932
Росія і Туреччина тчуть сітки з труб
— Енергетика
Росія і Туреччина домовилися "про все", - заявив у четвер голова уряду РФ Володимир Путін за підсумками свого візиту в Анкару, де він провів переговори із прем'єр-міністром Туреччини Реджепом Ердоганом.
І в першу чергу російський прем'єр мав на увазі протоколи про співробітництво в нафтовій і газовій сферах. Перший дає можливість Росії скористатися потужностями майбутнього транзитного нафтопроводу Самсун-Джейхан і обійти перевантажені суднами чорноморські протоки Босфор і Дарданелли. Другий гарантує підтримку Туреччини в реалізації амбіційного російського проекту з будівництва газопроводу "Південний потік.
Турецький гамбіт
Здавалося, Росія вирішила частину проблем з диверсифікованістю маршрутів поставок енергоресурсів - "Південний потік" дозволить поставляти газ на південь Європи в обхід скандальної України. Мало того, досягнуті в Анкарі домовленості виключають вплив Києва навіть у тих питаннях, які, здавалося, повинні були його стосуватися безпосередньо. Газопровід повинен пройти по дну Чорного моря, і Туреччина дала добро на те, що б він пройшов саме по її території.
Мало того, прийнятий протокол стає офіційною відправною точкою початку переговорів по не менш масштабному проекту "Блакитний потік - 2", призначеному для поставок російського газу в країни східного середземномор'я: на Кіпр, в Ізраїль, Ліван і Сирію.
Нафтопровід Самсун-Джейхан, маршрут якого пролягає з півночі Туреччини на південь, дає можливість російським постачальникам не тільки обійти чорноморські протоки, але й знизити залежність від іншого аналогічного проекту - трубопроводу Бургас-Александруполіс, чия траса пройде по території Болгарії і Туреччини. Невипадково ідея участі Росії в цьому турецькому проекті виникла на тлі численних заяв болгарських чиновників, що вони через кризу переглядають свою участь у російських енергетичних проектах, у тому числі в будівництві тих же трубопроводів Бургас-Александруполіс і "Південний потік", атомної електростанції в Белені та ін.
Але от питання, яке місце займе Туреччина у світовому енергетичному балансі у випадку, якщо всі ці проекти будуть реалізовані. Адже, незважаючи на очікування Росії, вона так і не відмовилася від своєї участі в проекті будівництва газопроводу Nabucco, який повинен з'єднати Каспійський регіон, Близький Схід і Єгипет через Туреччину, Болгарію, Румунію, Угорщину з Австрією і далі із країнами Центральної та Західної Європи.
Крім того, під час зустрічі з В.Путіним турецький прем'єр-міністр Ердоган неодноразово згадував і нафтопровід Баку-Тбілісі-Джейхан, по якому здійснюються поставки каспійської нафти в обхід Росії. Мало того, він з неприхованою радістю говорив про те, що порт Джейхан стає ключовим перевалочним пунктом у постачанні нафти на європейські енергоринки, а сама Туреччина перетворюється в дорогу коробку шоколадок-асорті для перебірливих європейських покупців. Втім, російські лідери на позитивній хвилі підписаних документів постаралися уникнути міркувань на подібну тему.
Ресурсна головоломка
Уникала російська сторона і питань про те, що стане ресурсною базою для всіх цих грандіозних задумів, обмежуючись лише загальними фразами про зростаючий видобуток і просторість запасів вуглеводнів. У довідках, підготовлених різними відомствами до цього візиту, відзначалося, наприклад, що ресурсною базою "Південного потоку", потужність якого 63 млрд кубометрів, може стати газ із російської газотранспортної системи, а також середньоазіатський і каспійський газ. Більш велику географію поставок, напевно, складно придумати. Звідки ж газ піде в "Блакитний потік - 2", ніхто навіть і не намагався говорити. Але ж ще зовсім недавно Росія скаржилася, що "Блакитний потік - 1", прив'язаний до Туреччини як споживача, заповнюється лише наполовину.
Немає відповіді і на те, чиєю нафтою буде заповнюватися нафтопровід Самсун-Джейхан потужністю 50 млн тонн. За словами турецької сторони, у нього може поставлятися як російська, так і каспійська нафта. При цьому зобов'язання Росії щодо заповнення цього нафтопроводу можуть обернутися простоєм нафтопроводу Бургас-Александруполіс пропускною здатністю також 50 млн тонн нафти, будівництво якого в основному ведеться на російські інвестиції. А цього допустити не можна.
Усе це змушує задуматися про те, наскільки життєздатні і доцільні озвучені в четвер енергетичні проекти. У чому був зміст підписаних в Анкарі документів: обплутати світ малорентабельними трубопроводами чи показати Європі, і в першу чергу Болгарії, що ми вміємо знаходити стратегічних партнерів?
За матеріалами: Інтерфакс-Україна
Поділитися новиною
Також за темою
МАГАТЕ ухвалила резолюцію з вимогою негайної деокупації ЗАЕС
Для опалювального сезону Україні потрібно ще до 1 млрд доларів на газ — Reuters
Україна вже закачала у сховища більше газу, ніж на ті самі дати 2024 року
США ввели санкції проти міжнародної мережі, яка допомагає Ірану продавати нафту
США планують збільшити стратегічні запаси урану для розвитку ядерної енергетики
Сховища газу у ЄС заповнені рекордно низько за останні 3,5 роки
