5340
Економіка США: Втриматися і не впасти
Дефіцит бюджету США досяг 10% ВВП, а споживач отримав від держави за останні 12 місяців додаткові 1.2 трлн. доларів, що втримало споживчі витрати від різкого падіння, хоча вони однаково знижувалися рекордними за післявоєнний період темпами, скорочення витрат на душу населення за останній рік склало 2.7%, пише FinTimes.ru.
Без держдопомоги потенційне падіння попиту в США могло скласти 13%-15% у річному вирахуванні, а падіння ВВП могло перевищити 15%. Активна участь держави допомогла економіці втриматися від катастрофічного сценарію розвитку подій. Але, у цій ситуації, є досить складний момент того, як США будуть скорочувати дефіцит бюджету і до яких наслідків це може призвести. А скорочувати доведеться, тому що інакше американська економіка зіштовхнеться з дуже серйозними проблемами при залученні капіталів, фактично не зможе виконувати зобов'язання за своїми зростаючими боргами.
Для того, щоб доходи населення виросли на рівень стимулів, які надані державою, необхідно три роки стабільного і стійкого зростання американської економіки і зростання споживання, про це зараз навіть не мріють, тим більше в умовах рекордного безробіття. Але й трьох років у США немає, тому що підтримувати дефіцит на поточному рівні три роки вони просто не зможуть, це може знищити систему держфінансів, такої емісії вона просто не витримає. Підтримати систему в цій ситуації могло б інтенсивне кредитування, але кредитний сектор також перебуває в дуже непростому становищі. Фактично кредитування підтримується ФРС за рахунок активного уливання ліквідності у фінансову систему.
При цьому влада ставить суперечливі завдання: з одного боку вони хочуть, щоб банки нарощували кредитування, з іншого хочуть, щоб оцінка ризиків була адекватною і банки не надули нового пузира, а це неможливо. Колишні темпи нарощування кредиту можливі тільки за умови ігнорування (приховування) кредитних ризиків. Або банки будуть знову роздавати кредити всім, хто цього захоче, або обсяги кредитування будуть залишатися досить низькими.
Такі інструменти як сек’юритизація, використання CDS не знижують ризиків кредитування - вони просто перерозподіляють їх усередині фінансової системи, створюючи видимість зниження кредитного ризику. До того ж просто бажання банків кредитувати недостатньо, якість позичальника в умовах зростаючого безробіття різко знизилося. Тут є ще один фактор, крім того, що банки повинні захотіти активно видавати кредити, споживач повинен захотіти їх брати і активно споживати. Тут також великі проблеми: за опитуванням 2/3 американців не планують брати нові кредити, при цьому йде процес скорочення споживання (навіть в умовах наймогутнішої підтримки з боку держави).
На що розраховують американська влада в цій ситуації розповів міністр фінансів США Тімоті Гейтнер, основний натиск робиться на те, що економіка буде поступово і повільно відновлюватися, а по суті стагнувати (тому що в основі зростання показників будуть держбюджетні витрати). У міру стабілізації ситуації і зростання схильності до інвестицій уряд планує скорочувати фіскальні та інші стимули й скорочувати дефіцит бюджету. Це буде провокувати повільне відновлення економіки протягом декількох років з періодами спаду і зростання, по суті це період тривалої стагнації. Такий розвиток був би цілком логічним, якби це була звичайна рецесія, які бували останніми роками. Але на шляху реалізації такого сценарію розвитку подій є багато підводних каменів.
Перше - це кредитний сектор. Таке відновлення припускає збереження низьких процентних ставок і лояльні умови кредитування. Тому що поточна кредитна маса сформувалася в умовах активного кредитування й ігнорування кредитного ризику - то підтримувати цей рівень можна тільки за умови також ігнорування ризику, або узяття ризиків на себе владою. Наразі саме так і реалізовано, ризики на себе бере ФРС, створюється програма викупу "токсичних активів". Однак, що потім робити із цими активами зовсім не зрозуміло, тому що ризики нікуди не ділися, вони просто перейшли із приватного сектора в державний, підриваючи основу - систему держфінансів.
Планується розчистити баланси банків, але колишні обсяги кредитування можливі, тільки якщо банки знову почнуть набирати на баланси ці самі "токсичні активи". Потреба в кредиті існує в основному з боку низьконадійних позичальників, без залучення яких у процес кредитування говорити про відновлення попиту не доведеться ще дуже довго. Іншим боком медалі є ставки, для того, щоб активізувати споживання необхідно, щоб довгострокові ставки тривалий час залишалися на низьких рівнях, що в умовах великого дефіциту бюджету практично недосяжно.
Підвищення ставок може спровокувати новий обвал кредитної системи, а воно відбудеться як тільки з'являться ризики інфляції й перші ознаки споживчої активності. По суті влада США не може допустити сильної активізації ситуації, тому що доведеться різко посилювати монетарну політику, а це зруйнує всю піраміду боргів, таке вже відбулося після останнього циклу підвищення ставок ФРС. Так що говорити про швидке відновлення не доведеться ще довго.
Друге - це здатність уряду залучати кошти на фінансування дефіцитів. Ризики інфляції будуть сприяти зниженню довіри до долара, зберігати низькі ставки не вдасться. А при відновленні ці ризики у всякому разі з'являться, причому досить швидко, тому що товарні ринки вже давно стали інвестиційними, тобто реагують на ситуацію швидше, раніше, ніж в економіці відбуваються зміни. Тобто інфляція виявиться раніше, ніж ми побачимо реальне поліпшення економічних процесів, а це змусить владу діяти жорстко, інакше інфляційні процеси можуть вийти з під контролю. А в умовах поточного стану системи держфінансів, що взяла на себе значну частину кредитних ризиків і забезпечує важливу роль у формуванні доходів населення такий розвиток подій рівноцінний самогубству.
Система держфінансів США тримається тільки на довірі до неї, якщо криза 2007-2008 років супроводжувалася втратою довіри в приватному секторі, то її втрата в держсекторі буде фактично крахом всієї системи. Додатковим негативним фактором буде виступати процес виходу покоління "бебі-бумерів" на пенсію. Цей процес почався в 2008 році й пік припаде на 2012-2014 роки. Ні для кого не є секретом, що саме пенсійні фонди виступають основними покупцями боргів уряду США, у процесі зростання пенсійних виплат ресурси пенсійних фондів будуть виснажуватися, що обмежить їхні можливості з викупу боргів уряду. Замінювати цей попит емісією можна, але не довго, тому що це підсилить інфляційні процеси.
Третє - це споживач і його готовність до споживання. Поки населення США продовжує стрімко скорочувати споживання, навіть в умовах того, що держава формує значну частину споживчого доходу, намагаючись стримати спад споживання. Суть полягає в тому, що споживач може звикнути заощаджувати і зберігати, тим більше, що цьому сприяє значне знецінення інвестицій на майбутнє (частково вони формувалися за рахунок ринку нерухомості, частково за рахунок зростання фінансових інших активів). Падіння цін на фондових ринках, втрати на кредитних ринках і падіння цін на будинки знецінило активи американців, що змушує заповнювати втрати, активно нарощуючи заощадження.
Якщо населення остаточно забуде про активне споживання і відмовиться від кредитів, які були основним двигуном американської економіки протягом багатьох років, жодні уливання держави не зможуть відновити ситуацію. Змінити її тоді зможе тільки підвищення інфляції й негативні реальні процентні ставки. Якщо населення зіштовхнеться з тим, що їхні накопичення знецінюються, воно буде шукати можливості для збереження заощаджень. Тобто влада повинна буде сформувати інфляційні очікування, але це загрожує дуже серйозними наслідками для системи держфінансів, що змусить підвищувати ставки, привівши споживача і економіку в нову хвилю кризи.
По суті в США немає варіантів для того, щоб перейти до стабільного зростання, головне завдання, що вони будуть ставити зараз - це стабілізувати ситуацію хоча б на поточних рівнях, підтримавши економіку на плаву якомога довше. Якщо це вдасться, найближчі роки будуть насичені короткими періодами зльотів і падінь, про що і говорив міністр фінансів США. Але це не буде відновлення, а буде важкий період зміни й адаптації системи. Чи вдасться їм балансувати між інфляцією й дефляцією досить довго - від цього і буде залежати перспектива найближчих декількох років. Але ясно одне - цей процес неможливий без поступового латентного, або відкритого скорочення споживання в США і буде супроводжуватися зниженням середнього рівня життя.
Тому тих, хто сподівається на швидкий вихід, осягне розчарування - виходу в поточній ситуації бути не може. Споживання повинне істотно скоротитися перш, ніж ми зможемо говорити про відновлення. Небезпека полягає в тому, що американцям не вдасться балансувати на межі (для цього достатньо просто втрати довіри до системи), поступово скорочуючи споживання. Самостійно цей шлях Америка не пройде, це можливо тільки в умовах підтримки з боку інших учасників світової фінансової системи.
Якщо ж утримати систему на плаву не вдасться і довіра буде втрачена, ми побачимо крах світової системи фінансів, у першу чергу системи держфінансів порівняно з яким останній обвал на фінансових ринках здаватиметься тільки розминкою.
За матеріалами: Діло
Поділитися новиною
