487
Як нагодувати бідняків?
Незважаючи на дефляційні тенденції, у світі знову заговорили про повернення продовольчої кризи, що залишила нас минулого літа. Після стрибка цін у першій половині 2008 року фермери одержали в 2008-2009 маркетинговому році найбільший в історії врожай - 2,3 млрд. тонн злакових. Від такого достатку (до того ж завдяки паливу, що подешевшало) ціни пішли на спад. Із червня по грудень минулого року вартість продуктів харчування знизилася на 40%. Але цього року, хоча в ООН і прогнозують черговий рекордний урожай на рівні 2,2 млрд. тонн, ціни знову повзуть вгору. Це відбувається на тлі рецесії, яка скорочує доходи і збільшує безробіття. У результаті дефляція на папері (і в непродовольчому секторі) просто нездатна нагодувати бідняків. Цього року, за розрахунками ООН, хронічно голодувати буде рекордна кількість людей - 1,02 млрд., тобто майже кожен шостий житель планети.
Не дивно, що на саміті G8, що пройшов на початку липня в Італії, питання забезпечення продовольством було одним із центральних. На цій зустрічі лідери "Великої вісімки" прийняли рішення виділити $20 млрд. на програму продовольчої безпеки для бідних країн. Причому $3,5 млрд. із цих коштів надійдуть зі США в рамках зовсім нових проектів. Втім, не всі кошти будуть новими надходженнями. Так, Великобританія просто виділить $1,8 млрд. зі старих ліній допомоги. Яка частка з виділених коштів буде новою, поки залишається таємницею. Але, на думку міжнародного агентства боротьби з бідністю Oxfam, більша частина цього фінансування - вторинна.
На відміну від програм підтримки нужденних країн, що реалізуються в останні десятиліття, основний акцент буде зроблений не на допомозі у вигляді продуктів харчування, яка, по суті, лікує не хворобу, а симптоми, відбираючи у фермерів ініціативу виробляти і розвиватися та ставлячи країни-реципієнти в залежність від донорської підтримки.
Цього разу сума, яку планується надати протягом трьох років, буде направлена на інвестиції в сільське господарство, а також на боротьбу із продовольчою нестабільністю. Як саме будуть витрачені виділені кошти, ще невідомо. Але в ідеалі їх варто було б використовувати за двома напрямками.
По-перше, на інвестиції в освіту і аграрні дослідження. Ці капіталовкладення не будуть мати миттєвого ефекту, але в довгостроковому періоді вони допоможуть бідним країнам перейти на самозабезпечення продуктами харчування (у тій мірі, у якій відкрита економіка може забезпечувати себе) і підвищити конкурентоспроможність продукції місцевого походження.
По-друге, на термінову допомогу голодуючим. Правда, це варто робити у вигляді грошової допомоги, щоб сім'ї-одержувачі могли самі вибирати, у кого купувати їжу, у тому числі і купувати її в місцевих виробників.
Допомога на папері
Втім, чи виконають лідери G8 усі ці зобов'язання не на папері, а в реальності? Дуже сумнівно, якщо врахувати досвід реалізації подібних програм у минулому. Та й в умовах фінансової кризи багато держав не готові витрачати гроші на підтримку когось за кордоном. Доказ тому - бюджет організації "Всесвітня продовольча програма ООН" (UN WFP). Ця найбільша у світі гуманітарна програма змушена обмежити постачання продовольством. Наприклад, у Руанді порції екстреної продуктової допомоги були зменшені з 420 г до 320 г злаків на людину на день. Також довелося частково скоротити видачу продуктів харчування. Зокрема, допомогу втратила частина голодуючих північної Уганди, Ефіопії і Північної Кореї. Усе це через те, що країни-донори скорочують внески на фінансування WFP. На середину червня організація одержала менше $1,5 млрд. з необхідного бюджету в розмірі $6,4 млрд. І США, найбільший її донор, і Євросоюз WFP уже попередили, що їй необхідно скорочувати видатки, тому що заплановану суму доходів вона не набере навіть під кінець року. Але ж це на $13,6 млрд. менше, ніж пообіцяли лідери G8.
Олена Снєжко
За матеріалами: Інвестгазета
Поділитися новиною
