грошової одиниці, забезпеченні реалістичних шляхів наповнення бюджету, приватизації, конкуренції і т.д.
Із чимсь можна погоджуватися, із чимсь - ні (хоча треба зазначити, що країнам-банкрутам вибирати особливо нема із чого).
Але в сучасній українській ситуації все не так. Відбуваються у відносинах Україна-МВФ дивні речі, які не можуть не мати політичного коріння.
Отже, поверненням МВФ в Україну можна вважати рішення Ради директорів фонду від 5 листопада 2008 р. щодо початку дії програми в режимі очікування (stand-by). Для інвесторів це був позитивний сигнал: Україну (а виходить, і інвесторів у ній) у біді не залишать.
До речі, відзначимо цей неординарний момент: МВФ починає співробітничати з національним гравцем, нездатним зрозуміти і оцінити суть проблеми. Інвесторам же намагалися продемонструвати - тепер є можливість отримати незалежний аналіз стану справ в українській економіці, НБУ буде підтриманий і українські цінні папери не впадуть.
Але масовий вивіз капіталу з України все-таки був здійснений. Директиви власників українських пакетів були дуже чіткими: швидко розпродавати українські папери і знижувати їхню питому вагу у своєму портфелі. Проте Україна не розорилася і не оголосила дефолт.
Як відомо, Юлія Володимирівна згодом зобов'язала Нацбанк викуповувати будь-які казначейські облігації уряду, чим другий раз поставила Україну на межу банкрутства - причому не тільки зовнішнього, але і внутрішнього (виплата зарплат у держсекторі та пенсій). Тому якщо б не другий транш у травні (2,8 млрд. дол.), з якого (всупереч піввіковій практиці МВФ) половина була спрямована на фінансування дефіциту бюджету, - невідомо, як би розгорталися події. А далі почалося те, від чого економічні реалісти можуть лише дивуватися.
На позачерговому засіданні ВР 24 липня 2009 р. у цілому і у третьому читанні був прийнятий проект закону № 4630 "Про внесення змін у деякі законодавчі акти України щодо особливостей проведення заходів щодо фінансового оздоровлення банків".
Через чотири дні Рада директорів МВФ ухвалює рішення щодо виділення третього траншу 3,3 млрд. дол., і направляється цей транш не в НБУ, а безпосередньо в бюджет.
Здавалося б, з погляду обивателя, що тут поганого? МВФ раптово перетворився на соціалістичну організацію і допомагає Українській державі. З урахуванням зміни керівництва в США таке, взагалі ж, можна було б припустити: адже США - основний вкладник фонду. Ну вирішив, мовляв, Обама побудувати в усьому світі соціалізм за гроші американських платників податків. Але щось заважає.
Чарівна гнучкість
По-перше, МВФ не висунув Україні серйозних вимог, а на невиконання всіх інших закриває очі. Чи платять "спрощенці" у Пенсійний фонд? Чи скасували 13%-ий імпортний збір? Чи випущені казначейські облігації для населення?
Іншими словами, вперше в історії МВФ "відвантажує" гроші уряду просто так, начебто він перетворився на держдеп і "потайки" фінансує бойовиків-антикомуністів десь у Сальвадорі.
Зазвичай МВФ намагався відсторонитися від відносин з урядом, на який очікують вибори. Уряд, який у 2007-2008 р. не робив нічого для підсилення країни через передбачені та передбачувані випробування, при якому впевнено знижувався ВВП, повинен був бути покараний у виборчих кабінках. Однак відбувається щось інше...
По-друге, якби економічна філософія фонду (зважаючи на погляди і політику Обами або навали у МВФ європейців з їхніми лівацькими замашками) змінилася, то не відбувався б жорстокий тренінг фондом Латвії, де масштабно кроять бюджет, знижують зарплати і пенсії.
Виходить, що тепер складається ситуація "подвійних стандартів навпаки": Латвія, що загралася, член ЄС і НАТО, поставлений МВФ в умови, коли "життя відповідно до коштів" стає духом часу. А Україну, навпаки, завалюють грішми (до речі, не тільки МВФ, але і міжнародні грантодавці - в інтернет-селах племені грантоїдів панує небувале пожвавлення).
По-третє, за таких начебто сприятливих обставин бюджетна звітність, скажімо так, стала досить бідною. Уряд може спокійно просторікувати про "перевиконання" тих або інших планів, оскільки їх ніхто не бачив...
Єдиний раз, коли МВФ "відвантажив" астрономічну суму майже за ніч, - це банківська криза Туреччини, найважливішого американського союзника. Тепер щось схоже відбувається з Україною.
Купівля президентських виборів
Можна припустити: США свій вибір зробили. Цей вибір - Юлія Тимошенко. З огляду на ту роль, яку грає в новій адміністрації США її симпатик Майкл Макфол (спеціальний помічник президента США у справах національної безпеки і старший директор у справах Росії і Євразії в Раді Безпеки США), у цьому немає нічого особливо дивного.
На тлі одіозного Ющенка, Яценюка, що самовибухає, "чужих" Заходу Януковича (незважаючи на всі зусилля останнього стати "своїм") і Симоненка (таких зусиль не робить), Юлія Володимирівна, що заплуталася в минулому і майбутньому, і справді найбільш потрібний кандидат для держдепартаменту США.
Тільки Україні цей кандидат уже обійшовся недешево: семимильними кроками росте державний борг, проводиться політика, що травмує податкову базу, просвіту ніякого (і це в той час, коли російське керівництво вже обережно заявило про поновлення зростання). Що ж, як то кажуть, "вона працює - вони фінансують".
До речі, фінансують не тільки "вони", тобто США, але й ми, звичайні українські платники податків. Викуповуються банки, що проштрафилися за всіма позиціями - начебто б непогано, вкладники врятовані, чи не правда? Так тільки от надутий банк, що луснув, коштує менше нуля. Раптом невідомо звідкіля з'являється "рятівник"...
Якщо гроші спрямовуються на подібні потреби, при цьому обходять Нацбанк, виходить, їх може знову не вистачити на оплату газових рахунків, чи не так? Так добре, МВФ ще дасть - адже у своєму поздоровленні Барак Обама сказав, що Україну не залишить.
Гривня, поки суть та діло, девальвує собі, уже перетворивши компенсації за вкладами в Ощадбанку СРСР із двохсот умовних одиниць на сто сімнадцять. А якщо врахувати інфляцію, зростання цін на бензин, а також перекладання на вимушених клієнтів газової монополії проблем "Нафтогазу України", то компенсації стають копійчаними. Цікаво, а чи не захочуть США додатково профінансувати перехід України на контрактну армію?
Напевно, посольству США варто перечитати передвиборну програму БЮТ зразка вересня-2007. А то Юлія Володимирівна пообіцяла піти через два роки, якщо не виконає, як мінімум, обіцянки щодо виплати компенсацій за вкладами в Ощадбанку СРСР. Здається, у США таке б не пройшло (або не обіцяй, або виконуй), адже Україну і самих українців серйозно не сприймають, інакше навряд чи голосували б за кандидата, який обіцяє примусити свиней літати... Хіба що почуття гумору рятує.
Давайте дещо з’ясуємо. Те, що Тимошенко переманила на свій бік МВФ (а виходить, і США), змусивши американців оплачувати свою виборчу кампанію, робить їй честь як професійному політикові. Втім, з позицій прем'єр-міністра країни, за допомогою якої можна не тільки грандіозно нашкодити Росії, але й зробити купу неприємностей європейській банківській системі, що застрягла дорогою на схід, - зробити це не так вже й складно.
Багаті - багатіють, середні - розоряються, бідні - убожіють. Приміром, ті, хто втратив у Києві роботу, повернулися було додому, в основному в західні області, але тепер народ знову повертається до столиці, не знайшовши вдома ніякої роботи. Кордони прикриваються з усіх боків. А через МВФ Америка влаштовує нам ілюзію стабільності. Ну і що, що падає гривня, адже повинно оживитися виробництво! Ні - тому що ми тепер зв'язані правилами СОТ. І навіть яблучний концентрат дешевше ввозити з Польщі, ніж увозити туди, як було ще зовсім нещодавно.
Максим Михайленко
За матеріалами: Укррудпром
Поділитися новиною
