Бюджет будуть лікувати електрикою?


Бюджет будуть лікувати електрикою?

Згідно з народною мудрістю, якщо щось велике хочуть продати швидко, значить, чи то в бюджеті немає грошей, чи то незабаром вибори. Поточні грандіозні приватизаційні плани відповідають обом цим умовам. Більше того, як бонус до них "додається" світова фінансова криза, що означає вкрай млявий інтерес закордонних інвесторів.

Основна надія уряду - продати якнайдорожче Одеський припортовий завод. Про легендарний "Укртелеком", продаж якого незабаром піде вже на другий десяток років, поки говорити не будемо. Тим більше, що однією рукою підписується політичне рішення щодо продажу держпакета акцій нашого телеком-монополіста, а іншою - ці ж акції переводяться з управління ФДМ в управління Міністерства транспорту та зв'язку. І дістати їх відтіля для продажу буде ніяк не можливо.

Ну, а наступний потенційний донор скарбниці цілком традиційний - енергетика, точніше, енергорозподільчі компанії. Ситуація в цій сфері теж досить показова.

З 2001 року, незважаючи на море обіцянок, в Україні не було продано жодного контрольного пакета акцій енергокомпаній. При цьому планів вистачало: обіцяли міжнародні конкурси, вибирали фінансових радників та ін. "Вихлоп" виявився практично нульовим.…

Хіба що наприкінці 2002 року Фонд держмайна за наполегливими проханням "словацьких друзів" (із групи москвичів Михайла Воєводіна і Олександра Бабакова, яку представляв тоді незабутній пан Курочкін) виставив на торги на Київській міжнародній фондовій біржі 25-процентні пакети акцій ВАТ "Сумиобленерго" і ВАТ "Полтаваобленерго". Причому торги тоді організували так, що ніхто, крім "єдино правильного" претендента, брати участь у них не зміг би. Тоді саме йшло "випресовування" співвласника групи приватизованих наприкінці 90-х років обленерго Костянтина Григоришина.

Але Григоришину вдалося знову домовитися з Віктором Пінчуком (тоді скромним зятем президента), і торги в останній момент скасували. На чому, власне, все й стихло на п'ять років...

Точніше, в енергетиці сутички тривали - але вже між приватними акціонерами.

Створювалися і розпадалися проекти альянсів Григоришина і Пінчука, на ринок пробував зайти Анатолій Чубайс. Костянтин Григоришин поступався своїми пакетами Ігореві Коломойському, а потім судився за них. Частина грошей перепала навіть на фінансування Майдану, після перемоги якого відбулися гучні спроби зворотного захоплення двох обленерго, які в підсумку призвели до місячної боротьби за битовку "Прикарпаттяобленерго"...

Але держава в цьому випадку брала участь тільки на рівні урядовців-лобістів. Завдяки яким Ринат Ахметов легко і невимушено радикально підсилив контроль над "Дніпроенерго", викликавши в Ігоря Коломойського почуття, гранично далекі від позитивних.

Втім, у цьому випадку відбулася улюблена донетчанами схема конвертації боргів в акції, відпрацьована ще на самому початку поточного десятиріччя на "Донбасенерго" і "Донецькобленерго".

Не залишилася осторонь і столиця. Спочатку команда екс-мера Омельченка намагалася не афішуючи "розчинити" держпакет "Київенерго", а потім уже команда нового градоначальника Черновецького тихо і без пилу збула приналежний місту 12,7-процентний пакет "Київенерго" парі офшорок пана Ахметова...

Держава ж, нагадаємо, розважалася планами. Спочатку вона збиралася продавати контрольні пакети, потім почати з маленьких, потім знову великі... Стежити за вигинами державної думки було цікаво, але практичної користі це приносило мало.

В 2007 році Кабмін вирішив продати пакети, що блокують, у шести приватизованих обленерго, але через кілька місяців був зупинений із Секретаріату Президента. На Банковій терміново почали вимагати викреслити енергорозподільні компанії зі списку приватизованих, причому із чудовим мотивуванням: при приватизації цих компаній їхні акції вилучаються зі статутного фонду Національної акціонерної компанії "Енергетична компанія України" (НАК "ЕКУ"). А це "може призвести до неплатоспроможності цієї компанії і великої загрози економічній та енергетичній безпеці України".

Минув рік, і виявилося, що енергетична безпека країни не постраждає, навіть якщо з НАК "ЕКУ" забрати всі обленерго...

Але лід таки рушив. На початку березня 2009 року ФДМ таки виставив на продаж пакети держави (25-27% акцій) у приватних обленерго ("Чернігів-", "Прикарпаття-", "Полтава-", "Львів-" і "Суми-"). А от пакет "Одесаобленерго" із продажу зняли.

Приватизатори спробували зіграти на боротьбі між бізнес-групами. Контрольні пакети обленерго, що продаються на біржі, належать структурам, прихильним до групи "Приват" Ігоря Коломойського і Костянтина Григоришина. Ну й брати Суркіси. Купівля 25% забезпечує кожною зі сторін контроль. А за це можна й розщедритися...

Торік у ФДМ говорили, що можуть одержати за ці пакети 2-3 млрд. гривень. Однак то була інша епоха - криза істотно підкорегувала плани.

Поки вдалося продати тільки два з п'яти пакетів, що блокують. 25 травня 26,98% акцій "Львівобленерго" пішли за 197,8 млн. грн. при стартовій ціні 171,7 млн., тобто з перевищенням 15%. За "Чернігівобленерго" заплатили щедріше: при стартовій ціні 119 млн. пакет купили за 223,4 млн. грн.

На цьому справа й стихла: купувати 25-процентні пакети "Полтаваобленерго" (за 307,7 млн. грн.), "Сумиобленерго" (за 209 млн.) і "Прикарпаттяобленерго" (за 230,8 млн. грн.) охочих поки не видно... Хоча чутно.

У серпні співвласник ПриватБанку Ігор Коломойський дав інтерв'ю "Українській правді", у якому прояснив своє бачення того, що відбувається. І, зокрема, підтвердив, що пакет "Чернігівобленерго" був куплений Григоришиним разом з Коломойським. Разом з тим Ігор Валерійович зайвий раз нагадав про існування "збройного нейтралітету" із Григоришиним: "У зв'язку з нашими непростими відносинами з Костянтином Івановичем ми так вирішили, що всім процесом купівлі акцій у нас повністю керує Григоришин. Я йому в цьому дав повний карт-бланш і сказав, що все, що ти зробиш, я заздалегідь визнаю: за скільки купиш, стільки й буде - я дам половину".

Цікаво, що, за його даними, "Львівобленерго" "купив Суркіс, а не Григоришин... Можливо, Григоришин не очікував, що той купить". Тобто чутки про те, що Суркіси взагалі підуть із енергетики, задорого поступившись своїми акціями Григоришину, вкотре не підтвердилися.

Щодо купівлі інших пакетів, що блокують, Коломойський філософськи відмітив: "Зараз - ні, тому що стартова ціна завищена".

Інші українські учасники енергоприватизації поки теж чекають. Москвичам із групи Михайла Воєводіна і Олександра Бабакова ("Севастопольенерго", "Кіровоград-", "Херсон-" і "Житомиробленерго") купувати пакети нецікаво. Хоча вони б, мабуть, поборолися за "Одесаобленерго", де кілька років воюють із групою "Фінанси та Кредит" бютівця Костянтина Жеваго. Але... За офіційною версією, НАК "Енергетична компанія України" не передала фонду акції "Одесаобленерго" для торгів.

Ахметов теж не став ступати на чуже поле. У підсумку, уже протягом декількох місяців торги регулярно переносяться на наступний тиждень через відсутність заявок.

Власне, список можливих претендентів на енергетику поки дуже куций. Це група "Приват" Ігоря Коломойського, група "Енергетичний стандарт" Костянтина Григоришина, "ДПЕК" Рината Ахметова і Emfesz Дмитра Фірташа.

Із закордонних учасників інтерес проявляли словацька VS Energy (раніше працювала винятково на москвичів) і російське ЗАТ "Інтер РАО ЕЕС". Ну, і в різний час про свій інтерес говорили чеська компанія CEZ і угорська MVM. Американці з AES Corp., що купили в 2001 році "Київобленерго" і "Рівнеобленерго", привселюдно не висловлюються.

Взяти участь пропонували німцям і французам - всі уважно слухали. І поки все...

І от на цьому не дуже грошовому тлі уряд пішов ва-банк. Наприкінці липня було ухвалено рішення почати залповий продаж енергорозподільчих компаній.

29 липня Кабінет Міністрів доручив Міністерству палива і енергетики вилучити зі статутного фонду НАК "Енергетична компанія України" держпакети акцій 15 енергопостачальних компаній і передати їх в управління Фонду держмайна для їхнього продажу.

Пізніше вирішили список злегка урізати, забравши 46% акцій "Черкасиобленерго". Його будуть продавати окремо. Фонд держмайна об'єднає там державний пакет з 25% "Української енергозберігаючої сервісної компанії" ("Укреско"). Юридично "Укреско" майже цілком належить ФДМ (99,66%), але... ситуація із цим пакетом підвисає уже кілька років. У самому обленерго великий пакет (більший, ніж блокований) контролюють структури Костянтина Григоришина.

У підсумку, на продаж виставлять 12 пакетів з понад 60% акцій, а також 51% акцій "Тернопільобленерго" і 50%+1 акція "Київенерго".

Досить анекдотично виглядає продаж 60,06% "Луганськобленерго". У компанії немає абсолютно нічого, крім величезних боргів. Всі активи вже давно виведені в приватне ТОВ "Луганське енергетичне об'єднання".

Зовсім незрозуміло, навіщо в держвласності залишати 10-15% акцій "Вінниця-", "Волинь-", "Дніпро-", "Закарпаття-", "Хмельницьк-", "Миколаїв-" і "Чернівціобленерго" і "Крименерго". В "Донецьк-" і "Харківобленерго" і зовсім залишають аж 5%!

Тим часом давно визнано, що наша держава практично не впливає на діяльність компаній, навіть маючи 25-процентні пакети. Більше того, було б надто оптимістично стверджувати, що вона сильно контролювала, скажімо, "Тернопільобленерго" (51% у держвласності). Виявилося, що, поставившись лояльніше до приватників, можна цілком законно роками не проводити зборів акціонерів...

Твердження, що "недогризки" енергоакцій у НАК "ЕКУ" роблять її статутний фонд реальним і наповненим, виглядає малопереконливим. Зате такий крок серйозно знижує цінність пакетів, що виставляються на продаж. Продавати 75% відверто краще й дорожче...

У багатьох обленерго вже давно є цілком пристойні міноритарні пакети. Приміром, у найбільшої державної енергорозподільчої компанії "Дніпробленерго" давно сформований пакет структур Григоришина (близько 20%). Ним колись, в альянсі з Пінчуком, навіть контролювали компанію. Є великий пакет і в "Запоріжжя-", і в "Миколаївобленерго". У Вінницькій і Волинській енергокомпаніях група "Енергостандарт" усе того ж К.Григоришина є найбільшим приватним власником понад 20% акцій. В "Чернівціобленерго" пакет, що блокує, а в "Закарпаттяобленерго" - велика частка (понад 10%) належить "московським словакам" Воєводіну-Бабакову. Ну й так далі.

Наприкінці липня виконуючий обов'язки глави Фонду держмайна Дмитро Парфененко так описував процедуру майбутнього продажу: "Це рішення не означає, що всі ці 15 пакетів в один час будуть виставлятися на продаж, що ринок обвалиться, що ми все пускаємо з молотка за безцінь". Пакети оцінять, і лише потім фонд підготує проект умов продажу...

А тепер дивимося на опубліковане 2 вересня ц.р. розпорядження Кабінету Міністрів: "Погодитися із пропозицією Фонду державного майна щодо внесення змін у плани розміщення акцій господарчих товариств у частині продажу пакетів акцій відповідно до додатка по конкурсу з використанням відкритості пропозиції ціни за принципом аукціону в період до 1 грудня 2009 року".

Ви твердо впевнені, що це не практично одночасне виставляння пакетів на продаж? І що масовий викид енергоакцій на продаж не перешкодить сформуватися високим цінам?

Реакція експертів виявилася досить скептичною: високих цін не чекає ніхто. Як, втім, і продажу всіх 14 енергопакетів.

Відзначилися й політики. Багатьом запам'яталося, що Віктор Янукович, покритикувавши урядове рішення продати Одеський припортовий, дуже дипломатично промовчав із приводу обленерго.

Поки найбільш різка реакція прозвучала від екс-глави ФДМ Валентини Семенюк-Самсоненко, яка звично подала в суд на Фонд держмайна. Між іншим, вона нагадала, що приватизація цих підприємств неможлива у зв'язку з тим, що не прийнята нова програма приватизації, не прийняті енергетична програма і є чинний указ президента України Ющенка №200, що забороняє приватизацію стратегічних підприємств до виконання комплексу вимог. Разом з тим Валентина Петрівна запропонувала Ющенкові, РНБОУ і Генеральній прокуратурі приєднатися до її позову. Пропозиція вийшла веселою...

Десь є й зовсім "древні" позови групи Григоришина за скасованими ФДМ наприкінці 90-х років продажами 36% "Чернівці-" і 40% "Миколаївобленерго". Загалом, юристам буде ситно і ненудно.

Питання - що одержить від цього держава. З одного боку, як показують конфлікти минулих років, керівник з неї аховий. За наявності групи ініціативних товаришів вона досить легко уступає контроль. Прикладами чого стали і "Дніпроенерго", і "Укртатнафта".

Багаторічну балаканину про інвестиційні конкурси теж поки закинули - через непотрібність. Не до них - вибори на носі.

Так що зараз уряд перевірять, наскільки він готовий демпінгувати при продажах. Благо, досвіду вистачить.

У Мелітополі Запорізької області довго і сумно продавали верстатобудівний завод. На останньому конкурсі в серпні ц.р. була навіть конкуренція. І таки продали... аж за ціною двокімнатної квартири в Києві.

Історія любить зловтішні жарти. В 2004 році регіоналів звинувачували в масовому "продажі Батьківщини" під вибори. Тепер ситуація повторюється. Різниця лише в тому, що в дешевому розпродажі зможуть взяти участь навіть політичні опоненти. Уявіть собі картину: Юлія Володимирівна врочисто передає підписаний договір купівлі-продажу Дмитру Фірташу.

От як вона виглядає, наша демократія!

Ігор Маскалевич

  • i

    Якшо Ви помітили помилку, виділіть необхідну частину тексту й натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про це нам.

Також з цієї теми: Казна та Політика
Дивись також
В Контексті Finance.ua