На власний розсуд


На власний розсуд

Чому це відбувається? По-перше, є величезне бажання будь-що-будь, навіть наштовхуючись на конкуренцію з податковим відомством, мобілізувати додаткові кошти в держбюджет. А по-друге, законодавчо не виписаний механізм включення сум ліцензійних платежів у митну вартість. Найцікавіше, що компанії-імпортери неодноразово зверталися в Державну митну службу за відповідними роз'ясненнями, але конструктивної відповіді не одержували. Протягом значного періоду часу державні органи ніяк не реагували на той факт, що через відсутність чіткої та прозорої процедури розрахунку роялті не включалося в митну вартість.

Декларації та інвестиції

Проблема із залученням інвестицій в Україну існує давно. Навіть за кращих часів українська економіка не могла вважатися досить привабливою для західних інвесторів, орієнтованих на довгострокові проекти. Дуже небезпечним вважається вкладення грошей у країну, у якій політичні ризики залишаються досить високими, а рівень корупції, який фіксують різні дослідження, визначається як найвищий у Європі. Крім того, всім відома недосконалість українського законодавства, як і те, що часто далі розмов про необхідність його приведення у відповідність із європейськими нормами справа не йде. Останнім часом на прямих іноземних інвестиціях (ПІІ) в Україну позначилася і глобальна фінансова криза. Та й загальний обсяг ПІІ, залучених в Україну на 1 січня 2009 р. у розрахунку на одну людину - 775,3 дол. - м'яко кажучи, не вражає.

Здавалося б, якщо в держави не вистачає ресурсів для залучення нових інвестицій, то створювати привабливий інвестиційний клімат для тих, хто вже присутній в Україні, вітчизняні чиновники просто зобов'язані. Однак замість цього ми спостерігаємо постійні спроби ускладнити життя цілком законослухняним компаніям.

Останнім прикладом такого ускладнення стало бажання Державної митної служби України збільшити митну вартість імпортованих товарів за рахунок включення в неї так званого роялті.

Роялті, музика і бізнес

Взагалі ж роялті є досить екзотичним для України платежем, про який згадують в основному в контексті захисту прав музикантів і представників шоу-бізнесу. А втім, проблема чіткого визначення цього терміна, як і механізм сплати роялті, стосується (у контексті оподатковування) значно ширшого кола суб'єктів.

Згідно зі ст. 1.30 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", під терміном "роялті" варто розуміти платежі будь-якого виду, отримані як винагороду за користування або надання права на користування будь-яким авторським правом... за придбання будь-якого патенту, зареєстрованого знака на товари і послуги або торговельну марку"...

Очевидно, що роялті повинно виплачуватися компанією, яка використовує торговельну марку тієї компанії, якій ця торговельна марка належить. Виникає доречне питання: до чого тут українська митниця? Але справа в тому, що, на думку митників, "при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включалися в ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: роялті і ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів і які покупець повинен сплатити прямо або опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо платежі не включаються в ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті". Принаймні, про це говориться в проекті, що узагальнює податкові роз'яснення щодо застосування ст. 267 Митного кодексу України (МКУ). Таким чином, митники вимагають включити роялті в митну вартість товару і сплатити його безпосередньо під час митного оформлення товару.

"На цей момент міжнародні компанії опинилися в ситуації, коли Державна митна служба вимагає від них самостійного перерахунку митної вартості з урахуванням роялті та відповідної доплати податку на додану вартість і ввізне мито за попередні періоди", - констатує виконавчий директор Європейської бізнес-асоціації Ганна Дерев’янко.

Поділитися на законних підставах

Тут виникає чергове ускладнення. Справа в тому, що роялті зазвичай становить 5% від ціни проданих товарів. Але на час митного оформлення часто невідомо, коли і за якою ціною товар буде проданий. Скажімо, одиниця товару ввозиться в Україну в січні, а буде продаватися в липні або в грудні. Більше того, компанія-імпортер може продавати його дистриб'юторам за індивідуальною для кожного з них ціною, що залежить від багатьох факторів. Отже, заздалегідь неможливо підрахувати 5% від якої суми варто включати в митну вартість.

Разом з тим ст. 267 МКУ передбачає: додавання до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, здійснюється тільки на основі "об'єктивних даних, що підтверджуються документально і піддаються розрахунку". Ст. 260 Кодексу відзначає, що для визначення митної вартості використовується інформація, підготовлена способом, сумісним із принципами бухгалтерського обліку. Якщо роялті розраховується на основі фактурної вартості товару, то визначення митної вартості можливо. Але частіше такі дані можуть з'явитися тільки за фактом продажу товару, і не раніше.

Проте, вже зафіксований прецедент введення штрафних санкцій щодо компанії, яку митники звинуватили в порушеннях, пов'язаних з невключенням роялті в митні платежі. Триває судовий розгляд справи, і поки складно сказати, яке рішення буде прийнято. Зрозуміло тільки, що питання тут не в небажанні імпортерів поділитися з державою, а в законодавчому забезпеченні механізму розрахунку сум роялті, що підлягають внесенню в митну вартість.

Не секрет також, що включення роялті в митну вартість зменшує оподатковуваний дохід підприємства, а отже, остаточна сума роялті, що підлягає включенню, викликає, на думку імпортерів, підвищену зацікавленість податкової адміністрації. Зрозуміло, що посилання на митників навряд чи справить велике враження на податківців. У справі мобілізації коштів у Держбюджет вони конкуренти. А, як відомо, конкуренція між відомствами має найжорстокіший характер...

Способи розрахунку

На жаль, декларації про європейський вибір України найчастіше не підтверджуються конкретними кроками з узгодження українського законодавства з європейським. І вступ України у СОТ значних змін не приніс. А було б непогано, якби наші чиновники, зіткнувшись із прогалинами у вітчизняному законодавстві, діяли відповідно до європейських нормативних документів.

Зокрема, у питанні врегулювання розрахунку сум роялті, які можуть бути включені в митну вартість товару, Американська торговельна палата, опираючись на світовий досвід, виділяє два способи. Перший передбачає, що роялті або ліцензійні платежі декларуються окремо: роялті не включаються в митну вартість під час декларування товарів у процесі митного оформлення. При цьому сума визначається за фактом нарахування або сплати роялті відповідно до ліцензійного договору, про що сповіщається митний орган. При цьому визначається, щодо яких товарів нараховано (сплачено) роялті. Виходячи із цього розраховується сума мита і ПДВ, що підлягає сплаті в бюджет.

Другий спосіб полягає у визначенні суми роялті або ліцензійних платежів на момент митного оформлення з розрахунку. Тобто за певний період може проводитися перерахунок фактичних сум роялті. Відповідно імпортер або доплачує податки, або має право на повернення переплаченої суми. Додамо, що, з огляду на перманентну проблему з відшкодуванням ПДВ в Україні, перший шлях здається більш прийнятним.

Що не заборонено, те дозволено

У демократичних суспільствах, як відомо, не виписана відповідна процедура в законі (як у цьому випадку) ніяк не може стати основою для покарання. Та і закон там не має зворотної сили. Тому замість того, щоб шукати порушників, варто дати чітке визначення роялті і розробити механізм його розрахунку. Складно не погодитися з офіційною думкою Американської торговельної палати, що негайна імплементація вимоги включення роялті в митну вартість викличе (і вже породжує) непорозуміння і суперечки між митними органами та імпортерами, судові процеси і затримки оформлення товарів. А отже, і карати імпортерів "за роялті" немає підстав.

Звичайно, легше шантажувати імпортера затримкою товарів на кордоні, накласти штрафні санкції за сумнівні порушення, відзвітуватися за перевиконання плану надходжень у бюджет і т.д. Але така поведінка з інвесторами не робить Україну більш привабливою в очах партнерів і завдає шкоди законослухняним компаніям, що прийшли в Україну із серйозними намірами.

У цьому контексті зовсім не дивує, що в останньому рейтингу конкурентноздатності, підготовленому і оприлюдненому Міжнародним економічним форумом, Україна посіла 74 місце з 134, втративши за рік ще одну позицію. І саме нестабільність державної політики експерти форуму назвали головною проблемою нашої країни. За рівнем захисту прав власності Україна втратила п'ять позицій (124 місце), захисту інтелектуальної власності - шість (114), незалежності судів - вісім (119)...

Андрій Коломієць

  • i

    Якшо Ви помітили помилку, виділіть необхідну частину тексту й натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про це нам.

Дивись також
В Контексті Finance.ua
Опитування