Світова криза: ознаки видужання чи самообман?


Світова криза: ознаки видужання чи самообман?

Відновити зростання попиту в провідних країнах світу поки ще не вдалося. У цей же час почалося карколомне нарощування боргу урядів багатьох країн... Що далі?..

За останній місяць-півтора в експертних колах як в Україні, так і далеко за її межами, розгорнулася дискусія із приводу - виходить світова економіка із рецесії чи ні.

З одного боку, дійсно, помітно деяке пожвавлення світової кон'юнктури на такі біржові товари, як нафта і метал. Причому ціни на нафту вже виросли до 73 доларів за барель. Одночасно підвищуються ціни на низку інших біржових товарів. На світових фондових майданчиках спостерігається зростання фондових індексів. Почалося підвищення котирувань на цінні папери багатьох емітентів.

Тому керівники деяких країн почали говорити про завершення періоду рецесії і початок зростання світової економіки.

Все це начебто дає підстави для оптимізму, зокрема й в Україні, з огляду на залежність української економіки від попиту і цін на метал, продукцію хімічної промисловості та товари аграрного сектора.

Однак, з іншого боку, проблема в тому, що все це зростання котирувань пов'язано не так з позитивними тенденціями в реальному секторі, як з надзвичайним уливанням коштів у світову економіку урядами провідних країн. Такі уливання у вигляді бюджетного фінансування, державних кредитів і гарантій оцінюються в 8 - 10 трильйонів доларів. Не дивно, що ці гроші почали використовуватися не тільки для стимулювання попиту на товари і послуги, але й для масштабних спекуляцій на фондових і товарних біржах.

Показовою у зв'язку із цим є ситуація із цінами на нафту. Ціни відносно найнижчих цього року показників - 32 - 34 дол. за барель - виросли вдвічі, і це при тому, що видобуток не скоротився, а попит навіть дещо впав. Очевидно, що таке зростання є не тільки результатом позитивних очікувань інвесторів щодо ситуації у світовій економіці, але й відвертою грою так званих біржових биків, які навмисне штовхають ціни на нафту вгору. Зростання цін на один із ключових біржових товарів породжує зростання цін на інші товари, що пов'язано з об'єктивною ринковою підтримкою певного співвідношення цін.

Всі товари мають свою споживчу цінність, і через неї повинні корелювати між собою. Тобто завжди зберігається певне співвідношення бареля нафти з деякою кількістю зерна, металу тощо. Гроші як товар товарів забезпечують підтримку певної рівноваги споживчої цінності всіх товарів.

Так, у попередні роки, після зростання цін на нафту, з певною затримкою почалося зростання цін на метал, зерно, продукцію хімічної промисловості. Таку ж тенденцію, тільки вбік знецінення, ми мали можливість спостерігати торік. Падіння цін на одні біржові товари обумовило здешевлення інших товарів. У звичайних умовах ціни зростають у результаті підвищення попиту, що не покривається відповідним зростанням пропозиції. Але зараз досить часто помітно зростання або падіння цін не із причин реального зростання або скорочення споживання, а лише як наслідок активних спекуляцій опціонами та іншими похідними інструментами з постачання тих або інших товарів. І хоча торік і цього року керівники урядів багатьох країн відзначали необхідність поставити бар'єр спекуляціям на світових товарних біржах, які розхитують ціни і формують неправильні сигнали для виробників, але, на жаль, щодо цього зрушень на краще не відбулося.

Невідповідність між попитом-пропозицією та цінами на ринку неминуче породжує два істотні ризики. По-перше, в умовах ще досить слабкої економічної кон'юнктури зростання цін на сировину визначає зростання витрат, що погіршує фінансові результати діяльності суб'єктів господарювання та обмежує їхні можливості для відновлення ділової активності. По-друге, формуються нові бульбашки, які неминуче призведуть до нового обвалу цін і чергової хвилі спаду світової економіки.

Величезні витрати, здійснені урядами для боротьби з рецесією, теж несуть неабиякі загрози. Метою урядових витрат було стимулювати попит на товари і послуги з боку населення, що, у свою чергу, повинно було б стимулювати зростання їхнього виробництва. Але значна частина корпорацій поліпшує свою фінансову ситуацію не за рахунок збільшення обсягів виробництва, а за допомогою скорочення працівників. І хоча цей процес останніми місяцями загальмувався, однак безробіття в багатьох країнах світу продовжує зростати. А це, у свою чергу, провокує скорочення попиту на продукцію з боку населення. Воно не впевнено в завтрашньому дні, тому схильне до накопичення заощаджень, як кажуть, "на чорний день". До того ж майже все населення розвинених країн має величезні борги за банківськими кредитами. Що теж обмежує їхні можливості для збільшення споживання.

Тобто відновити зростання попиту в більшості провідних країн світу поки ще не вдалося.

У той же час почалося карколомне нарощування боргу урядів багатьох країн. І хоча на цей час у результаті емісійної політики США процентні ставки в цій країні впали і витрати на поточне обслуговування боргу урядом навіть зменшилися, - довго так тривати не може. Більше того, ситуація стає усе більш загрозливою. Американський уряд уже майже не має можливостей залучати гроші на ринку. Тому, мабуть, вперше із часів Великої депресії тридцятих років Федеральна резервна система США вдалася до безпрецедентного кроку - прямого викупу в уряду державних казначейських паперів на 300 млрд. дол. США, що означає вкрай небезпечну для багатьох інвесторів загрозу інфляції і знецінювання їхніх інвестицій в американські цінні папери. Це стосується цінних паперів як уряду, так і американських корпорацій. У певний момент може початися їхній панічний продаж, що, у свою чергу, призведе до зростання процентних ставок і нарощування витрат на обслуговування боргових зобов'язань і урядом, і американськими корпораціями. Що буде провокувати зростання інфляції і черговий підйом процентних ставок.

Як складно потім виходити із цього зачарованого інфляційного кола, - Сполучені Штати знають на власному досвіді. Недарма днями один із найуспішніших і найбагатших людей світу, американський мільярдер Уоррен Баффет, закликав уряд США значно обачніше поводитися з бюджетними витратами, які можуть призвести до розкручування інфляційного маховика.

Не набагато ліпшою є ситуація з урядовими боргами в європейських і азіатських країнах. Обсяг таких боргів у багатьох з них уже давно перевищив 100 відсотків річного ВВП цих країн.

Розмови про те, що локомотивом виходу із глобальної економічної кризи стане Китай, також викликають сумніви. Дійсно, китайський уряд почав масштабну програму (еквівалентну 500 мільярдів доларів США), спрямовану на реалізацію інфраструктурних проектів у межах країни, які повинні опосередковано стимулювати попит населення. Але не факт, що ця програма зможе перекрити втрати китайської економіки, пов'язані зі значним падінням експорту китайської продукції. І особливо довіряти офіційній китайській статистиці в цьому випадку я б не радив.

Варто також ураховувати, що реальні витрати здійснюються в юанях, які емітує Центральний банк Китаю, а це провокує загрозу інфляції та формування нових бульбашок на товарних і фондових біржах країни. Отже, на цьому етапі можливостей китайського уряду і економіки КНР навряд чи достатньо для витягування всієї світової економіки з рецесії.

Не дуже багато оптимізму додав і колишній голова ФРС США Алан Грінспен, який минулого тижня заявив, що очікує нової хвилі економічної кризи вже через два квартали. І, як на мене, підстав для такого негативного прогнозу поки ще більше, ніж для рожевих заяв урядових чиновників різних країн про завершення кризи. Ми проходимо лише черговий етап розвитку кризи, пов'язаний зі значними витратами урядів багатьох країн. Але ці витрати, не забезпечені доходами, не можуть здійснюватися нескінченно. За умов, коли головні причини цієї кризи самі собою “не розсмокталися” (мова йде про надзвичайну закредитованість юридичних і фізичних осіб і пов'язане із цим неадекватне споживання), розраховувати на подолання кризових явищ у світовій економіці, на мій погляд, підстав немає. І не факт, що нарощування урядами боргів не призведе вже в найближчому майбутньому до скорочення споживання, що спровокує нову хвилю глобальної економічної кризи.

Борис Кушнірук

  • i

    Якшо Ви помітили помилку, виділіть необхідну частину тексту й натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про це нам.

  • !

    Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "УНІАН", в будь-якому вигляді суворо заборонено.

Дивись також
В Контексті Finance.ua
Опитування